Постанова

від 21.08.2019 по справі 607/15823/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15823/19Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/864/19 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Міщій О. Я., Ткач З. Є.,

з участю секретаря - Романюк Х.Ю.

сторін: заявниці- ОСОБА_1

її представника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/15823/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2019 року, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 до КС "Галичина", третя особа, що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору на стороні відповідача-приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Будз Наталія Євгенівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування свідоцтва про право власності,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до КС "Галичина", третя особа, що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору на стороні відповідача-приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Будз Наталія Євгенівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування свідоцтва про право власності.

08.07.2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову. В обґрунтування вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьком, який помер в липні 2018 року було укладено договір позики № 21 з КС Галичина , згідно якого він отримав в позику 25000 грн. В забезпечення належного виконання зобов`язань за даним договором було укладено договір застави від 06 березня 2002 року. В заставу було передано належний їм житловий будинок. КС Галичина намагається відчужити зазначений будинок, що може ускладнити, або ж унеможливити виконання потенційного рішення суду про задоволення її позову. На підставі вищенаведеного просить зупинити продаж житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 163,2 м.2, житловою площею 68,6 м.2, що належить на праві власності кредитній спілці Галичина , що виставлений на продаж як лот №358223, заборонити вчиняти інші дії стосовно підготовки та реалізації в межах виконавчих проваджень стосовно КС Галичина .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2019 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

ОСОБА_1 не погоджуючись із ухвалою Тернопільського міськрайонного суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити її заяву в повному обсязі. Вказує на те, що продаж з публічних торгів будинку, позбавить її єдиного житла та унеможливить ефективний захист та відновлення порушеного права власності на житловий будинок.

Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались.

Апелянт та її представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник КС "Галичина" в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (Постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №754/4437/18 провадження № 61-47464св18)

Частиною 3 ст.150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд першої інстанції врахував всі обставини справи та обґрунтовано відмовив у забезпеченні позову, оскільки заява про забезпечення позову саме обраним позивачем шляхом є необґрунтованою.

Згідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову №9 від 22 грудня 2006 року недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

З заяви про забезпечення позову вбачається, що заявниця 3 липня 2019 року звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Просила в якості забезпечення позову зупинити продаж житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 163,2 м.2, житловою площею 68,6 м.2, що належить на праві власності кредитній спілці Галичина , що виставлений на продаж як лот №358223, заборонити вчиняти інші дії стосовно підготовки та реалізації в межах виконавчих проваджень стосовно КС Галичина .

Таким чином, заявниця фактично просить зупинити виконання судових рішень в межах виконавчих проваджень стосовно КС Галичина, що є недопустимим.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини «Агрокомплекс проти України» (заява №23465/03) від 06 жовтня 2011 року, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підгрунтя для «законно сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значення статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії» , заява №59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майно, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» , заява №40450/04, рішення від 15.10.2009 року).

Виконання рішення ухваленого тим чи іншим судом, потрібно розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії» , комюніке Секретаря Суду від 07.05.2002 року; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року).

Також у рішенні Європейського Суду від 18.05.2004 року у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатись невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право особи на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову в обраний заявницею спосіб є не обгрунтованими.

Одночасно колегією суддів звертається увага на те, що заявник не позбавлений права на повторне звернення до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову із обґрунтуванням заяви належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не врахував усіх обставин справи та не взяв до уваги факт недопустимості зупинення виконання рішення суду.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесені.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повна постанова складена 27 серпня 2019 року.

Головуючий: Г.М. Шевчук

З.Є. Ткач

Судді: О.Я. Міщій