Постанова

від 20.02.2020 по справі 761/46392/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/2009/2020

справа №761/46392/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Піхур О.В. 29 липня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд імені Олександра Олександровича Богомольця", треті особи: ОСОБА_3 , Благодійна організація "Міжнародний благодійний фонд Національного медичного університету О.О. Богомольця", Національний медичний університет імені О.О. Богомольця про розірвання договору пожертви ,-

встановив:

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання договору пожертви автомобіля TOYOTA CAMRY, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , рік випуску 2013 року, колір - сірий, вартістю 264149 грн., укладеного 09 липня 2013 року між ОСОБА_1 та БО "Міжнародний благодійний фонд імені Олександра Олександровича Богомольця", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицьким Т.О.

Вимоги обґрунтовує тим, що 09 грудня 2013 року між нею та БО "Міжнародний благодійний фонд імені Олександра Олександровича Богомольця" укладено договір пожертви автомобіля TOYOTA CAMRY, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , рік випуску 2013 року, колір - сірий, вартістю 264149 грн.

Зазначає, що в порушення умов пунктів 1.5, 3.3.5 договору обдарований використовував автомобіль не за призначенням, безоплатно та без її згоди, за участю ОСОБА_3 відчужив автомобіль на користь БО "Міжнародний благодійний фонд Національного медичного університету О.О. Богомольця".

Також вказує, що автомобіль потрапив у ДТП.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами, якими мотивована позовна заява.

Вказує, що суд невірно встановив обставини справи, а саме, що автомобіль перебував у користуванні Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, кінцевого бенефіціара обдарованого за договором пожертви. Зазначає, що суд не проаналізував лист голови правління БО "Міжнародний благодійний фонд Національного медичного університету О.О. Богомольця" ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 .

Зазначає, що протокол судового засідання від 16 квітня 2019 року не містить даних щодо всіх осіб, які були в ньому присутні. При цьому, в зазначеному судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості представнику позивача оформлення письмового клопотання про витребування, приєднання доказів та допит свідка, проте у наступному судовому засіданні 29 липня 2019 року суд відхилив клопотання з підстав пропуску строків. Серед нових доказів були письмові пояснення представника відповідача, у яких повідомлялось про наявність в діях ОСОБА_3 зловживань, відсутність дій з автомобілем голови Фонду і висловлення згоди на розірвання договору.

Вказує на безпідставність висновків суду про нікчемність підпунктів 3.2.1-3.3.1 договору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Національний медичний університет імені О.О. Богомольця посилається на відсутність доказів про використання автомобіля не за призначенням. Посилається на порушення позивачем строку позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 посилається на відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору пожертви і позивач не надала доказів на їх існування. Вказує, що пожертва і надалі використовується за призначенням, і законодавство не обмежує коло осіб, які мають право використовувати пожертву.

Щодо обставин передачі автомобіля іншій благодійній організації зазначає, що після Революції Гідності студентами та академічною спільнотою НМУ ім. О.О.Богомольця було висловлено недовіру ректору ОСОБА_7 , якого було звільнено з посади ректора. Оскільки йшлося про звільнення в зв`язку із втратою довіри та одночасне порушення низки кримінальних проваджень проти нього, подальше виконання БО "МБФ імені О.О.Богомольця" своїх функцій благодійної організації, створеної для сприяння діяльності та розвитку НМУ ім. О.О.Богомольця, виявилося неможливим. Тому, з метою забезпечення безперервності такої благодійної допомоги, було прийнято рішення про передачу автомобіля, отриманого БО "МБФ імені О.О.Богомольця" в якості пожертви, на баланс іншому благодійному фонду, створеному з тією ж метою - БО "МБФ Національного медичного університету імені О.О.Богомольця".

Також вказує про пропуск позивачем позовної давності за цими вимогами, про що було заявлено в суді першої інстанції, зазначаючи, що позивач з моменту укладення договору мала можливість здійснювати контроль за використанням предмета пожертви.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали.

Представники третіх осіб Сторожук В.А. та Хасін І.Б. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на обставини, викладені у відзивах на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав відповідачу право використовувати предмет пожертви на власний розсуд, самостійно визначаючи напрямки його використання в інтересах суспільства чи окремих категорій осіб в галузі медицини та дотримання основних завдань власного статуту та, не порушуючи цієї мети, відповідачем автомобіль передано у користування бенефіціару - Національному медичному університету ім. О.О.Богомольця. Суд першої інстанції також вказав, що, виходячи з приписів частини 2 статті 717 ЦК України договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, а тому пункти 3.2.1 3.3.1 договору є нікчемними.

Установлено, що 09 липня 2013 року між ОСОБА_1 та Міжнародним благодійним фондом імені Олександра Олександровича Богомольця, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , укладено Договір пожертви, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Т.О.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.7 договору предметом пожертви є автомобіль ТОYОТА, модель САМRY тип транспортного засобу СЕДАН-В, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , рік випуску 2013 року, колір - сірий, вартістю 264149 грн.

Відповідно до пункту 1.5 договору обдаровуваний зобов`язується використовувати предмет пожертви лише з метою використання його для (надалі - призначення): здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства чи окремих категорій осіб в галузі медицини згідно Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" та дотримання основних завдань власного Статуту.

Відповідно до пункту 2.1 договору право власності в обдарованого на предмет пожертви виникає в момент його прийняття. Обдарований своїм підписом на цьому договорі засвідчує, що пожертвувач передав йому у повному обсязі предмет пожертви до підписання цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням предмету пожертви відповідно до призначення, обумовленого в пункті 1.5 договору.

Відповідно до пункту 3.2.2. договору пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання цього договору у разі, якщо предмет пожертви використовувався або використовується не за призначенням, що зазначене у пункті 1.5 цього договору, або обдарований належним чином не виконує своїх обов`язків щодо предмету пожертви, зазначених у пунктах 3.3.2-3.3.6. цього договору.

Відповідно до пункту 3.3.5. договору обдарований зобов`язаний не відчужувати, не надавати у заставу або у інший спосіб забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, державними органами або державою предмет пожертви.

Звертаючись до суду із позовом про розірвання договору, позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач без її згоди здійснив відчуження предмету пожертви (автомобіля) іншій юридичній особі.

З матеріалів справи убачається, що 24 червня 2015 року БО "Міжнародний благодійний фонд імені Олександра Олександровича Богомольця" видано наказ №177 за підписом голови правління ОСОБА_7 . про призначення відповідальним від імені фонду ОСОБА_8 з питань зняття автомобіля ТОYОТА, який є предметом зазначеного вище договору, з обліку в органах МВС України.

25 червня 2015 року БО "Міжнародний благодійний фонд Національного медичного університету О.О. Богомольця" видано наказ №178 за підписом голови правління ОСОБА_3. про призначення відповідальним від імені фонду ОСОБА_10 з питань постановки автомобіля ТОYОТА, який є предметом зазначеного вище договору, на облік в органах МВС України.

Відповідно до роздрукованої 11 листопада 2018 року інформації "Надання витягу Єдиного державного реєстру МВС України" відсутня інформація щодо зареєстрованих транспортних засобів по юридичній особі з кодом ЄДРПОУ 26548362 (БО "Міжнародний благодійний фонд імені Олександра Олександровича Богомольця").

Відповідно до роздрукованої 11 листопада 2018 року інформації "Надання витягу Єдиного державного реєстру МВС України" по юридичній особі з кодом ЄДРПОУ 39776876 (БО "Міжнародний благодійний фонд Національного медичного університету О.О. Богомольця") наявні така інформація щодо транспортних засобів: Бренд ТОYОТА, Модель САМRY, Рік 2013, Дата реєстрації 24 червня 2015 року, Об`єм двигуна 3456.

Факт відчуження автомобіля відповідачем іншій юридичній особі учасниками справі підтверджено та не оспорюється.

Відповідно до даних ЄДРЮОФОПГФ засновниками БО "Міжнародний благодійний фонд імені Олександра Олександровича Богомольця" є ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .

Відповідно до даних ЄДРЮОФОПГФ засновниками БО "Міжнародний благодійний фонд Національного медичного університету О.О. Богомольця " є учасники відповідно до переліку учасників фонду.

Відповідно до даних витягу з протоколу №5 засідання Вченої ради Національного медичного університету імені О.О. Богомольця від 27 листопада 2014 року прийнято рішення самостійно та спільно з іншими суб`єктами програмних та статутних завдань виступити співзасновником БО "Міжнародний благодійний фонд Національного медичного університету О.О. Богомольця".

Згідно статті 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 730 ЦК України визначено:

1. Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.

2. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду.

3. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.

Статтею 6 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" визначено:

1. Благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Договір про благодійну пожертву валютних цінностей не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

5. Зміна цілей та порядку використання благодійної пожертви можлива за згодою благодійника або його правонаступників, а також на підставі рішення суду чи в інших випадках, визначених законом або правочином благодійника.

