Рішення

від 19.08.2019 по справі 914/1344/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2019 справа № 914/1344/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІДІМ , м.Дніпро

до відповідача Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Стрийський вагоноремонтний завод Акціонерного товариства Українська залізниця , м.Стрий Львівська область

про стягнення 36 192,71 грн. заборгованості, з яких 22 282,96 грн. пеня, 10 155,99 грн. інфляційні втрати, 3 753,76 грн. три проценти річних.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю МІДІМ до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Стрийський вагоноремонтний завод Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 36 192,71 грн. заборгованості, з яких 22 282,96 грн. пеня, 10 155,99 грн. інфляційні втрати, 3 753,76 грн. три проценти річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 16.07.2019 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 19.08.2019 р.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано сторонами, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

05.08.2019 р. до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву за вих.№ЮВ-79-ЗП від 01.08.2019 р. (вх.№32009/19), з доказами надіслання 02.08.2019 р. даного відзиву на адресу позивача. У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що вимоги позивача по стягнення пені та трьох відсотків річних за період з 13.06.2019 р. по 18.06.2019 р. (6 днів) є безпідставними, оскільки рішення суду від 19.03.2019 р. у справі №914/275/19 відповідачем повністю виконано 12.06.2019 р., на підтвердження чого долучив до матеріалів справи платіжну вимогу №59258550 від 12.06.2019 р.

Крім того, відповідач зазначає, що при розрахунку інфляційного збільшення боргу, позивач невірно застосував індекс інфляції, оскільки сукупний індекс інфляції підлягає округленню, відтак на думку відповідача індекс інфляції становить 101,3%.

Також, у відзиві відповідач зазначає, що нарахування суми інфляційного збільшення слід проводити з врахуванням індексу інфляції за червень 2019 року, який склав 99,5%. Отже, на думку відповідача індекс інфляції за період лютий-червень 2019 року становить 100,8 %, а втрати від інфляції становлять: 323906,00 грн. х 100,8% : 100% - 323906,00 грн. = 2591,25 грн. Відтак, на думку відповідача у стягненні інфляційного збільшення в сумі 1162,51 грн. слід відмовити.

Відповідач зазначає, що вимоги про стягнення 931,78 грн. пені, 159,73 грн. трьох відсотків річних та інфляційного збільшення в сумі 1162,51 грн. є безпідставні.

У відзиві відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 500,00 грн., посилаючись на малозначність справи та неспівмірність витрат. При цьому звертає увагу на те, що згідно рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р. у справі № 914/275/19 відповідачем вже сплачено 6 564,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з приводу стягнення заборгованості за договором поставки №СВРЗ-03-22-18-133/ю від 12.10.2018 р., а обгрунтування позовних вимог в даній справі ідентичні обгрунтуванням позовних вимог у справі №914/275/19.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 19.08.2019 р. не забезпечив, проте, 09.08.2019 р. до канцелярії суду надійшло клопотання від представника позивача (вх.№32980/19), в якому він просить суд розглядати справу №914/1344/19 без його участі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 19.08.2019 р. не забезпечив, проте, у поданому відзиві на позовну заяву за вих.№ЮВ-79-ЗП від 01.08.2019 р. (вх.№32009/19) зазначив, що не заперечує щодо розгляду справи №914/1344/19 без участі представника відповідача за правилами спрощеного позовного провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, не заперечення сторонами щодо розгляду справи без участі їх представників та достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 19.08.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем 12.10.2018 р. було укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-18-133/Ю, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар, згідно видаткових накладних №59 від 27.12.2018 р. на загальну суму 323 906,28 грн. та №52 від 06.11.2018 р. на загальну суму 128 880,00 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару повністю не виконав, внаслідок чого 28.01.2019 р. позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості 328 180,44 грн., з яких: 323 906,00 грн. основного боргу, 3 663,80 грн. пені та 610,64 грн. 3% річних. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р. у справі №914/275/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МІДІМ задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця (ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії Стрийський вагоноремонтний завод Акціонерного товариства Українська залізниця (ідентифікаційний код 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІДІМ (ідентифікаційний код 41565393) 323 906,00 грн. основного боргу, 3 663,80 грн. пені, 610,64 грн. 3% річних, 4 922,73 грн. судового збору та 6 564,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

18.06.2019 р. рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р. виконано в примусовому порядку.

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 22 282,96 грн., 3% річних в сумі 3 753,76 грн. та інфляційні втрати в сумі 10 155,99 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначив, що вимоги позивача по стягнення пені та трьох відсотків річних за період з 13.06.2019 р. по 18.06.2019 р. (6 днів) є безпідставними, оскільки рішення суду від 19.03.2019 р. у справі №914/275/19 відповідачем повністю виконано 12.06.2019 р., в підтвердження чого долучив до матеріалів справи платіжну вимогу №59258550 від 12.06.2019 р. з відміткою УДКУ у Печерському районі м.Києва, проте проти стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не заперечив.

Також, відповідач подав свій контррозрахунок, згідно якого на його думку в задоволенні стягнення 931,78 грн. пені, 159,73 грн. трьох відсотків річних та інфляційного збільшення в сумі 1 162,51 грн. слід відмовити.

Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 500,00 грн.

Обставини встановлені судом.

12.10.2018 р. між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Стрийський вагоноремонтний завод Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Стрийський вагоноремонтний завод Акціонерного товариства Українська залізниця (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІДІМ (постачальник) було укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-18-133/Ю.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язувався протягом 2018 року поставити покупцю (відповідачу) товари, зазначені в специфікації №1 (додаток №1) до даного договору, що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору (п. 1.1. в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2018 р.). Найменування (номенклатура, асортимент) товару - код ДК 021:2015-34630000-2 - частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - запасні частини (п. 1.2). Кількість товару складає 4800 шт. і визначається у Специфікації №1 (друга редакція) (додатку №1), яка є невід`ємною частиною (п. 1.3 в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2018 р.).

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2018 р.) встановлено ціну договору в розмірі 636 960,00 грн.(в т.ч. ПДВ).

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі.

Пунктом 4.3 договору визначено, що до рахунку додаються видаткова накладна та/або акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна, документи що підтверджують якість товару.

Постачальник поставляє товар на умовах DDP склад покупця згідно з базисними умовами поставки Інкотермс 2010 р. (п. 5.3. договору). Представник покупця при прийняті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару вказаному в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника доручення на отримання даної партії товару (п. 5.5. договору).

Підпунктом 7.1.1 постачальник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Підпунктом 7.1.2. постачальник зобов`язався приймати поставлені товари, згідно з актом приймання-передачі та/або видаткової накладної на приймання товару, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє до: в частині поставок - до 31.12.2018 р., в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 12.1. договору). Невід`ємною частиною договору є: специфікація №1 (друга редакція) до договору поставки (п. 14.1. в редакції додаткової угоди №1 від 30.10.2018 р.).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р. у справі №914/275/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МІДІМ задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця (ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії Стрийський вагоноремонтний завод Акціонерного товариства Українська залізниця (ідентифікаційний код 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІДІМ (ідентифікаційний код 41565393) 323 906,00 грн. основного боргу, 3 663,80 грн. пені, 610,64 грн. 3% річних, 4 922,73 грн. судового збору та 6 564,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач порушив строки оплати за поставлений йому товар, відтак, станом на 29.01.2019 р. існував борг з оплати за поставлений товар на загальну суму 323 906,00 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р. виконано18.06.2019 р., в підтвердження чого долучив до матеріалів справи платіжне доручення №49372 від 18.06.2019 р. на суму 339667,17 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 36 192,71 грн. заборгованості, з яких 22 282,96 грн. пеня, 10 155,99 грн. інфляційні втрати, 3 753,76 грн. три проценти річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №СВРЗ-03-22-18-133/Ю від 12.10.2018 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 4.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання товару на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Датою отримання товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р. у справі №914/275/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МІДІМ задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця (ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії Стрийський вагоноремонтний завод Акціонерного товариства Українська залізниця (ідентифікаційний код 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІДІМ (ідентифікаційний код 41565393) 323 906,00 грн. основного боргу, 3 663,80 грн. пені, 610,64 грн. 3% річних, 4 922,73 грн. судового збору та 6 564,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р. у справі №914/275/19 набрало законної сили 16.04.2019 р.

