Рішення

від 04.06.2010 по справі 2-1008/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Бондаренко В.М.

при секретарі Троян В.Б.

за участю позивача ОСОБА_1 ..

за участю представників відповідача Ломанової І.М.

Припіченко ОСОБА_2 Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення на роботі, визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати наказ відділу культури і туризму Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 23-о/с від 30.12.2009 року про її звільнення незаконним; скасувати запис за № 14 у її трудовій книжці; поновити її на посаді головного бухгалтера відділу культури і туризму Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області; стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 3000,00 гривень, вважаючи дії відповідача незаконними. В обґрунтування позову зазначила, що з 26.02.1996 року по 30.12.2009 року ц працювала на посаді головного бухгалтера відділу культури і туризму Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області. 30.12.2009 року була звільнена з посади за ініціативою відповідача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією централізованої бухгалтерії відділу культури. Відповідно до розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації № 713-р- 09 від 30.10.2009 року та пункту 1 наказу відповідача № 51 від 30.10.2009 року з 30.12.2009 року ліквідації підлягала централізована бухгалтерія районного відділу культури і туризму, а вона ж була прийнята на роботу і фактично працювала на посаді головного бухгалтера відділу культури і туризму. Вважає, що її не було попереджено про звільнення персонально, а лише ознайомлено з наказом № 51 від 30.10.2009, відповідач повинен був запропонувати їй іншу роботу, так як сам він ліквідації не підлягав, але цього не здійснив. Також вважає, що їй була спричинена моральна шкода, яка полягала в тому, що відповідач залишив її без роботи, тоді як вона є одинокою жінкою та робота для неї була суттєвим джерелом доходу, що негативно впливає на її духовний і фізичний стан, та призводить до моральних страждань, що і , вимусило її звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, посилаючись на підстави зазначені у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, посилаючись на те, що 26.10.2000 року був зареєстрований відділ культури та туризму Павлоградської районної державної адміністрації, як юридична особа. До реєстрації установа мала назву Павлоградський районний відділ культури у складі якої був структурний підрозділ без юридичного статусу централізована бухгалтерія районного відділу, де працювала відповідачка. 07.02.2007 року було затверджено положення про відділ культури і туризму Павлоградської районної державної адміністрації, відповідно до .пунктів 8.1, 8.8, 12 якого вказано, що виконавчим органом установи є завідувач відділом, який призначає на посаду і і звільняє з посади працівників відділу та його структурних підрозділів. 30.11.2009 року розпорядженням голови Павлоградської районної державної адміністрації № 800-р-09 було затверджено положення про відділ культури і туризму у новій редакції з правом надання завідуючому відділу призначення на посаду та звільнення працівників відділу та відділ є юридичною особою і структурним підрозділом райдержадміністрації. 30.10.2009 року на виконання розпорядження голови райдержадміністрації від 30.10.2009 року № 713-р-09 Про ліквідацію централізованої бухгалтерії районного відділу культури , завідувачем відділу наказом № 51 була ліквідована централізована бухгалтерія районного відділу культури і туризму з 30 грудня 2009 року, з яким особисто була ознайомлена позивач, і вона також входила у склад ліквідаційної комісії відділу. Членом профспілкової організації позивач не була, а станом на 30.12.2009 року у відділі культури і туризму вакантних посад не було. У відділі культури і туризму у штатному розкладі посаду головного спеціаліста - головного бухгалтера займає працівник, який є державним службовцем, тоді як ОСОБА_1 вже досягла пенсійного віку та відповідно до ЗУ Про державну службу не може займати цю посаду.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . зі сторони позивачки не заперечували щодо присутності їх на засіданні трудового колективу відділу культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації з порядком денним: про реорганізацію ЦРБ, РІКО Успіх та ліквідацію централізованої бухгалтерії, з попередженням працівників про звільнення та ознайомлення з наказом від 30.10.2009 року № 50 Про реорганізацію структурних підрозділів відділу культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації, наказом № 51 від 30.10.2009 року Про ліквідацію централізованої бухгалтерії районного відділу культури , але вважали, що вони будуть продовжувати працювати у знов створених відділах, тоді як свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . зі сторони відповідача усвідомлювали те, що вони будуть звільнені у зв`язку з реорганізацією та ліквідацією та їх про це попередили.

Вислухавши позивача, представників відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч.І ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, .оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 КЗпП України.

Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49 2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу \ роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією 3 чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка з 26.02.1996 року прийнята на посаду головного бухгалтера Павлоградського районного відділу культури, назву якого було змінено відповідно до запису у трудовій книжці - на відділ культури і туризму Павлоградської районної державної адміністрації, та звільнена з посади у зв`язку з ліквідацією відділу культури і туризму Павлоградської районної державної адміністрації на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (арк. сп.6).

Так, в судовому засіданні доведено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відділ культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації • зареєстрований 26.10.2000 року (арк.сп. 47), який як окрема юридична особа входив до складу Павлоградської райдержадміністрації в якості відділу, про що свідчить зведений штатний розпис на 2009 • рік відділів Павлоградської райдержадміністрації (арк..сп.56). Тоді як до відділу культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації входила централізована бухгалтерія, без статусу самостійної юридичної особи відповідно до типових штатних розписів станом на 01.01.2009, на 01.04.2009 року затверджених головою Павлоградської райдержадміністрації, з посадами: головний бухгалтер та бухгалтер (арк..сп.57-59).

