Постанова

від 13.11.2019 по справі 914/1344/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. Справа №914/1344/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плотніцького Б.Д.

суддів Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.

Учасники процесу не викликались,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» №ЮВ-79-3П/1 від 16.09.2019, (вх. № ЗАГС 01-05/3504/19 від 24.09.2019),

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2019, суддя Сухович Ю.О., (повний текст складено та підписано 27.08.2019),

у справі № 914/1344/19,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» , м.Дніпро,

до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Стрий Львівська область,

про стягнення 36 192,71 грн заборгованості, з яких 22 282,96 грн пеня, 10 155,99 грн інфляційні втрати, 3 753,76 грн три проценти річних,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 36 192,71 грн заборгованості, з яких 22 282,96 грн - пеня, 10 155,99 грн - інфляційні втрати, 3 753,76 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2019 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» задоволено частково. З Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» стягнуто 22 282,96 грн - пені, 3 753,76 грн - 3% річних, 8 485,68 грн - інфляційних втрат, 1 832,34 грн судового збору та 1 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 13.06.2019 по 18.06.2019, оскільки в даному випадку кошти перераховувались через підрозділ виконавчої служби, відтак, на думку скаржника, моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок підрозділу виконавчої служби, тобто 12.06.2019.

Вважає, що оскільки, строк прострочення оплати товару незначний, відповідачем частково погашено заборгованість, а позивачем не надано доказів наявності реальних збитків від прострочення платежів, то розмір штрафних санкцій підлягав зменшенню на 50%.

Окрім цього, на думку скаржника, розмір витрат на правничу допомогу в сумі 1 000, 00 грн є неспівмірним з сумою позовних вимог та документально не підтвердженим.

Заперечення інших учасників справи

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Процесуальні питання в процесі розгляду апеляційної скарги

Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 направлялась Товариству з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси позивача та його представника, зазначені в позовній заяві та апеляційній скарзі: 49010, м. Дніпро, вул. Європейська, 30 та 69001, м. Запоріжжя, вул. Паркова, 4/84. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, одна з вищевказаних адрес (49010, м. Дніпро, вул. Європейська, 30 та 69001) відповідає місцезнаходженню Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» , а адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. Паркова, 4/84, відповідає поштовій адресі представника позивача Хілька А.С., вказаній у позовній заяві.

Як вбачається зі статусів вказаних вище рекомендованих поштових відправлень на сайті ПАТ "Укрпошта" за номером 7901010585557, за місцем виконання операції: м. Дніпро 11.10.2019 та 7901010585530, за місцем виконання операції: м. Запоріжжя 08.10.2019, відправлення не було вручено адресату з зазначенням про інші причини невручення.

11 листопада 2019 року на адресу суду повернувся поштовий конверт адресований представнику позивача Хільку А.С. з відміткою відділення поштового зв`язку Укрпошта - "за закінченням терміну зберігання".

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 було оприлюднено 02.10.2019.

Враховуючи те, що в силу положень ч.1 ст.273 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений шістдесятиденним строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» поштової кореспонденції в суді першої інстанції за цими ж адресами, а також те, що сторона має вільний доступ до ЄДРСР та достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи в разі неотримання судової ухвали, колегія суддів дійшла висновку про продовження розгляду апеляційної скарги по суті.

Стислий виклад встановлених судом обставин, і визначених відповідно до них правовідносин

Як встановлено судом першої інстанції, 12.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» (постачальник) укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-18-133/Ю (далі Договір).

Оскільки Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» неналежно виконало свої обов`язки в частині розрахунків за поставлений товар і станом на 29.01.2019 існував борг на загальну суму 323 906,00 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» у лютому 2019 року звернулось до Господарського суду Львівської з позовом про стягнення 323 906,00 грн - основного боргу, 3 663,80 грн - пені, 610,64 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 р. у справі №914/275/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» 323 906,00 грн - основного боргу, 3 663,80 грн - пені, 610,64 грн - 3% річних, 4 922,73 грн - судового збору та 6 564,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» звернулося до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 36 192,71 грн заборгованості, з яких 22 282,96 грн - пеня, 10 155,99 грн - інфляційні втрати, 3 753,76 грн - три проценти річних, окрім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на те, що рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/275/19 набрало законної сили, місцевим господарським судом з урахуванням ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не досліджувалось питання наявності чи відсутності боргу.

Суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 у справі №914/275/19 виконано боржником 18.06.2019, а не 12.06.2019, як про це стверджує відповідач, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №49372 від 18.06.2019 на суму 339 667,17 грн.

Відтак, здійснивши перевірку розрахунків позивача, задоволив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача 22 282,96 грн - пені, 3 753,76 грн - 3% річних, 8 485,68 грн - інфляційних втрат, 1 832,34 грн судового збору та 1 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Мотиви та норми права, якими керується суд апеляційної інстанції

Для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України (п. 11.4 ст. 11 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Згідно з п. 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України , розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).

Відповідно до ч. 1, 3 та 5 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" визначено, що районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, а саме: п.п. 12.1-12.2, 12.12, 12.13, 12.15, 12.18, 12.21 п. 12, визначено порядок надходження коштів від боржника на рахунок Державної виконавчої служби, а також, порядок та строки їх перерахунку стягувачу.

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що зазначені дії засвідчують платіжний, розрахунковий характер відносин, що виникають між органами Державної виконавчої служби, Казначейства, боржником та стягувачем.

При цьому, слід врахувати, що в даному випадку виконавець, хоча й від імені держави, однак діє "саме в інтересах стягувача" задля виконання судового рішення, яке постановлено на користь останнього, тобто стягувач фактично наділяє виконавця своїм правом на одержання належних йому грошових коштів, а виконавець на цей період стає "отримувачем" таких коштів.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18.

Згідно наявної в матеріалах справи платіжної вимоги №59258550 від 12.06.2019 Акціонерне товариство Українська залізниця в порядку примусового списання коштів, саме 12.06.2019, перерахувало на рахунок Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві суму у розмірі 373934,89 грн, що підтверджується штампом Управління Державної казначейської служби України у печерському районі м. Києва у верхньому правому куті платіжної вимоги (а.с. 49).

За таких обставин, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» , про те що, суд першої інстанції безпідставно стягнув пеню, 3% річних та інфляційні нарахування за період з 13.06.2019 по 18.06.2019, а судове рішення у цій частині вважає таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в силу положень статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його зміни в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Дана норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відтак, провівши перерахунок нарахування 3% річних, за період прострочення з 29.01.2019 по 12.06.2019, судова колегія приходить до висновку про стягнення 3% річних у розмірі 3594,03 грн. У задоволенні стягнення решти суми 3% річних слід відмовити.

Щодо часткового задоволення судом першої інстанції позовних вимог та стягнення 8 485,68 інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних (п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Провівши перерахунок інфляційних втрат, за період прострочення з 29.01.2019 по 11.06.2019, апеляційний господарський суд приходить до висновку про стягнення суми у розмірі 10 041,08 грн. У стягненні решти суми інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що покупець у разі порушення строків оплати сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Провівши перерахунок пені, за період прострочення з 29.01.2019 по 12.06.2019, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає 21 351, 18 грн. В задоволенні стягнення решти суми пені слід відмовити.

Щодо зменшення штрафних санкцій на 50% колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

З огляду на недоведеність скаржником існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, апеляційний господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість стягнення штрафних санкцій судом першої інстанції.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2019 у справі № 908/1654/18).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні:

копія договору про надання правової допомоги №32 від 14.12.2018, укладеного між адвокатом Хілько А.С ОСОБА_1 та ТОВ МІДІМ , копія ордеру серія ЗП №085118 від 19.12.2018; копія акта приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2019 до договору про надання правової допомоги №32 від 14.12.2018, детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі; копія рахунку-фактури №3204 від 27.06.2019; копія платіжного доручення від 01.07.2019 № 507 на суму 2000,00 грн.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом витрачено часу:

- на збір, ознайомлення з доказами у справі, аналіз законодавства та судової практики, підготовка правової позиції та узгодження її з клієнтом - 1 год.;

- на підготовку позовної заяви з додатками - 3 год.

У свою чергу, відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом у відзиві на позов заперечив проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає такі неспівмірними з характером спірних правовідносин, категорією складності та обсягами доказів, а також зазначає про ідентичність обгрунтування позовних вимог зі справою №914/275/19 з приводу стягнення заборгованості за Договором поставки №СВРЗ -03-22-18-133/ю від 12.10.2018, де відповідачем уже сплачено 6 564, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічна позиція викладена відповідачем в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або неврахування кожного доказу (групи доказів).

Зі змісту встановлених обставин справи слідує, що місцевий господарський суд, надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо розподілу судових витрат та заперечень відповідача, з дотриманням норм процесуального права, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, обсяг витраченого часу на вчинення процесуальних дій, врахувавши складність справи та навівши у судовому рішенні відповідне обґрунтування, дійшов вірного висновку, що заявлена сума з правової допомоги повинна бути зменшена до 1000,00 грн.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Здійснивши аналіз законодавства та практики Верховного суду, колегія суддів дійшла висновку, що моментом фактичного виконання судового рішення є саме момент надходження коштів з рахунку боржника на відповідний рахунок виконавчої служби.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно стягнув пеню, 3% річних та інфляційні нарахування за період з 13.06.2019 по 18.06.2019, отже судове рішення у цій частині є таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відтак, провівши перерахунок нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, за період з 29.01.2019 по 12.06.2019, судова колегія дійшла висновку про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 21 351, 18 грн пені, 3 594,03 грн 3% річних, 10 041,08 грн інфляційних втрат.

Таким чином, судом розглянуто доводи та аргументи апелянта, які згідно конкретних обставин справи, потребують відповідної оцінки та вирішення.

Судові витрати

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пп. б , в , п. 4 ч. 1 ст.282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» при поданні позову сплатило судовий збір у розмірі 1921,00 грн, а враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог у розмірі 1857,03 грн.

За подання апеляційної скарги Акціонерним товариством «Українська залізниця» сплачено 2 881,50 грн судового збору, а враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, судовий збір покладається на позивача пропорційно до суми задоволених вимог в розмірі 95,95 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 269, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України , Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2019 у справі №914/1344/19 в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат змінити, у зв`язку з чим, викласти пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, будинок 2; код ЄДРПОУ 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» (49010, місто Дніпро, вулиця Європейська, будинок 30; код ЄДРПОУ 41565393) 21 351, 18 грн пені, 3 594,03 грн 3% річних, 10 041,08 грн інфляційних втрат.

3. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2019 у справі №914/1344/19 залишити без змін.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, будинок 2; код ЄДРПОУ 40123439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» (49010, м.Дніпро, вул.Європейська 30; код ЄДРПОУ 41565393) 1857,03 грн судового збору за розгляд позову в місцевому господарському суді.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІДІМ» (49010, м.Дніпро, вул.Європейська 30; код ЄДРПОУ 41565393) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 95,95 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді Г.Т. Кордюк

Н.М. Кравчук