Ухвала

від 30.08.2019 по справі 607/19487/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

30.08.2019 Справа №607/19487/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з Стрілкової М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника позивача адвоката Кузнєцової Марини Ігорівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Представник позивача адвокат Кузнєцова М.І. звернулася в суд із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності.

Заява обґрунтована тим, що предметом позову у даній справі є стягнення коштів в сумі 728 311,00 грн., які відповідач без належної правової підстави отримав нібито для будівництва житлового будинку.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 зареєстрована квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 95,2 кв. м.

Сума, яка підлягає до стягнення є значною, а відтак у позивача є реальні сумніви у платоспроможності відповідача повернути готівкою вищевказаний борг, враховуючи те, що останній вже більше двох років не повертає кошти, не здійснює будівництво, та не реагує на неодноразові дзвінки.

Зважаючи на те, що сума коштів, яка підлягає стягненню є значною, та з метою уникнення стягнення за рахунок власного майна, ОСОБА_2 може відчужити вищевказану квартиру, заявник вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши подану заяву, суд приходить до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів…Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 2, 8 ЦПК України.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно частин 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Натомість, у поданій заяві про забезпечення позову заявник не навів достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому, відповідно, останнім не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 149-153, 261, 352-354 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача адвоката Кузнєцової Марини Ігорівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Ухвала суду складена та підписана 30 серпня 2019 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко