Рішення

від 28.08.2019 по справі 359/3859/17

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/3859/17

Провадження №2/359/92/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Моргушко Л.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю відповідача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в цьому об`єкті нерухомого майна,

встановив:

І. Зміст доводів пред`явленого позову.

1. В травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом та посилався на те, що в період часу з 1 вересня 2001 року до 1 липня 2014 року він перебував в шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу вони побудували житловий будинок по АДРЕСА_1 . Однак цей об`єкт нерухомого майна не був прийнятий в експлуатацію, право власності на нього залишається не зареєстрованим. У зв`язку з цим рішенням Бориспільського міськрайон-ного суду від 2 лютого 2015 року ОСОБА_4 було відмовлено у визнанні за ним права власності на 1/2 частку в спірному житловому будинку та роз`яснено, що кожній зі сторін належить по 1/2 частці в будівельних матеріалах, обладнанні та конструкціях, що були використані в процесі будівництва вказаного об`єкту нерухомого майна. Тому ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частку в будівельних матеріалах та обладнанні, що були використані в процесі будівництва житлового будинку по

АДРЕСА_2 . В ході розгляду цивільної справи представник позивача ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмета позову (а.с.54-58): просить визнати об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін та визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку в цьому об`єкті незавершеного будівництва.

ІІ. Ставлення учасників цивільного процесу до пред`явленого позову.

3. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує позов в зміненій редакції та наполягає на його задоволенні.

4. ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 не визнають позов та заперечують проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вони посилаються на те, що спірний житловий будинок був побудований виключно за особисті грошові кошти позивача. Крім того, в ньому облаштований лише перший поверх, тоді як на другому поверсі не виконані ремонтні роботи, він залишається не придатним для проживання. За цими ознаками житловий будинок не є об`єктом незвершеного будівництва та залишається лише сукупністю будівельних матеріалів та обладнання, що були використані в процесі його будівництва. Тому ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 просять суд відмовити у задоволенні позову.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

5. 1 вересня 2001 року сторони уклали шлюб. Це підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 1 вересня 2001 року (а.с.7).

6. 1 грудня 2006 року ОСОБА_6 уклав зі ОСОБА_2 договір дарування (а.с.80), за яким ОСОБА_6 безоплатно відчужив у власність відповідача домоволодіння по

АДРЕСА_3 . На той час вказане домоволодіння складалось з житлового будинку А-1 загальною площею 58,5 кв.м., погребу В , вбиральні Г , погребу Е , сараю Ж , колодязю К , колонки М , огорожі та вимощення.

8. 13 лютого 2009 року ОСОБА_6 уклав зі ОСОБА_2 ще один договір дарування (а.с.81), за яким він безоплатно відчужив у власність відповідача земельну ділянку площею 0,100 га з кадастровим номером 3210500000:13:013:0013 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташовану по АДРЕСА_1 .

9 . Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради №240 від 10 березня 2009 року (а.с.83) ОСОБА_2 був наданий дозвіл на перебудову житлового будинку загальною площею 58,5 кв.м., а також було зобов`язано відповідача знести вказаний житловий будинок протягом одного місяця після завершення будівництва нового житлового будинку та здачі його в експлуатацію.

10. З копії технічного паспорту на житловий будинок, складеного КП Бориспільське БТІ станом на 14 жовтня 2014 року (а.с.88-91), вбачається, що по АДРЕСА_1 крім житлового будинку А-І загальною площею 58,5 кв.м. був побудований ще один житловий будинок А-ІІн загальною площею 148,8 кв.м., готовність якого складала 98%. Крім того, в 2013 році була облаштована огорожа №11, а в 2014 році - вигрібна яма Н .

11. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 1 липня 2014 року (а.с.8-9) шлюб між сторонами був розірваний.

12. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 2 лютого 2015 року (а.с.10-13) ОСОБА_4 було відмовлено у визнанні за ним права власності на 1/2 частку в житловому будинку по

АДРЕСА_5 . З мотивувальної частини судового рішення вбачається, що вказаний житловий будинок не був прийнятий в експлуатацію, право власності на нього не зареєстровано. Тому сторони залишились власниками лише будівельних матеріалів, обладнання та конструкцій, що були використані в процесі будівництва житлового будинку. Кожній зі сторін належить по 1/2 частці в цьому майні.

14. Викладені обставини свідчать про те, що між сторонами виникли спірні право-відносини, що регулюються главою 8 Право спільної сумісної власності подружжя СК України та главою 24 Набуття права власності ЦК України.

IV. Норми права та стала судова практика, якими керується суд при вирішенні спору.

15. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

16. Згідно з п.3 ч.1 ст.57 цього Кодексу особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

17. Як роз`яснив Верховний Суд в постанові від 7 лютого 2018 року у справі №654/5243/ 14-ц, якщо спірне майно набуто учасниками справи в період перебування в шлюбі, але зареєстровано на одного подружжя, це не позбавляє іншого з подружжя права на частку в такому майні. Конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17.

18. Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

19. Згідно з ч.3 цієї статті до завершення будівництва (створення майна) особа вважаєть-ся власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

20. Як роз`яснив Верховний Суд в постанові від 3 грудня 2018 року у справі №525/511/ 16-ц, системне тлумачення категорій об`єкт нерухомого майна (ч.1 ст.181, п.6 ч.1 ст.346, ст.ст.350 та 351 ЦК України) та об`єкт незавершеного будівництва (ст.331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку, визначених цивільним законодавством. Не будучи до моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державної реєстрації права власності житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі такого будівництва (ч.3 ст.331 ЦК України), тобто сукупності речей, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки. За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Вказане дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу за визначених законом умов може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі №6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі №6-338цс15, від 16 грудня 2015 року у справі №6-2710цс15 та від 7 вересня 2016 року у справі №6-47цс16.

21. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

22. Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господар-ській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

V. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

23. Встановлено, що житловий будинок загальною площею 148,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , позначений в технічному паспорті на житловий будинок літерою А-ІІн , був зведений в період часу, коли сторони перебували в шлюбі. Тому презюмується, що будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва вказаного житлового будинку, були спільною сумісною власністю подружжя.

24. Копії численних квитанцій та товарних чеків, подані ОСОБА_2 та її представ-ником ОСОБА_5 , беззаперечно не підтверджують того, що спірний житловий будинок був побудований виключно за особисті грошові кошти відповідача. Навпаки, з мотивувальної частини рішення Бориспільського міськрайонного суду від 2 лютого 2015 року (а.с.10-13) вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є співвласниками будівельних матеріалів, обладнання та конструкцій, що були використані в процесі будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 . Кожному з них належить по 1/2 частці в цьому майні. На підставі ч.4 ст.82 ЦПК України наведені обставини не підлягають доказуванню.

25. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що житловий будинок по АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію, а також було зареєстрованого право власності на цей об`єкт нерухомого майна. З копії технічного паспорту на житловий будинок, складеного КП Бориспільське БТІ станом на 14 жовтня 2014 року (а.с.88-91), вбачається, що стан готовності спірного житлового будинку становить 98%. Однак з відеозапису, виконаному відповідачем та його представником ОСОБА_5 (а.с.135), вбачається, що в спірному житловому будинку облаштований виключно перший поверх. На другому поверсі не виконано жодних будівельних робіт. На другий поверх навіть не облашто-ваний вхід, він перекритий будівельними дошками. Ці обставини переконливо свідчить про те, що ступінь готовності житлового будинку об`єктивно унеможливлює визначення окремих частин житлового будинку, що підлягають виділу у власність кожної сторони.

VІ. Висновки суду.

26. З огляду на це суд вважає, що житловий будинок по АДРЕСА_1 так і не набув статусу об`єкта незавершеного будівництва та залишився лише сукупністю будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі його будівництва. Тому підстави для визнання вказаного житлового будинку, як об`єкта незавер-шеного будівництва, спільною сумісною власністю сторін та визнання за позивачем права власності на 1/2 частку в цьому майні відсутні. Пред`явлений позов є передчасним: адже ОСОБА_4 має право вимагати лише визнання за ним права власності на 1/2 частку в будівельних матеріалах та обладнанні, що були використані в процесі будівництва спірного житлового будинку.

VІІ. Розподіл судових витрат.

27. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропор-ційно розміру задоволених позовних вимог.

28. ОСОБА_4 сплатив судовий збір в розмірі 3000 гривень. Це підтверджується квитанцією (а.с.1). Однак у задоволенні пред`явленого ним позову відмовлено в повному обсязі.

29. З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу витрат на оплату судового збору відсутні.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в цьому об`єкті нерухомого майна відмовити.

Повний текст рішення суду 28 серпня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець