Рішення

від 27.08.2019 по справі 927/520/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2019 року м. Чернігів справа № 927/520/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС 08130, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Черкаська, 26 До Товариства з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА 16400, м. Борзна Чернігівської області, провулок Київський, 24 про стягнення 201 050 грн. 82 коп.

СУТЬ СПОРУ:

24 червня 2019 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА про стягнення 122 416,67 грн. заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно договору поставки продукції № 04/05/18 від 04.05.2018р., 26 016,80 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 5 962,11 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 46 655,24 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2019р., зокрема:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС щодо здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановлений процесуальний строк для подання відповідачем заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлені процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - до 29 липня 2019 року включно.

Вказана вище ухвала суду від 26.06.2019р. була отримана відповідачем 27.06.2019р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400044470448.

У встановлений господарським судом процесуальний строк відповідачем заява з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження подана не була.

Останнім днем встановленого судом процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву є 12.07.2019р.

26 липня 2019 року, тобто з порушенням встановленого господарським судом процесуального строку (зданий для відправки до відділення поштового зв`язку 23.07.2019р.), до Господарського суду Чернігівської області надійшов від відповідача відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на порушення позивачем умов договору поставки продукції № 04/05/18 від 04.05.2018р., а саме п. 3.1.1 - 3.1.5; додатково відповідач повідомив про сплату ним частини заборгованості в сумі 30 000,00 грн., на підтвердження чого надіслав платіжне доручення № 106 від 30.05.2019р. на суму 30 000,00 грн.

За змістом ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відзив на позовну заяву поданий відповідачем після закінчення встановленого господарським судом процесуального строку, відзив залишається судом без розгляду. Крім того, суд враховує, що клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Також, суд зазначає, що всупереч вимогам п. 2 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем до відзиву не додані докази його направлення на адресу позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 19.03.2008р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 040 102 0000 000589.

Товариство з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 16.10.1998р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 042 145 0000 000731.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

04 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС (Постачальник) в особі директора Добролежі Наталії Григорівни та Товариством з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА (Покупець) в особі директора ОСОБА_1 Стьопи Бахшоєвича був укладений договір поставки продукції № 04/05/18 (надалі - Договір).

Згідно умов Договору (п. 1.1, 1.2, 3.1.1 - 3.1.6, 3.3, 4.1 - 4.5, 8.1 та 9.10), Постачальник зобов`язався передати у встановлений строк (строки) погоджену Сторонами асфальтобетонну суміш марки Б-10 (Продукція) у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти Продукцію і сплатити за неї грошову суму на умовах, викладених у Договорі.

Продукція постачається Покупцю частинами (партіями) у кількості, асортименті та у строк, що визначаються Сторонами згідно до Договору.

Якщо інше місце та умови поставки не передбачені в додатках, Продукція (партія Продукції) постачається Покупцю силами Постачальника на умовах DDP згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 року відповідно до нижченаведеного:

уповноважений представник Покупця одразу після прибуття автотранспорту Постачальника на Об`єкт повинен у товарно-транспортній накладній на Продукцію вказати час прибуття Продукції. Датою фактичного отримання Продукції вважається дати підписання уповноваженими представниками Постачальника та Покупця товарно-транспортної накладної та видаткової накладної на Продукцію;

Покупець зобов`язаний належним чином оформити прийняття Продукції, у т.ч. підписати накладну, надати довіреність на отримання Продукції, пред`явити документ, що посвідчує особу, уповноважену на отримання Продукції і передати підписані Покупцем документи Постачальнику;

уповноважений представник Покупця одразу після розвантаження Продукції на Об`єкті Покупця повинен у товарно-транспортній накладній поставити час вибуття автотранспорту Постачальника, розбірливо зазначити свою посаду та прізвище, підпис уповноваженого представника має бути засвідчений штампом або печаткою;

уповноважений представник Покупця після прибуття Продукції на Об`єкт повинен переконатися у відповідності якості та кількості Продукції супроводжувальним документам. У випадку виявлення невідповідності Продукції представник Покупця повинен негайно повідомити про це Постачальника для негайного виїзду його представників на Об`єкт для складання Акту невідповідності даної партії Продукції. У разі неявки уповноваженого представника Постачальника впродовж 2 (двох) календарних днів з моменту відправлення вищевказаного повідомлення Покупцем, Покупець має право скласти Акт невідповідності без участі представника Постачальника. Постачальник зобов`язався за власний рахунок замінити неякісну Продукцію та/або до поставити Продукцію, якої не вистачає;

право власності на Продукцію, а з ним і ризик випадкового знищення або пошкодження Продукції переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичної передачі Продукції, який визначається моментом підписання уповноваженим представником Покупця відповідної товарно-транспортної накладної та видаткової накладної в пункті доставки Продукції;

поставка Продукції Постачальником здійснюється на Об`єкт Покупця, вказаний в п. 3.1 Договору, власним транспортом Постачальника. Ціна за доставку Продукції входить до ціни Продукції, погодженої Сторонами у відповідному додатку до Договору.

Зобов`язання Постачальника з поставки партії Продукції вважається виконаним (фактична поставка) з моменту підписання Покупцем видаткової накладної Постачальника на таку Продукцію.

Загальна ціна Продукції, що буде постачатись за Договором, дорівнює сумарній вартості фактично поставленої Продукції Покупцю.

