Рішення

від 20.08.2019 по справі 914/1063/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2019 справа № 914/1063/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Конкрейт Груп , м.Житомир, Житомирська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Романко Богдана Любомировича, смт.Рудне, Львівська область

про стягнення 87 095,07 грн заборгованості, з яких 77 000,00 грн основний борг, 8 176, 20 грн пеня, 413,01 грн три проценти річних та 1 505,86 грн інфляційні нарахування.

За участю представників:

від позивача: Сич В.О. - директор;

від відповідача: Романко Б.Л. - фізична особа-підприємець (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Процес.

04.06.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Конкрейт Груп до Фізичної особи-підприємця Романко Богдана Любомировича про стягнення 87 095,07 грн заборгованості, з яких 77 000,00 грн основний борг, 8 176, 20 грн пеня, 413,01 грн. три проценти річних та 1 505,86 грн інфляційні нарахування.

Ухвалою від 10.06.2019 р. суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Конкрейт Груп та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 27.06.2019 р. Господарським судом Львівської області постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.07.2019 р.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем і відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 11.07.2019 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується судовими повідомленнями-викликами - штрихкодовий ідентифікатор №10029 0424400 3 від 01.07.2019 р., вручено - 04.07.2019 р. (вх.№28293/19 від 09.07.2019 р.); №10029 0424401 1 від 01.07.2019 р., вручено - 04.07.2019 р. (вх.№28292/19 від 09.07.2019 р.).

Заяви, клопотання, в тому числі про розгляд справи без участі представника позивача на адресу суду не надходили.

Відповідач в судове засідання 11.07.2019 р. з`явився, відзиву не подав. В судовому засіданні усно надав пояснення, що проти основного боргу не заперечив, прострочення оплати пояснив важким матеріальним становищем.

Ухвалою від 11.07.2019 р. суд відклав розгляд справи по суті на 20.08.2019 р. Вказаною ухвалою суд визнав явку уповноважених представників сторін на власний розсуд.

Представник позивача в судове засідання 20.08.2019 р. з`явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов з підстав наведених у позовній заяві.

20.08.2019 р. представником позивача подано заяву (вх.№34616/19) про стягнення з відповідача витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на придбання залізничних квитків у зв`язку із переїздом до м.Львова та винайманням житла у готелі, всього 1 950,86 грн.

Крім того, представником позивача, 20.08.2019 р. подано заяву (вх.№34612/19) про долучення до матеріалів справи наступних документів: наказу про призначення на посаду директора ТзОВ Конкрейт Груп ; довідки про суму заборгованості станом на 19.08.2019 р.; залізничних квитків у два напрямки (Київ - Львів, Львів - Київ); рахунку-фактури про сплату коштів на проживання в готелі; квитанції про оплату.

Також, представником позивача, 20.08.2019 р. подано заяву (вх.№34615/19), в якій повідомляється суд про те, що 20.08.2019 р. о 10 год. 51 хв. на розрахунковий рахунок ТзОВ Конкрейт Груп від ФОП Романко Б. Л. надійшли кошти у сумі 2 000,00 грн.

Відповідач в судове засідання 20.08.2019 р. з`явився, відзиву не подав. В судовому засіданні повідомив суд про часткову оплату боргу в сумі 2000,00 грн. Усно надав пояснення, що проти наявності заборгованості не заперечує, прострочення оплати пояснив важким матеріальним становищем.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

У судовому засіданні 20.08.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 01.03.2019 р. було укладено договір поставки №38-19, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар (залізобетонні вироби), на умовах, що викладені у договорі. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару виконав не в повному обсязі, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість у розмірі 77 000,00 грн. за поставлений товар. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 8 176,20грн., 3% річних в сумі 413,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 505,86 грн. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 87 095,07 грн. боргу, 1 921,00 грн. судового збору, а також 1 950,86 грн. витрат пов`язаних з розглядом справи.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив. У судовому засіданні усно надав пояснення, що проти наявності заборгованості не заперечує, прострочення оплати пояснив важким матеріальним становищем. Повідомив суд про часткову оплату боргу в сумі 2000,00 грн. Зазначив, що погашенння заборгованості здійснюватиме по мірі надходження коштів від підприємницької діяльності.

Обставини встановлені судом.

01.03.2019 р. між до Фізичною особою-підприємцем Романко Богданом Любомировичем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Конкрейт Груп (постачальник) було укладено договір поставки №38-19.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язався у порядку та в строки, встановлені договором, поставити та передати у власність покупця залізобетонні вироби (далі за текстом - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що поставка товару за цим договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 , на умовах DAP.

Відповідно до п. п. 2.2., 2.3. договору постачальник зобов`язаний поставити весь обсяг товару в термін, не пізніше 20 (двадцять) календарних днів з моменту оплати авансу покупцем. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами на місці поставки, визначеному п.6.1. даного договору у відповідності до умов даного договору.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. сума договору дорівнює сумі всіх видаткових накладних, що виписувались протягом дії договору. Оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що порядок розрахунків: 100% - оплата здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з моменту поставки всього обсягу товару.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення строків оплати за товар покупцем, визначених п.3.3 даного договору, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі штраф в розмірі 10% від загальної вартості товару.

18.03.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Конкрейт Груп поставило фізичній особі-підприємцю Романко Богдану Любомировичу товар згідно видаткової накладної №101 від 18.03.2019 року на загальну суму 81 762,00 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату на суму 4 762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №370 від 01.04.2019 р. на суму 4 762,00 грн.

У зв`язку із несплатою за поставлений товар у сумі 77 000,00 грн., позивач звернувся до відповідача з листом-претензією за вих. №КГ-180 від 05.04.2019 р. з проханням протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості у розмірі 77 000,00 грн. та пеню за прострочення сплати в розмірі 8 176,20 грн. Як убачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті публічного акціонерного товариства Укрпошта , поштове відправлення 06.04.2019 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м. Львів, індекс - 79060). 12 квітня 2019 року поштове відправлення було вручено. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, відтак, станом на момент подання позовної заяви (04.06.2019 р.) у відповідача існувала заборгованість з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №101 від 18.06.2019 року на загальну суму 77 000,00 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовані.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 77 000,00 грн. основного боргу, 8 176,20 грн. пені, 413,01 грн. три проценти річних, 1 505,86 грн. інфляційних втрат, а також 1 950,86 грн. витрат пов`язаних з розглядом справи.

20.08.2019 р. о 10 год. 51 хв. на розрахунковий рахунок ТзОВ Конкрейт Груп від відповідача надійшли кошти у розмірі 2 000,00 грн., що відображено представником позивача у заяві (вх.№34615/19). В підтвердження вказаного представник позивача долучив до матеріалів справи платіжне доручення №419 від 20.08.2019 р. на суму 2 000,00 грн., призначення платежу - за бетонні вироби згідно накладної №101 від 18.03.2019 р.

Відтак, станом на момент прийняття рішення (20.08.2019 року) основний борг за поставлений товар згідно видаткової накладної №101 від 18.03.2019 року складає 75 000,00 грн.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №38-19 від 01.03.2019 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки позивачем товару підтверджується видатковою накладною №101 від 18.03.2019 року на загальну суму 81 762,00 грн., яка підписана та скріплена печатками сторін у справі (зі сторони постачальника директор Сич В .О. та зі сторони покупця ФОП Романко Б .Л. ).

Відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 4 762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №370 від 01.04.2019 р. на суму 4 762,00 грн.

На час звернення з позовною заявою (04.06.2019 р.) у відповідача існувала заборгованість з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №101 від 18.06.2019 року на загальну суму 77 000,00 грн.

20.08.2019 р. відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №419 від 20.08.2019 р. на суму 2 000,00 грн., з призначенням платежу - за бетонні вироби згідно накладної №101 від 18.03.2019 р.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що предмет спору існував на момент звернення позивача із позовною заявою до суду і припинив існування на момент розгляду спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн. основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відтак, станом на момент прийняття судом рішення (20.08.2019 р.), оплата основного боргу повністю відповідачем не проведена, у зв`язку з чим наявна заборгованість у сумі 75 000,00 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу у розмірі 75 000,00 грн. не заперечив, доказів повної сплати суми заборгованості до матеріалів справи не долучив.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 75 000,00 грн. основного боргу.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, 3% річних та пені суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за товар покупцем, визначених п.3.3 даного договору, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі штраф в розмірі 10% від загальної вартості товару.

Як вбачається з аналізу п.7.2. договору, в сукупності із положенням ч.2 ст.549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, сторони фактично передбачили сплату покупцем 10% штрафу за порушення строків оплати за товар.

Слід звернути увагу на те, що у п.7.2. договору визначено, що штраф в розмірі 10% нараховується від загальної вартості товару, що суперечить положенню ч.2 ст.549 ЦК України, якою встановлено порядок нарахування штрафу від суми неналежно виконаного зобов`язання.

Відтак, судом проведено розрахунок суми штрафу відповідно до умов ч.2 ст.549 ЦК України, згідно якого до стягнення підлягає 7 700,00 грн. штрафу. (77 000,00 грн. х 10% = 7 700,00 грн.)

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути 3% річних в сумі 413,01 грн. (за період з 28.03.2019 р. по 31.05.2019 р.) та інфляційні втрати в сумі 1 505,86 грн. (за період з 28.03.2019 р. по 31.05.2019 р.).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що період їх нарахування визначено позивачем вірно, однак допущено помилки при розрахунку. Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 412,93 грн. (за період з 28.03.2019 р. по 31.05.2019 р.) та інфляційні втрати в сумі 1 314,39 грн. (за період з 28.03.2019 р. по 31.05.2019 р.).

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 75 000,00 грн. основного боргу, 7 700,00 грн. штрафу, 412,93 грн. 3% річних, 1 314,39 грн. інфляційних втрат.

В частині позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн. основного боргу провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору. В решті позовних вимог слід відмовити.

Розглянувши заяву позивача про стягнення витрат пов`язаних із розглядом справи, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи .

Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати : 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на придбання залізничних квитків у зв`язку із переїздом до м.Львова, а також витрати по`вязані з винайманням житла у готелі, всього 1 950,86 грн. На підтвердження чого надано посадочний документ №000В3FFC-5AF6-17BA-0001 на ім`я Сич Вадима ; посадочний документ №000В3FFC-8EF6-17B0-0001 на ім`я Сич Вадима ; рахунок №140 від 19.08.2019 р. за проживання в готелі (1 доба) громадянина Сич Вадима Олександровича , на суму 1 135,20 грн.; чек №3384 від 07.08.2019 р. за оплату товару (проживання в готелі) на суму 1 135,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наказу ТзОВ Конкрейт груп №1-к від 18.09.2013 р., Сич Вадим Олександрович , прийнятий на постійну роботу 18.09.2013 р. на посаду директора ТзОВ Конкрейт груп та оплатою праці згідно штатного розкладу (згідно рішення загальних зборів товариства №1 від 17.09.2013р.).

В даному випадку директор юридичної особи не є адвокатом, діє на підставі статуту товариства та вчиняє дії від імені товариства.

Слід зазначити, що ухвалами суду від 27.06.2019 р. про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду по суті та від 11.07.2019 р. про відкладення розгляду справи по суті явка повноважних представників сторін в судове засідання визнавалась на власний розсуд.

Отже, представник позивача не зобов`язаний був з`являтись у судове засідання, а понесені ним витрати, у випадку необов`язкової явки, додатково покладають фінансовий тягар на відповідача.

Стаття 123 ГПК України не відносить до судових витрат витрати представника (директора) юридичної особи на проїзд та проживання.

Слід зазначити, що порядок відшкодування витрат сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду прямо передбачені ст.138 ЦПК України та ст.135 КАСУ, однак не визначені у ст.123 ГПК України.

Директор юридичної особи, як її працівник, відповідно до ст.121 КЗпП має право на відшкодування витрат пов`язаних із службовим відрядженням, до яких входять добові витрати, витрати на проживання та проїзд до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження. Однак, таке відшкодування проводиться юридичною особою, в якій працює директор, а не юридичною особою контрагента, в даному випадку відповідача.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заявлених витрат пов`язаних з розглядом справи у сумі 1 950,86 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та керуючись п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 526, 509, 549, 599, 611, 612, 625-629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст. ст. 13, 74, 77-78, 79, 86, 126, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Романко Богдана Любомировича (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Конкрейт Груп (юридична адреса: 10029, місто Житомир, вулиця Котовського, будинок 61; поштова адреса: 10029, місто Житомир а/с 31, ідентифікаційний код 38862356) 75 000,00 грн. основного боргу, 7 700,00 грн. штрафу, 412,93 грн. три проценти річних, 1 314,39 грн. інфляційних нарахувань, 1 906,27 грн. судового збору.

4. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 000,00 грн. основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

6. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 27.08.2019 року.

Суддя Сухович Ю.О.