Рішення

від 22.08.2019 по справі 357/3769/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/3769/19

2/357/2474/19

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Тодосієнко О. А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

позивача - ОСОБА_2 ,

позивача - ОСОБА_3 ,

позивача - ОСОБА_4 ,

позивача - ОСОБА_5 ,

представника позивачів - ОСОБА_27 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 до Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих , підприємства об`єднання громадян Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих , третя особа: Білоцерківська міська рада про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із цивільним позовом до Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих , підприємства об`єднання громадян Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих , третя особа: Білоцерківська міська рада про зобов`язання відповідачів безоплатно передати до комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква Київської області в особі Білоцерківської міської ради Київської області, житловий будинок - гуртожиток літ. А-5 , загальною площею 1380,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позов мотивують тим, що позивачі звернулися з колективним зверненням мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у власності Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів в особі Підприємства об`єднання громадян Білоцерківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, в якому заявники зазначили, що відповідач не здійснює належних дій щодо передачі зазначеного гуртожитку у власність територіальної громади міста Біла Церква; такі дії відповідача не відповідають вимогам статей 3, 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та порушують майновий інтерес мешканців спірного гуртожитку, які мають право на отримання у власність кімнати в гуртожитку, в яких вони проживають, шляхом їх приватизації, а, відтак, є підставою для зобов`язання відповідача в судовому порядку прийняти рішення про передачу спірного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради на безоплатній основі.

Відповідач підприємство об`єднання громадян Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що підприємство створено з метою залучення людей з інвалідністю по зору та інших захворювань до трудової діяльності, створенні умов, що забезпечують соціальний захист людей з інвалідністю. Зазначає, що питання передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста є виключно компетенцією громадської організації. Так, 08.08.2017 року конференцією трудового колективу ПОГ Білоцерківського УВП УТОС було прийнято рішення не передавати гуртожиток до територіальної громади міста. Крім того зазначає, що у власності УТОС перебувають гуртожитки №1 та №2, тобто власниками гуртожитків є колектив та мешканці гуртожитків, у зв`язку з бажанням мешканців гуртожитку № 2 передати на баланс гуртожиток територіальній громаді м. Біла Церква, мешканці гуртожитку в„–1 звернулись із колективним зверненням до ПОГ Білоцерківського УВП УТОС , в якому категорично проти передачі гуртожитку №2 громаді, оскільки в разі його передачі та згодом приватизації, мешканці гуртожитку №1 втратять право та можливість поліпшення житлових умов, шляхом переселення до гуртожитку сімейного типу, втратять право на користування колективною власністю. Гуртожиток використовується, як обмінний житловий фонд для поліпшення житлових умов сім`ям осіб з інвалідністю, за час його експлуатації з 1997 року повторне заселення проводилось 39 разів. Посилаючись на вищезазначене, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачі надали відповідь на відзив, в якій зазначають, що твердження відповідача про те, що кожна фізична особа - член (учасник) Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих є власником майна Підприємства об`єднання громадян Білоцерківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, в тому числі гуртожитку № 2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. Так, відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України Про громадські об`єднання відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи). До такого висновку приходить і сам відповідач 2 цитуючи норму закону на сторінці 5 абз. 5 відзиву від 24.09.2019 року. Житловий будинок - гуртожиток літ. А-5 , загальною площею 1380,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності Українського товариства сліпих в особі Центрального правління. Вказаний гуртожиток перебуває на балансі Підприємства об`єднання громадян Білоцерківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих . З метою реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають в гуртожитках, було прийнято Закон України Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків , що передбачає обов`язок певного кола юридичних осіб передати своє майно (гуртожитки) до комунальної власності відповідних територіальних громад, в тому числі й на безоплатній основі. Позивачі не мають власного житла, тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у вищевказаному гуртожитку, сплачують плату за утримання квартири шляхом відрахування коштів із заробітної плати, які проводить Відповідач 2, а також приймають участь в утриманні квартир та гуртожитку в цілому, що підтверджується копіями квитанцій та товарних чеків на будівельні матеріали. Позивачі є інвалідами або мають у складі сім`ї інваліда. Забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей регулюються Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків № 500-VI..

В судовому засіданні позивачі та їхній представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідачі та третя особа в судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, допитавши позивачів в якості свідків, вислухавши пояснення їх представника, оглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 01.01.1984 введено у дію Житловий кодекс Української РСР відповідно до ст.6, 9 якого жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів (ст.127 Житлового кодексу Української РСР).

Судом встановлено, що 22.04.1997 року державною приймальною комісією було вирішено пред`явлений до прийняття 29-квартирний будинок готельного типу прийняти в експлуатацію, що підтверджується копією акту державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта - 29-квартирного будинку готельного типу по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 96.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 30.09.1997 року №228 про реєстрацію 29-ти квартирного житлового будинку для малосімейних по АДРЕСА_1 як сімейного гуртожитку, зареєстровано 29-ти квартирний житловий будинок для малосімейних по АДРЕСА_1 як сімейний гуртожиток; адміністрації Білоцерківського УВП УТОС надання та користування житловим приміщенням у вищевказаному будинку здійснювати відповідно до ст. 128-132 Житлового Кодексу України та Положення про використання житлових будинків для малосімейних для тимчасового забезпечення житлом малих сімей.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.02.2004 року та копії інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.02.2019 року № 156703519, житловий будинок - гуртожиток літ. А-5 , загальною площею 1380,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у колективній власності Українського товариства сліпих в особі Центрального правління.

Отже, факт належності відповідачу на праві власності спірної будівлі достовірно підтверджується відомостями державного реєстру прав.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону врегульовано Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (надалі - Закон).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1 Закону, сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

Частиною 4 ст.1 вказаного Закону унормовано, що дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб). Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 8/438-31/355 від 08.09.2011, № v0527729-14 від 17.04.2014, № vr_3_230-15 від 10.11.2015; в редакції Закону № 571/30439 від 05.04.2017 .

Житловий комплекс гуртожитку - гуртожиток як цілісний об`єкт нерухомого майна (будівля гуртожитку та/або його частини, його мережі, відведена під ним земельна ділянка, його прибудинкова територія та розташовані на ній будівлі і споруди, необхідні для утримання та обслуговування гуртожитку за прямим цільовим призначенням - для проживання мешканців).

Статтею 4 Закону визначено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Приватизація жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад, які раніше були самовільно переплановані, може відбуватися після визнання перепланування таким, що відповідає законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла.

Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього, набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що з метою реалізації свого права на житло мешканці гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 ) звернулись до Білоцерківського УВП УТОС з заявами від 03.07.2017 про приватизацію кімнат у вказаному гуртожитку та з пропозицією терміново розпочати процес передачі гуртожитку до комунальної власності міста.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що 28 травня 1996 року Білоцерківське УВП УТОС видало ОСОБА_19 Петровичу ордер № 26 для проживання разом із членами сім`ї: дружиною ОСОБА_5 , сином ОСОБА_20 , сином ОСОБА_21 в квартирі АДРЕСА_4 32,9 кв. м. В квартирі АДРЕСА_5 : наймач ОСОБА_22 , ОСОБА_5 , син ОСОБА_23 , син ОСОБА_24 . Зазначає, що підприємство об`єднання громадян Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих проводить відрахування коштів із заробітної плати за квартплату та, у зв`язку з тим, що підприємство належно не утримує гуртожиток, мешканці з власної ініціативи проводять заходи по його утриманню в цілому, що підтверджується копіями квитанцій та товарних чеків на будівельні матеріали.

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_17 , ОСОБА_2 та ОСОБА_25 надали в судовому засіданні аналогічні покази.

Відповідач Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих у своїх відповідях позивачам повідомляла, що питання про можливість передачі спірної будівлі у власність міської ради м. Біла Церква, приватизації квартир та інше, може розглядатись згідно ст. 95 Статуту УТОС Президією ЦП УТОС з урахуванням думки членів трудового колективу підприємства.

З витягу протоколу №4 конференції трудового колективу ПОГ Білоцерківського УВП УТОС від 08.08.2017 року вбачається, що під час конференції трудового колективу ПОГ Білоцерківського УВП УТОС з розгляду питання про можливу передачу сімейного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста, було ухвалено рішення про відмову надати згоду на передачу до комунальної власності територіальної громади міста вказаний гуртожиток.