У відповідності із ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суд у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач порушив строки оплати за поставлений йому товар, відтак, станом на 29.01.2019 р. існував борг з оплати за поставлений товар на загальну суму 323 906,00 грн. (слід зазначити, що фактично сума боргу становила 323 906,28 грн., однак позивач у справі №914/275/19 просив стягнути основний борг саме в сумі 323 906,00 грн.).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2. договору сторони погодили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 22 282,96 грн. (за період з 29.01.2019 р. по 18.06.2019 р.), три проценти річних в сумі 3 753,76 грн. (за період з 29.01.2019 р. по 18.06.2019 р.), інфляційні втрати в сумі 10 155,99 грн. (за період з 28.01.2019 р. по 18.06.2019 р.).

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеню в сумі 22 282,96 грн. та 3% річних в сумі 3 753,76 грн. позвачем нараховано правильно.

Водночас, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат наданих позивачем з огляду на таке.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) .

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву дефляція , то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов`язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, при нарахуванні інфляційних втрат позивач невірно розрахував інфляційні втрати.

Першим днем прострочки є 29.01.2019 р., позивач вказує період нарахування інфляційних втрат по 18.06.2019 р. включно, відтак згідно проведеного судом розрахунку боргу з врахуванням індексу інфляції за період з 29.01.2019 р. по 18.06.2019 р. сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,026 відтак інфляційне збільшення суми боргу за вказаний період становить 8 485,68 грн. При розрахунку інфляційних втрат судом використано інформаційно-правову систему ЛІГА ЗАКОН.

Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 8 485,68 грн. інфляційних втрат.

Суд не погоджується із твердженням відповідача про виконання ним рішення суду 12.06.2019 р. з огляду на наступне.

Відповідно до п. 30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення №49372 від 18.06.2019 р. на суму 339 667,17 грн., згідно якого Печерський районний відділ Державної виконавчої служби перерахував позивачу кошти у виконавчому провадженні по виконанню рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р.

Як вбачається із вказаного платіжного доручення платіж проведено банком позивача 19.06.2019р. Відтак, враховуючи положення п.30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , рішення суду виконано відповідачем 19.06.2019 р., а не 12.06.2019 р. Отже, відповідач безпідставно просить відмовити у стягненні 931,78 грн. пені та 159,73 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 22 282,96 грн. пені, 3 753,76 грн. 3% річних, 8 485,68 грн. інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000,00 грн. надано: договір про надання правової допомоги №32 від 14.12.2018 р.; ордер серія ЗП №085118; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001815 від 27.09.2018 р.; акт приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2019 р.; детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 01.07.2019 р.; рахунок-фактуру №3204 від 27.06.2019 р. на суму 2 000,00 грн.; платіжне доручення №507 від 01.07.2019 р. на суму 2 000,00 грн.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 1 000,00 грн.

Наведений висновок суду обгрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, так як за своєю категорією спір не є складним, справа є малозначною, спір виник внаслідок порушення строків оплати за поставлений товар; наявний незначний обсяг наданих адвокатом послуг і часу витраченого для надання правничої допомоги (підготовка та подання позовної заяви); відсутність представника в судовому засіданні.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та керуючись п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 530, 549, 590, 599, 611, 612, 625-629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 13, 74, 77-79, 86, 126, 129, 202, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Стрийський вагоноремонтний завод Акціонерного товариства Українська залізниця (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Зубенка, будинок 2; ідентифікаційний код 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІДІМ (49010, місто Дніпро, вулиця Європейська, будинок 30; ідентифікаційний код 41565393) 22 282,96 грн. пені, 3 753,76 грн. 3% річних, 8 485,68 грн. інфляційних, 1 832,34 грн. судового збору та 1 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 27.08.2019 року.

Суддя Сухович Ю.О.