Рішення

від 29.07.2019 по справі 761/46392/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/46392/18

Провадження № 2/761/3264/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Буцан Р.О.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника третьої особи

Національного медичного

університету імені О.О. Богомольця - Курдалевської О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд імені Олександра Олександровича Богомольця , треті особи : ОСОБА_2 , Благодійна організація Міжнародний благодійний фонд Національного медичного університету імені О.О. Богомольця , Національний медичний університет імені О.О. Богомольця про розірвання договору пожертви, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року позивач звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду у м. Києві Піхур О.В. від 06.12.2018 року позовну заяву про розірвання договору пожертви було залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.01.2019 року представник позивача Колєв Р.Г. подав заяву, згідно якої виконав вимоги ухвали судді Шевченківського районного суду у м. Києві Піхур О.В. від 06.12.2018 року.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду у м. Києві Піхур О.В. від 15 січня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09 липня 2013 року між ОСОБА_1 (надалі - пожертвувач, позивач) та Міжнародним благодійним фондом імені Олександра Олександровича Богомольця (надалі - Фонд, обдаровуваний, відповідач 1), в особі ОСОБА_2 (надалі - представник обдаровуваного, відповідач 2) був укладений договір пожертви.

Позивачем на виконання умов договору майно було передано відповідачеві, а відповідачем отримано вказане майно.

Позивачеві стало відомо, що автомобіль, в порушення вимог договору використовувався не за призначенням і відчужений відповідачем 1 за безпосередньої участі відповідача 2 на користь відповідача 3, яким використовувався без погодження таких дій з позивачем. До того ж, за участю предмета пожертви відбулась ДТП.

Тому позивач просить суд: позов задовольнити, розірвати договір пожертви від 09 липня 2013 року, з відповідача на користь позивача стягнути судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

У судове засідання відповідачі, їх представники не з`явилися, про місце, дату та час судового розгляду належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні представник третьої особи позовні вимоги не визнав, наддав пояснення.

Суд, повно та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Між ОСОБА_1 та Міжнародним благодійним фондом імені Олександра Олександровича Богомольця, в особі ОСОБА_2 був укладений договір пожертви від 09 липня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т.О.

Відповідно до п. 1.2. та п. 1.7. договору предметом пожертви є автомобіль ТОYОТА, модель САМRY тип транспортного засобу СЕДАН-В, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , рік випуску 2013 року, колір - сірий, вартістю 264 149,00 (двісті шістдесят чотири тисячі сто сорок дев`ять) гривень.

Відповідно до п. 1.5. договору обдаровуваний зобов`язується використовувати предмет пожертви лише з метою використання його для (надалі - призначення): здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства чи окремих категорій осіб в галузі медицини та дотримання основних завдань власного Статуту.

Відповідно до п. 2.1. договору право власності в обдарованого на предмет пожертви виникає в момент його прийняття. Обдарований своїм підписом на цьому договорі засвідчує, що пожертвувач передав йому у повному обсязі предмет пожертви до підписання цього Договору.

Відповідно до п. 3.2.1. договору пожертвувач має право: здійснювати контроль за використанням предмету пожертви відповідно до призначення, обумовленого в п. 1.5. договору.

Відповідно до п. 3.2.2. договору пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання цього договору у разі, якщо предмет пожертви використовувався або використовується не за призначенням, що зазначене у п. 1.5. цього договору, або обдарований належним чином не виконує своїх обов`язків щодо предмету пожертви, зазначених у п.п. 3.3.2. - 3.3.6. цього Договору.

Відповідно до п. 3.3.5. договору обдарований зобов`язаний не відчужувати, не надавати у заставу або у інший спосіб забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами або державою предмет пожертви.

Позивачем на виконання умов договору майно було передано відповідачеві, а відповідачем отримано вказане майно, що засвідчено підписанням сторонами Договору.

Позивачеві стало відомо, що автомобіль, в порушення вимог п. 1.5. та п. 3.3.5. договору використовувався не за призначенням і відчужений відповідачем 1 за безпосередньої участі відповідача 2 на користь відповідача 3, яким використовувався без погодження таких дій з позивачем. До того ж, за участю предмета пожертви відбулась ДТП.

Намагаючись скористатись своїм правом контролю за використанням предмету пожертви, у відповідності до п. 3.2.1. Договору позивач через свого представника звернулась усно до відповідача 2, та до відповідача 1 та відповідача 3 з відповідними письмовими запитами, але належної відповіді на ці звернення і запити отримано не було.

Так, позивачеві стало відомо про безпідставне безоплатне відчуження та перереєстрацією відповідачем 1 та відповідачем 2 предмету пожертви на користь відповідача 3 та його фактичного використання третьої особою, без належних на те підстав та без повідомлення і погодження цього питання з позивачем.

На думку позивача, має місце нецільове використання, перешкоджання контролю та доступу позивача до майна, безпідставне відчуження майна, пошкодження майна, що дає позивачу підстави для розірвання договору та повернення автомобіля.

Відповідно до ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 730 ЦК України пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувана, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 727 ЦК України у разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов`язаний повернути дарунок у натурі.

Відповідно до п. 1.5. Договору передбачено обов`язок обдаровуваного використовувати предмет пожертви лише з метою використання його: здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства чи окремих категорій осіб в галузі медицини згідно Закону України Про благодійну діяльність та благодійні організації та дотримання основних завдань власного Статуту.

Отже, позивач, як пожертвувач, надав відповідачу право використовувати предмет пожертви на власний розсуд, самостійно визначаючи напрямки його використання, проте, в інтересах суспільства чи окремих категорій осіб в галузі медицини та дотримання основних завдань власного статуту. Саме тому, а також, зважаючи на вказані обмеження та встановлену Законом заборону на використання пожертви самою благодійною організацією, отриманий автомобіль було надано у користування бенефіціару - Національному медичному університету ім. О.О.Богомольця.

Відповідно до ч. 3 ст. 730 ЦК України, пожертвувач має право вимагати розірвання договору про пожертву в одному-єдиному випадку - якщо пожертва використовується не за призначенням. Як вже було зазначено, призначення пожертви було визначено п. 1.5. Договору, воно не змінювалося, використання здійснюється саме за цим призначенням.

Відповідно до ч.3 ст. 729 ЦК України до договору про пожертву застосовуються положення договору дарування, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 717 ЦК України, договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, а тому п. 3.2.1. 3.3.1. договору пожертви від 09.07.2013 року на які посилається позивач є нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення сторін, в зв`язку з тим, що позивачем не було надано доказів порушення п.1.5 договору, а саме доказів нецільового використання автомобіля, а також беручи до уваги те, що відповідно до положень ст. 717 ЦК України п.3.2.1. - 3.3.1. договору пожертви є нікчемними, а тому суд дійшов висновку, у задоволені позовних вимог - відмовити.

На підставі викладеного, куруючись: Законом України Про благодійну діяльність та благодійні організації , ст.ст. 717, 720, 729 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81-82, 141, 258, 263, 265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд імені Олександра Олександровича Богомольця , треті особи : ОСОБА_2 , Благодійна організація Міжнародний благодійний фонд Національного медичного університету імені О.О. Богомольця , Національний медичний університет імені О.О. Богомольця про розірвання договору пожертви - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 09.08.2019 року.

Суддя