6. Благодійник або уповноважені ним особи мають право здійснювати контроль за цільовим використанням благодійної пожертви, у тому числі на користь третіх осіб.

7. Благодійники або їх правонаступники мають право у встановленому цим Законом порядку змінити бенефіціарів благодійної пожертви у разі порушення цілей, строків та порядку використання такої пожертви або її частини.

Окрім того, згідно частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно із частиною четвертою статті 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред`явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов`язаний повернути дарунок у натурі.

Згідно частини третьої статті 729 ЦК України вказане положення застосовується до договору пожертви.

Розірвання договору є правовою підставою припинення права власності у обдаровуваного на подаровану річ, а у цій справі на предмет пожертви - автомобіль, який підлягає поверненню пожертвувачу.

Ураховуючи приписи частини четвертої статі 727 ЦК України, пожертвувач має право вимагати розірвання договору пожертви, якщо на момент пред`явлення вимоги предмет пожертви є збереженим.

Таке право пожертвувача на розірвання договору пожертви є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору.

За таких обставин слід дійти висновку, що розірвати договір пожертви пожертвувач вправі лише за умови наявності предмету пожертви в натурі, тобто коли предмет пожертви на момент пред`явлення такої вимог є збереженим.

Системний аналіз статей 727, 729 ЦК України, дає підстави дійти висновку про те, що якщо річ була відчужена третій особі, її повернення не є можливим. Пожертвувач може вимагати розірвання договору дарування лише у тому разі, коли предмет пожертви на момент пред`явлення вимоги є збереженим, тобто знаходиться у власності обдаровуваного і його стан відповідає його призначенню. Наявність у обдаровуваного права власності на предмет дарунку є невід`ємною складовою збереженості предмету пожертви на момент пред`явлення пожертвувачем вимоги про розірвання договору.

Збереженість предмету пожертви передбачає знаходження його у власності саме обдаровуваного, а не лише його фізична наявність як речі - предмета матеріального світу. Відсутність предмету пожертви у власності обдаровуваного не відповідатиме критерію збереженості дарунка (частина четверта стаття 727 ЦК України).

Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що якщо обдаровуваному не належить предмет пожертви на праві власності на момент розірвання договору пожертви, то за відсутністю речі (збереженості майна) правові наслідки, для повернення предмету пожертви в натурі на підставі частини першої статті 727 ЦК України не виникають.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на час звернення до суду з цим позовом, у відповідача було відсутнє право власності на автомобіль, який є предметом спірного договору пожертви, тобто відсутня умова застосування статті 727 ЦК України - збереженість майна за обдаровуваним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, не звернув уваги на вказані норми матеріального права.

Окрім того, колегія суддів зазначає про помилкове посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на нікчемність пунктів 3.2.1, 3.3.1 договору з огляду на положення частини 2 статті 717 ЦПК України .

Зазначені умови договору визначають права дарувальника (пожертвувача) здійснювати контроль за цільовим використанням предмету пожертви та обов`язки обдарованого використовувати його відповідно до визначених цілей, що ґрунтується на положеннях частини 1 статті 730 ЦПК України. Такі умови договору не містять будь-якого майнового чи немайнового характеру.

Частину 2 статті 717 ЦПК України слід розглядати в світлі того, що пожертва для дарувальника має бути безвідплатною і він не має права вимагати від обдарованого вчинити на свою користь будь-яку дію майнового або немайнового характеру.

Згідно пункту 3.2.1 договору визначено, що пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням предмету пожертви відповідно до призначення, обумовленого в пункті 1.5. цього договору.

Положеннями пункту 3.3.1. передбачено використання предмету пожертви за призначенням, що зазначене у пункті 1.5 цього договору.

Умовою пункту 1.5 договору передбачено, що обдаровуваний зобов`язується використовувати предмет пожертви лише з метою використання його для здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства чи окремих категорій осіб в галузі медицини згідно Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" та дотримання основних завдань власного Статуту.

Здійснення контролю за використанням предмету пожерти унормовано положеннями статті 730 ЦК України, статті 6 Закону України Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", отже висновки суду про нікчемність цих положень договору є помилковими.

Щодо застосування до правовідносин сторін позовної давності, про що вказується у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із безпідставністю, отже відсутні підстави для вирішення питання про застосування позовної давності.

Процесуальні порушення, на які вказує скаржник у доводах апеляційної скарги, самі по собі не є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладене, ураховуючи положення статей 367, 376 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та викладення її в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 29 липня 2019 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частинні рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова