Постанова

від 29.08.2019 по справі 711/1773/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року

м. Черкаси

справа № 711/1773/17 провадження № 22-ц/821/180/19 категорія 307000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого: Бородійчук В.Г.

суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.

учасники справи :

позивач (відповідач за зустрічним позовом):

Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк ;

відповідач (позивач за зустрічним позовом):

ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк та ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про захист прав споживачів, у складі: головуючого судді Скляренко В.М., дата складання повного тексту рішення 20 травня 2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 04 березня 2010 року між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з Заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифів банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт надає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачений п. 2.1.1.5.7 Договору.

Пунктом 1.1.3.2.3 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору, за умови інформування Позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору.

Зазначає, що Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У порушення зазначених умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 31 січня 2017 року має заборгованість в сумі 89 174 грн. 46 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 20 000 грн.; заборгованості по відсотках за користування кредитом - 64 251 грн. 87 коп.; заборгованості за пенею та комісією - 200 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 4 222 грн. 59 коп.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість за Кредитним договором б/н від 04 березня 2010 року в сумі 89 174 грн. 46 коп. та судовий збір в сумі 1 600 грн.

04 квітня 2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ Приватбанк про захист прав споживача, визнання правочину недійсним та застосування реституції.

Позов мотивовано тим, що під час укладення Кредитного договору від 04 березня 2010 року він отримав нечітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного Договору, відтак, вважає дії відповідача забороненими та такими, що підпадають під дію ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів , оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману. При умові належного роз`яснення йому усіх умов та наслідків даного Договору, в тому числі умов, які стосуються збільшення процентної ставки, строків позовної давності, він не погодився б на його укладення.

Крім того, Договір містить несправедливі положення, що встановлюють жорсткі обов`язки для споживача за відсутності обов`язків відповідача.

Зазначає, що менеджер ПАТ КБ Приватбанк не ознайомив його з текстом Договору про надання банківських послуг б/н від 04 березня 2010 року, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку. А підписана ним Анкета-заява цих умов не містить.

Таким чином, оспорюваний правочин не відповідає його внутрішній волі, чинному законодавству України та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Просив визнати недійсним Договір про надання банківських б/н від 04 березня 2010 року, укладений між ним та ПАТ КБ Приватбанк , з моменту його вчинення та застосувати реституцію; зобов`язати його (позивача) повернути ПАТ КБ Приватбанк грошову суму в розмірі 22 650 грн. 52 коп.

ОСОБА_1 неодноразово подавав заяви про уточнення позовних вимог, а саме: 06 червня 2017 року, 10 липня 2017 року, 28 вересня 2017 року та остаточно просив суд визнати недійсною з моменту вчинення Угоду № SAMDN52000076494779 від 28 лютого 2013 року укладену між ОСОБА_1 та ПАТ КБ ПриватБанк та застосувати реституцію; зобов`язати його (позивача) повернути ПАТ КБ Приватбанк грошову суму в розмірі 10 301 грн. 31 коп., розстрочити платіж на 20 місяців по 500 грн. починаючи з поточного місяця.

Зобов`язати Банк повернути всю суму сплачених боржником відсотків за договором кредиту у сумі 20 953,15 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2017 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ Приватбанк про визнання договору недійсним та застосування реституції, зобов`язання повернути кошти від 04 квітня 2017 року в частині вимог, викладених в п. 3; заяви ОСОБА_1 від 06 червня 2017 року та від 10 липня 2017 року про уточнення позовних вимог до ПАТ КБ Приватбанк у даній справі; а також заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2017 року про уточнення позовних вимог до ПАТ КБ Приватбанк в частині вимог, викладених в п. 1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором від 04 березня 2010 року в розмірі 20 000 грн. та судовий збір 1 600 грн. В іншій частині позову АТ КБ Приватбанк відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ Приватбанк про захист прав споживачів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Банком надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що з відповідач ОСОБА_1 погоджувався з Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи Банку, які були б складовою частиною укладеного між сторонами 04 березня 2010 року договору та за якими Позичальник брав би на себе зобов`язання зі сплати відсотків, пені та штрафних санкцій, а відтак, відсутні підстави для того, щоб вважати Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, які додані до позову, є частиною укладеного між сторонами 04.03.2010 Кредитного договору.

Щодо зустрічного позову, то судом зазначено, що в судовому засіданні сторонами у справі не було надано Умов та Привал надання банківських послуг, а також Тарифів Банку, які були б складовою, укладеного між сторонами 04 березня 2010 року Кредитного договору (за виключенням Анкети заяви від 04 березня 2010 року), що унеможливлює їх аналіз на предмет законності збільшення процентної ставки, строків позовної давності, в тому числі щодо можливого введення Позичальника ОСОБА_1 в оману, ведення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, як про це останній зазначає в позові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

06 червня 2019 року АТ КБ ПриватБанк подав до Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу, в якій просив рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк процентів за користування кредитом змінити, задовольнивши вказані вимоги в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку судові витрати.

Апеляційна скарга Банку мотивована тим, що висновок суду першої інстанції в оскаржуваній частині зроблений без повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зазначає, що враховуючи наявність між сторонами договірних кредитних правовідносин, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами.

20 червня 2019 року ОСОБА_1 подав до Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу, в якій просив рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 скасувати і ухвалити нове рішення, визнавши недійсним з моменту вчинення Договір про надання банківських послуг № б/н від 04 березня 2010 року, що укладався між ОСОБА_1 та ПАТ КБ ПриватБанк та застосувати реституцію.

Зобов`язати АТ КБ Приватбанк повернути ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 27 280,21 грн.

Судовий збір стягнути у повному обсязі з відповідача в дохід держави.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оспорюваний ним право чин не відповідає чинному законодавству України, його внутрішній волі та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вчинений із введенням в оману позивача щодо всіх істотних умов та дає законні підстави для визнання Договору про надання фінансових послуг № б/н від 04 березня 2010 року недійсним.

Зазначає, що при умові належного роз`яснення йому усіх умов та наслідків даного Договору, він не погодився б на його укладення.

Відзиви на апеляційні скарги до суду не надходили.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 04 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ ПриватБанк .

Указом Президента України від 29 грудня 2017 № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах апеляційний суд Черкаської області ліквідовано, утворено Черкаський апеляційний суд.

Відповідно до ч. 5 ст 31 ЦПК України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.

26 липня 2019 року розпочав свою роботу Черкаський апеляційний суд, у зв`язку з чим йому була передана для розгляду вказана цивільна справа.

За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями через систему документообігу суду визначено для розгляду суддю (суддю-доповідача) Черкаського апеляційного суду Бородійчука В.Г., колегії суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.

Ухвалою судді Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року матеріали цивільної справи 692/85/19 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 15 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1

Ухвалою Черкаського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах від 22 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

04 березня 2010 року між ПАТ КБ Приватбанк , правонаступником якого є АТ КБ Приватбанк , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк, з урахуванням зміни 28 лютого 2013 року кредитного ліміту, надав Позичальнику ОСОБА_1 , кредитні кошти в розмірі 20 000 грн., шляхом підписання пам`ятки клієнта та анкети-заяви, приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та отримавши платіжну картку (а.с. 11-12 Т.1).

В анкеті-заяві від 04 березня 2010 року зазначено, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ОСОБА_1 та Банком Договір про надання банківських послуг. Також відповідач ознайомився та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, зобов`язався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку www.privatbank.ua.

Строк дії картки встановлений до 31 грудня 2016 року.

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 січня 2017 року за вказаним кредитним договором складає 89 174 грн. 46 коп., з яких: 20 000 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 64 251 грн. 87 коп. - відсотки за користування кредитом; 200 грн. - пеня, комісія; 4 722 грн. 59 коп. - штраф (а.с. 8-11 Т.1).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

В зв`язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Черкаської області.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ КБ ПриватБанк та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 38 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З матеріалів справи вбачається, що у заяві позичальника ОСОБА_1 від 04 березня 2010 року процентна ставка не зазначена та встановлений кредитний ліміт у сумі 3 000 грн. При цьому, судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що в подальшому, по закінченні дії першої, ОСОБА_1 ще двічі перевидавалась карта та було збільшено кредитний ліміт до 20 000 грн. без підписання будь-яких угод (в тому числі і нових анкет).

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31 січня 2017 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, GOLD та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягами з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, анкета-заява підписана відповідачем 04 березня 2010 року, тоді як доданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг датований 06 березня 2010 року, тобто наданий витяг з умов затверджений пізніше ніж укладений спірний договір.

Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин (04 березня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Колегія суддів прийшла до висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна , Універсальна, GOLD та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04 березня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

При цьому, статтями 625 та 1048 ЦК України визначені розмір відсотків за користування позиченими коштами та інші суми за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зокрема, ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що вимог про стягнення відсотків за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України та 1048 ЦК України, Банком пред`явлено не було.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.

Даною постановою також встановлено, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів ), тому з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ ПриватБанк дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також колегія суддів звертає увагу, що укладений між сторонами кредитний договір від 04 березня 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

При цьому, згідно наявного в справі розрахунку заборгованості ОСОБА_1 та роздруківки руху коштів по рахунку, відповідач активно користувався кредитними коштами, невчасно їх повертав, що ним не заперечувалося під час розгляду справи в суді першої інстанції, тому в нього, станом на 31 грудня 2016 року, виникла заборгованість по тілу кредиту в розмірі 20 000 грн.(а.с. 8-10, а.с. 146-204 Т.1).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 20 000 грн., що вірно було зазначено судом першої інстанції.

З наведених вище підстав не підлягає й задоволенню зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ ПриватБанк про захист прав споживачів, оскільки в основу позову ОСОБА_1 покладені Тарифи, Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність інформованості щодо них, які судом визнані такими, що не є частиною договору, укладеного між сторонами 04 березня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети.

Доводи апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк зводяться до необхідності стягнення на їх користь процентів на рівні облікової ставки НБУ, однак, як вже було зазначено, що вимог про стягнення процентів за користування кредитом на підставі ст. 1048 ЦК України, Банком пред`явлено не було, тому не можуть бути застосовані положення вказаної статті при розгляді даної справи.

Колегія суддів також перевірила доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на предмет законності оскаржуваного рішення в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що судом помилково стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в повному об`ємі в сумі 1 600 грн., хоча позов АТ КБ ПриватБанк задоволено частково, а саме стягнуто 20 000 грн. із 89 174,46 грн., які просив стягнути Банк (а.с. 1 Т.1, а.с. 222-229 Т.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує повністю або частково та ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення у разі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк з 1600 грн. на 358,88 грн.

В решті судове рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року змінити в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк з 1600 грн. на 358,88 грн.

В решті рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 29 серпня 2019 року.

Головуючий

Судді