Рішення

від 20.08.2019 по справі 560/1810/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/1810/19

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.

за участю:секретаря судового засідання Тимощука І.П. представника позивача Красовського В.Б. представників відповідача Казарець О.А.Ткачук М.П. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Славутський цикорієсушильний завод" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Славутський цикорієсушильний завод" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2019 №002231413 , від 14.03.2019 №0002251413, від 31.05.2019 №0007311413.

Ухвалою від 19.06.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, результати якої оформлені актом №0088/22-01-14-013/02133509 від 15.02.2019 року. За результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0002231413 від 14.03.2019, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 357656,00 грн, в тому числі 286125,00 грн за основним платежем та 71531,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення №0002241413 від 14.03.2019, яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 139523,00 грн, в тому числі 111618,00 грн за основним платежем та 27905,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення №0002251413 від 14.03.2019, яким застосував штраф в розмірі 21583,50 грн за платежем податок на додану вартість. Зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 27.05.2019 року №24152/6/99-99-11-04-01-25, яким податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області №0002241413 та №0002251413 від 14.03.2019 скасувала в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 22212,00 грн по податкових накладних, в яких відсутній реквізит «код УКТ ЗЕД» та у відповідній частині застосованих штрафних санкцій, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення рішення №0002231413 від 14.03.2019 залишила без змін. Вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки викладені в акті перевірки №0088/22-01-14-013/02133509 від 15.02.2019 року не відповідають фактичним обставинам. Вказує, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують реальне виконання господарських операцій з надання ФОП ОСОБА_1 Григорівною послуг оренди комбайнів з екіпажем, та права на віднесення до складу інших операційних витрат витрат по списанню дизельного палива для збору врожаю зерновими комбайнами орендованими у ФОП ОСОБА_2 . Не погоджується також з висновками контролюючого органу про завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 в загальній сумі 276111,86 грн., в результаті віднесення до складу загальновиробничих витрат капітальних інвестицій в модернізацію (поліпшення) об`єктів основних засобів, що амортизуються, оскільки під час перевірки були наявні всі первинні і бухгалтерські документи, які свідчать, що ремонті роботи відносилися саме до поточних робіт, спрямованих на підтримання об`єктів в робочому стані і жодних поліпшень об`єктів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які б призвели до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта не відбулося. Щодо віднесення до складу фінансових витрат суми нарахованих та сплачених відсотків за позикою відповідно до укладеного з ТОВ «Компанія з управління активами «Західна інвестиційна група» договору позики №24/ГІ/А у розмірі 1 000 000,00 грн строком до 30.06.2020 зі сплатою 15% на рік на суму залишку заборгованості, в сумі 337599,00 грн, вважає їх такими, що здійснені в межах господарської діяльності товариства з дотриманням чинного законодавства, та відповідно використані на виробничі потреби позивача. В частині, що стосується донарахувань у зв`язку із завищенням податкового кредиту по операціях з СФГ «Клепачі» , внаслідок неправильного заповнення податкових накладних у жовтні 2015 вказує, що контролюючий орган не мав права здійснювати перевірку та самостійно визначати суму грошових зобов`язань платника податків з ПДВ у 2019 році, оскільки минуло 1133 дні. Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області із порушення норм чинного законодавства, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечили, У поданому до суду відзив на позов, вказують, що за результатами перевірки позивача встановлені порушення Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 286125 грн., занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 89406,00 грн.

Заниження податку на прибуток допущено в результаті заниження інших доходів на суму 760 034 грн., собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 276 112 грн., інших операційних витрат на загальну суму 215 837 грн, фінансових витрат на загальну суму 337 599 грн.

Перевіркою встановлено безпідставне віднесення до інших операційних витрат витрат на придбання позивачем послуг оренди комбайнів з екіпажем (водієм) у ФОП ОСОБА_2 та вартості паливномастильних матеріалів, використаних цими комбайнами під час збирання врожаю, які фактично не надавались, та ПДВ, сплаченого у їх вартості. За даними перевірки ФОП ОСОБА_2 не могла здійснювати господарські операції з надання послуг оренди комбайна з екіпажем (водієм) зв`язку із відсутністю найманих трудових ресурсів, не являється власником комбайнів, переданих в оренду. Згідно копії свідоцтв про реєстрацію власником комбайнів є ОСОБА_3 , не зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності, та ПП Райгородоцьке , яке у звітних періодах з 2016 по 2018 не реєструвало податкові накладні щодо постачання послуг оренди для ФОП ОСОБА_2 . Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 фактично послуги оренди комбайна з екіпажем не надавала у зв`язку із відсутністю техніки та найманих працівників для здійснення такого постачання. Оскільки, первинні документи, які підтверджують отримання послуги оренди комбайна складені з порушенням вимог ст.9 Закону №996 та п.2.2 Положення №88 то відповідно послуги з оренди комбайнів з екіпажем на суму 760 034 грн. для цілей бухгалтерського обліку є такими, що отримані безоплатно.

Безоплатне отримання послуг оренди комбайна на суму 760034 грн. підлягало відображенню в бухгалтерському обліку як дохід згідно з п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153

Крім того, в порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 1.2, 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, позивачем також завищено показники у рядку 2180 Інші операційні витрати Звіту про фінансові результати (форма №2-м) всього у сумі 215 837 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 60 880 грн., за 2017 рік в сумі 67 200 грн., три квартали 2018 року в сумі 87 756 грн. за рахунок віднесення до складу інших операційних витрат витрати по списанню дизельного палива для збору врожаю зерновим комбайном з екіпажем (водієм) ФОП ОСОБА_2 , господарські операції з оренди якого фактично не здійснювалася в межах господарської діяльності суб`єктів господарювання, у зв`язку з відсутністю у неї основних засобів - зернозбиральних комбайнів, перевіркою не встановлено на яку саме сільгосптехніку списані паливо мастильні матеріали.

Перевіркою також встановлено завищення позивачем собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 в загальній сумі 276111,86 грн., в результаті віднесення до складу загальновиробничих витрат витрат на поліпшення основних засобів на загальну суму 215 837 грн.

В порушення пунктів 11 і 15 П(С)БО №16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 №318, п. 14 П(С)БО 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за №288/4509, п.30, п.31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003, №561 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999, № 291 позивачем завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) р.2050 Звіту про фінансові результати форми №2 за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 в загальній сумі 276 112 грн., в тому числі: за 2016 рік в сумі 168 499 грн., за 2017 рік в сумі 43 384 грн., за три квартали 2018 в сумі 64 229 грн., в результаті віднесення до складу загальновиробничих витрат капітальних інвестицій в модернізацію (поліпшення) об`єктів основних засобів, що амортизуються (приміщення для сушарки УРС-150 в розчинному цеху та побутового приміщення на 2 поверсі, автонавантажувача, ремонти двигунів, роботи по монтажу системи місцевої вентиляції виробничого приміщення (лінія пакування)) на загальну суму 215 837 грн. в тому числі за 2016 рік на суму 60 880 грн., за 2017 рік на суму 67 200 грн., за три квартали 2018 рік на суму 87 756 грн.

Пунктами 11-15 П(С)БО 16 Витрати . затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 №318 (зі змінами та доповненнями). не передбачено віднесення до складу виробничої собівартості або загальновиробничих витрат вартості витрат на капітальні інвестиції в об`єкти основних засобів, що амортизуються.

За даними перевірки в порушення вимог підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5 і 7 П(С)БО 16 Витрати позивач безпідставно відніс до складу фінансових витрат витрати по нарахованих відсотках за позикою в сумі 337 599 грн. в т.ч.: за три квартали 2016 року на суму 38115 грн., за 2016 рік на суму 76229 грн., за 1 квартал 2017 року на суму36986 грн., 1 півріччя 2017 року на суму 74384 грн., три квартали 2017 року на суму 112192 грн., 2017 рік на суму 150000 грн., 1 квартал 2018 року на суму 36986 грн., 1 півріччя 2018 року на суму 74384 грн., три квартали 2018 року на суму 111370 грн. без визнання доходу для отримання якого вони здійснені.

Згідно з пунктом 4 П(С)БО 31 Фінансові інвестиції , затвердженого наказом Мінфіну від 28.04.2006 №415, фінансові витрати визнаються іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони нараховані (визнані зобов`язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Пунктом 5 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 передбачено, що витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Згідно пунктом 7 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Приписами п.7 П(С)БО 16 Витрати також передбачено, що витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

Норма пункту 7 П(С)БО 16 Витрати є імперативною, тобто зобов`язує за даними бухгалтерського обліку відображати витрати пов`язані з отриманням доходів. При цьому, абзац два цього пункту дає змогу підприємствам відображати у складі витрат звітного періоду, лише у випадках , якщо їх неможливо прямо пов`язати з отриманням доходу.

Отримана у ТОВ КУА Західінвест ПЗНВІФ Галінвест позика в сумі 1 000 000 грн, не використана за цільовим призначенням на поточні виробничі потреби позичальника, оскільки позивач перерахував ці кошти 04.07.2016 ТОВ КУА Західінвест ПЗНВІФ Галінвест 1000 000 грн. за інвестиційні сертифікати, що не передбачали отримання доходу.

Тому, відсотки за користування позикою ТОВ КУА Західінвест ПЗНВІФ Галінвест в загальній сумі 337 599 грн в тому числі: за 2016 рік на суму 76229 грн, за 2017 рік на суму 150 000 грн, за три квартали 2018 року на суму 111 370 грн, позивач безпідставно відніс до складу фінансових витрат.

Крім того, перевіркою встановлене заниження позивачем ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 111618 грн. за рахунок заниження податкових зобов`язань в сумі 43167 грн. у зв`язку з ненарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ у вказаній сумі на вартість паливомастильних матеріалів в сумі 215 836 грн, при придбанні яких був сформований податковий кредит в сумі 43 167 грн, списаних на заправку зернових комбайнів з екіпажем (водієм), орендованих у ФОП ОСОБА_2 , які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності даних суб`єктів господарювання, та завищення податкового кредиту в сумі 68451 грн у зв`язку з віднесенням до його складу у жовтні 2015 року ПДВ на загальну суму 46238,60 згідно з податковою накладною №8/2 від 13.10.15 (зареєстрована 24.10.15) на суму 231192,80 грн., в т.ч. ПДВ 38532,18 грн., та податкової накладної №10/2 від 13.10.15 (зареєстрована 24.10.15) на суму 46238,54 грн., в т.ч. ПДВ 7706,42 грн., складених постачальником СФГ Клепачі на поставку цикорію відповідно до договору №1 від 01.04.2015.

У період з січня по вересень 2015 року (станом на 30.09.2015) позивач здійснив попередню оплату на рахунок СФГ Клепачі за урожай цикорію 2015 року на загальну суму 3146000 грн. та попередню оплату за постачання ячменю у сумі 1120000 грн.

05.10.2015 року перерахований аванс в сумі 160000 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 26 666,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1101 від 05.10.2015 з призначенням платежу часткова оплата за ячмінь та зареєстрованою податковою накладною № 2/2 від зареєстрованою в ЄРПН 19.10.2015 року з номенклатурою ячмінь .

В наслідок чого заборгованість СФГ Клепачі перед позивачем за ячмінь станом 06.10.2015 становила 1280000 грн.

З 06.10.2015 року по 11.10.2015 СФГ Клепачі позивачу відвантажено корінь цикорію на загальну суму 3 020 109,60 грн.

СФГ Клепачі згідно видаткової накладної № 7 від 12.10.2015 року здійснено поставку продукції на загальну суму 543515,4 грн., в т.ч. ПДВ 90585,9 грн ; кредиторська заборгованість перед СФГ Клепачі склала 417 625,40 грн.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних СФГ Клепані 12.10.2015 року не зареєстровано та не виписано податкову накладну на різницю у сумі 417625 грн., в т.ч. ПДВ 69604 грн. між попередньою оплатою та фактичною вартістю отриманого кореня цикорію згідно видаткової накладній №7 від 12.10.2015 року на загальну суму 543 515,4 грн., в т.ч. ПДВ 90585,9 грн. (543515,4 - 125890,5 = 417625). *

СФГ Клепані згідно видаткової накладної № 8 від 13.10.2015 здійснено поставку продукції на загальну суму 539886,6 грн. в т.ч. ПДВ 89981,10 грн. Станом на 13.10.2015 року заборгованість у СФГ Клепані перед позивачем відсутня.

Перевіркою встановлено, що СФГ Клепані 13.10.15 виписало (зареєстровано 24.10.15 в ЄРПН) податкові накладні за №8/2 на суму 231192,76 грн., в т.ч. ПДВ 38532,13 грн., та №10/2 на суму 46238,54 грн., в т.ч. ПДВ 7706,42 грн., в якій невірно заповнені основні реквізити - обсяг постачання та сума ПДВ, згідно першої події - постачанні кореню цикорію.

Оскільки зазначена податкова накладна складена з порушенням пункту 201.10 статті 201 ПК України, то позивач неправомірно включив зазначену у ній суму ПДВ до податкового кредиту у жовтні 2015.

Незважаючи те, що вказані операції відбувались у жовтні 2015 року, заниження податку на додану вартість відбулось в березні 2016 року на суму 46 239 грн, тобто в межах строку, передбаченого ст.102 Податкового кодексу України.

Зазначає, що позивачем не спростовано факт відсутності реєстрації СФГ Клепачі в Єдиному реєстрі в жовтні 2015 року податкової накладної на суму ПДВ 46 239 грн.

Вказує, що відображені в акті перевірки від 15.02.2019 року №0088/22-01-14-013/02133509 висновки відповідають вимогам чинного законодавства, а прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними. У задоволені позовних вимог просять відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач - товариство з додатковою відповідальністю "Славутський цикорієсушильний завод" здійснює господарську діяльність з виробництво харчових продуктів, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, перероблення та консервування фруктів і овочів.

У період з 27.12.2018 по 25.01.2019, відповідно до статей 20, 75, 77, 81, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 13.12.2018 №3480, посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з додатковою відповідальністю "Славутський цикорієсушильний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складений акт №0088/22-01-14-013/02133509 від 15.02.2019, яким встановлене порушення позивачем, зокрема, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153, пунктів 5, 6, 7, 11,15, 18, 19 П(С)БО №16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 №318, пункту 14, П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 за №92, пунктів 30, 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003, №561, пункту 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом МФУ від 20.10.1999р. №246, зі змінами та доповненнями, пункту 2 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.97за №141 зі змінами та доповненнями, статті 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, наказ Міністерства фінансів України від 20.06.2018 №565 "Про внесення змін до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291, у зв`язку із чим занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 286 125 грн., в тому числі: 1 квартал 2016 року в сумі 1513 грн., півріччя 2016року в сумі 7665 грн., три квартали 2016 року в сумі 78952 грн., 2016 рік в сумі 99938 грн., 1 квартал 2017 року в сумі 6658 грн., півріччя 2017 року в сумі 13389 грн., три квартали 2017 року в сумі 81674 грн., за 2017 рік 94566 грн., за 1 квартал 2018 року в сумі 6657 грн., за 1 півріччя 2018 року 13389 грн, за три квартали 2018 року в сумі 91621 грн. Пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.6, статті 198, абз. г) пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ у зв`язку із чим занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 111618 грн, в тому числі: за березень 2016 року на 54918 грн.; за квітень 2016 року на 566 грн.; за липень 2016 року на 5968 грн.; за вересень 2016 року на 13456 грн.; червень 2017 року на 5719 грн., липень 2017 року в сумі 1558 грн., серпень 2017 року на суму 11882 грн., липень 2018 року на суму 4314 грн., серпень 2018 на суму 13237 грн.

На підставі акту перевірки, Головне управління ДФС у Хмельницькій області прийняло:

податкове повідомлення-рішення №0002231413 від 14.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 286125,00грн. за основним платежем та 71531,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 357656,00 грн;

податкове повідомлення-рішення №0002241413 від 14.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 111618,00 грн. за основним платежем та 27905,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 139523,00 грн; податкове повідомлення-рішення №0002251413 від 14.03.2019, яким застосовано штраф в розмірі 21583,50 грн. за платежем податок на додану вартість.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням від 27.05.2019 року №24152/6/99-99-11-04-01-25 Державна фіскальна служба України податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області №0002241413 та №0002251413 від 14.03.2019 скасувала в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 22 212,00 грн по податкових накладних, в яких відсутній реквізит «код УКТ ЗЕД» та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення рішення №0002231413 від 14.03.2019 залишила без змін.

Позивач, вважаючи податкові повідомлень-рішень від 14.03.2019 №002231413, від 14.03.2019 №0002251413, від 31.05.2019 №0007311413 протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Досліджуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішення, суд враховує таке.

Підставою для податкового повідомлення-рішення №0002231413 від 14.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 286125,0 грн. за основним платежем та 71531,0 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 357656,0 грн, слугували висновки посадових осіб відповідача щодо:

заниження позивачем інших доходів в сумі 760034,0 в результаті невіднесення до їх складу безоплатно наданих послуг оренди зернозбиральних комбайнів з екіпажем, у зв`язку з непідтвердженням під час перевірки фактичного здійснення операцій з поставки послуг оренди від ФОП ОСОБА_2 ;

завищення інших операційних витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат в сумі 215837,0 на списання дизельного пального для збору урожаю зернозбиральним комбайном з екіпажем, який був предметом договору оренди, укладеного з ФОП ОСОБА_2 , визнаного перевіряючими таким, щодо не пов`язаний з господарською діяльністю позивача;

завищення собівартості реалізованої продукції на 276112,0 за рахунок віднесення до складу витрат на поліпшення (ремонт) основних засобів - приміщення для сушарки УРС-150 в розчинному цеху та побутового приміщення на 2 поверсі, автонавантажувача, ремонти двигунів, роботи по монтажу системи місцевої вентиляції виробничого приміщення (лінія пакування));

завищення фінансових витрат на 336599,0 грн у зв`язку з віднесенням до їх складу нарахованих відсотків за користуванням позикою відповідно до укладеного з ТОВ КУА Західінвест ПЗНВІФ Галінвест договору позики №24/ГІ/А від 30.06.2016 коштів в сумі 1000000, грн, використаних не за цільовим призначенням, на придбання інвестиційних сертифікатів у ТОВ КУА Західінвест ПЗНВІФ Галінвест , яке не передбачало отримання доходу.

У 2016-2018 позивач та ФОП ОСОБА_2 уклали ряд договорів оренди комбайнів з екіпажем на загальну суму на суму 760 034 грн, зокрема:

згідно з договором оренди комбайнів з екіпажем (водієм) №13/07-16 від 13.07.2016 ФОП ОСОБА_4 . ОСОБА_5 . передає в оренду: зернозбиральний комбайн марки JOHN DEER 950, державний номер НОМЕР_1 , дата випуску - 1997р, номер двигуна НОМЕР_2 , вартість комбайна згідно балансової вартості 900 тис. грн, зернозбиральний комбайн марки JOHN DEER 9600, державний номер НОМЕР_3 , дата випуску-1993р.,номер двигуна НОМЕР_4 , вартість комбайна згідно балансової вартості 868,4тис.грн.;

згідно з договором оренди комбайна з екіпажем (водієм) №21/07-17 від 21.07.2017 ФОП ОСОБА_2 передає в оренду зернозбиральний комбайн марки JOHN DEER 9600, державний номер НОМЕР_3 , дата випуску-1993р, номер двигуна НОМЕР_4 , вартість комбайна згідно балансової вартості 868,4тис.грн.;

згідно з договором оренди комбайна з екіпажем (водієм) №12/07-18 від 12.07.2018 ФОП ОСОБА_2 передає в оренду зернозбиральний комбайн марки JOHN DEER 9600, державний номер НОМЕР_3 , дата випуску-1993р, номер двигуна НОМЕР_4 , вартість комбайна згідно балансової вартості 868,4тис.грн.;

згідно з договором оренди комбайна з екіпажем (водієм) №07/08-18 від 07.08.2018р ФОП ОСОБА_2 передає в оренду зернозбиральний комбайн марки CAT LEXION 480, державний номер НОМЕР_5 , дата випуску - 2004р, номер двигуна 7 НОМЕР_6 , вартість комбайна згідно балансової вартості 1775 тис. грн.

На виконання зазначених договорів оренди відповідно до актів приймання-передачі ФОП ОСОБА_2 передала, а директор товариство з додатковою відповідальністю "Славутський цикорієсушильний завод" прийняла комбайн в стані, придатному до використання. Окрім, керівників, акти також підписав представник позивача - водій ОСОБА_6

Факт надання послуг з оренди вказаних комбайнів з екіпажем підтверджується відповідними актами виконання робіт , підписаними орендарем та орендодавцем.

На підставі актів виконаних робіт, якими зафіксоване виконання послуг оренди комбайнів з екіпажем для збирання врожаю зернових, позивач здійснював оплату цих послуг, що підтверджується виписами з банківського рахунку позивача.

Відповідно до умов договорів оренди для збирання врожаю комбайни використовували дизельне пальне, придбане позивачем. Обсяги дизельного пального, використаного для збирання врожаю орендованими комбайнами, підтверджуються складеними представниками позивача та водіями комбайнів актами на списання МПП для збору зернових комбайнами, що знаходились в оренді, затвердженими керівником позивача, та журналами видачі пального водіям комбайнів.

Вартість послуг оренди та списаного дизельного пального, використаного для збирання врожаю орендованими у ФОП ОСОБА_2 . комбайнами з екіпажем, позивач включав до інших витрат операційної діяльності відповідних звітних періодів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 за №996-ХІУ (далі - Закон №996).

За змістом статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Тобто, для правильного визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток платнику податків слід керуватись правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за N 860/4153, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Отже, підставою для віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг), до витрат, які використовуються для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток, є зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені і підтверджені первинними документами складеними, з дотриманням вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідачем не заперечується факт здійснення позивачем витрат на оплату послуг оренди та факт списання дизельного пального на збирання врожаю, а також розмір цих витрат. Заперечуючи ту обставину що комбайни, за допомогою яких здійснене збирання врожаю, передані позивачу ФОП ОСОБА_2 , відповідач посилається на не, що власниками комбайнів, вказаних у договорах оренди, є ОСОБА_3 та ПП Райгородоцьке , договір оренди між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не посвідчений нотаріально, а ФОП ОСОБА_2 (орендодавець комбайнів з екіпажем) не має власних трудових ресурсів та виробничих запасів.

Та обставина, що власником комбайнів, переданих ФОП ОСОБА_2 в оренду позивачу, є інша особа - ії чоловік ОСОБА_3 , а також недоліки договорів оренди, які за своєю суттю є договорами суборенди, не спростовує факт тимчасового платного використання позивачем зазначених комбайнів для збору врожаю та списання на вказані цілі дизельного пального. Правомірність володіння ФОП ОСОБА_2 комбайнами, переданими в оренду позивачу, підтверджується відповідними дозволами, наданими власниками цієї сільськогосподарської техніки ОСОБА_3 та ПП Райгородоцьке на передачу її в суборенду, зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними ПП Райгородоцьке про надання послуг з оренди комбайна з екіпажем ФОП ОСОБА_2 , податковими розрахунком 1 ДФ ПП Райгородоцьке . Той факт, що ФОП ОСОБА_2 відобразила операції з надання послуг оренди в податковому обліку підтверджується її податковими деклараціями платника єдиного податку, в яких ФОП ОСОБА_2 задекларувала доходи від цих операцій.

Фактичні витрати на оплату послуг оренди зернозбиральних комбайні у ФОП ОСОБА_2 , та витрати на списання дизельного пального, використаного цими комбайнами для збирання врожаю, достовірно оцінені, підтверджені первинними документами, складеними у відповідності до Закону №996-XIV. Зазначені витрати спричинили зміни у власному капіталі позивача шляхом зменшення активів (кількості дизельного пального та зменшенням коштів у зв`язку з оплатою послуг оренди) та збільшення зобов`язань (щодо сплати орендної плати). Вказане підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача.

Тому, позивач правомірно відніс до інших операційних витрат витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_2 з оренди зернозбиральних комбайнів з екіпажем та витрати на списання дизельного пального на збирання врожаю цими комбайнами.

Висновки відповідача щодо необхідності збільшення доходу позивача на суму безоплатно наданих послуг оренди, в розмірі вартості послуг оренди комбайнів ФОП ОСОБА_2 , суд вважає необгрунтованими.

В період, що перевірявся, позивач відніс до собівартості реалізованої продукції витрати в загальній сумі 276111,86 грн, в тому числі в сумі 44741,16 на придбання матеріалів, використаних на ремонт приміщення для сушарки УПС-150 в розчинному цеху та побутового приміщення на 2 поверсі (встановлення вікон та дверей, переобладнання приміщення) і в сумі 231370,0 на ремонт автонавантажувача, ремонти двигунів, монтаж системи місцевої вентиляції виробничого приміщення (лінії пакування).

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об`єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об`єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована

протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктами 15.4-15.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

Відповідно до пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України18 травня 2000 р. за N 288/4509, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта.

Тобто, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат, що враховуються під час визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а витрати на поліпшення об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта відносяться на збільшення первісної вартості основних засобів.

Пунктом 30 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р. N 561 (далі - Методичних рекомендацій) передбачено, що витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

Пунктом 31 Методичних рекомендацій визначено, що вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

За визначенням пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

У відповідності до пункту 32 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Пунктом 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів передбачено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкта основних засобів і списанням заміненого об`єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Отже, за загальним правилом, встановленим Положеннями (стандартами) БО, витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Витрати на ремонт чи капітальний ремонт (поліпшення) основних засобів можуть визнаватись капітальними інвестиціями, на суму яких збільшується первісна вартість цих основних засобів у таких випадках:

якщо витрати на капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів;

якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання;

якщо внаслідок цих витрат відбулось зростання очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

Водночас, витрати на ремонт, який здійснюється для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

При цьому, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства.

Акт перевірки, у якому відображені висновки відповідача щодо завищення позивачем собівартості реалізованої продукції у зв`язку з віднесенням до її складу витрат на ремонти основних засобів, не містить аналізу обставин, які відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби та Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів впливають на віднесення витрат на ремонт основних засобів до витрат, з яких формується собівартість реалізованої продукції чи до витрат, на які збільшується первісна собівартість основних фондів. Зокрема, перевіркою не з`ясовано: існування можливості ідентифікації витрат на ремонт приміщення для сушарки УПС-150 в розчинному цеху та побутового приміщення на 2 поверсі (заміна вікон та дверей, переобладнання приміщення), автонавантажувача, двигунів, монтажу системи місцевої вентиляції виробничого приміщення (лінії пакування) з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів; чи відображала ціна придбання цих основних засобів зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання, а також чи відбулось внаслідок цих витрат зростання очікуваного терміну корисного використання об`єкта, визначеного наказом ТДВ №1 від 02.01.2015 Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику Групи підприємств , кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом.

В судовому засіданні відповідачем не доведено, що рішення керівника позивача про віднесення витрат на ремонт вказаних основних засобів до витрат на підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання прийняте з порушенням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , здійснені позивачем поліпшення основних засобів спрямовані на підвищення техніко-економічних можливостей цих об`єктів, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод від їх використання.

Доводи відповідача щодо необхідності оформлення зазначеного рішення керівника відповідним наказом суд вважає необгрунтованими, оскільки Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби оформлення такого наказу не передбачене. Крім того, порядок відображення у бухгалтерському обліку ТДВ Славутський цикорієвосушильний завод витрат врегульований наказом №1 від 02.01.2015 Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику Групи підприємств .

Тому, висновок відповідача про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 276111,86 грн., в результаті віднесення до складу загальновиробничих витрат витрат на ремонт основних засобів є безпідставним.

Да даними перевірки позивач безпідставно відніс до фінансових витрат відсотки в загальному розмірі 337599,0 грн за користування позикою в сумі 1000000,0 грн, отриманою позивачем відповідно до договору позики від 30.03.2016 №24/П/А, уклаленого з ТОВ Компанія з управління активами Західна інвестиційна група , використаною для придбання інвестиційних сертифікатів в кількості 392 шт на суму 998032,0 грн у вказаного товариства відповідно до договору від 04.07.2016, оскільки ці витрати не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Суд встановив, що 30.03.2016 між позивачем та ТОВ Компанія з управління активами Західна інвестиційна група укладений договір позики №24/ГІ/А у розмірі 1 000 000,0 грн строком до 30.06.2020 зі сплатою 15% на рік на суму залишку заборгованості. Цільове призначення - на поточні потреби позичальника.

Відповідно до умов договору позики за користування позикою у період з дати отримання коштів до дати погашення позики позичальник щоквартально в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п.1.1 даного договору в терміни зазначені в п.1.2. При порушенні позичальником зобов`язань по погашенню позики, позичальник сплачує позикодавцю відсотки за користування позикою у розмірі 6,00% на місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за позикою. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником окремо суми щоквартального платежу по позиці разом з несплаченим залишком попереднього щоквартального платежу.

На виконання умов договору позивач отримав позику 30.06.2016 в сумі 1 000 000 грн.

У 2016-2018 позивач нарахував на користь ТОВ КУА Західінвест ПЗНВІФ Галінвест відсотки за користування позикою в загальній сумі 337 599 грн, тому числі: за 2016 рік на суму 76229 грн, за 2017 рік на суму 150 000 грн., за три квартали 2018 року на суму 111 370 грн.

В бухгалтерському обліку віднесення відсотків за договором позики №24/ГІ/А від 30.06.2016р до складу фінансових витрат відображено кореспонденцією рахунків: Д-т 95.1 Відсотки за кредит - К-т 68.4 Розрахунки за нарахованими відсотками ; Д-т 79 Фінансові результати - К-т 95.1 Відсотки за кредит .

Відповідно до пункту 27 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Згідно з пунктами 5 і 7 Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 N 415, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 р. за N 610/12484, та Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 23 "Витрати на позики" від 30.06.2017.

З урахуванням положень пункту 3 Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" та параграфа 5 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 23 "Витрати на позики" фінансові витрати (витрати на позики) - витрати на проценти (відсотки) та інші витрати підприємства, пов`язані (понесені) із запозиченнями коштів.

За змістом пункту 4 Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" фінансові витрати визнаються юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються. Пунктом 5 цього Положення визначено, що капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу.

Пунктом 6 Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" передбачено, що у разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов`язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).

Відповідно до пунктів 1.6 - 1.7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2010 року N 1300, кваліфікаційний актив - це актив, який потребує суттєвого часу для його створення. Суттєвим вважається час, який становить більше, ніж 3 місяці. До кваліфікаційних активів відносяться: запаси, які потребують суттєвого часу для їх виготовлення, - незавершене виробництво продукції з тривалим операційним циклом; будинки, будівлі, споруди, інші об`єкти основних засобів, нематеріальні активи - незавершені капітальні інвестиції в їх виготовлення (будівництво); інвестиційна нерухомість, яка потребує реконструкції (тощо).

Отже, з урахуванням зазначених вище положень фінансові витрати на оплату відсотків за користування позикою, використаною на придбання активів, не віднесених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" до кваліфікаційних, визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов`язаннями).

Відповідно до виписки банку на рахунку позивача 30.06.2016 року на початок дня на вхідному залишку було 649307,91 грн. , на кінець дня - 2119894,68 грн. станом на дату придбання цінних паперів (04.07.2019) на вхідному залишку на рахунку позивача було 210596,70 грн

Під час судового розгляду спору позивач надав суду платіжні доручення та виписки з банківського рахунку, які підтверджують використання позичених коштів у розмірі 1000000, грн на придбання кореню цикорію від СФГ Клепачі .

Доводи відповідача щодо нецільового використання позики у зв`язку з використанням її на придбання у ТОВ Компанія з управління активами Західна інвестиційна група інвестиційних сертифікатів відповідно до договору №24/П/І від 04.07.2016 на розміщення емітентом іменних інвестиційних в кількості 392 штуки загальною вартістю 998032,0 грн. суд вважає необгрунтованими, оскільки не підтверджені даними бухгалтерського обліку позивача. Відповідачем не доведено, що позичені кошти позивач використав на придбання інвестиційних сертифікатів, а не на придбання кореню цикорію.

Тому позивач правомірно включив до фінансових витрат відсотки в загальному розмірі 337599,0 грн за користування позикою в сумі 1000000,0 грн, отриманою позивачем відповідно до договору позики від 30.06.2016 №24/П/А, уклаленого з ТОВ Компанія з управління активами Західна інвестиційна група , використаною в господарській діяльності позивача.

Підставою для податкових повідомлень-рішень №0002241413 від 14.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 111618,00 грн. за основним платежем та 27905,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0002251413 від 14.03.2019, яким застосовано штраф в розмірі 21583,50 грн. за платежем податок на додану вартість, слугували викладені а акті перевірки висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту відповідних звітних періодів у зв`язку з віднесенням до його складу ПДВ відповідно до податковий накладних, складених з порушенням статті 201 ПК України, по операціях з придбання у жовтні 2015 кореню цикорію від СФГ Клепачі та придбання послуг оренди зернозбиральних комбайнів з екіпажем у ФОП ОСОБА_2 та списання дизельного пального на збирання врожаю цими комбайнами.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (робіт).

Відповідно до абз. г пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Суд встановив, що послуги ФОП ОСОБА_2 з оренди комбайнів з екіпажем та списання дизельного пального на збирання врожаю цими комбайнами підтверджені первинними документами, складеними з дотриманням вимог законодавства. Тому, правомірно слугували підставою для формування позивачем податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Відповідно, висновки відповідача щодо необхідності складання позивачем податкової накладної суму ПДВ по вказаних операціях, включеного до податкового кредиту, суд вважає безпідставними.

За даними перевірки позивачем завищений податковий кредит у жовтні 2015 року на суму 46239 грн., в результаті віднесення до його складу ПДВ, згідно податкових накладних, складених продавцем із порушення вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Відповідно до договору №1 від 01.04.2015, укладеного з СФГ Клепачі на постачання сировини цикорію урожаю 2015 року, у період з січня по вересень 2015 року позивач здійснив попередню оплату цикорію урожаю 2015 року на загальну суму 3146000 грн та ячменю на загальну суму 1120000 грн. Крім того, 05.10.2015 позивач перерахував аванс в сумі 160000 грн в т.ч. ПДВ у сумі 26 666,67 грн в рахунок часткової оплати ячменю (податкова накладна № 2/2 від 05.10.2015 зареєстрована в ЄРПН 19.10.2015). Станом на 06.10.2015 заборгованість СФГ Клепачі становила 1280000 грн.

До складу податкового кредиту жовтня 2015 року віднесений ПДВ на загальну суму 46238,60 відповідно до податкових накладних №8/2 від 13.10.15 (зареєстрована 24.10.15) на суму 231192,80 грн, в т.ч. ПДВ 38532,18 грн та №10/2 від 13.10.15 (зареєстрована 24.10.15) на суму 46238,54 грн, в т.ч. ПДВ 7706,42 грн., складених СФГ Клепачі на поставку цикорію.

За даними бухгалтерського обліку платника, відповідно до наданого до перевірки акту звірки та картки по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2015 року обороти по СФГ Клепачі склали: станом 01.10.15 Д-т 3146000 грн., оборот станом на 12.10.2015 року по Д-ту 0 грн., оборот по К-ту 3020109,6 грн., дебетове сальдо станом на 11.10.2015 склало 125890,4 грн. станом на

Крім того, СФГ Клепачі згідно з видатковою накладною № 7 від 12.10.2015 здійснило поставку продукції на загальну суму 543515,4 грн, в т.ч. ПДВ 90585,9 грн.

Станом на 12.10.2015 кредиторська заборгованість перед СФГ Клепачі склала 417 625,40 грн. СФГ Клепані 12.10.2015 року не виписало податкову накладну на різницю у сумі 417625 грн., в т.ч. ПДВ 69604 грн. між попередньою оплатою станом на 11.10.2015 та фактичною вартістю поставленого кореня цикорію згідно видаткової накладній №7 від 12.10.2015 року на загальну суму 543 515,4 грн., в т.ч. ПДВ 90585,9 грн. (543515,4 - 125890,5 = 417625).

СФГ Клепані згідно видаткової накладної № 8 від 13.10.2015 здійснено поставку продукції на загальну суму 539886,6 грн. в т.ч. ПДВ 89981,10 грн. Станом на 13.10.2015 року заборгованість у СФГ Клепані перед позивачем відсутня.

Відповідно до вимог п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України СФГ Клепані 13.10.2015 по першій події - дата відвантаження товарів на адресу ТДВ Славутський цикорієсушильний завод зобов`язано було виписати податкову накладну на суму 539 886,6 грн. в т.ч. ПДВ 122 261,70 грн. та зареєструвати її.

Перевіркою встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних СФГ Клепані 13.10.15 виписано (зареєстровано 24.10.15 в ЄРПН) податкові накладні за №8/2 на суму 231192,76 грн, в т.ч. ПДВ 38532,13 грн, та №10/2 на суму 46238,54 грн, в т.ч. ПДВ 7706,42 грн, в якій невірно заповнені основні реквізити - обсяг постачання та сума ПДВ, згідно першої події - постачанні кореню цикорію.

На думку відповідача, зазначене порушення у вигляді завищення податкового кредиту жовтня 2015 на суму ПДВ 46 239 грн. призвело до заниження податку на додану вартість в березні 2016 року на суму 46 239 грн, тобто в межах строку, передбаченого ст.102 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Статтею 202 ПК України встановлено, що звітним (податковим) періодом по ПДВ є один календарний місяць. За змістом статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, строк давності для визначення контролюючим органом суми грошових зобов`язань платника податків становить 1095 днів.

Норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов`язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Відповідні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року (справа №820/3543/17) та від 10 травня 2018 року (справа №820/3544/17).

Відповідачем не заперечується той факт, що податкова декларація по ПДВ за жовтень 2015 року подана не пізніше 20.11.2015, в терміни, визначені ПК України.

Таким чином, граничним строком проведення перевірки та складання податкового-повідомлення рішення в частині визначення грошового зобов`язання з ПДВ по вказаній операції з урахування положень статті 102 ПК України було 20 жовтня 2018 року, тобто до закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2015.

Тому, з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України підстави для здійснення перевірки та визначення суми грошових зобов`язань позивача з ПДВ у 2019 році відсутні, оскільки з дати останнього дня граничного строку подання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2015 року минуло більше 1095 днів, адже якщо відраховувати від дати граничного строку подання декларації з ПДВ за жовтень 2015 року і до дати першого дня перевірки (27.12.2018 року), то минуло 1133 дні.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення. Тому позов про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.03.2019 №0002231413 і №0002251413 та від 31.03.2019 №0007311413 необхідно задовольнити.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 14.03.2019 №0002231413 і №0002251413 та від 31.03.2019 №0007311413.

Стягнути на користь товариства з додатковою відповідальністю "Славутський цикорієсушильний завод" 7364,96 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.08.2019

Позивач:Товариство з додатковою відповідальністю "Славутський цикорієсушильний завод" (вул. Приміська, 4, Славута, Славутський район, Хмельницька область, 30000 , код ЄДРПОУ - 02133509) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук