Рішення

від 23.08.2019 по справі 638/17962/16-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17962/16-ц

Провадження № 2/638/1061/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року Дзержинський райсуд м. Харкова в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарях Тягунової Р.Ю., Вороніні Д.Г., Романової О.В., Комлєві Д.В.

за участю :

представників позивача ОСОБА_1 , Кундіус І.В. , Самілик М.В. , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5

представника відповідача Горенко О. І .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 Про стягнення суми боргу за договором позики , -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2016 позивач ОСОБА_7 звернувсь до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_9 , ТОВ Прем`єр плюс Про стягнення суми боргу за договором позики , в якому просив суд стягнути на його користь солідарно з співвідповідачів суму боргу в розмірі 1943077 гривен 88 копійок. ( т. 1, а.с.а.с. 3-9, 12-18 ).

22.02.2017 відповідач ТОВ Прем`єр плюс , не визнаючи основний позов, звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7 Про визнання договору поруки недійсним , який було прийнято до спільного розгляду з первинним позовом. ( т. 1, а.с.а.с. 128-130 ).

02.11.2017 позивач за зустрічним позовом ТОВ Прем`єр плюс надав суду клопотання про закриття провадження у справі в частині його вимог до ОСОБА_7 за зустрічним позовом Про визнання договору поруки недійсним . ( т. 1, а.с. 243 ).

02.11.2017 позивач за первісним позовом ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині його вимог до ТОВ Прем`єр плюс Про стягнення суми боргу за договором позики . ( а.с. 246 ).

Ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 02.11.2017 зазначені клопотання ОСОБА_7 та ТОВ Прем`єр плюс було задоволено, провадження по справі в частині позову ОСОБА_7 до ТОВ Прем`єр плюс за первинним позовом Про стягнення боргу за договором позики та провадження по справі в частині зустрічних позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ Прем`єр плюс до ОСОБА_7 Про визнання договору поруки від 21.01.2014, укладений між ТОВ Прем`єр плюс як поручителем та ОСОБА_7 як кредитором, недійсним було закрито. ( т. 2, а.с.а.с. 3-4 ).

07.12.2017 представник позивачаОСОБА_7 - адвокат Кундіус І.В. звернувся до суду з клопотанням про залучення у якості правонаступника відповідача ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його спадкоємця ОСОБА_8 ( т. 2, а.с.а.с. 24-25 ).

Ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 10.01.2018 вказане клопотання про заміну залучення у якості правонаступника відповідача було задоволено, залучено до участі у справі правонаступника померлого відповідача ОСОБА_9 , його спадкоємця ОСОБА_8 ( т.2, а.с.а.с.35-36 ).

Відповідно до остаточних уточнених позовних вимог позивач ОСОБА_7 просив суд стягнути з спадкоємця померлого ОСОБА_9 - відповідача ОСОБА_8 борг за договором позики в сумі 1943077 гривен 88 копійок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 04.04. 2013 по 21.01.2014 між ним та ОСОБА_9 було укладено декілька договорів позики, відповідно до яких останній отримав та зобов`язався повернути запозичені кошти в загальній сумі 530000 гривен, що еквівалентно 64 085 доларів США.

21.01.2014 між ним та ТОВ Прем`єр плюс було укладено договір поруки, відповідно до якого ТОВ Прем`єр плюс зобов`язалось відповідати за виконання позичальником зобов`язань за зазначеними договорами позики. Посилаючись на те, що ОСОБА_9 за життя взятих на себе зобов`язань щодо повернення позики не виконав, позивач просив стягнути з правонаступника померлого - відповідача ОСОБА_8 заборгованість за договорами позики у розмірі 1 943 077, 88 гривен, з яких 1 634 134,5 гривен сума основного боргу за розписками, 265 225,96 гривен - проценти, 43 717,42 гривен - річні проценти.

Позивач ОСОБА_7 в судове засіданні не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надавши право представляти його інтереси в суді представникам

ОСОБА_1 , Кундіус І.В. , Самілик М.В. , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які діють на підставі відповідних довіреностей, ордерів та договорів про надання правової допомоги, ( т. 1, а.с.а.с. 63-64, 116-117, 244-245; т. 2, а.с.а.с.51-53, 184-186 ).

У судовому засіданні представники позивача - адвокати Кундіус І.В., Самілик М.В. позовні вимоги ОСОБА_7 підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити, з підстав на які позивач посилається в своєї позовної заяві. При цьому, представник позивача Самілик М.В . наголошував на тому, що йому невідомо чи надавав позивач ОСОБА_7 боржнику ОСОБА_9 письмову розписку про отримання частини боргу по договору займу від 04.04.2013, так як письмове підтвердження отримання зазначених коштів у них відсутнє. Гроші в борг надавались позивачем у гривні України. Коли стало відомо позивачу щодо настання смерті боржника ОСОБА_9 йому невідомо. Позивач до нотаріальної контори з відповідною вимогою до спадкоємців, як кредитор померлого ОСОБА_9 , не звертався. Крім того, приймаючи до уваги, що відповідно до договору про припинення зобов`язання передачею відступного від 30.10.2017 позивачем ОСОБА_7 від ТОВ Прем`єр плюс було отримане відступне в розмірі 400000 гривен, позивач зменшує загальну суму боргу на суму відступного, а тому просить стягнути з відповідача 1543077 гривен 88 копійок.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засіданні не прибула, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надавши право представляти її інтереси в суді представнику Горенко О.І. , яка діє на підставі відповідного ордеру ( т. 2, а.с.а.с. 76-77, 112 ).

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Горенко О.І. позовні вимоги ОСОБА_7 не визнала з підстав викладених відповідачем в своєму відзиві на позовну заяву. При цьому, представник відповідача наголошував на тому, що відповідачу про наявність зазначених боргових зобов`язань її чоловіка відомо не було. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем було порушено строки встановлені положеннями ст.1281 ЦК України для звернення кредиторів спадкодавця до спадкоємців, які прийняли спадщину. Вважає позов недоведеним, у тому числі тому, що встановити достовірно фактів повернення чи неповернення ОСОБА_9 боргу неможливо у зв`язку зі смертю останнього. Крім того, відповідачем подано дві заяви, у яких, не визнаючи підстав позову, вона просить застосувати позовну давність до позовних вимог, заявлених як до первісного відповідача ОСОБА_9 ( т. 2, а.с.77 ), так і до неї ( т. 2, а.с. 183 ).

При таких обставинах, суд враховуючи позицію представників позивача, відповідача та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та відповідача, так як їх неявка не є перешкодою для розгляду справи по - суті.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що у період з 04.04.2013 по 21.01.2014 між позивачем ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було укладено декілька договорів позики, відповідно до яких останній отримав та зобов`язався повернути позивачу ОСОБА_7 запозичені кошти в загальній сумі 530000 гривен, що еквівалентно 64 085 доларів США, про що ОСОБА_9 було надано ОСОБА_7 відповідні боргові розписки, а саме :

- від 04.04.2013 на суму 150 000 гривен, що становить еквівалент 18 382 долара США, із зобов`язанням повернення позиченої суми 04.05.2013;

- від 19.08.2013 на суму 100 000 гривень - еквівалент 12300 доларів США, із зобов`язанням повернення позиченої суми 19.11.2013;

- від 29.11.2013 на суму 80 000 гривень - еквівалент 9 679 доларів США, із зобов`язанням повернення позиченої суми 29.12.2013;

- від 21.01.2014 на суму 200 000 гривень - еквівалент 23 724 долара США, із зобов`язанням повернення позиченої суми 21.03.2014, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні відповідними оригіналами розписок. (т.1, а.с.110-113).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з правовою позицією ВСУ, висловленою у постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того приписами ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, суд вважає встановленим факт укладення між позивачем ОСОБА_7 та ОСОБА_9 зазначених договорів позики грошей з зазначенням обов`язку повернення позичених сум в гривні України у визначені строки.

Суд не приймає до уваги твердження представників позивача з приводу того, що за договором позики від 04.04.2013 було перервано перебіг строків позовної даності вчиненням боржником відповідної дії, відповідно до приписів ст. 264 ч. 1 ЦК України, так як в зазначеній розписці щодо отримання 04.04.2013 ОСОБА_9 від ОСОБА_7 суми позики в наявності власноручно виконаний позивачем напис, що він 01.12.2013 отримав від ОСОБА_9 частину боргової суми у відповідному розмірі.

Між тим, приписами ст. 545 ЦК України передбачено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

На підтвердження виконання зазначених дій, передбачених ст. 545 ЦК України, позивачем суду показів надано не було.

Приймаючи до уваги, що з зазначеними позовними вимогами позивач звернувся до суду 09.11.2016, а строк повернення боргу був визначений між сторонами договору позики від 04.04.2013 не пізніше 04.05.2013, то за вказаним договором позики позивачем був пропущений передбачений ст. 257 ЦК України.

