Рішення

від 27.08.2019 по справі 127/5230/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/5230/19

Провадження № 2/127/728/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,

при секретарі судового засідання Мироненко В.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Кузьменка В.О., Стахової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації про визнання недійсним правочину, здійсненим під впливом обману, та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

19.02.2019 року через засоби поштового зв`язку позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації про визнання недійсним правочину, здійсненим під впливом обману, та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що починаючи із липня 2016 року позивач була піддана переслідуванню за принципову позицію з питань оцінювання знань, організованому директором ЗОШ І-ІІ ступенів с. Яришівки Тиврівського району Вінницької області Яцухно Н. спільно із окремими батьками учнів школи, в яких позивач викладала українську мову і літературу. Дана конфліктна ситуація висвітлювалась у публікаціях газети 33-й канал (№39 від 21.09.2016 року) та газети Радіоінформ (№№14-17 за 2016 рік).

Редакцією газети Радіоінформ 02.08.2016 року з приводу створення засад навчально-виховного процесу у школі села Яришівка Тиврівського району Вінницької області був направлений інформаційний запит на адресу Міністерства освіти і науки України. У відповідь на вказаний запит листом за №2/3-14-1002-16 від 19.08.2016 року за підписом директора департаменту загальної середньої і дошкільної освіти ОСОБА_3 редакцію було повідомлено, що Міністерство звернулось до Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА з пропозицією організувати ретельну перевірку наведених у запиті фактів і за результатами перевірки дати об`єктивну оцінку професійній діяльності директора школи.

Перевірка дійсно була проведена, однак стосувалась не професійної діяльності директора школи, а була направлена, перш за все, у напрямку вирішення створеної директором школи конфліктної ситуації між позивачем і окремими батьками одного із класів школи.

В результаті вказаної перевірки під тиском погроз комісії Департаменту Вінницької ОДА, які вже зараз цілком можна кваліфікувати як відвертий шантаж з подальшим обманом, позивач була змушена подати заяву на звільнення із займаної посади вчителя української мови та літератури. Проте, позивач погодилась на звільнення лише за умови гарантування її подальшого працевлаштування на постійне робоче місце за отриманими спеціальностями її трьох дипломів про вищу освіту. І таку гарантію позивач отримала у вигляді листа за №01-26-02/25 від 05.01.2017 року, підписаного заступником директора Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА Чорною О.А. Отримавши вказану гарантію, яку тепер вже цілком можна кваліфікувати відповідно до статті 230 ЦК України як факт умисного введення позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, позивач написала заяву про звільнення її із займаної посади.

На підставі поданої позивачем заяви відділом освіти Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області було видано наказ за №3/к від 05.01.2017 року Про звільнення ОСОБА_2 , відповідно до змісту якого ОСОБА_2 було звільнено з посади вчителя української мови і літератури та вихователя групи продовженого дня ЗОШ І-ІІ ст. с. Яришівка з 05.01.2017 року у порядку переведення на посаду вчителя англійської мови КЗ Прибузький НВК: ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, на період відпустки основного працівника.

З того часу пройшло 2 роки. За цей час позивач відпрацювала на трьох декретних посадах у трьох різних школах і була навіть вихователем у дитячому садочку, а також побувала у центрі зайнятості Тиврівського району. Однак, Департамент освіти і науки Вінницької ОДА в подальшому забув про свої гарантії щодо працевлаштування позивача на постійне робоче місце.

В подальшому редакція газети Радіоінформ звернулась із запитом на проведення громадської експертизи окремих повноважень Вінницької ОДА у галузі організації ними загальної середньої освіти на відповідних територіях. Запит до Вінницької ОДА стосувався проведення задекларованої Міністерством освіти і науки перевірки професійної діяльності директора школи.

Експертні пропозиції були розглянуті на засіданні робочої групи під головуванням директора Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА Буняка В . В. та затверджені 17.07.2017 року першим заступником голови Вінницької ОДА Гижко А., з яких наступна пропозиція була взята до уваги та виконання, а саме: доручити Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА забезпечити відповідно до гарантійного листа за №01-26-02/25 від 05.01.2017 року працевлаштування у 2017/2018 навчальному році ОСОБА_2 на постійне робоче місце без втрати безперервного професійного стажу та із врахуванням отриманої нею освіти і регіону проживання.

Враховуючи, що термін вказаний у дорученні (2017-2018 навчальний рік) завершився у серпні 2018 року (з 1 вересня розпочався наступний 2018-2019 навчальний рік) редакція газети Радіоінформ звернулась 16.08.2018 року до в.о. директора Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА Буняка В.В. із скаргою на бездіяльність Департаменту щодо реалізації заходів передбачених пунктом 3 Експертних пропозицій та відповідних гарантій, викладених у листі за №01-26-02/25 від 05.01.2017 року. На подану скаргу була отримана відповідь за підписом заступника директора Департаменту Чорної О.А., яка по своїй суті підтверджує факт умисного введення в оману Департаментом освіти і науки Вінницької ОДА, відповідно до якої позивача повідомлено, що повноваження щодо призначення та звільнення педагогічних та інших категорій працівників закладів освіти відповідно до Закону України Про освіту від 05.09.2017 року №2145-VIII надані керівнику закладу освіти, а тому для вирішення питання щодо працевлаштування на постійне місце роботи позивач має безпосередньо звертатись до керівника закладу освіти.

А тому, з огляду на вищевикладене, позивач вважає, що має право вимагати від відповідача відшкодування моральної шкоди, яка завдана їй умисним введенням її в оману перед здійсненням правочину, який просить визнати недійсним.

Таким чином, вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просила визнати недійсним наказ відділу освіти Тиврівської районної державної адміністрації №3/к від 05.01.2017 року, як такий, що виданий на підставі умисного введення позивача в оману посадовими особами Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації щодо гарантій подальшого працевлаштування позивача у 2017/2018 навчальному році на постійне робоче місце без втрати безперервного професійного стажу та із врахуванням отриманої освіти і регіону проживання (гарантійний лист Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА за №01-26-02/25 від 05.01.2017 року); стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 130 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Марценюк В.П. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові (а.с.4-5) та відповіді на відзив (а.с.49).

В судовому засіданні представники відповідача за довіреністю Кузьменко В.О., Стахова А.А. позовні вимоги не визнали та просили суд в задоволенні останніх відмовити з мотивів, викладених у відзиві на позов (а.с.32-36).

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що наказом начальника відділу освіти Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області від 05.01.2017 року №3/к Про звільнення ОСОБА_2 відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України ОСОБА_2 звільнено з посади вчителя української мови і літератури та вихователя продовженого дня ЗОШ І-ІІ ст. с. Яришівка з 05.01.2017 року у порядку переведення на посаду вчителя англійської мови КЗ Прибузький НВК: ЗОШ І-ІІ ст. - ДНЗ . Підставою для винесення вказаного наказу стала заява ОСОБА_2 від 05.01.2017 року, лист відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації від 05.01.2017 року №01-17/35 (а.с.6).

Так, підставами припинення трудового договору є, зокрема, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п.5 ст.36 КЗпП України).

Як вбачається з пояснень сторін в судовому засіданні винесенню вищезазначеного наказу передувала конфліктна ситуація між позивачем, керівництвом ЗОШ І-ІІ ст. с. Яришівка, а також окремими батьками учнів школи, в яких позивач викладала українську мову і літературу. Дана конфліктна ситуація висвітлювалась у публікаціях газети 33-й канал (№39 від 21.09.2016 року) та газети Радіоінформ (№№14-17 за 2016 рік).

Вказаний конфлікт був вирішений, шляхом звільнення позивача з посади вчителя української мови і літератури та вихователя продовженого дня ЗОШ І-ІІ ст. с. Яришівка з 05.01.2017 року у порядку переведення на посаду вчителя англійської мови КЗ Прибузький НВК: ЗОШ І-ІІ ст. - ДНЗ на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, тобто за згодою позивача, проте на період відпустки основного працівника.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_5 , яка працює в Департаменті освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, в судовому засіданні позивачу було запропоновано дві вакантні посади, однак позивач обрала саме посаду вчителя англійської мови КЗ Прибузький НВК: ЗОШ І-ІІ ст. - ДНЗ на період відпустки основного працівника. Більше того, їй було відомо, що вказана посада є тимчасовою на період відпустки основного працівника.

Вищезазначені обставини в судовому засіданні також показали свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - працівники Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їхню заінтересованість у результаті розгляду справи відсутні, їх покази дані в судовому засіданні надані суду об`єктивно підтверджуються іншими доказами по справі.

Факту вчинення відповідачем тиску, погроз на позивача, в результаті яких позивач написала заяву на звільнення із займаної посади, шляхом переведення, як про те наголошувала позивач в позові та її представник в судовому засіданні, судом не встановлено, оскільки заява про звільнення позивачем була написана ще в січні 2017 року, із вказаним позовом позивач звернулась лише у лютому 2019 року, доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вказаного факту стороною позивача також суду не надано.

Більше того, згідно листа Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації від 05.01.2017 року №01-26-02/25 вбачається, що Департамент освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації гарантував позивачу працевлаштування за фахом у 2017-2018 навчальному році, відповідно до її документів про освіту, в одному з навчальних закладів Вінницької області, врахувавши її побажання та наявні реальні можливості (а.с.7).

Також, як вбачається з матеріалів справи редакція газети Радіоінформ зверталась із відповідним запитом на проведення громадської експертизи окремих повноважень Вінницької ОДА у галузі організації ними загальної середньої освіти на відповідних територіях.

Експертні пропозиції були розглянуті на засіданні робочої групи під головуванням директора Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА Буняка В . В. та затверджені 17.07.2017 року першим заступником голови Вінницької ОДА Гижко А., з яких наступна пропозиція була взята до уваги та виконання, а саме: доручити Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА забезпечити відповідно до гарантійного листа за №01-26-02/25 від 05.01.2017 року працевлаштування у 2017/2018 навчальному році ОСОБА_2 на постійне робоче місце без втрати безперервного професійного стажу та із врахуванням отриманої нею освіти і регіону проживання (а.с.85-86).

Разом з тим, згідно листа Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації від 21.09.2018 року №27-М-361 редакцію газети Радіоінформ повідомлено, що повноваження щодо призначення та звільнення педагогічних та інших категорій працівників закладів освіти відповідно до Закону України Про освіту від 05.09.2017 року №2145-VIII надані керівнику закладу освіти, а тому для вирішення питання щодо працевлаштування на постійне місце роботи позивач має безпосередньо звертатись до керівника закладу освіти (а.с.7 зворот).

А тому, позивач вважає, що наказ відділу освіти Тиврівської районної державної адміністрації №3/к від 05.01.2017 року підлягає визнанню недійсним, оскільки виданий на підставі умисного введення позивача в оману посадовими особами Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації щодо гарантій подальшого працевлаштування позивача у 2017/2018 навчальному році на постійне робоче місце без втрати безперервного професійного стажу та із врахуванням отриманої освіти і регіону проживання (гарантійний лист Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА за №01-26-02/25 від 05.01.2017 року), тобто на підставі ч.1 ст.230 ЦК України.

Проте, суд не погоджується з думками та доводами сторони позивача з наступних міркувань.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту частини другої статті 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З наведеного вбачається, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ч.3 ст.24 КЗпП України).

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 24.06.2015 року у справі №6-530цс15, визначено, що відповідно до статті 21 КЗпП України предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об`єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема статтями 3, 7, 9, 9-1, 44 КЗпП України), тоді як положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту).

Установивши наявність між сторонами договору трудових правовідносин, які регулюються нормами трудового й спеціального законодавства, та факт укладення цього договору саме у зв`язку з існуванням трудових правовідносин, укладений договір не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, на який поширюються передбачені нормами статей 203, 215 цього Кодексу загальні вимоги щодо чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав із застосуванням наслідків недійсності правочину.

А тому, оскільки між позивачем та відділом освіти Тиврівської районної державної адміністрації існували трудові відносини, які були припинені у зв`язку із звільненням працівника шляхом переведення за його згодою на інше підприємство, установу чи організацію, то підстави для застосування норм цивільного законодавства, які регулюють порядок визнання цивільно-правових договорів недійсними (ст.230 ЦК України), для визнання наказу роботодавця про звільнення працівника недійсним, у суду відсутні.

Таким чином, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Більше того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, закріпленим у статті 51 ЦПК України. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

На підготовчому засіданні позивачеві та його представнику були роз`яснені їх процесуальні права, останні були попереджені про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Однак, сторона позивача наполягала на задоволенні вимог, зазначених у позовній заяві.

Разом з тим, Департамент освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації не є належним відповідачем у даній справі з приводу оскарження наказу про звільнення позивача, оскільки оскаржуваний наказ було винесено відділом освіти Тиврівської районної державної адміністрації, з яким позивач перебувала у трудових відносинах, тоді як з відповідачем позивач ніколи не перебувала у трудових відносинах і до повноважень останнього не входить добір кадрів у заклади загальної середньої освіти. Оскільки відповідно до норм Закону України Про освіту від 05.09.2017 року №2145-VIII всі питання прийняття та звільнення з роботи працівників закладів загальної середньої освіти, а також усі інші питання, що витікають із трудових відносин, вирішує керівник закладу освіти відповідно до трудового законодавства.

Що ж стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 130 000 грн., яка завдана позивачу умисним введенням її в оману перед здійсненням правочину (наказу про звільнення), який просить визнати недійсним, то, на думку суду, вони є похідними від позовних вимог про визнання недійсним правочину (наказу), здійсненим під впливом обману, а тому в задоволенні останніх слід також відмовити.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.15, 16, 202, 203, 230 ЦК України, ст.ст.21, 24, 36 КЗпП України, ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації про визнання недійсним правочину, здійсненим під впливом обману, та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 02141271, місцезнаходження за адресою: вул. М. Оводова, 33, м. Вінниця, 21050.

Повне рішення суду складено 27.08.2019 року.

Суддя: