Рішення

від 22.08.2019 по справі 691/445/19

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/445/19

провадження № 2/691/392/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., при секретарі Йосипенко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 23.04.2012 у розмірі 58926 грн. 21 коп. та судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши клопотання про слухання справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки. Про причину своєї неявки, суд не повідомив.

Зі згоди представника позивача, висловленої у письмовому клопотанні, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, за нормами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку, які виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі з договорів. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором, банк або інша фінансова установа, зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що 23.04.2012 ОСОБА_1 склав анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Свої підписом, відповідач надав згоду, що анкета-заява з Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанк та Тарифами Банку , розміщеними на сайті банку, складають договір, укладений між ним та ПАТ КБ ПриватБанк , відповідно до умов якого, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву чи інших заперечень щодо отримання кредиту, а тому суд приймає розрахунок заборгованості відповідача в цій частині, за яким відповідач має борг перед банком у розмірі: 26445 грн. 52 коп. за тілом кредиту та 13051 грн. 85 коп. за простроченим тілом кредиту.

Також позивач зазначає у позовній заяві про заборгованість відповідача в сумі 15696 грн. 64 коп. - за пенею за прострочене зобов`язання, сумі 450 грн. 00 коп. - за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., сумі 500 грн. 00 коп. - штрафу (фіксована частина) та сумі 2782 грн. 20 коп. - штраф (відсоткова складова).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України позивач зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03.07. 2019, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) зауважила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ ПриватБанк дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Укладений між сторонами кредитний договір від 23.04.2012 у вигляді заяви - анкети, підписаної сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, процентна ставка не зазначена. Дана заява-анкета не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з боржника отриманого ним та непогашеного тіла кредиту в розмірі 26445 грн. 52 коп. та простроченого тіла кредиту в розмірі 13051 грн. 85 коп.

У решті позовних вимог слід відмовити.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, викладеними в постанові від 03 липня 2019 року.

Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 1287 грн. 62 коп.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 - 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , заборгованість за кредитним договором б/н від 23.04.2012 у розмірі 39497 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 37 коп. та судові витрати в сумі 1287 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 62 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Черкаської області в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Суддя Л. В. Подорога