Рішення

від 27.08.2019 по справі 910/5410/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2019Справа № 910/5410/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , розглянувши матеріали справи

за позовом Громадської організації "Федерація внутрішніх бойових мистецтв"

до відповідача 1. Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

відповідача 2. Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання права користування та визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва таким, що продовжив свою дію,

Без виклику (повідомлення) учасників судового процесу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року Громадська організація "Федерація внутрішніх бойових мистецтв" (далі - позивач, Організація) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 1, Держадміністрація) та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 2, Управління) про визнання права користування та визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва таким, що продовжив свою дію.

Позовні вимоги мотивовані невизнанням відповідачем 1 права позивача на користування об`єктом оренди за Договором № 55 від 29.10.2015 та вчиненням позивачу перешкод у володінні та користуванні об`єктом оренди за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 позовну заяву Громадської організації "Федерація внутрішніх бойових мистецтв" було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 позов Громадської організації "Федерація внутрішніх бойових мистецтв" до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права користування та визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва таким, що продовжив свою дію задоволено частково, а саме: визнано договір № 55 про передачу майна територіальної громади міста Києва від 29.10.2015 продовженим до 28.10.2021. У іншій частині в позові відмовлено.

26.07.2019 відповідачем було подано до відділу діловодства суду заяву про судові витрати.

Крім того, як вбачається із рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 в цій справі, судом не було здійснено розподіл судових витрат, зокрема судового збору.

Відповідно до статей 233, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) додаткове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 частини статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 2 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

За приписами частин 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 позовні вимоги Організації задоволені частково.

При цьому, судом встановлено, що при прийнятті рішення у даній справі не вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Так, за приписами статті 129 ГПК України судовий збір у разі часткового задоволення позовних вимог покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись приписами викладених процесуальних норм, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 27 979,12 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу ; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач повідомляв про орієнтовний розмір можливих понесених судових витрат, у тому числі на правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Надалі, 26.07.2019 відповідачем була подана заява про судові витрати, в якій просив стягнути з позивача 10 583,40 грн правничої допомоги та 3 842,00 грн.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на факт надання правової допомоги від 02.04.2019, укладеним між Організацією та Адвокатським Бюро Євгенія Кривошея , додатковою угодою № 1 від 02.04.2019, актом № 1 про надання правової допомоги від 23.07.2019 та квитанцією № PN261 від 24.07.2019 на суму 10 583,40 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.04.2019 між Громадською організацією Федерація внутрішніх бойових мистецтв та Адвокатським Бюро Євгенія Кривошея був укладений договір про надання правової допомоги.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором позивачем до суду наданий акт № 1 від 23.07.2019.

На підтвердження фактичної сплати адвокату грошових коштів на надання правової допомоги Організацією додано до матеріалів справи квитанцію № PN261 від 24.07.2019 на суму 10 583,40 грн.

Водночас, дослідивши матеріали справи та надані відповідачем докази, суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях , визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1283/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, за приписами статті 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вартість послуг правничої допомоги є судовими витратами, а позовні вимоги задоволені частково, тому сума правничої допомоги, що підлягає відшкодуванню відповідачами на користь позивача пропорційно розміру позовних вимог становить 5 291,70 грн. Водночас, сума судового збору, що покладається на відповідачів становить 1921,00 грн.

При цьому, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02068, місто Київ, Дарницький район, вулиця Олександра Кошиця, будинок 11; ідентифікаційний код 37388222) на користь Громадської організації "ФЕДЕРАЦІЯ ВНУТРІШНІХ БОЙОВИХ МИСТЕЦТВ" (01133, місто Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 28-А, квартира 135; ідентифікаційний код 33743363) 2 645,85 грн (дві тисячі шістсот сорок п`ять гривень 85 копійок) витрат на правничу допомогу та 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) судового збору.

2. Стягнути з Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, місто Київ, Дарницький район, Харківське шосе, будинок 168-К; ідентифікаційний код 37448113) на користь Громадської організації "ФЕДЕРАЦІЯ ВНУТРІШНІХ БОЙОВИХ МИСТЕЦТВ" (01133, місто Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 28-А, квартира 135; ідентифікаційний код 33743363) 2 645,85 грн (дві тисячі шістсот сорок п`ять гривень 85 копійок) витрат на правничу допомогу та 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок) судового збору.

3. Після набрання додатковим рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