Також в судовому засіданні встановлено, що 21.01.2014 між ТОВ Прем`єр плюс та позивачем ОСОБА_7 було укладено договір поруки, у відповідності до якого (п.1.1 Договору) Поручитель - ТОВ Прем`єр плюс поручився перед Кредитором - ОСОБА_7 за виконання обов`язку ОСОБА_9 за договорами позики грошових коштів, оформлених шляхом видачі ОСОБА_9 Кредитору - ОСОБА_7 відповідних письмових розписок про отримання грошових коштів, а саме : від 04.04.2013, 19.08.2013, 29.11.2013, 21.01.2014 на загальну суму в еквіваленті долара США - 63 585 доларів, за виключенням частково повернутої 01.12.2013 Позичальником Кредитору боргової суми в розмірі 500 доларів США.

Згідно умов договору поруки, викладених у пунктах 1.3, 1.4 Поручитель ТОВ Прем`єр плюс зобов`язалося безпосередньо та самостійно, у тому числі в разі заміни Боржника за будь-яких обставин, в повному обсязі забезпечити виконання зобов`язання, в тому числі у випадку смерті Боржника ОСОБА_9 , включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та інших можливих штрафних санкцій та будь-яких процентів.

У пункті 7.1 Договору поруки окремо зазначається, що Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Винятком є лише заміна Боржника за будь-яких обставин, в такому випадку Поручитель зобов`язується безпосередньо та самостійно в повному обсязі забезпечити виконання зобов`язання новим Боржником, в тому числі у випадку оголошення померлим або смерті ОСОБА_9 , включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та інших можливих штрафних санкцій та будь-яких процентів.

Зазначені положення договору поруки усвідомлені позивачем, про що зазначено у пункті 3.4 позовної заяви.

Строк дії договору поруки визначений до 01.12.2021, про що зазначено в пункті 6.1 Договору поруки. (т.1, а.с.а.с. 31-33).

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У судовому засіданні також встановлено, що Боржник ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказана обставина підтверджується дослідженою в судовому засіданні копією свідоцтва про смерть. ( т.2, а.с.165 ).

При цьому, відповідно до інформації наданої Харківським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Харківській області, ОСОБА_9 з 17.11.1990 по день смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з

відповідачем ОСОБА_8 ( т.2, а.с. 179 ).

З копії загальногромадянського паспорту та довідки з АДПГУДМС УДМС України в(у) Х\О вбачається, що за життя ОСОБА_9 за життя мав реєстрацію за адресою : АДРЕСА_1 . ( т.1, а.с.а.с. 22-26, 35 ).

Як встановлено з дослідженої в судовому засіданні інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_8 , як відповідно до матеріалів справи мешкає в належному її житловому приміщенні. ( т. 2, а.с.а.с. 27-28 ).

Приписами ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу ). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З інформації наданої Шостою Харківською державною нотаріальною конторою вбачається, що у зв`язку зі смертю 04.06.2016 ОСОБА_9 була заведена спадкова справа №786/2016 на підставі претензії кредитора - ПАТ КБ ПриватБанк зареєстрованої 22.12.2016. Більше з заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалося. ( т.1, а.с.а.с. 232-236 ).

Приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не відмовився від неї.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України ( у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин ) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

На момент смерті ОСОБА_9 , яка мала місце 04.06.2016 строки повернення грошей за всіма чотирма договорами позики пройшли. Так, дата повернення грошей за останньою в хронологічному порядку розпискою є 21.03.2014, отже на момент смерті ОСОБА_9 пройшло більше двох років після визначеної дати повернення позики.

Суд вважає, що у позивача була можливість дізнатися про смерть ОСОБА_9 , так як йому було відоме місце проживання ОСОБА_9 , яке зазначено у кожній борговій розписці, місце його роботи, адже саме з ТОВ Прем`єр плюс позивачем було підписано договір поруки і підписував цей договір ОСОБА_9 як директор ТОВ Прем`ер плюс .

Довідкою Головного управління статистики у Харківській області від 25.09.2018 №03.1-11/2427 (том 2, а.с. 85) підтверджується що ОСОБА_9 є керівником ТОВ Прем`єр плюс з моменту первинної реєстрації товариства у Єдиному державному реєстрі підприємства та організацій України 18.09.2003 до 24.06.2016.

Те, що ОСОБА_9 був директором ТОВ Прем`єр плюс підтверджується також текстом договору поруки від 21.01.2014, заявою позивача про забезпечення позову (т.1, а.с.41), письмовими поясненнями ТОВ Прем`єр плюс ( т. 1, а.с.а.с. 90-91 ), текстом зустрічної позовної заяви ТОВ Прем`єр плюс (т.1, а.с.а.с. 128-130).

