Постанова

від 23.12.2019 по справі 908/2324/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 року м. Дніпро Справа № 908/2324/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Миротворець"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 р.

( суддя Науменко А.О., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 28.10.2019 р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миротворець"

( м. Запоріжжя )

до відповідача Фермерського господарства "Деметра Агро 2008"

( Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське )

про стягнення 118 650,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миротворець" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Деметра Агро 2008" 118 650,60 грн., з яких: 85 600,00 грн. - основний борг за договором № Д-13/09-16 від 26.09.2016 р. на надання послуг з охорони; 5 753,11 грн. - пеня за несвоєчасне виконання господарського зобов`язання; 21 832,84 грн. - інфляційні втрати та 5 464,65 грн. - 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням Відповідачем договірних зобов`язань перед Позивачем щодо своєчасної оплати за послуги охорони, надані в період з березня по вересень 2017 року.

Відповідач вважає позовні вимоги ТОВ "Миротворець" безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки з березня 2017 року Позивач зобов`язання за договором не виконував, охоронні послуги не надавав, відповідно, рахунок не виставляв, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) - сторони не підписували; при відсутності послуги її вартість не оплачувалася. По вимогам про стягнення пені Відповідачем заявлено про застосування позовної давності на підставі ст. 267 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Миротворець" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 р. у даній справі, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що судом при вирішенні даної справи було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не досліджено належним чином наявні в матеріалах справи докази та пояснення, що призвело до ухвалення необгрунтованого, протиправного та незаконного рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям законності і обґрунтованості, передбачених cт. 236 ГПК України.

При цьому Скаржник зазначає, що грошове зобов`язання Відповідача за надані йому охоронні послуги прямо передбачене положеннями Договору укладеного між сторонами і не залежить від інших факторів, в тому числі від підписання акту здачі-приймання робіт ( надання послуг ), якщо в момент їх споживання не було заявлено про неналежне їх надання, чого Відповідачем зроблено не було.

Скаржник наголошує на тому, що аналіз приписів Договору, дає підстави встановити, що ними жодним чином не робиться акцент на тому, що приймання та здача території щодня має відбуватися у певному письмовому вигляді, як то шляхом укладення актів, розписок, тощо, які належать до звітності Виконавця. Даний пункт Договору лише кореспондує, що, щоденно, охоронці ТОВ Миротворець мають приймати території Замовника під охорону шляхом заступлення на чергову зміну. Крім того, і Відповідачем не було надано доказів того, що до вказаного спірного періоду, приймання-здача території відбувалася у письмовому вигляді, оскільки такі б докази мали б міститися і у Відповідача. Більш того Відповідач особисто підтвердив, що до моменту виникнення заборгованості усі зобов`язання виконувались, що також було підтверджено підписаними актами виконаних робіт, проте погоджуючи вказані умови Відповідач тим самим погоджується з тим фактом, що Позивач приймав територію Відповідача під охорону. Проте не надавши суду відповідні письмові докази Відповідач тим самим підтвердив ту обставину, що приймання території відбувалось за відсутності будь яких письмових документів.

Скаржник стверджує, що до даного періоду акти та рахунки надсилалися Відповідачу Позивачем виключно поштовим відправлення і такий порядок взаємовідносин існував між сторонами. Однак з травня 2017 року, коли директор підприємства ( Аганін О.В.) привозив документи Відповідачу, останній почав відмовлятися від підписання актів виконаних робіт (наданих послуг) та отримання рахунків на оплату вже спожитих послуг, аргументуючи кожного разу різними обставинами. При цьому, жодного разу, Відповідачем не було зазначено, що з боку ТОВ Миротворець не надавалися послуги охорони, або ж надавалися неналежним чином. Зважаючи на таке та маючи укладений та дійсний Договір на надання послуг з охорони, Позивач продовжував здійснювати охорону території Замовника, оскільки це було його обов`язком та зважаючи на сталі відносини з даним контрагентом протягом значного періоду часу, Позивач сподівався на добросовісність ФГ Деметра Агро 2008 у подальших розрахунках за отримані охоронні послуги. Крім того, Позивачем не направлялися такі акти щомісяця Замовнику, оскільки останній в особі його директора є родичем дружини Аганіна О.В. , а саме її батьком, і саме тому, зважаючи на родинні відносини та їх підтримання, дані акти не направлялися до вказаного часу на адресу Відповідача.

Водночас, на думку Скаржника, звернення Позивача з претензією до Відповідача щодо оплати охоронних послуг за договором за період з березня 2017 - вересень 2017 р. та актами, вчинено в межах строку позовної давності, коли Позивач об`єктивно мав право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Від Фермерського господарства "Деметра Агро 2008" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що господарство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, просить залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, господарство посилається на те, що належним письмовим доказом надання послуг, встановленим сторонами, є акт здачі-приймання робіт ( надання послуг ). Порядок здійснення розрахунків між сторонами підтверджено наданими суду Відповідачем доказами, а саме: в період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року між сторонами підписувались акти здачі-приймання робіт ( надання послуг ), виставлялись рахунки, здійснювалась оплата послуг, що підтверджує саме такий порядок виникнення грошового зобов`язання з оплати послуг охорони. З березня 2017 року Позивач зобов`язання за договором не виконував, охоронні послуги не надавав, відповідно, рахунок не виставляв, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) - сторони не підписували; при відсутності послуги її вартість не оплачувалася.

Крім того, у відзиві господарство посилається на те, що в порушення умов договору, з березня 2017 року ТОВ Миротворець в односторонньому порядку відмовилося від виконання зобов`язань за договором № Д-13/09-16 від 26.09.2016 р . на надання послуг з охорони . Через односторонню відмову Позивача від договірних зобов`язань, Відповідач змушений був вирішувати питання охорони об`єкта шляхом укладання трудових договорів з фізичними особами, оформленими на посади сторожів та за допомогою працівників господарства.

Господарство також вказує на те, що нарахування Позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних при наявності факту ненадання послуги, та, відповідно, відсутності заборгованості - є безпідставним.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Миротворець" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 р., у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

На адресу суду надійшло клопотання скаржника про те, що для повного та всебічного розгляду справи є необхідність розглядати справу з повідомленням ( викликом ) учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019 р. в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Миротворець" про розгляд справи № 908/2324/19 з повідомленням ( викликом ) учасників справи відмовлено.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.09.2016 р. між Фермерським господарством "Деметра Агро 2008" ( Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миротворець" ( Виконавець ) було укладено Договір № Д-13/09-16 на надання послуг з охорони, згідно з п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується за плату надавати послуги з охорони території Замовника, а також об`єктів, що належать Замовнику і знаходяться на даній території.

Відповідно до п. 1.2. договору територія Замовника, що охороняється за даним Договором, розташована за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н., с. Павлівське, вул. Залізнична. 29.

П. 2.1. договору визначено, що охорона території Замовника здійснюється Виконавцем щодня 10-12 годин на добу, починаючи з 01.10.2016 р.

Обов`язки сторін врегульовано п. п. 3.1 та 3.2 договору.

Виконавець зобов`язаний: забезпечувати охорону майна, що знаходиться на території, яка охороняється; не допускати проникнення сторонніх осіб на територію, що охороняється; здійснювати на території, що охороняється, пропускний режим, контролювати ввезення та вивезення товарно-матеріальних цінностей на територію або з території об`єкта, який охороняється.

Замовник зобов`язаний: а) безплатно надати виконавцю до початку охорони всю необхідну інформацію, схеми, штани та ін., необхідні для розробки проекту плану-схеми території, що охороняється; б) виконувати всі мотивовані рекомендації Виконавця, що стосуються безпеки, які передаватимуться письмово.

Згідно з п. 4.1. договору у разі порушення строку оплати вартості наданих Виконавцем послуг, Замовник за кожен день прострочення зобов`язаний виплатити Виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

За умовами п. п. 6.1. - 6.2. договору вартість послуг складає згідно рахунку фактури та акту виконання робіт. Розрахунок за даним Договором здійснюється до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 7.2. договору строк дії даного договору встановлюється з 01.10.2016 р. до 30.09.2017 р. включно.

П. 7.3. договору встановлено, що після закінчення строку дії, даний договір вважається продовженим на рік, якщо одна із сторін не зажадає його розірвання письмово, з повідомленням про це за місяць.

П. 7.4. договору передбачено, що закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

В п. 7.6 договору сторони передбачили, що даний договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до даного договору. Даний договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами додаткової угоди до даного договору, яка підписується компетентними представниками сторін та скріпляється печатками.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг з охорони стало підставою звернення Позивача до суду з вимогою про стягнення з Відповідача суми заборгованості з оплати послуг охорони за період березень - вересень 2017 року у розмірі 85 600 грн. в примусовому порядку. За грошовим зобов`язанням, яке Позивач вважає порушеним, останній нарахував 5 753,11 грн. пені, 21 832,84 грн. інфляційних втрат та 5 464,65 грн. 3% річних.

Місцевим господарським судом встановлено, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг): 1) № ОУ-0000019 за березень 2017 на суму 12 400 грн; 2) № ОУ-0000024 за квітень 2017 на суму 12 000 грн; 3) № ОУ-0000027 за травень 2017 на суму 12 400 грн; 4) №ОУ-0000035 за червень 2017 на суму 12 000 грн; 5) № ОУ-0000040 за липень 2017 на суму 12 400 грн; 6) № ОУ-0000045 за серпень 2017 на суму 12 400 грн; 7) № ОУ-0000050 за вересень 2017 на суму 12 000 грн; не підписані Замовником - уповноваженою особою Фермерського господарства "Деметра Агро 2008", та не містять печаток Відповідача.

Не підписано Відповідачем і акт звірки взаєморозрахунків від 08.05.2019 р.

Листом № 108 від 06.06.2019 р. вказані вище акти здачі-приймання робіт та акт звірки взаєморозрахунків повернуті Фермерським господарством "Деметра Агро 2008" Товариству з обмеженою відповідальністю "Миротворець" без оформлення, з обґрунтуванням відсутності надання послуг охорони за період з березня по вересень 2017 р.

В основу оскаржуваного рішення про відмову в задоволені позовних вимог покладено висновок місцевого господарського суду про не встановлення порушення прав Позивача та наявності підстав для стягнення спірної суми, оскільки факт надання послуг та виникнення грошового зобов`язання Відповідача не підтверджено належними доказами - актами виконаних робіт, а надані Позивачем до матеріалів справи накази про прийняття на роботу охоронників, не є належними доказами в підтвердження факту здійснення охоронних послуг у спірний період.

При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання обох сторін на показання свідків щодо підтвердження факту надання послуг, які крім того, мали суперечливі показання, оскільки відповідно до ч. 2. ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Так, в період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року між сторонами підписувались акти здачі-приймання робіт (надання послуг), виставлялись рахунки, здійснювалась оплата послуг, що підтверджує саме такий порядок виникнення грошового зобов`язання з оплати послуг охорони. Таким чином, належним письмовим доказом надання послуг, встановленим сторонами, є акт здачі-приймання робіт (надання послуг). З цих же мотивів, господарський суд відхилив посилання сторін на трудові відносини з фізичними особами, як з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Миротворець", так і з боку Фермерського господарства "Деметра Агро 2008".

На підставі викладеного, питання про застосування строків позовної давності, про що заявлено Відповідачем в своїй заяві, місцевим господарським судом не розглядалося.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 3 ст. 538 ЦК України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" унормовано, що суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Приписами ст. 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1).

Згідно ч. 1 ст. 903 вказаного Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 зазначеного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на надання послуг з охорони Відповідачеві, повинен довести зазначені обставини.

Однак, як встановив суд першої інстанції, Відповідач заперечує факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Миротворець" послуг з охорони у зазначений в позові період.

Натомість суд встановив, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг): 1) № ОУ-0000019 за березень 2017 на суму 12 400 грн; 2) № ОУ-0000024 за квітень 2017 на суму 12 000 грн; 3) № ОУ-0000027 за травень 2017 на суму 12 400 грн; 4) №ОУ-0000035 за червень 2017 на суму 12 000 грн; 5) № ОУ-0000040 за липень 2017 на суму 12 400 грн; 6) № ОУ-0000045 за серпень 2017 на суму 12 400 грн; 7) № ОУ-0000050 за вересень 2017 на суму 12 000 грн. - не підписані Замовником. Крім того, вказані акти здачі-приймання робіт повернуті Фермерським господарством "Деметра Агро 2008" листом № 108 від 06.06.2019 р. без оформлення, з обґрунтуванням відсутності надання послуг охорони за період з березня по вересень 2017 р.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги те, що Позивачем не надано доказів щомісячного направлення Відповідачеві актів здачі-приймання та рахунків-фактур, інших письмових доказів, які б прямо чи опосередковано підтверджували фактичне надання Відповідачу охоронних послуг за договором за заявлений період. Так, не надано доказів, передбачених умовами договору, щодо щоденного приймання Виконавцем під охорону території, що охороняється, і здача її Замовнику (п. 2.2 ), здійснення пропускного режиму на території (п. 3.1). Згідно з п. 6.2. договору, розрахунок за даним договором здійснюється до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, тоді як, надані Позивачем рахунки-фактури містять інші строки їх сплати. До того ж, як свідчать матеріали справи, Позивачем направлено Відповідачеві акт звірки та претензію з вимогою оплатити охоронні послуги за договором за період з березень 2017 - вересень 2017 лише у 2019 році ( тобто майже через два роки після надання послуг ), перед зверненням до суду із цим позовом.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 р. у справі № 910/4994/18 виклав наступний правовий висновок: "Сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах. Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю."

З урахуванням викладеного, в даному випадку матеріали справи не містять первинних документів, що підтверджують надання послуг за спірним договором.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Позивачем не доведено належними доказами факт надання охоронних послуг у заявлений період та порушення зобов`язання з оплати послуг охорони Відповідачем.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миротворець" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2019 р. у справі № 908/2324/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя Е. В. Орєшкіна