Ухвала

від 30.08.2019 по справі 908/2324/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/63/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.08.2019 Справа № 908/2324/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О. , розглянувши заяву б/н від 22.08.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Миротворець" про забезпечення позову у справі № 908/2324/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миротворець", ідентифікаційний код юридичної особи 38070053 (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, буд. 9, кв. 2)

до відповідача Фермерського господарства "Деметра Агро 2008", ідентифікаційний код юридичної особи 35866300 (70005, Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське, вул. Залізнична, буд. 29)

про стягнення 118650,60 грн.

Без виклику учасників справи .

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миротворець" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом від 22.08.2019 (вх. № 2496/08-07/19 від 28.08.2019) про стягнення з Фермерського господарства "Деметра Агро 2008" 118650,60 грн., з яких: 85 600,00 грн - основний борг за договором №Д-13/09-16 від 26.09.2016 на надання послуг з охорони; 5753,11 грн - пеня за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання; 21832,84 грн - інфляційні втрати та 5464,65 грн - 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 549, 610 - 612, 624 - 629, 901, 903, 978 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 175, 179, 193, 232 Господарського кодексу України, і обґрунтовано невиконанням відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем щодо своєчасної оплати за послуги охорони, надані позивачем відповідачу в період з березня по вересень 2017 року.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019 справу № 908/2324/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Позовна заява прийнята судом до розгляду ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2019 у справі № 908/2324/19.

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача - автомобіль AUDI Q7, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2015.

Розглянувши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з такого.

Відповідно до змісту норм ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, яке здійснюється за заявою учасника справи. Умовою вжиття таких заходів є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік заходів до забезпечення позову, який наведений у ч. 1 ст. 137 ГПК України, не є виключним, однак суд має враховувати мету застосування заходів забезпечення - забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких звернувся учасник справи.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову згідно з ч. 7 ст. 145 ГПК України продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

З викладеного вбачається, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивач з урахуванням приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України повинен довести наявність підстав для застосування відповідного заходу забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на майно відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Разом з тим, майно, щодо якого позивач просить застосувати заходи забезпечення позову, - автомобіль AUDI Q7, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2015, не є предметом спору у даній справі. Відповідно до змісту вимог позивача вирішення спору в даній справі не передбачає винесення судового рішення про передачу позивачу майна, зазначеного в заяві про забезпечення позову, або вирішення спору про право на це майно. Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача грошових коштів. Отже, захід забезпечення позову, який просить застосувати позивач (накладення арешту на конкретне індивідуально визначене майно), не відповідає предмету позову (стягнення грошових коштів) та не пов`язаний з позовними вимогами.

Крім того, суд зазначає, що підставою для вжиття заходів для забезпечення має бути обґрунтоване, документально підтверджене припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Позивач посилається на те, що у позивача існують підстави ставити під сумнів той факт, що в разі позитивного вирішення судового спору судом, належне виконання відповідачем рішення суду щодо стягнення з останнього грошових коштів буде здійснено. Проте позивач не зазначає, які саме обставини про це свідчать та якими доказами це підтверджується.

Позивач не навів у заяві жодних обставин та доказів, які надають обґрунтовані підстави вважати, що виконання судового рішення про стягнення грошових коштів з відповідача в разі задоволення позову буде утруднено або неможливо.

Сам лише факт несплати відповідачем коштів за послуги охорони, що є підставою позову в даній справі, не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки наявність заборгованості є предметом спору між сторонами. Оцінка обґрунтованості доводів позивача про наявність боргу буде надана судом під час розгляду спору по суті. Зазначені обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду з боку позивача. В разі задоволення позову виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Миротворець" про забезпечення позову у справі № 908/2324/19.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви б/н від 22.08.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Миротворець" про забезпечення позову у справі № 908/2324/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.08.2019 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом десяти днів.

Ухвалу підписано 30.08.2019.

Суддя А.О. Науменко