Сторони домовились, що оплата за Продукцію здійснюється Покупцем у наступному порядку:

Покупець зобов`язаний оплатити партію Продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Продавця суми передоплати в розмірі 100 % вартості замовленої партії Продукції, оплачується Покупцем впродовж 3 (трьох) банківських днів після укладання додаткової угоди на Продукцію;

Покупець здійснює оплату за Продукцію шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України гривні на поточний рахунок Постачальника у банківській установі;

датою оплати за Продукцію вважається дата зарахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника;

при здійсненні розрахунків за Договором, Покупець зобов`язаний у графі призначення платежу у платіжному дорученні на перерахування відповідних сум робити посилання на Договір із зазначенням його номеру і дати укладення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін і скріплення відтисками їх печаток та діє до 31.12.2018р.

Договір укладений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках рівної юридичної сили по одному для кожної зі Сторін.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За змістом ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи і як вже було вказано вище, відповідач мав здійснити попередню оплату до передачі позивачем товару шляхом перерахування на поточний рахунок останнього грошових коштів. Проте, докази, які свідчать про вчинення відповідачем таких дій, в матеріалах справи відсутні.

Натомість, на підставі Договору, позивач в травні - липні 2018 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 950 875,75 грн.

Факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а також податковими накладними (а.с. 38 - 76, 89 - 169).

Отже, враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства України, відповідач мав сплатити позивачеві повну ціну товару після його прийняття.

Проте, згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач лише частково розрахувався з позивачем за поставлений ним товар, сплативши 828 459,08 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с. 77 - 88). Таким чином, сума заборгованості по оплаті поставленого товару становить 122 416,67 грн.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що відповідач припустився прострочення виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару, позивач здійснив нарахування на суму боргу індексу інфляції в розмірі 26 016,80 грн. за період з 01.08.2018р. по 28.02.2019р. та 5 962,11 грн. трьох процентів річних від простроченої суми за період з 17.07.2018р. по 22.05.2019р.

Проте, за підрахунком суду розмір нарахування на суму боргу індексу інфляції, зокрема за період вересень - жовтень 2018р., становить 9 168,53 грн., за період листопад 2018р. - лютий 2019р. - 5 714,83 грн.; загальний розмір інфляційних нарахувань за визначений позивачем період становить 21 579,28 грн.

Згідно з п. 5.5 Договору, за порушення строків оплати за Продукцію, передбачених Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі умов Договору (п. 5.5), позивач, за неналежне виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого товару, нарахував пеню в розмірі 46 655,24 грн. за період з 17.07.2018р. по 17.01.2019р.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань по оплаті поставленого товару, а тому з нього підлягає стягненню пеня в сумі 46 655,24 грн.

22 травня 2019 року (накладна № 0303605600738) позивач на адресу відповідача направляв вимогу (претензію) від 21.05.2019р. № 22-05/2019 щодо виконання зобов`язання шляхом перерахування протягом 7 (семи) днів заборгованість в сумі 122 416,67 грн.

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі з позивачем не розрахувався, останній правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За змістом п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Звертаючись з даним позовом, позивач повідомив суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до яких включені судовий збір в сумі 1 921,00 грн. та поштові витрати за скерування Претензії № 1, позовної заяви в сумі 64,00 грн. (а.с. - 18).

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За своєю правовою природою судовими витратами є фактичні грошові витрати, які несуть особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу у зв`язку із зверненням до суду та розглядом справи в суді.

Позивачем на підтвердження понесення ним, зокрема поштових витрат подано суду фіскальні чеки, видані відділеннями поштового зв`язку за прийняття до пересилання поштових відправлень на адресу відповідача.

Проте, суд звертає увагу, що вищезазначені витрати не відносяться до витрат, зазначених у п. 1 - 3 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, враховуючи положення ст. 42, 185 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема подання доказів, направлення копій заяв по суті та заяв з процесуальних питань іншим учасникам справи фактично є процесуальними діями, необхідними для розгляду справи або підготовки для її розгляду в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а тому витрати, понесені у зв`язку з вчиненням таких дій, можна віднести до судових витрат. Але при цьому, суд зазначає, що процесуальні дії, необхідні для розгляду справи, а відтак і витрати, понесені в зв`язку з такими діями, можуть вчинятися після відкриття провадження у справі, тобто під час розгляду справи.

Таким чином, витрати на оплату позивачем поштових відправлень на адресу відповідача щодо направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також копії претензії, не можуть бути покладені на відповідача. При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат містить, зокрема поштові витрати, пов`язані з направленням на адресу відповідача претензії № 1 , в той час як в матеріалах справи міститься вимога (претензія) щодо виконання зобов`язання від 21.05.2019р. № 22-05/2019 .

Керуючись ст. 173 - 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 205, 526, 530, 538, 546, 549, 625, 626, 629, 692, 693 Цивільного кодексу України, ст. 123, 129, 165, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС до Товариства з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА про стягнення 201 050 грн. 82 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА (16400, м. Борзна Чернігівської області, провулок Київський, 24, код 03582557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС (08130, с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Черкаська, 26, код 35800585) 122 416 грн. 67 коп. заборгованості, 21 579 грн. 28 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 5 962 грн. 11 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 46 655 грн. 24 коп. пені та 2 949 грн. 20 коп. судового збору.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2019р.

Суддя А.С.Сидоренко