Постанова

від 27.08.2019 по справі 916/1805/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1805/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

прокурори -- Яговдіка С. М.,

позивача - Бабіна Д. А. (представник за довіреністю від 20.12.2018),

відповідача - 1 - не з`явилися,

відповідача - 2 - Прощенка Д. В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2019 (суддя Погребна К. Ф.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 (Мишкіна М. А. - головуючий, судді Будішевська Л. О., Таран С. В.) у справі

за позовом заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до 1) Державного підприємства Міністерства оборони України "Південьвійськбуд",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АДК І К, ЛТД"

про визнання договору недійсним і зобов`язання вчинити певні дії .

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У серпні 2018 року заступник військового прокурора Південного регіону України (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міноборони) до Державного підприємства Міноборони "Південьвійськбуд" (далі - ДП МОУ "Південьвійськбуд") і Товариства з обмеженою відповідальністю "АДК І К, ЛТД" (далі - ТОВ "АДК І К, ЛТД") про:

- визнання недійсним укладеного між ДП МОУ "Південьвійськбуд" і ТОВ "АДК І К, ЛТД" договору від 29.12.2006 № 13-ВБ про пайову участь в реконструкції існуючої будівлі управління з надбудовою 5-го поверху та прибудовою 5-поверхової адміністративної будівлі, розташованої в м. Одесі по вул. Армійська, 18 А, з правом викупу паю "Замовника", (далі - спірний договір);

- зобов`язання ТОВ "АДК І К, ЛТД" повернути державі в особі Міноборони нежитлові приміщення першого поверху площею 13,4 м 2 , розташовані в будівлі ДП МОУ "Південьвійськбуд" за адресою: м. Одеса, вул . Армійська , 18 А, у тому числі шляхом виселення ТОВ "АДК І К, ЛТД" із зазначених нежитлових приміщень;

- скасування державної реєстрації права власності ТОВ "АДК І К, ЛТД" на нежитлові приміщення першого поверху площею 13,4 м 2 , розташовані в будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18 А (реєстраційний номер майна: 21244013, номер запису: 5761 в книзі: 70неж91).

2. Позовні вимоги із посиланнями на положення статті 203, частини 1 статті 215, частини 1 статті 216, частини 1 статті 235, статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) аргументовано тим, що спірний договір є недійсним і вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору відчуження державного майна. Водночас Міноборони не надавало згоди на укладення спірного договору, результатом якого є відчуження державного майна.

3. 05.11.2018 ТОВ "АДК І К, ЛТД" подало до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, заявило клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності та зазначило, що свідоцтва на нежитлові будівлі видано у 2007 році, а в період із 01.10.2008 по 18.11.2008 Міноборони проводило контрольно-ревізійну перевірку ДП МОУ "Південьвійськбуд", зокрема щодо укладення спірного договору, за результатами якої складено відповідний акт від 21.11.2008 № 234/43/230. Таким чином, вже у 2008 році Міноборони стало відомо про укладення між ДП МОУ "Південьвійськбуд" і ТОВ "АДК І К, ЛТД" спірного договору, а також що площа нежитлових приміщень у будівлі, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18 А , змінилася. При цьому позов про зобов`язання повернути спірне майно та виселення прокурор подав майже через 11 років після набуття ТОВ "АДК І К, ЛТД" права власності на спірні нежитлові приміщення. Щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності відповідач зазначив, що сторони при укладенні спірного договору дотрималися усіх вимог законодавства, а тому підстав для визнання його недійсним і скасування державної реєстрації права власності немає.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2019 у справі № 916/1805/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

5. Надаючи оцінку позовним вимогам з урахуванням установлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовна вимога про визнання недійсним спірного договору є обґрунтованою, однак не підлягає задоволенню з огляду на значний пропуск позовної давності. Ураховуючи, що відповідач заявив клопотання про застосування наслідків позовної давності, а підстав для визнання поважними причин пропуску цього строку ані прокурор, ані Міноборони не навели, суди відмовили у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2019 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 916/1805/18, Міноборони звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. В обґрунтування доводів, викладених у касаційній скарзі, Міноборони наголошує що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки про порушення своїх прав Міноборони довідалося лише у серпні 2018 року з листа заступника військового прокурора Південного регіону України від 23.08.2018 № 05/3-3869вих-18.

8. Також, скаржник звертає увагу на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АДК І К, ЛТД" просить залишити її без задоволення, а рішення і постанову - без змін, посилаючись на обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

10. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.12.2006 між ДП МОУ "Південьвійськбуд" (Замовник) і ТОВ "АДК І К, ЛТД" (Пайовик) як переможцем аукціонних торгів укладено спірний договір, у пункті 1.1 якого визначено, що предметом цього договору є участь Пайовика у фінансуванні будівництва з реконструкції 4-х поверхової адміністративної будівлі управління із надбудовою 5-го поверху та прибудовою 5-ти поверхового адміністративного корпусу, розташованого за адресою: м . Одеса, вул. Армійська, 18 А згідно з рішенням Одеської міської ради за від 02.03.2006 № 249 та отримання у власність нежитлових офісних приміщень шляхом викупу паю "Замовника" на умовах, викладених у цьому договорі.

12. Згідно з пунктом 2.1 спірного договору, пайом "Замовника" є нежитлові офісні приміщення, розташовані на першому поверсі існуючої 4-х поверхової будівлі управління, у стані, що знаходиться до початку реконструкції, з існуючими інженерними мережами, благоустроєм, покриттям, внутрішнім оздобленням - загальною площею 13,4 кв.м., вартістю 47 200,00 грн, з урахуванням ПДВ, що визначено на підставі незалежної експертної оцінки, проведеної 01.07.2006 Приватним підприємством "Аналітик", і результатів аукціону, проведеного 26.12.2006 при ціні 1 кв.м. загальної площі до реконструкції - 3 522,00 грн.

13. У пункті 2.2 спірного договору сторони погодили, що пайом "Пайовика" є фінансування будівельно-монтажних робіт по реконструкції існуючої будівлі у сумі 7 825,00 грн з урахуванням ПДВ, яка випадає на реконструкцію 13,4 кв.м., загальною площе І-го поверху, з урахуванням усіх витрат, що розраховано на підставі розрахунку (Додаток 1 до спірного договору), який є невід`ємною частиною договору, де на 1 кв.м. загальної площі припадає 584,00 грн витрат.

14. У пункті 2.3 цього договору визначено, що "Пайовик" зобов`язується профінансувати роботи з реконструкції у термін згідно з графіком фінансування (Додаток № 4), що є невід`ємною частиною договору, на загальну суму 55 025,00 грн з урахуванням ПДВ шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок "Замовника".

15. У рахунок фінансування "Замовник" в 30-денний термін після закінчення робіт та введення будинку в експлуатацію передає "Пайовику" пакет правовстановлюючих документів в обсязі достатньому для оформлення свідоцтва про власність на нежитлові офісні приміщення розташовані на 1 поверсі площею 13,4 кв.м, існуючої 4-х поверхової будівля, та безпосередньо самі зазначені приміщення. Приміщення передаються по акту прийому-передачі (пункт 2.4 спірного договору).

16. Суди установили, що на підставі акта прийому-передачі площі нежитлових офісних приміщень від 01.08.2007 до спірного договору замовник передав, а пайовик прийняв у власність 13,4 кв.м загальної площі адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Армійська , 18 А. Замовник підтвердив фінансування пайовиком будівельно-монтажних робіт із реконструкції будівлі у сумі 7 825,00 грн із ПДВ і викуп паю замовника (нежитлові офісні приміщення, розташовані на першому поверсі існуючої будівлі управління) у сумі 47 200,00 грн. Всього у сумі 55 025,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 9 170,83 грн.