Розпорядженням голови Павлоградської райдержадміністрації № 713-р-09 від 30.10.2009 року ліквідована централізована бухгалтерія районного відділу культури та виконання цього розпорядження покладено на завідуючу відділом культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації ОСОБА_12 (арк..сп.11). На виконання зазначеного розпорядження відділом культури і туризму Павлоградської / райдержадміністрації видано наказ № 51 від 30.10.2009 року про ліквідацію централізованої бухгалтерії ' районного відділу культури, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис, про що свідчить сам наказ (арк..сп. 39) та окремий аркуш наданий для ознайомлення (арк..сп. 46). Згідно протоколу № 1 від 30.10.2010 року ОСОБА_1 була присутня на засіданні трудового колективу відділу культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації з встановленням порядку денного: ліквідація централізованої бухгалтерії та попередження про звільнення. А також відповідно до наказу № 51 від 30.10.2009 року приймала участь у ліквідації централізованої бухгалтерії відділу та була зобов`язана передати бухгалтерську документацію головному спеціалісту головному спеціалісту відділу культури і туризму райдержадміністрації до 29.12.2009 року. Тому доводи позивачки про те, що вона лише була ознайомлена з зазначеними документами, а не попереджена про майбутнє звільнення суд вважає, що вони зводяться позивачкою до переоцінки наявних доказів по справі, як і доводи свідків зі сторони позивачки. Тоді, як пояснення інших свідків про те, що метою засідання трудового колективу відділу культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації було попередження про майбутнє їх звільнення є цілком логічним.

Твердження позивачки про те, що посада, яку вона займала фактично не скорочена у зв`язку з ліквідацією централізованої бухгалтерії районного відділу культури, так як вона була головним бухгалтером відділу культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації, який продовжує існувати, спростовуються тим, що тільки після прийняття наказу про ліквідацію централізованої бухгалтерії відділу культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації, відділом культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації затверджується 30.11.2009 року посадова інструкція головного спеціаліста відділу культури і туризму - головного бухгалтера, який є державним службовцем (арк..сп.60-61), а до цього, питання бухгалтерського обліку вирішувалися головним бухгалтером централізованої бухгалтерії районного відділу культури, тобто головним бухгалтером централізованої бухгалтерії районного відділу культури і туризму ОСОБА_1 , яка не була державним службовцем, відповідно до записів у трудовій книжки позивачки.

Крім того, у зв`язку з ліквідацією централізованої бухгалтерії районного відділу культури, відповідачем вжиті заходи щодо надання звіту про заплановане вивільнення працівників станом на ч. 30.10.2009 року, а саме: ОСОБА_1 - головного бухгалтера централізованої бухгалтерії (арк..сп. 66- 67). Так як відповідно до довідки відповідача вакантних посад у відділі культури і туризму Павлоградської райдержадміністрації не існувало (арк..сп.62).

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Згідно довідок наданих відповідачем ОСОБА_1 не сплачувала профспілкові внески із заробітної плати за період з березня 2007 року по грудень 2009 року та з березня 2007 року не перебувала у профспілки працівників культури (арк..сп.63,64).

Тому відповідно до наказу № 23-0/с від 30.12.2009 року було звільнено ОСОБА_1 з посади * головного бухгалтера відділу культури за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 30 грудня 2009 року (арк..сп. 7-9), з дотриманням строку попередження працівника про звільнення, а саме, не пізніше ніж за два місяці.

Суд також приймає до уваги інформаційний лист Павлоградського міськрайонного управління стосовно перевірки стану додержання законодавства щодо реєстрації нормативно-правових актів у Павлоградський районній державній адміністрації. У ході перевірки якої було переглянуто розпорядження райдержадміністрації № 713-р-09 від 30.10.2009 року Про ліквідацію централізованої бухгалтерії районного відділу культури . При перевірці даного розпорядження було встановлено, що воно має персональний характер та оперативно-розпорядчий характер, оскільки стосується внутрішніх питань райдержадміністрації, тому не підлягає державній реєстрації у Павлоградському міськрайонному управлінні юстиції. Щодо проведення перевірки правомірності проведеної реорганізації та ліквідації у відділі культури і туризму Павлоградської районної державної адміністрації було зазначено, що порушень я,, у стані організації правової роботи та стану додержання законодавства щодо державної реєстрації нормативно-правових актів у відділі не встановлено (арк..сп. 76-77).

Тому суд вважає що дії відповідача щодо звільнення позивачки обґруйтовані та законні.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 (зі змінами, внесеними згідно постанов № 4 від 01.04.1994 року, № 18 від 26.10.1995 року та № 15 від 25.05.1998 року) Про практику розгляду судами трудових спорів - розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення і на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Оскільки, в задоволені позовних вимог позивачки про поновлення її на роботі відмовлено, то позовні вимоги позивачки про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

При таких обставинах, суд вважає, що посилання позивача, на те, що її звільнення у зв`язку з ліквідацією є незаконним, правового значення для вирішення зазначеного матеріально-правового спору, з урахуванням його характеру та юридично значимих фактів, не мають, вимоги позивачки є безпідставними та необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення. Крім того, в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди є роз`яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди без вини, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вщщ. Тому, позивачка не має права на відшкодування моральної шкоди з відповідача.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясував усі обставини справи та дав оцінку усім наявним доказам у справі, які дають підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 43, 49 2 , 232, 233, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 (зі змінами, внесеними згідно постанов № 4 від 01.04.1994 року, № 18 від 26.10.1995 року та № 15 від 25.05.1998 року) Про практику розгляду судами трудових спорів , ст. ст. 10, 15, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення на роботі, визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: В.М. Бондаренко