У відповідь на колективне звернення мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1 , Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України листом від 02.04.2018 року №8/9-974-18 повідомило, що мешканці спірного гуртожитку можуть реалізувати своє право на приватизацію займаних житлових приміщень у ньому після передачі його у власність територіальної громади м. Білої Церкви. Питання передачі зазначеного гуртожитку у власність територіальної громади м. Білої Церкви має вирішуватись за домовленістю між Білоцерківською міською радою та УТОС /а.с. 152-153/.

На лист Комітету з питань будівництва містобудування і житлово-комунального господарства Верховної Ради України від 12.04.2018 року №Б-2155 щодо розгляду колективного звернення ОСОБА_26 стосовно сприянню у приватизації житлових приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області листом від 16.05.2018 року №Б-2155 повідомив, що відсутність згоди власника та його звернення до територіальної громади щодо передачі об`єкта у комунальну власність м. Біла Церква унеможливлює прийняття Білоцерківською міською радою рішення про надання згоди на приватизацію житлових приміщень /а.с. 154/.

У відповідь на звернення позивача ОСОБА_2 від 10.01.2018 року щодо ініціювання міською радою досудового розгляду питання передачі у власність територіальної громади м. Біла Церква гуртожитку по АДРЕСА_1, Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області листом від 24.01.2019 року №6-61 повідомив, що у разі, якщо власник майна виявить бажання безоплатно передати гуртожиток у власність територіальної громади м. Біла Церква, міська рада готова розглянути питання про його прийняття з умовою подальшого надання дозволу на приватизацію кімнат у ньому мешканцями, що фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу /а.с. 155/.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: 1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; 2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом; 3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; 4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; 5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.14 Закону гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на без компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду; 2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради; 3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Закон не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.

Матеріали справи не містять доказів про те, що спірний гуртожиток було побудовано або придбано до 01.12.1991 року приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти чи доказів того, що на нього не поширюється загальний виняток згідно з частиною 4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків". Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта - 29-квартирного будинку готельного типу по АДРЕСА_1. , від 22.04.1997 року, реєстраційний номер 96. Відповідно до зазначеного акту замовником є Білоцерківський УВП УТОС Українське товариство сліпих, будівництво здійснено на підставі рішення від 24.09.1996 року № 257 виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів. А отже, на спірний гуртожиток поширюється дія зазначеного Закону.

Статтею 25-1 Закону визначено судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків. Зокрема, встановлено, що спори, пов`язані з порушенням майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати (за згодою сторін) досудовий (договірний) розгляд, що здійснюється відповідно до законодавства.

Пункт 3 Прикінцевих положень - з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 01.12.1991) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2017-2021 роки. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 1 січня 2022 року.

Зважаючи на те, що відповідачі не вчиняють дій по передачі у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква, Білоцерківська міська рада як представницький орган територіальної громади м. Біла Церква відповідно до ст. 10 Закону Про місцеве самоврядування в Україні , не виконує делегованих повноважень, тож позивачі звернулись до суду за захистом своїх порушених прав відповідно до ст.4 ЦПК України.

Як встановлено частинами 1, 5 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Аналізуючи системний зв`язок частини 5 ст. 41 із частинами 1-2 ст. 47 Конституції України, суд зазначає про те, що держава може приймати закони, які передбачають примусове відчуження права власності з мотивів суспільної необхідності, однією з яких є не створення державою умов для забезпечення громадянам, які потребують соціального захисту, отримання житла безоплатно або за доступну для них ціну.

Отже, примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотримання визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституції України, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується зазначеними статтями Конституції України.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.09.2018р. у справі №904/10435/17.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також передбачено можливість обмеження права на вільне володіння своїм майном, зокрема, зазначено, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів .

У справі Прессос Компанія Нав`єра С. А . та інші проти Бельгії (рішення від 20.11.1995р., Series A No. 332) Європейський суд з прав людини підкреслив, що національні органи мають широкі межі розсуду при визначенні того, що є в інтересах суспільства . Суд наголосив, що цілком прийнятним є те, що законодавець користується більшими можливостями для здійснення соціально-економічної політики, і Суд поважає підхід законодавця до проблеми вимог, пов`язаних з інтересами суспільства .

У справі Україна-Тюмень проти України (рішення від 22.11.2007р.) Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Суд не може не скористатися своїми повноваженнями щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на мирне володіння майном в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу. Позбавлення власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання та відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою відповідно до пункту 1 статті 1 Протоколу лише за виключних обстави (пункти 55-57 рішення).

У даному випадку передача спірного гуртожитку комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква обумовлена саме забезпеченням реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитку, зокрема, шляхом приватизації займаних кімнат, а отже, припинення права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна не порушує приписів Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу мирного володіння майном, з огляду на дотримання у даному випадку справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи - власника.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.263 ЦПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позову про зобов`язання Громадську організацію Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих та Підприємство об`єднання громадян Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих безоплатно передати до комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква Київської області в особі Білоцерківської міської ради Київської області, житловий будинок - гуртожиток літ. А-5 , загальною площею 1380,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 звільнені від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір як особи з інвалідністю І. ІІ групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач ОСОБА_5 сплатила судовий збір у розмірі 768,40 грн., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачкою ОСОБА_5 судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів. Крім того, належить стягнути з відповідачів судовий збір на користь держави в розмірі 9 989 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2-4, 73, 74, 76, 77-79, 80-81, 89, 90, 133, 141, 263, 268 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 41, 47 Конституції України, Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (паспорт серії НОМЕР_9 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (паспорт серії НОМЕР_11 , РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_12 ), ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (паспорт серії НОМЕР_13 , РНОКПП НОМЕР_14 , місце проживання: АДРЕСА_13 ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (паспорт серії НОМЕР_15 , РНОКПП НОМЕР_16 , місце проживання: АДРЕСА_14 ), ОСОБА_14 . ІНФОРМАЦІЯ_9 (паспорт серії НОМЕР_17 , РНОКПП НОМЕР_18 , місце проживання: АДРЕСА_15 ), ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (паспорт серії НОМЕР_19 , РНОКПП НОМЕР_20 , місце проживання: АДРЕСА_16 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (паспорт серії НОМЕР_21 , РНОКПП НОМЕР_22 , місце проживання: АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (паспорт серії НОМЕР_23 , РНОКПП НОМЕР_24 , місце проживання: АДРЕСА_18 ), ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_13 (паспорт серії НОМЕР_25 , РНОКПП НОМЕР_26 , місце проживання: АДРЕСА_19 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (паспорт серії НОМЕР_27 , РНОКПП 247371166, місце проживання: АДРЕСА_20 ) до Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (адреса: Печерський узвіз, буд. 3, м. Київ, 01023, ЄДРПОУ 00021195), підприємства об`єднання громадян Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (адреса: вул. І. Кожедуба, буд. 39, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ЄДРПОУ 03967731), третя особа: Білоцерківська міська рада (адреса: вул. Я.Мудрого, буд. 15, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ЄДРПОУ 26376300), про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Громадську організацію Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (адреса: Печерський узвіз, буд. 3, м. Київ, 01023, ЄДРПОУ 00021195) та Підприємство об`єднання громадян Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (адреса: вул. І. Кожедуба, буд. 39, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ЄДРПОУ 03967731) безоплатно передати до комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква Київської області в особі Білоцерківської міської ради Київської області, житловий будинок - гуртожиток літ. А-5 , загальною площею 1380,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (адреса: Печерський узвіз, буд. 3, м. Київ, 01023, ЄДРПОУ 00021195) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (паспорт серії НОМЕР_15 , РНОКПП НОМЕР_16 , місце проживання: АДРЕСА_14 ) судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.

Стягнути з підприємства об`єднання громадян Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (адреса: вул. І. Кожедуба, буд. 39, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ЄДРПОУ 03967731) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (паспорт серії НОМЕР_15 , РНОКПП НОМЕР_16 , місце проживання: АДРЕСА_14 ) судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.

Стягнути з Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих (адреса: Печерський узвіз, буд. 3, м. Київ, 01023, ЄДРПОУ 00021195) на користь держави судовий збір у сумі 4 994 грн. 60 коп.

Стягнути з підприємства об`єднання громадян Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (адреса: вул. І. Кожедуба, буд. 39, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ЄДРПОУ 03967731) на користь держави судовий збір у сумі 4 994 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 26.08.2019 року.

СуддяБ. І. Кошель