Крім того, судом зазначається, що безпосередньо після відкриття провадження по справі та під час її судового розгляду була встановлена вірогідність смерті ОСОБА_9 , однак незважаючи на це, позивач не здійснив дій передбачених приписами ст. 1281 ЦК України, які також ним не були здійснені до теперішнього часу.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що встановлені ст.1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців (постанова Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №495/1933/15-ц; постанова ВСУ від 12.04.2017 у справі №6-2962цс16; постанова ВСУ від 08.04.2015 у справі №6-33цс15).

Таким чином, суд вважає, що позивачем були порушені вимоги ст. 1281 ЦК України.

Доказів того, що відповідачу ОСОБА_8 було відомо про наявність боргових зобов`язань її чоловіка ОСОБА_9 за зазначеними договорами позики, які є підставою позову ОСОБА_7 , позивачем суду не надано.

Пропуск строків позовної давності є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що 30.10.2017 між позивачем ОСОБА_7 та ТОВ Прем`єр плюс був укладений договір про припинення зобов`язання передачею відступного, відповідно до якого сторони домовилися про повне припинення зобов`язань за договором поруки, укладеним 21.01.2014 між Кредитором ОСОБА_7 та Поручителем ТОВ Прем`єр плюс в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_9 перед Кредитором за договорами позики від 04.04.2013, 19.08.2013, 29.11.2013 та 21.01.2013 на загальну суму, що еквівалентна 63 585 доларів США, а також процентів, пені, штрафів тощо , а Поручитель передає Кредитору відступне - грошові кошти у розмірі 400 000 гривень. ( т.1, а.с.247 ).

За умовами вказаного договору позивач ОСОБА_7 відмовився від задоволення своїх позовних вимог Поручителем у повному обсязі згідно з положеннями Договору поруки, погодившись отримати відступні у сумі 400 000 гривень. Зобов`язання поручителя за Договором поруки припиняється у повному обсязі з моменту підписання цього Договору.

За наслідком укладення зазначеного договору, учасниками цивільного провадження, суду були надані відповідні клопотання : позивачем за первісним позовом ОСОБА_7 Про закриття провадження у справі в частині його вимог до ТОВ Прем`єр плюс Про стягнення суми боргу за договором позики ; позивачем за зустрічним позовом ТОВ Прем`єр плюс Про закриття провадження у справі в частині його вимог до ОСОБА_7 Про визнання договору поруки недійсним , які були задоволені ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 02.11.2017 та провадження по справі в цій частині було закрито.

Як встановлено в судовому засіданні з показань представників позивача, після укладення зазначеного договору про припинення зобов`язання передачею відступного, умови договору сторонами договору було виконано в повному обсязі, поручитель ТОВ Прем`єр плюс передав, а кредитор ОСОБА_7 отримав визначену в договорі суму відступного - в розмірі 400000 гривен.

За положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч. 1, 2, 4 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається. ЦК України визначені наступні підстави припинення зобов`язання : припинення зобов`язання виконанням (ст. 599 ЦК України); припинення зобов`язання переданням відступного (ст. 600 ЦК України); припинення зобов`язання зарахуванням (ст. 601 ЦК України); припинення зобов`язання за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України); припинення зобов`язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК України); припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України); припинення зобов`язання неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК України); припинення зобов`язання смертю фізичної особи (ст. 608 ЦК України); припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 600 ЦК України зобов`язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Виходячи зі змісту норми ст. 600 ЦК України та правової природи відступного , основне зобов`язання припиняється не в результаті досягнення сторонами згоди щодо цього, а в результаті реальної передачі боржником кредиторові відступного. Таким чином, моментом припинення основного зобов`язання буде саме момент передачі відступного. При цьому, сам договір про передання відступного не створює нового обов`язку для боржника, і, відповідно, не породжує право вимоги кредитора надати відступне (фактично кредитор надає боржнику можливість в пільговому порядку погасити борг). При невиконанні договору про передання відступного у визначений сторонами строк кредитор вправі вимагати виконання основного зобов`язання і застосування по відношенню до боржника заходів відповідальності у зв`язку з його невиконанням.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

З огляду на встановлені обставини суд вважає позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_8 суми боргу за договором позики безпідставними, оскільки на даний час діють умови договору про припинення зобов`язання переданням відступного від 30.10.2017, який є не розірваним та дійсним.

На підставі викладеного, ст. 60 СК України, ст.ст. 264, 368, 526, 530, 545, 553, 554, 556, 598, 600, 626, 628, 629, 1046, 1047, 1049, 1268, 1281 ЦК України, керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8 Про стягнення суми боргу за договором позики , - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.08.2019.

Суддя: І.В. Семіряд