17. 16.10.2007 виконавчий комітет Одеської міської ради видав свідоцтво серії САВ № 395942, згідно з яким об`єкт, розташований за адресою: м. Одеса , вул. Армійська, 18 А, уцілому складається із приміщень загальною площею 13,4 кв.м, що відображено у технічному паспорті від 31.08.200, дійсно належить ТОВ "АДК І К, ЛТД" на праві приватної власності. Свідоцтво видано на підставі спірного договору.

18. 30.11.2007 відомості про право власності ТОВ "АДК І К, ЛТД" внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою від 11.12.2017.

19. 18.09.2007 Комунальне підприємством "ОМБІТІ та РОН" оформило технічний паспорт на нежитлову адміністративну будівлю, розташовану по вул. Армійській, 18А , площею 714,0 кв.м., власник - держава в особі Мінборони, документ, що посвідчує право власності - свідоцтво про право власності, видане 28.08.2007 виконавчим комітетом Одеської міської ради.

20. 02.11.2007 виконавчий комітет Одеської міської ради видав свідоцтво серії САВ в„– 395982 , яке посвідчує, що об`єкт, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18-А , у цілому дійсно належить державі в особі Міноборони, на праві державної власності. Об`єкт у цілому складається із приміщень літ. "А", загальна площа 714,0 кв.м, що відображено у технічному паспорті від 18.09.2007, і перебуває у повному господарському віданні ДП МОУ "Південьвійськбуд". Свідоцтво видано на підставі та замість свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 28.08.2007 серії ЯЯЯ № 997664, зареєстрованого Комунальним підприємством "ОМБТІ та РОН" від 03.09.2007.

21. У листі від 23.08.2018 № 05/3-3869вих-18 прокуратура повідомила Міноборони про встановлення обставин, які вимагають представництва в суді інтересів держави, а саме про встановлення факту набуття ТОВ "АДК І К, ЛТД" права власності на нерухоме державне майно на виконання спірного договору, укладеного без попередньої згоди Міноборони, у зв`язку із цим до суду було подано позов у цій справі.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

22. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

23. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

27. З урахуванням викладеного суд не приймає та не розглядає доводи скаржника, пов`язані із переоцінкою доказів і встановленням обставин справи наново.

28. Як установили суди попередніх інстанцій та убачається із матеріалів справи, зокрема із преамбули статуту ДП МОУ "Південьвійськбуд", затвердженого наказом Міністра оборони України від 29.01.1998 № 27 (далі - статут), підприємство засновано на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства є Міноборони - орган управління майном.

29. Згідно з пунктом 4.2 цього статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

30. Відповідно до частини 5 статті 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об`єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

31. Згідно з пунктом 6.1 статуту функції з управління майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює орган управління майном (Міноборони), який відповідно до покладених на нього повноважень, зокрема, здійснює контроль за ефективністю використання, збереженням закріпленого за підприємством державного майна.

32. Проте належних доказів які б свідчили про те, що Міноборони як орган, до сфери управління якого належить ДП МОУ "Південьвійськбуд", надавало згоду на укладання спірного договору, згідно з яким відбулося відчуження державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18А , сторони не надали.

33. Наявний у матеріалах справи лист від 03.02.2006 № 10/260/1 за підписом начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління Міноборони Ісаєнка Д. В., в якому визнано слушною пропозицію директора ДП МОУ "Південьвійськбуд" провести заходи з реконструкції будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18А за рахунок пайових внесків третіх осіб, не є належним доказом надання такої згоди органом управління, оскільки видана ОСОБА_2 довіреність від 17.08.2004, згідно з якою ця особа наділена повноваженнями щодо надання дозволів на відчуження майна державних підприємств, відповідно до розпорядженням Міноборони від 02.10.2004 № 6828/з скасовано.

34. Зазначену обставину встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2010 у справі № 30/257, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2010, тому вона має преюдиціальне значення під час розгляду справи № 916/1805/18 згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України, адже в обох справах бере участь Міноборони, щодо якого встановлено зазначену обставину.

35. Частиною 7 статті 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

36. Згідно зі статтею 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

37. Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК України).

38. Ураховуючи встановлену судами відсутність згоди Міноборони на укладення договору, відповідно до якого відбулося відчуження державного нерухомого майна, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що спірний договір укладено за відсутності необхідного обсягу повноважень, із порушенням вимог частини 5 статті 75 ГК України, тому підлягає визнанню недійсним на підставі статтей 203, 215 ЦК України.

39. Разом з тим, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, в силу положень статті 256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах позовної давності.

40. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

41. Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

42. За загальним правилом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

43. Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

44. При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушено, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

45. Це правило пов`язано не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

46. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц).

47. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

48. Разом із тим порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

49. При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

50. Суди дійшли висновку, що безпосередньо на Міноборони, на захист прав якого звернувся прокурор із позовом у цій справі, покладено обов`язок з управління та обліку державного майна. Отже, саме зазначений орган як розпорядник державного майна зобов`язаний здійснювати постійний контроль і моніторинг за ввіреним йому майном державної власності.

51. Як свідчить акт документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП МОУ "Південьвійськбуд" від 21.11.2008 № 234/43/230 за період з 01.10.2006 по 18.11.2008, проведеної ревізорами Контрольно-ревізійного департаменту Міноборони, в результаті проведення цієї ревізії Міноборони стало достовірно відомо про укладання відповідачем - ДП МОУ "Південьвійськбуд" за результатами проведених аукціонів договорів про пайову участь у реконструкції адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18А, із правом викупу паю замовника. Згідно з актом після виконання умов зазначених договорів пайовиками між ДП МОУ "Південьвійськбуд" і пайовиками було підписано акти прийому-передачі площ нежитлових офісних приміщень цієї будівлі, підприємство передало пакет правовстановлюючих документів в обсязі, достатньому для оформлення свідоцтв про право власності на нежитлові офісні приміщення, розташовані в цій будівлі. До проведення такої реконструкції, ДП МОУ "Південьвійськбуд" належала 4-х поверхова адміністративна будівля загальною площею 1696,9 кв.м., а після реконструкції, введення об`єкта в експлуатацію та підписання актів прийому-передачі нежитлових приміщень у підприємства залишилося 714,0 кв.м. нежитлових приміщень, на які ДП МОУ "Південьвійськбуд" виконавчий комітет Одеської міської ради видав свідоцтво про право власності від 02.11.2007.

52. Отже, щонайменше із листопада 2008 року позивач очевидно знав (не міг не знати) про вибуття із власності держави спірного майна, відповідно, про порушення внаслідок цього прав держави.

53. Проте із часу документальної ревізії і складання акта від 21.11.2008 № 234/43/230 і до дня звернення прокурора із позовом, поданим у цій справі, минуло майже 10 років, що є істотним пропуском позовної давності. При цьому позивач взагалі не навів жодних причин пропуску такого строку, обмежившись лише посиланням на те, що про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів на спірне нерухоме майно довідався із листа заступника військового прокурора від 23.08.2018 № 05/3-3869вих-18.

54. При цьому, як правильно зауважили суди обох інстанцій, позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) у разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Ураховуючи відсутність обставин, які свідчили би про поважність причин такого значного пропуску позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, висновок судів про неможливість захисту прав держави у цьому випадку є вичерпним.

55. Щодо вимог, заявлених на підставі положень статті 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно, суди обох інстанцій здійснили правильний аналіз наведеної норми та зазначили, що за умови чинності оскаржуваного у цій справі договору такі вимоги, як і вимоги про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "АДК І К, ЛТД" на нежитлові приміщення є безпідставними.

56. Таким чином, оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження під час касаційного провадження, підстав для її задоволення та для скасування оскаржених судових рішень немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

58. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

59. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у справі.

Розподіл судових витрат

60. Оскільки підстав для скасування рішення та постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України у справі № 916/1805/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.01.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 916/1805/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