Постанова

від 05.11.2019 по справі 927/520/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р. Справа№ 927/520/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників:

від позивача: Макучкін Д.В. (ордер серія КС №481385 від 05.11.2019)

від відповідача: Луєнко Ю.В. (договір №19/09/1 від 03.09.2019)

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА

на рішення господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019

у справі № 927/520/19 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС

до товариства з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА

про стягнення 201 050 грн. 82 коп.,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА (далі-відповідач) заборгованості за договору поставки продукції № 04/05/18 від 04.05.2018 в розмірі 122 416,67 грн. по оплаті товару, 26 016,80 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 5 962,11 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 46 655,24 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати товару.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі № 927/520/19 позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА на користь товариства з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС 122 416 грн. 67 коп. заборгованості, 21 579 грн. 28 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 5 962 грн. 11 коп. три процента річних з простроченої суми, 46 655 грн. 24 коп. пені та 2 949 грн. 20 коп. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач не здійснив попередню оплату товару шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів до його передачі позивачем, натомість позивач на підставі договору № 04/05/18 від 04.05.2018 в травні - липні 2018 року поставив товар на загальну суму 950 875,75 грн. Всупереч умовам договору відповідач не сплатив повну ціну товару після його прийняття, а лише частково розрахувався з позивачем за поставлений ним товар, сплативши 828 459,08 грн. Сума заборгованості по сплаті поставленого товару склала 122 416,67 грн. та, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати товару в строк, вимоги позивача про стягнення інфляційний втрат, трьох процентів річних та пені є обґрунтованими.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/520/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказав на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме розглянувши справу в спрощеному порядку без виклику сторін, суд першої інстанції не прийняв та не дослідив докази надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву та не з`ясував причини їх подання з пропуском строку, що призвело до неповного з`ясування обставин справи. Також суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що правовідносини, на які послався позивач в позовній заяві, виникли саме з договору поставки продукції № 04/05/18 від 04.05.2018. Фактично виконання сторонами умов договору поставки продукції № 04/05/18 віл 04.05.2018 не розпочиналося, оскільки на підставі його умов відповідач замовлення продукції не здійснював, сторони не погоджували його суттєві умови, такі як кількість, асортимент, номенклатура, ціна, строк та адреса поставки продукції. При цьому зазначив, що позивач поставку партій продукції своїм транспортом за адресою, вказаною відповідачем, не здійснював, в свою чергу відповідач адресу поставки продукції позивачеві не вказував. За змістом апеляційної скарги відповідач не заперечував, що в 2018 році придбавав у позивача асфальто-бетонну суміш марки Б-10, однак ці правовідносини фактично відбувались не на умовах та порядку, що визначені у договорі № 04/05/18. Також відповідач, просив стягнути з позивача, понесені ним під час апеляційного розгляду справи судові витрати на професійну правову допомогу розмірі 14000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 відкрито апеляційне провадження та справу №927/520/19 призначено до розгляду на 05.11.2019 на 11.00 год.

У судовому засіданні 05.11.2019 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 04.05.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА (Покупець) був укладений договір поставки продукції № 04/05/18 (надалі - Договір).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. зазначеного договору постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) погоджені сторонами асфальтобетонну суміш марки Б-10 (надалі Продукція) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і сплатити за неї грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі. Продукція постачається покупцю частинами (партіями) у кількості, асортименті, номенклатурі та у строк, що визначаються сторонами згідно до цього договору.

Відповідно до п.п. 4.1. - 4.4. договору загальна ціна продукції, що буде постачатися за даним договором, дорівнює сумарній вартості фактично поставленої продукції Покупцю. При цьому, сторони домовились, що оплата за продукцію здійснюється покупцем у наступному порядку:

покупець зобов`язаний оплатити партію продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок продавця суми передоплати в розмірі 100% вартості замовленої партії продукції, що оплачується покупцем впродовж 3 (трьох) банківських днів після укладання додаткової угоди на продукцію,

покупець здійснює оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України гривні на поточний рахунок постачальника у банківській установі;

датою оплати за продукцію вважається дата зарахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як передбачено сторонами, згідно до п. 3.1.1 - 3.1.6, 3.3, 8.1 та 9.10 договору, якщо інше місце та умови поставки не передбачені в додатках, Продукція (партія Продукції) постачається покупцю силами постачальника на умовах DDP згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 року відповідно до нижченаведеного:

уповноважений представник покупця одразу після прибуття автотранспорту постачальника на об`єкт повинен у товарно-транспортній накладній на продукцію вказати час прибуття продукції. Датою фактичного отримання продукції вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця товарно-транспортної накладної та видаткової накладної на продукцію;

Покупець зобов`язаний належним чином оформити прийняття продукції, у т.ч. підписати накладну, надати довіреність на отримання продукції, пред`явити документ, що посвідчує особу, уповноважену на отримання продукції і передати підписані покупцем документи постачальнику;

уповноважений представник покупця одразу після розвантаження продукції на об`єкті покупця повинен у товарно-транспортній накладній поставити час вибуття автотранспорту постачальника, розбірливо зазначити свою посаду та прізвище, підпис уповноваженого представника має бути засвідчений штампом або печаткою;

уповноважений представник покупця після прибуття продукції на об`єкт повинен переконатися у відповідності якості та кількості продукції супроводжувальним документам. У випадку виявлення невідповідності продукції представник покупця повинен негайно повідомити про це постачальника для негайного виїзду його представників на об`єкт для складання акту невідповідності даної партії продукції. У разі неявки уповноваженого представника постачальника впродовж 2 (двох) календарних днів з моменту відправлення вищевказаного повідомлення покупцем, покупець має право скласти акт невідповідності без участі представника постачальника. Постачальник зобов`язався за власний рахунок замінити неякісну Продукцію та/або до поставити продукцію, якої не вистачає;

право власності на продукцію, а з ним і ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі продукції, який визначається моментом підписання уповноваженим представником покупця відповідної товарно-транспортної накладної та видаткової накладної в пункті доставки продукції;

поставка продукції постачальником здійснюється на об`єкт покупця, вказаний в п. 3.1 Договору, власним транспортом постачальника. Ціна за доставку продукції входить до ціни продукції, погодженої сторонами у відповідному додатку до договору.

