Рішення

від 27.08.2019 по справі 182/2725/19

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2725/19

Провадження № 2/0182/1982/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

27.08.2019 м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на наступне.

10.07.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика і ОСОБА_1 було укладено договір позики № 01 у простій письмовій формі. Відповідно до вказаного договору, відповідач отримав у позику від позивача грошові кошти в сумі 22 000,00 грн., які зобов`язався повернути в строк до 10.07.2001 року. Відповідно до п.1.1 Договору, він є безвідсотковим. Факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів та обов`язок їх повернути підтверджується рішенням Київського районного суду міста Харкова від 14.04.2006 року в іншій цивільній справі № 2-636/06 за участю тих самих сторін. Вказане рішення суду 24.04.2006 року набрало законної сили, про що позивачу стало відомо 23.05.2018 року (що підтверджується ухвалою Київського районного суду міста Харкова, від 03.10.2018 року у справі № 2-636/06 (н/п 6/640/231/18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/77094649. Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30 березня 2012 року, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки, зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України. Позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав, з урахуванням обставин, що встановлені в іншій цивільній справі № 2-636/06, між тими сторонами, з огляду на таке. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦКУ).

Відповідач станом на дату пред`явлення цього позову до суду, суму позики за договором неповернув позивачеві, а суму боргу, згідно рішення суду у справі № 2-636/06 не погасив. Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно статей 625, 1050 ЦК України, боржник, який прострочив виконання: грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший-розмір процентів. Як передбачено у частині 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Так, у Постанові Верховного Суду України про відсутність застосування строків позовної давності у стягненні індексу інфляції та 3% річних на суму боргу встановлено, що формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів дійсно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України. Отже, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та 3 % річних; входять до складу грошового, зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення. Водночас, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Зі змісту норм матеріального права випливає, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, визначених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 зазначеного Кодексу). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлена стороною у справі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання, у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, бо це є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВСУ від 26.04.2017 у справі №918/329/16). При цьому, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами, в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. З огляду на викладене, вважає, що має право на стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за три роки, які передували моменту звернення з позовного заявою до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 року по справі № 922/4099/17 та у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 року по справі № 3-1522гс 16 (за аналогією). Оскільки відповідач (боржник) на дату пред`явлення цього позову позику не повернув, а суму боргу, встановлену судовим рішенням, не сплатив, надають наступний обґрунтований розрахунок ціни позову (ст.625 ЦК України), з огляду на таке.

1. Три відсотки річних на суму непогашеного боргу у розмірі 24 219,80 грн., стягнутого за рішенням суду в іншій справі № 2-636/06, враховуючи строк позовної давності станом на 16.04.2019 року, складає: 2 181,77 грн., що підраховані за наступною формулою:

Сума санкції (три відсотки річних) = С х 3 х Д: 365 :100, де:

С - сума заборгованості, згідно рішення в іншій справі 2-636/06;

Д- кількість днів прострочення за період з 15.04.2016 року по 15.04.2019 року - 1 096 днів.

Розрахунок процентів на суму боргу, стягнутого судом в іншій справі (2-636/06):

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів прострочення Розмір процентів річнихЗагальна сума процентів 24 219.80 15.04.2016 року -15.04.2019 року 1 096 3 % 2 180,35

Три відсотки на суму боргу за судовим рішенням по справі 2-636/06 складає, 2 180,35 грн.

2. Індекс інфляції на суму несплаченого боргу у розмірі 24 219,80 грн., стягнутого за рішенням суду в іншій справі № 2-636/06, враховуючи строк позовної давності станом на 16.04.2019 року, складає: 10 044,94 грн., що розраховується за наступною формулою:

ИИс = (ИИ1:100) х (ИИ2:100) х (ИИЗ:100) х... (ИИZ:100), де:

ИИ-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ИИ-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення,

.....

ИИ-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Розрахунок індексу інфляції на стягнуту судом в іншій справі (2-636/06) суми боргу:

Період заборгованості Сума боргу (грн.)Сукупний індекс Інфляції за період'Інфляційне збільшення суми боргу" 15.04.2016 року -15.04.2019 року 24 219.80 1.415 10 044,94

Сума інфляційних витрат на суму боргу за рішенням у справі № 2-636/06 складає 10044,29грн. Загальна сума за цим позовом складає ціну позову: 2 180,35 + 10 044,94 = 12 225,29 грн.

Відповідно до вимог статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною 8 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. За таких обставин звернувся до суду і просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика (код ЄДРПОУ 21941497, р/р № НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк , МФО 305299, код банку 14360570) 10 044,94 грн. індексу інфляції за час прострочки сплати боргу за період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року. А також, 2 180,35 грн. - 3 % річних за час прострочки сплати боргу за період з 15.04.2016 року по 15.04.2019 року. Крім того, судові витрати теж покласти на відповідача.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Крім цього, було роз`яснено, що позивач у п`ятиденний строк з дня вручення відзиву має право на подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи (а.с.23-24).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Від відповідача відзив на позов не надійшов.

Вивчивши матеріали справи, суддя враховує наступне.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.

У постанові від 15.11.2010 року № 3-11гс10 Верховний Суд України зазначив, що аналіз ст.625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів та обов`язок їх повернути підтверджується рішенням Київського районного суду міста Харкова від 14.04.2006 року в іншій цивільній справі № 2-636/06 за участю тих самих сторін (а.с.6).

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30 березня 2012 року, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки, зобов`язання залишається невиконаним належним чином, відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Судом враховується, що відповідач станом на дату пред`явлення цього позову до суду, суму позики за договором позивачеві не повернув, суму боргу, згідно рішення суду у справі № 2-636/06, не погасив.

Відповідно до Постанови ВСУ від 26.04.2017 року у справі № 918/329/16, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання, у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, і право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

При цьому, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами, в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.

Стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 року по справі № 922/4099/17 та у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 року по справі №3-1522гс16 (за аналогією).

Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачем, і вважає за необхідне стягнути з відповідача суму в 10 044,94 грн. - індекс інфляції за час прострочки сплати боргу за період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року та 2 180,35 грн. - 3 % річних за час прострочки сплати боргу за період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року.

Також, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 921 грн. 00 коп., сплачений останнім при подачі позову (а.с.13).

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 128, 131, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 284, 354, 280-282 ЦПК України, ст.525, 526, 530, 549, 550, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика (код ЄДРПОУ 21941497, р/р № НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк , МФО 305299, код банку 14360570) 10 044, 94 грн . - індекс інфляції за час прострочки сплати боргу за період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика (код ЄДРПОУ 21941497, р/р № НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк , МФО 305299, код банку 14360570) 2 180, 35 грн. - 3 % річних за час прострочки сплати боргу за період з 15 квітня 2016 року по 15 квітня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопольчорметавтоматика (код ЄДРПОУ 21941497, р/р № НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк , МФО 305299, код банку 14360570) судові витрати в сумі 1 921, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал