Постанова

від 14.07.2021 по справі 711/1773/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 711/1773/17

провадження № 61-18408св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року у складі судді Скляренко В. М. та Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Бородійчук В. Г., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обгрунтований тим, що 04 березня 2010 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 20 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Договір складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, та Тарифів банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank .ua.

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 31 січня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 89 174,46 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 20 000,00 грн; за процентами - 64 251,87 грн; за пенею та комісією - 200,00 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 4 222,59 грн.

Просило стягнути заборгованість за кредитним договором від 04 березня 2010 року б/н у розмірі 89 174,46 грн.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог

У квітні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ ПриватБанк про захист прав споживача, визнання правочину недійсним та застосування реституції.

Позов обгрунтований тим, що під час укладення кредитного договору від 04 березня 2010 року він отримав нечітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного договору, тому вважає дії відповідача забороненими та такими, що кваліфікуються за статтею 19 Закону України Про захист прав споживачів , згідно з якою забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману. При умові належного роз`яснення йому усіх умов та наслідків цього договору, зокрема, умов, які стосуються збільшення процентної ставки, строків позовної давності, він не погодився б на його укладення.

Крім того, договір містить несправедливі положення, що встановлюють жорсткі обов`язки для споживача за відсутності обов`язків відповідача.

Зазначає, що менеджер банку не ознайомив його з текстом договору про надання банківських послуг від 04 березня 2010 року б/н, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку. А підписана ним Анкета-заява цих умов не містить. Отже, оспорюваний правочин не відповідає його внутрішній волі, законодавству та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Просив визнати недійсним договір про надання банківських б/н від 04 березня 2010 року, укладений між ним та ПАТ КБ ПриватБанк , з моменту його вчинення та застосувати реституцію; зобов`язати його (позивача) повернути ПАТ КБ Приватбанк грошову суму в розмірі 22 650,52 грн.

ОСОБА_1 неодноразово подавав заяви про уточнення позовних вимог, а саме: 06 червня 2017 року, 10 липня 2017 року, 28 вересня 2017 року та остаточно просив суд визнати недійсною з моменту вчинення угоду від 28 лютого 2013 року № SAMDN 52000076494779, укладену між ним та ПАТ КБ ПриватБанк , та застосувати реституцію; зобов`язати його (позивача) повернути ПАТ КБ Приватбанк грошову суму в розмірі 10 301,31 грн, розстрочити платіж на 20 місяців по 500,00 грн починаючи з поточного місяця; зобов`язати банк повернути всю суму сплачених боржником відсотків за договором кредиту у сумі 20 953,15 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2017 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині вимог, викладених в пункті 3 заяви ОСОБА_1 від 06 червня 2017 року та від 10 липня 2017 року про уточнення позовних вимог до ПАТ КБ Приватбанк ; а також заяву ОСОБА_1 від 28 вересня 2017 року про уточнення позовних вимог до ПАТ КБ Приватбанк в частині вимог, викладених в пункті 1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року первісний позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором від 04 березня 2010 року у розмірі 20 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині первісного позову відмовлено. У зустрічному позові відмовлено.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що банк не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які були складовою частиною укладеного між сторонами 04 березня 2010 року договору та за якими позичальник брав би на себе зобов`язання зі сплати відсотків, пені та штрафних санкцій, тому відсутні підстави вважати Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, які додані до позову, частиною укладеного між сторонами 04 березня 2010 року кредитного договору.

Щодо зустрічного позову, в судовому засіданні сторони не надали Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів Банку, які були б складовою укладеного між сторонами 04 березня 2010 року кредитного договору (за виключенням анкети-заяви від 04 березня 2010 року), у зв`язку з чим неможливо здійснити їх аналіз на предмет законності збільшення процентної ставки, строків позовної давності, зокрема щодо можливого введення позичальника ОСОБА_1 в оману, ведення відповідачем нечесної підприємницької діяльності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року апеляційні скарги АТ КБ ПриватБанк , ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року змінено в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення первісного позову та відмови в зустрічному позові, проте змінивши розподіл судових витрат, виходив з того, що з ОСОБА_1 помилково стягнено судовий збір в розмірі 1 600,00 грн, оскільки позов АТ КБ ПриватБанк задоволено частково, а саме стягнено 20 000,00 грн із заявлених 89 174,46 грн. У зв`язку з тим, що позов банку задоволено частково, то рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк , шляхом зменшення судового збору з 1 600,00 грн до 358,88 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року АТ КБ ПриватБанк звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у первісному позові щодо стягнення процентів та неустойки, у цій частині передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особа, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права.

Суди не дослідили належним чином анкету-заяву та інші надані докази, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про відсутність доказів, що саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку ознайомився відповідач. Сторони при укладенні кредитного договору домовилися про усі істотні умови договору, оскільки відповідач повідомлений про умови кредитування, процентну ставку за користування кредитними коштами й інші санкції за порушення умов договору, про що зазначено у довідці про умови кредитування, яка підписана позичальником та наявна у матеріалах справи. Крім того, в порушення вимог статей 1046, 1048 ЦК України суд відмовив у стягненні процентів за користування кредитом, який не може бути безоплатним. Законодавець не вимагає обов`язкового підписання всіх складових документів, які складають цілий договір, а узгодження приєднання до них позичальником може відбуватися у будь-якій формі, зокрема підписанням типової анкети-заяви.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 березня 2010 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, згідно з яким банк з урахуванням зміни 28 лютого 2013 року кредитного ліміту надав позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн шляхом підписання пам`ятки клієнта та анкети-заяви, приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг та отримавши платіжну картку.

В анкеті-заяві від 04 березня 2010 року зазначено, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ОСОБА_1 та банком договір про надання банківських послуг. Також відповідач ознайомився та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, зобов`язався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку www .privatbank.ua.

Строк дії картки встановлений до 31 грудня 2016 року.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 станом на 31 січня 2017 року за вказаним кредитним договором становить 89 174,46 грн, яка складається із заборгованості за: кредитом - 20 000,00 грн; процентами - 64 251,87 грн; за пенею та комісією - 200,00 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 4 222,59 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення в частині відмови у первісному позові щодо стягнення процентів та неустойки.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил, яка підписана сторонами, й Умов та Правил, які погоджені з відповідачем, між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у розмірі 20 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

На підтвердження заявлених позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк надало анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, 30 днів пільгового періоду ; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

Верховний Суд виходить з того, що надання банком ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грнпідтверджується розрахунком заборгованості, що відповідач не заперечував. Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором від 04 березня 2010 року б/н позичальник здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором.

Верховний Суд зазначає, що анкета-заява позичальника від 04 березня 2010 року не містить ні визначеного розміру процентної ставки, ні - неустойки (пені, штрафів), отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Висновки судів відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Крім того, відповідач не заперечував отримання кредиту та не спростував розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 20 000,00 грн.

Суди дійшли правильного висновку, що наявні у матеріалах справи Умови та Правила, які передбачали сплату відсотків, пені, комісій не містять підпису ОСОБА_1 , а отже, банк не довів, що позичальник, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними. Позивач не надав належних і допустимих доказів, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент одержання відповідачем кредитних коштів взагалі містили Умови та Правила, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та Правила складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що суди не взяли до уваги довідку про умови кредитування, яка підписана позичальником та наявна у матеріалах справи, оскільки така довідка позичальником не підписана та не може бути належним доказом у справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року в незміненій частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року без змін .

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року в незміненій частині та постанова Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2019 року в незміненій частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко