Постанова

від 28.08.2019 по справі 614/71/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 614/71/17

провадження № 61-32848св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідач - ОСОБА_6 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 14 квітня 2017 року у складі судді Гуляєвої Г. М. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2017 року у складі колегії суддів Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 , в якому просили: розірвати договір оренди земельної ділянки площею 10,3284 га від 17 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем; розірвати договір оренди земельної ділянки площею 9,0735 га від 17 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та відповідачем; розірвати договір оренди земельної ділянки площею 10,3345 га від 17 грудня 2015 року, укладений ОСОБА_3 та відповідачем; розірвати договір оренди земельної ділянки площею 9,6293 га від 17 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем; розірвати договір оренди земельної ділянки площею 10,3344 га від 17 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та відповідачем.

Позов мотивовано тим, що 17 грудня 2015 року між позивачами, як власниками земельних ділянок, та відповідачем укладено договори оренди земельних ділянок строком на 10 років, а з ОСОБА_3 на 7 років, з моменту державної реєстрації .

Тексти і умови вказаних договорів є аналогічними та ними передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За пунктом 6.3 договорів, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Вказані договори оренди зареєстровано 21 вересня 2016 року в Державному земельному кадастрі, але фактично, земельні ділянки передано орендареві не було - акт приймання - передачі сторонами договорів не складався.

Орендар не виконує свої обов`язки за договорами - не обробляє земельну ділянку та не сплачує орендну плату.

З метою запобігання тривалому зниженню родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, їх заліснення, позивачі уклали договори на виконання сільськогосподарських робіт від 03 жовтня 2016 року з ФОП ОСОБА_7 . За виконання польових робіт сплачено кошти та згідно актів виконаних робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2016 року, всі роботи виконані технікою та агрегатами виконавця у повному обсязі.

Вказані обставини, за доводами позивачів, є підставою для розірвання договорів земельних ділянок, укладених з відповідачем.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 14 квітня 2017 року, залишеним без зміну ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що позивачі не надали доказів про те, що орендарем були порушені умови статті 15 Закону України Про оренду землі та умов договорів оренди земельних ділянок, тому відсутність акту приймання-передачі земельних ділянок позивачів як додатку до договорів оренди землі не є підставою для їх розірвання.

Позивачі фактично не передали у користування відповідача земельні ділянки, а вчинили дії, які перешкоджають йому користуватися орендованими земельними ділянками, здійснивши на них посів озимої пшениці. Вказаними діями позивачами порушені вимоги статті 24 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої орендодавець зобов`язаний: передати в користування земельну ділянку в стані, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного є безпідставними посилання позивачів на необроблення земельних ділянок та неотримання орендної плати від відповідача.

Суди виходили з того, що при укладанні спірних договорів сторони досягли всіх істотних умов, а в подальшому відповідач відповідно до обумовлених умов належним чином провів державну реєстрацію цих договорів, але за незалежних від нього причин, не міг належним чином використовувати їх.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивачі, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що саме позивачі перешкоджали відповідачу використовувати земельні ділянки відповідно до договорів оренди, оскільки останній з моменту укладення договорів і в подальшому їх не використовує. В обґрунтування таких помилкових висновків суди послались на статтю 18 Закону України Про оренду землі , які втратила чинність (виключена).

Судами не враховано, що саме з вини відповідача, з незалежних від позивачів причин здійснювалась юридична тяганина з реєстрації права оренди, реєстрація якого проведена лише 21 вересня 2016 року, тобто через 9 місяців після укладення договорів. Відсутність діяльності орендатора на земельних ділянках призвела до погіршення їх стану, що і стало причиною здійснення позивачами оброблення (очищення) від бур`янів та проведення сівозміни земельних ділянок.

Отже, тривалим невикористанням земельних ділянок орендарем порушені істотні умови договору, що призвело до порушення режиму використання земельних ділянок. Крім того, за весь час оренди позивачі не отримували орендної плати за землю, що свідчить про систематичність несплати орендної плати.

Крім того, судами не враховано, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Сукупність наведених обставин свідчить про наявність правових підстав для розірвання договорів оренди земельних ділянок. Разом з тим, суди відмовили у позові, посилаючись на нечинний закон та не застосували закон, який підлягав застосуванню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_6 , заперечує проти доводів позивачів та просить залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Заперечуючи проти доводів позивачів, відповідач послався на те, що договори оренди землі між позивачами та відповідачем укладалися у той час, коли ще строк дії договорів оренди їхньої землі, укладених ними раніше з іншими - СФГ Слобода і ПСП агрофірма Світанок , не закінчився. Після закінчення у вересні 2016 року строку дії вищезазначених договорів оренди землі у СФГ Слобода і ПСП агрофірма Світанок з позивачами, відповідач, відповідно до чинного законодавства, 21 вересня 2016 року зареєстрував право оренди земельних ділянок за укладеними з позивачами договорами оренди землі.

Таким чином, твердження позивачів про юридичну тяганину з боку відповідача щодо реєстрації права оренди землі є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам.

Протягом дії спірних договорів оренди землі відповідач обробляв ці земельні ділянки, вносив добрива, влітку 2017 року зібрав врожай, провів дискування землі й зорав їх, повністю підготував ці земельні ділянки до подальшого посіву наступних сільськогосподарських культур.

Не заслуговують на увагу твердження позивачів про погіршення стану земельних ділянок у зв`язку з їх тривалим невикористанням, оскільки, земельні ділянки використовувались та оброблялися.

Доводи позивачів щодо систематичної несплати орендної плати є безпідставними, оскільки останні уникають у її отриманні, у зв`язку з чим, відповідач направив відповідну оплату поштовими переказами, сплатив відповідні податки: земельний податок, податок на доходи, військовий збір.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Частиною першої статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону Про оренду землі , орендодавець зобов`язаний, зокрема: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Права та обов`язки орендаря визначені у статті 25 Закону України Про оренду землі , зокрема, право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. До обов`язків орендаря входить, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається судом виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

У справі, яка переглядається судами встановлено, що на час укладання 17 грудня 2015 року договорів оренди земельних ділянок між позивачами та відповідачем, земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 знаходилися в оренді СФГ Слобода , а ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 - в оренді ПСП агрофірма Світанок зі строком дії до збирання врожаю 2016 року, але не пізніше 15 вересня 2016 року.

У зв`язку з наведеним, після закінчення строку дії вказаних договорів, відповідач 21 вересня 2016 року здійснив державну реєстрацію укладених з позивачами договорів оренди.

Пунктом 6.3 договорів оренди, укладених між сторонами обумовлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Разом з тим, 03 жовтня 2016 року позивачами укладено договори № 1-5 на виконання сільськогосподарських робіт з ФОП ОСОБА_7 та здійснено на земельних ділянках посів озимої пшениці.

Установивши, що позивачами фактично не були передані у користування відповідача земельні ділянки та вчинено дії, які перешкоджають останньому користуватися орендованими земельними ділянками, здійснивши на них посів озимої пшениці, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що вказаними діями позивачі порушили вимоги статті 24 Закону України Про оренду землі , якою встановлено обов`язок орендодавця передати в користування земельну ділянку в стані, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

При цьому, посилання позивачів на те, що відсутність діяльності орендатора на земельних ділянках призвела до погіршення їх стану, не підтверджено належними і допустимими доказами та не встановлено судами під час розгляду справи.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, не знайшли свого підтвердження доводи позивачів про розірвання договорів оренди у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, оскільки при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору, яке у даному випадку з боку відповідача відсутнє.

Установивши, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок сторони досягли усіх істотних умов (стаття 15 Закону України Про оренду землі ), відповідач відповідно до умов договорів належним чином провів державну реєстрацію права оренди, але у зв`язку з порушенням позивачами вимог статті 24 Закону України Про оренду землі , не міг належним чином використовувати земельні ділянки, а позивачі, в свою чергу, не довели належними і допустимими доказами фактів порушень орендарем істотних умов договорів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх розірвання.

Доводи касаційної скарги про відсутність актів прийому-передачі земельних ділянок, як підстава для розірвання договорів оренди та скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій є безпідставним, оскільки відповідно до статті 125 ЗК України та статті 17 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Посилання судів попередніх інстанцій на положення статті 18 Закону України Про оренду землі , яка виключена на підставі Закону (1878-17 ) від 11 лютого 2010 року, не призвело до неправильного вирішення спору, а відтак доводи касаційної скарги щодо неправильності такого посилання не можуть бути підставою для скасування правильного по суті та справедливого судового рішення.

Наведеними вище нормами та встановленими судами обставинами спростовуються доводи позивачів, в тому числі їх аргументи, викладені у касаційній скарзі, які у переважній більшості зводяться до необхідності переоцінки доказів, їх дослідження і встановлення на їх підставі обставин, які на їх думку свідчать про порушення їх прав і законних інтересів та можуть бути підставою для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська