Постанова

від 03.07.2007 по справі 6/116

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/116

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

03.07.07                                                                                           Справа  № 6/116

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Онишкевича В.В. /головуючий/, Скрутовського П.Д., Слуки М.Г.

    Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Лужанський експериментальний завод” від 30.06.2006р. за №374

на рішення господарського суду  Чернівецької області  від 21.06.2006р.

у справі №6/116          

За позовом  ТзОВ “Агро-Імпекс”, смт.Глибока, Чернівецької області

До Державного підприємства “Лужанський експериментальний завод”, смт.Лужани, Чернівецької області

Про стягнення 180226-10 грн. заборгованості

            За участю представників:           

від позивача  не з”явився

від відповідача  не з”явився

     Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.06.2006р. у справі №6/116 за позовом ТзОВ “Агро-Імпекс”, смт.Глибока, Чернівецької області, до Державного підприємства “Лужанський експериментальний завод”, смт.Лужани, Чернівецької області, про стягнення 180226 грн. 10 коп. заборгованості, вимоги позивача було задоволено частково.

     Відповідач оскаржив дане судове рішення в апеляційну інстанцію, просить його скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

     Оскільки апеляційна скарга була підписана представником скаржника –юрисконсультом П.Ф. Зінчуком, на підставі доручення, яке було оформлене неналежним чином, тобто ксерокопія доручення не була завірена, як це передбачено ст.36 ГПК України, апеляційна скарга була повернена скаржнику без розгляду.

     Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2007р. у даній справі, ухвала Львівського апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги без розгляду була скасована ВГС України, а справа направлена до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

      Ухвалою від 14.02.2007р. згадана вище апеляційна скарга була призначена до розгляду на 27.03.2007р. та зобов”язано скаржника представити суду належно оформлену довіреність на представника.

      Однак, оскільки в судове засідання 27.03.2007р. не з”явився позивач по справі, а кореспонденція повернулася в суд по закінченню терміну зберігання, ухвалою від 27.03.2007р. суд відклав розгляд апеляційної скарги на 15.05.2007р. та надіслав запит на адресу Управління статистики у Глибоцькому районі Чернівецької області, з метою встановлення місцезнаходження позивача –ТзОВ “Агро-Імпекс” та включення його до державного реєстру на день розгляду апеляційної скарги.

      На вимогу суду Управління статистики у Глибоцькому районі Чернівецької області до дня розгляду апеляційної скарги не надіслало відповіді на запит суду, ухвалою від 15.05.2007р. судом було в черговий раз відкладено розгляд апеляційної скарги по суті на 03.07.2007р. та зроблено повторний запит щодо місцезнаходження ТзОВ “Агро-Імпекс”.

      Оскільки представник позивача в черговий раз не з”явився в судове засідання, хоч кореспонденція, тобто ухвала суду про розгляд апеляційної скарги, йому направлялась рекомендованими листами за адресою, зазначеною в довідці ЄДРПОУ, суд прийшов до висновку про розгляд апеляційної скарги на підставі наявних письмових доказів.

     В процесі розгляду апеляційної скарги встановлено, що відповідно до усної домовленості між сторонами про поставку позивачу високооктанових біологічних добавок, останній перерахував відповідачу пл.дорученням за №66 від 13.03.2002р. та №83 від 21.03.2002р. –70000 грн. та 40000 грн., всього в сумі 110 тис.грн. Крім того, в грудні 2005 року позивач вніс готівкою в касу відповідача –10 тис.грн. за транспортні послуги, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

     Оскільки відповідач продукцію не поставив і транспортні послуги не надав, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача згаданої вище суми, 3 відсотки річних на суму –14696 грн. 19 коп., інфляційні витрати в сумі – 45530 грн. та 18022 грн. 61 коп. витрат на послуги адвоката.

     Оскаржуваним рішенням вимоги позивача в основній частині позову задоволені в повному розмірі. В частині оплати послуг адвоката позов задоволено частково в сумі –9011 грн.

     Відповідач заперечує проти позову, вважаючи, що поставка товару, про яку сторони домовились в усній формі, не була здійснена по вині позивача, який не оформив належним чином відповідну документацію на поставку високооктанових добавок до бензину.

      Оцінивши наявні письмові докази у даній справі та оскаржуване рішення, а також беручи до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткову зміну прийнятого судом рішення, з таких підстав:

     Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив відповідачу попередню оплату за майбутню поставку високооктанових добавок до бензину на його адресу та за транспортні послуги, всього на суму –(110000 грн. + 10000 грн.) = 120000 грн.

      Факт отримання цих коштів відповідач у даній справі не заперечує, однак вважає, що позивач пропустив термін позовної давності на стягнення цієї суми.

      Однак, з таким твердженням відповідача погодитись не можна з наступних підстав:

      Із матеріалів справи вбачається, що згадана вище сума коштів була перерахована відповідачу попередньою платою в березні і грудні 2002 року на виконання усної домовленості між сторонами, без визначення конкретної дати поставки.

      Оскільки відповідач не здійснив поставку і не повернув позивачу отримані кошти, листами за №39 та №39/1 від 27.09.2005р. позивач надіслав вимогу про повернення згаданих вище сум.

      Відповідно до п.5 ст.261 ЦК України, за зобов”язаннями, строк виконання яких не визначений, або визначений моментом вимоги, строк позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред”явити вимогу про виконання зобов”язання. Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, після пред”явлення вимоги про сплату боргу, боржник повинен виконати її в семиденний строк від дня пред”явлення вимоги.

      Оскільки позивач надіслав на адресу відповідача згадані вище вимоги про сплату боргу на загальну суму –120 тис.грн. 27.09.2005р. відповідач у даній справі зобов”язаний був погасити в добровільному порядку згадану суму не пізніше –04.10.2005р., а отже, з 05.10.2005р. починається 3-х річний перебіг строку позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України.

      Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом про стягнення суми заборгованості 25.05.2006р., тобто в межах терміну позовної давності, крім основної суми боргу, позивач має право нарахувати відповідачу на суму боргу інфляційні відсотки і річні за період з 04.10.2005р. по 25.05.2006р., відповідно до ст.693 ЦК України.

     Провівши в судовому засіданні відповідний розрахунок інфляційних відсотків і річних за згаданий вище період, суд встановив, що крім основної суми боргу –120 тис.грн., до стягнення підлягає –6481 грн. 43 коп. інфляційних відсотків, а також три відсотки річних, що становить –2051 грн. 51 коп.

     Загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення, становить –128532 грн. 94 коп. Решта позовних вимог до задоволення не підлягає.

     В частині стягнення адвокатських послуг, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

     Що стосується вимоги за №58 від 12.12.2002р., на яку посилається позивач, і від якої рахує термін позовної давності, то суд констатує, що дана вимога стосується поставки товару, а не оплати його вартості, тому вона не може вважатися вимогою зі сторони позивача про сплату боргу, що є предметом даного спору.

      Керуючись ст.ст.91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :          

       1.Апеляційну скаргу Державного підприємства “Лужанський експериментальний завод”, смт.Лужани, Чернівецької області, задоволити частково.

       2.Рішення господарського суду Чернівецької області від 21.06.2006р. по справі №6/116 частково змінити, виклавши п.2 резолютивної частини рішення в такій редакції:  

         “Стягнути з Державного підприємства “Лужанський експериментальний завод” (смт.Лужани, вул.Центральна,53, Кіцманського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 00333380, р/р 26001302789 в АКБ “Укрсоцбанк” м.Чернівці, МФО 356011) на користь ТзОВ “Агро-Імпекс” (смт.Глибока, вул.Першотравнева,47, код ЄДРПОУ 31003923, р/р 260043014296 в АКБ “Укрсоцбанк” м.Чернівці, МФО 356011) –120000 грн. основної суми боргу, три відсотки річних в сумі –2051 грн. 51 коп., 6481 грн. 43 коп. інфляційних відсотків, 9011 грн. витрат на послуги адвоката та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

      3.В решті рішення суду першої інстанції в частині оплати адвокатських послуг, залишити без зміни.

         Матеріали справи №6/116 повернути в господарський суд Чернівецької області.

               Головуючий  суддя                                                  В.В. Онишкевич

                                       суддя                                                          М.Г. Слука

                                  суддя                                                          П.Д. Скрутовський