Зобов`язання постачальника з поставки партії продукції вважається виконаним (фактична поставка) з моменту підписання покупцем видаткової накладної постачальника на таку продукцію.

При здійсненні розрахунків за договором, покупець зобов`язаний у графі призначення платежу у платіжному дорученні на перерахування відповідних сум робити посилання на договір із зазначенням його номеру і дати укладення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і скріплення відтисками їх печаток та діє до 31.12.2018р.

При цьому, відповідно п. 5.5 вищевказаного договору сторони передбачили, за порушення строків оплати за продукцію, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач в травні - липні 2018 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 950 875,75 грн., що підтверджується видатковими накладними, а також податковими накладними (а.с. 38 - 76, 89 - 169). При цьому видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін без зауважень

З наданих до матеріалів справи платіжних доручень та банківських виписок (а.с. 77 - 88) вбачається, що відповідач сплатив позивачу за поставлений товар 828 459,08 грн., таким чином відповідачем не сплачено за поставлений товар 122 416,67 грн.

21.05.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №22-05/2019 із вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар і сумі 122 416,67 грн., яка залишена відповідачем поза увагою.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив кошти за прийнятий товар за договором в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовними вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 122 416,67 грн., а також нарахованих на суму заборгованості інфляційних втрат в розмірі 26 016,80 грн., 3 % річних - 5 962, 11 грн. на підставі вимог ст. 625 ЦК України та пені в сумі 46 655, 24 грн., відповідно до п. 5.5 зазначеного договору за порушення виконання грошового зобов`язання.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума боргу відповідача в розмірі 122 416,67 грн. за поставлений позивачем товар підтверджується належними доказами і відповідачем документально не спростована. При цьому, здійснивши власний розрахунок на підставі ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо оплати за поставлений товар суд стягнув втрати від інфляції в розмірі 21579,28 грн. та три відсотки річних в розмірі 5 962, 11 грн., а також неустойку у вигляді пені, передбачену п. 5.5 договору в розмірі 46 655, 24 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також, за змістом статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що наданими позивачем доказами повністю підтверджується наявність заборгованості у відповідача у зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язання щодо сплати за поставлений товар за договором поставки продукції № 04/05/18 від 04 травня 2018 року в розмірі 122 416,67 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість в розмірі 122 416,67 грн. виникла з інших правовідносин з позивачем, а не з договору поставки № 04/05/18, оскільки належних та допустимих доказів зазначених тверджень, в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України відповідачем не надано.

При цьому відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар у розмірі 122 416,67 грн. матеріалами справи не спростовується, доказів погашення вищевказаної суми боргу відповідачем не надано, отже колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 21 579,28 грн., 3 % річних у розмірі 5 962, 11 грн. та пені у сумі 46 655, 24 грн. за період прострочення виконання зобов`язання з оплати, які задоволені судом першої інстанції частково, колегія суддів зазначає на наступне.

Умовами статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення (п.5.5. Договору).

Враховуючи розмір заборгованості, який виник у відповідача перед позивачем, виходячи з того, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу в розмірі 21 579,28 грн., за період вересень - жовтень 2018 р. 9 168,53 грн.; листопад 2018 р. - лютий 2019р. - 5 714,83 грн.; трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 5 962,11 грн. за період з 17.07.2018 по 22.05.2019; пені в розмірі 46 655,24 грн. за період з 17.07.2018 по 17.01.2019.

Перевіривши здійснені позивачем та судом першої інстанції розрахунки, апеляційний суд встановив, що нараховані 21 579,28 грн. інфляційних втрат; 5 962,11 грн 3 % річних, 46 655,24 грн. пені, є арифметично вірними, тож підлягають задоволенню. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що контрозрахунку штрафних санкцій відповідачем надано не було.

Що стосується посилань відповідача на не з`ясування судом першої інстанції причин пропуску відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву та не надання доказів в справі у передбачений законом строк, колегія суддів вважає за необхідне зазначити на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції відповідачу для надання відзиву на позовну заяву, встановлений процесуальний строк - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження.

Ухвалу суду про відкриття провадження від 26.06.2019 відповідач отримав 27.06.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400044470448 (а.с. 184), таким чином останнім днем встановленого судом процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву є 12.07.2019.

Відзив відповідача на позовну заяву надійшов до суду першої інстанції 26.07.2019, при цьому зданий для відправки до відділення поштового зв`язку 23.07.2019р.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином відповідач пропустив встановлений судом першої інстанції строк для надання відзиву на позовну заяву, клопотань про його поновлення до суду першої інстанції не подавав, а тому колегія суду вважає безпідставними посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не з`ясував причину пропуску строку на подання відзиву, оскільки сам відповідач про це не просив.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду Чернігівської області від 27 серпня 2019 року з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Чернігівської ї області від 27.08.2019 року у справі № 927/520/19, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати понесені апелянтом на правову допомогу покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю БОРЗНЯНСЬКА ПЕРЕСУВНА ШЛЯХО-БУДІВЕЛЬНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА на рішення господарського суду Чернігівської ї області від 27.08.2019 у справі №927/520/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі № 927/520/19 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та витрат на правову допомогу покласти на відповідача (апелянта).

Матеріали справи № 927/520/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 14.11.2019

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко