Ухвала

від 23.08.2019 по справі 554/37/19

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 23.08.2019 Справа № 554/37/19

Провадження №1-кс/554/11613/2019

УХВАЛА

іменем України

23 серпня 2019 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заявника ОСОБА_3 ,

представника заявника - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання від 26.07.2019 року у кримінальному провадженні №62018170000000002,-

В С Т А Н О В И В :

05 серпня 2019 року представник заявника звернувся до суду із вищевказаною скаргою в порядку ст.303 КПК України, в якій просив скасувати постанову слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві ОСОБА_5 від 26.07.2019 року про повну відмову в задоволенні клопотання щодо необхідності внесення до слідчого судді клопотання про призначення судової лінгвістичної експертизи по кримінальному провадженню №62018170000000002 від 05.12.2018 року за ч.1 ст.371, ч.1 ст.366 КК України; зобов`язати слідчого другого слідчого задовольнити клопотання захисника від 24.07.2019 року про призначення судової лінгвістичної експертизи по кримінальному провадженню та призначити відповідну експертизу, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса, надавши для дослідження експертам у розпорядження відповідні матеріали кримінального провадження.

В обґрунтування скарги представник заявника адвокат ОСОБА_4 посилається на те, що ОСОБА_3 є особою, чиї права та законні інтереси обмежуються під час досудового розслідування. 24.07.2019 року заявником на адресу слідчого було направлено клопотання щодо необхідності внесення до слідчого судді клопотання про призначення судової лінгвістичної експертизи, на вирішення якої поставити питання «надати тлумачення слова «завідомо» по кримінальному провадженню №62018170000000002 від 05.12.2018 року за ч.1 ст.371, ч.1 ст.366 КК України.

02.08.2019 року поштовим відправленням отримано постанову слідчого від 26.07.2019 року про повну відмову в задоволенні клопотання, з якою заявник не згоден, вважає її необґрунтованою і незаконною. Зазначає, що оскільки на адресу ОСОБА_3 направлено повідомлення про підозру від 25.06.2019 року за ч.1 ст.371, ч.1 ст.366 КК України, зокрема за фактом завідомо незаконного затримання та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та в диспозиціях вказаних статей зазначено слово «завідомо», а тому існує необхідність отримання тлумачення даного слова. Заявник не погоджується з твердженнями оскаржуваної постанови, що тлумачення вказаного терміну в контексті ст.371 КК України відноситься до питань права, а також щодо посилань при цьому на норми ст.242 КПК України. Заявник вважає, що передбачений ч.2 вказаної статті обов`язок слідчого звернутися із клопотанням про проведення експертизи із визначеного переліку питань не виключає можливості звернення з клопотанням щодо проведення експертизи для встановлення інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Разом із цим, вважає, що тлумачення слова «завідомо» є об`єктом дослідження лінгвістичної експертизи та ніяк не відноситься до питань права. На підставі викладеного, посилаючись на п.7 ч.1ст.303 КПК України, заявник просив скаргу задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_6 та представник заявника адвокат ОСОБА_4 вимоги скарги підтримали, надавши відповідні пояснення, просили скаргу задовольнити в повному обсязі.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності. Зі скаргою не погодився, зазначивши про недопустимість призначення судової лінгвістичної експертизи терміну «завідомо», оскільки цей термін є складовою частиною диспозиції статті 371 КК України та його трактування належить до питань права. З наведених підстав просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ст.24 КПК України, які узгоджуються з приписамист.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1ст. 303 КПК України.

Так, згідно з п.7 ч.1 ст.303 КПК України,на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Як слідує зі скарги, заявник ОСОБА_4 з посиланням на процесуальний статус ОСОБА_3 , як особи, стосовно якої здійснюються процесуальні дії в цьому кримінальному провадженні, фактично просить скасувати оскаржувану постанову слідчого від 26.07.2019 року та зобов`язати слідчого прийняти процесуальне рішення про задоволення її клопотання в порядку ст.220 КПК Українипро призначення судової лінгвістичної експертизи.

Судом установлено, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, перебуває кримінальне провадження №62018170000000002 від 05.12.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.371, ч.1 ст.366 КК України. Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється Генеральною прокуратурою України.

За змістом ст.93 КПК Українизбирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.220КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

У судовому засіданні встановлено, що 24.07.2019 року адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернулась до слідчого у вказаному кримінальному провадженні з клопотанням в порядку ст.220 КПК України про проведення процесуальної дії звернення до слідчого судді з клопотанням про призначення у кримінальному провадженні судової лінгвістичної експертизи, на вирішення якої поставити питання «надати тлумачення слова «завідомо». В клопотанні заявник виклав обставини, які, на його думку, свідчать про необхідність повного та об`єктивного розслідування даного кримінального провадження, у зв`язку з чим ставив питання про призначення відповідної експертизи у кримінальному провадженні №62018170000000002, проведення якої вважав доручити експертам Харківського НДІСЕ ім.Засл. проф. Бокаріуса М.С.

Постановою слідчого від 26 липня 2019 року відмовлено захиснику ОСОБА_4 в задоволенні її клопотання в межах кримінального провадження №62018170000000002 від 05.12.2018 року за ч.1 ст.371, ч.1 ст.366 КК України про призначення судово-лінгвістичної експертизи щодо визначення терміну «завідомо» (а.с.8-9).

З аналізу ст.110КПК України слідує, що постанова про відмову у задоволенні клопотання має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, слідчим обґрунтовано прийнято рішення про повну відмову у задоволенні клопотання заявника ОСОБА_4 , наведено достатньо вагомі підстави та мотиви її прийняття, оскільки положеннями ч.2 ст.242 КПК України визначений вичерпний перелік питань, за якими слідчий зобов`язаний звернутися з клопотанням до слідчого судді про проведення експертизи, крім того, питання щодо тлумачення терміну «завідомо» в контексті ст.371 КК України відноситься до питань права, що не допускається в силу вимог ч.1 ст.242 КПК України.

Слідчі (розшукові) дії, вимоги до них та порядок проведення, викладені вглаві 20 КПК України. Зокрема, ч.ч.1,2ст.223 КПК Українивизначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. До таких дій віднесено допит, пред`явлення особи та речей для впізнання, обшук, огляд, слідчий експеримент, проведення експертизи тощо (статті 224, 228, 229, 234, 237, 240, 242).

З системного аналізу положень норм ст.ст.9, 223КПК України вбачається, що необхідність проведення слідчих дій визначається саме прокурором або слідчим. Натомість, з огляду на принцип змагальності кримінального провадження (ст.22 КПК України), положення кримінально-процесуального закону надають право ініціювати певні слідчі дії з метою сприяння повному та всебічному встановленню обставин під час досудового розслідування по кримінальному провадженню. Проте, потреба у проведенні слідчих дій за ініціативою сторони провадження визначається в кожному конкретному випадку з огляду на можливість досягнення мети задля якої проводиться зазначена слідча дія (ч.2 ст.223 КПК України). Кримінальне процесуальне законодавство не передбачає обов`язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження. Зазначене свідчить про право прокурора або слідчого з огляду на результативність слідчої дії визначати необхідність її проведення в той чи інший час досудового розслідування, щоб запобігти марному витрачанню часу на проведення дій, які не мають значення для кримінального провадження взагалі або матимуть значення, але за умови їх проведення після встановлення інших обставин кримінального провадження.

В оскаржуваній постанові від 26.07.2019 року чітко вказані мотиви її прийняття, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України. Слідчим у передбачений законом строк вирішено клопотання та прийнято відповідне процесуальне рішення щодо відмови у задоволенні вимог адвоката.

Згідно з п.18 ч.1ст.3КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Суд вважає, що обґрунтовуючи відмову у задоволенні клопотання, слідчим було переконливо доведено відсутність необхідності в призначенні судової лінгвістичної експертизи у даному кримінальному провадженні, а також зверненні до слідчого судді з таким клопотанням в порядку ст.242 КПК України, про що просила адвокат ОСОБА_4 .

Згідно з ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Так, за наслідками розгляду клопотання адвоката слідчий в постанові обґрунтовано зазначив, що указані для з`ясування питання експертизи належать до питань права, оскільки їх тлумачення нерозривно пов`язане із диспозицією норми ст.371 КК України.

У даному контексті слід враховувати, що правова оцінка всіх обставин кримінального провадження, зокрема, складу кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений вирішується судом у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

За загальним правилом, визначеним в ч.1ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбаченихст.91 КПК України,покладається на слідчого, прокурора.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч.2).

Разом із тим, відповідно до ст.242 КПК України сторона захисту не позбавлена права та можливості самостійного звернення до слідчого судді чи суду з відповідним клопотанням про проведення експертизи для з`ясування обставин, які, на її думку, мають значення для кримінального провадження.

Отже, з огляду на співвідношення вимог ст.220КПК України з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, встановленими ст.40КПК України, процесуальне законодавство не передбачає обов`язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.

А слідчий суддя не може підміняти і приймати рішення, котрі віднесені до компетенції слідчого, який є самостійним у прийнятті рішень.

Відтак, зобов`язання слідчого здійснити процесуальні дії, які наведені заявником у клопотанні від 24.07.2019 року, а саме щодо звернення із клопотанням про проведення експертизи (призначення експертизи), не підлягає задоволенню також і з тих підстав, що відповідно до ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимогКПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

За змістом ст.9КПК України слідчий, прокурор на власний розсуд визначають об`єм дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження для прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.

Крім того, вимоги п.3 ч.2 ст.307КПК України застосовуються слідчим суддею лише у випадку зобов`язання слідчого чи прокурора вчинити дію, яку він зобов`язаний вчинити.

З огляду на вищезазначене, слідчий суддя вважає, що вказаним процесуальним рішенням слідчого щодо відмови у задоволенні клопотання не порушено гарантій ОСОБА_3 та його представника щодо рівності прав, як сторони кримінального провадження, зокрема, на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.22, ст.220 КПК України).

За таких обставин, проаналізувавши наведені у скарзі доводи, повно і всебічно оцінивши наявні матеріали з точки зору їх достатності і взаємного зв`язку, слідчий суддя вважає, що постанова слідчого від 26.07.2019 року у кримінальному провадженні №62018170000000002 прийнята слідчим з дотриманням вимог КПК України.

Крім того, як у матеріалах скарги, так і у судовому засіданні заявником не доведено, що постанова слідчого є необґрунтованою та незаконною.

Згідно з положеннямист.307КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого, зобов`язання припинити дію, зобов`язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 22, 40, 110, 220, 303-307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання від 26.07.2019 року у кримінальному провадженні №62018170000000002.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1