Рішення

від 09.12.2010 по справі 2-2237/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року

м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Сторожука С.М.

при секретарі: Дробот О.Ю.

за участю позивачки: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідачки: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

відповідача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, в якій ( з урахуванням уточнень ) просила суд:

- визнати за нею право власності на 1/2 частину садиби, розташованої за адресою

АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 .

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_7 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді садиби, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім неї право на спадщину мають відповідачі, які спадкують після смерті ОСОБА_8 , який доводився її братом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_9 , після смерті якої вона звернулася до нотаріальної контори, однак свідоцтва про право на спадщину не отримала, так як відповідачі не прийшли до нотаріуса.

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала, надавши пояснення які відповідають змісту позовної заяви. Також, позивачка пояснила, що до 1980 року проживала з батьками, та і потім переїхала до іншого будинку, що знаходиться поруч, так як вийшла заміж. За життя батька, а потім і матері вона постійно їм надавала допомогу по господарству. Померлий брат ОСОБА_8 дійсно жив у будинку який знаходився на території домоволодіння батька, одгіак окремо від батьків, які проживали у старій хаті.

Представник позивача просив суд задовольнити вимоги, оскільки позивач має право саме

на 1/2 частину спірного майна.

Відповідачка ОСОБА_3 зазначила, що на її переконання позов може бути задоволено тільки частково, оскільки позивачка на час смерті її батьків проживала окремо.

Представник відповідача підтримав доводи відповідачки, наголосивши на тому, що позивачка не просить поновити строк для звернення до суду.

Відповідач ОСОБА_6 визнав позов частково, зазначивши, що позивачка не довела обґрунтованість позову в частині вимог визнання за нею право власності у розмірі 1/2 частки.

Представник третьої особи Державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, подавши заяву про небажання брати участь у розгляді справи ( а.с. 77 ). Суд, враховуючи думку сторін по справі, ухвалив слухати справу за відсутності представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, допитав свідків:

- ОСОБА_10 , яка показала, що позивачка дійсно проживала з батьками до 1980 року, а потім одружилась та переїхала до іншого будинку. їй відомо, що позивачка і в подальшому постійно доглядала батьків, надавала їм допомогу, вбиралась. Вона знає про це, та як декілька разів була в старій хатинці її батьків;

- ОСОБА_11 , який показав, що він проживає поруч з будинком де жили батьки позивачки та знає, що саме позивачка доглядала батьків до самої смерті, так як бачив це. Батько відповідачів жив у новій хаті, яка розташована на території одного домоволодіння.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки, - ОСОБА_7 ( а.с. 10 ), після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді садиби, розташованої в АДРЕСА_1 ( а.с. 5- 6 ).

На час смерті ОСОБА_7 з ним в одному домоволодінні проживали його дружина ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 7 ), а також ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 11 ), однак справо власності в порядку спадкуванні останні не оформлювали, до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не зверталися.

Позивачка на час смерті батька та в подальшому матері постійно надавала допомогу батькам, доглядала їх та садибу в якій вони мешкали, тим самим фактично як і ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вступила в управління спадковим майном, не зважаючи на проживання в іншому будинку, який знаходиться на території одного населеного пункту.

Відповідно до положення ст. 529 ЦК України ( 1963 року ), - при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Крмі того, відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за азконом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народження після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Встановивши обставини по справі, а також з`ясувавши положення чинного законодавства України, яке регулювало спірне питання, суд вважає, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачка після смерті батька вчинила дії які свідчать про прийняття спадщини, окрім того після смерті матері подавши заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори, тим самим фактично її прийняла у розмірі '/г частини. Іншу частину домоволодіння прийняли у спадщину діти її брата, тобто відповідачі.

На переконання суду при вирішення зазначеного спору підлягають застосуванню положення ЦК України ( 1963 року ), які були чинні на час смерті її батька ОСОБА_7 , що не є виходом за межі позову, а також діючого ЦК України, які регулюють питання після смерті її матері ОСОБА_9 , оскільки саме на суд покладено обов`язок застосовувати норми права.

Суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача щодо строку позовної давності, оскільки як встановлено у судовому засіданні, позивачки дізналась про порушення свого права тільки в судовому засіданні.

Приймаючи рішення про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує положення ч.І ст.88 ЦПК України, якою передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Сума судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивачки становить - 271 гривня ( 22000 гривень, що є 1/2 частиною вартості спірного майна а.с. 70 судовий збір - 1% від ціни позову + 120 гривень ІТЗ ).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 529 ЦК України ( 1963 року), ст. 1261 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садиби, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , - у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) в рахунок понесених судових витрат суму у розмірі - 271 (двісті сімдесят однієї) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть, подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.М. Сторожук