Рішення

від 19.08.2019 по справі 914/822/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2019 справа № 914/822/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Волоцюги М.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю REINT WOOD OU , м. Таллін, Естонія

до відповідача: Приватного підприємства Зелений гай , с. Розвадів, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Квалес Україна , м. Луцьк

про стягнення 2 998,00 євро

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Герей О.Д. - представник

від третьої особи: не з`явився

Обставини розгляду справи.

25.04.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю REINT WOOD OU , м. Таллін, Естонія до Приватного підприємства Зелений гай , с. Розвадів, Львівська область про стягнення 2 998,00 євро.

Ухвалою від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2019.

23.05.2019 через канцелярію суду від Приватного підприємства Зелений гай надійшов відзив (вх. №21508/19 від 23.05.2019).

Ухвалою суду від 29.05.2019 судове засідання відкладено на 18.06.2019.

06.06.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю REINT WOOD OU надійшла відповідь на відзив (вх. №23715/19 від 06.06.2019).

18.06.2019 через канцелярію суду від Приватного підприємства Зелений гай надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №25026/19 від 18.06.2019).

Ухвалою суду 18.06.2019 підготовче засідання було відкладено на 26.06.2019, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Квалес Україна .

Ухвалою суду від 26.06.2019 строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 08.07.2019.

Ухвалою суду 08.07.2019 підготовче засідання було відкладено на 17.07.2018.

15.07.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю REINT WOOD OU надійшли заява про уточнення позовних вимог (вх. №29001/19 від 15.07.2019), заява щодо судових витрат (вх. №29002/19 від 15.07.2019) та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. №29003/19 від 15.07.2019).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 17.07.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.04.2018.

18.07.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Квалес Україна надійшли пояснення третьої особи по суті справи (вх. №29864/19 від 18.07.2019).

16.08.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю REINT WOOD OU надійшли заява про стягнення судових витрат (вх. №34210/19 від 16.08.2019).

Сторонам роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 02.03.2016 між позивачем та відповідачем було укладено договір про здійснення перевезень вантажів автотранспортом. 06.07.2016 між позивачем та фізичною особою-підприємцем Барановською З . І. було укладено контракт №RW-060716, відповідно до умов якого позивач придбав деревину паливну в кількості 28 м.куб вартістю 2 098,00 євро. 06.07.2016 з відповідачем було погоджено перевезення вантажу - деревини паливної в кількості 28 м.куб вартістю 2 098,00 євро за маршрутом Україна (м. Мукачеве) - Німеччина (м. Саарбрюкен). Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А №0862968 відповідачем було отримано товар загальною вартістю 2 098,00 євро до перевезення, проте, вантаж вантажоодержувачу не було доставлено. Також позивачем було частково сплачено вартість перевезення у розмірі 900,00 євро. Відповідачу були надіслано претензію про відшкодування завданих втратою вантажу збитків, яка залишена ним без задоволення. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки, завдані втратою вантажу, у розмірі 2 998,00 євро.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у поданих через канцелярію суду відзиві, запереченнях на відповідь на відзив. В своїх запереченнях зазначив, що між сторонами було дійсно укладено договір про здійснення перевезень вантажів автотранспортом. Однак, конкретні умови перевезення підлягали погодженню сторонами в окремих заявках. Проте, заявка на перевезення деревини паливної в кількості 28 м.куб вартістю 2 098,00 євро за маршрутом Україна (м. Мукачеве) - Німеччина (м. Саарбрюкен) між позивачем та відповідачем не погоджувалися, відтак, позовні вимоги, які обґрунтовуються вищевказаним договором за відсутності заявки є безпідставними. Водночас, 14.07.2016 між ТзОВ Квалес Україна та відповідачем було підписано заявку №09/07, якою було погоджено перевезення деревини паливної за маршрутом Україна (м. Мукачеве) - Німеччина (м. Саарбрюкен). На виконання даної заявки відповідач протягом 15.07.2016 - 20.07.2016 здійснив перевезення вантажу та вчинив дії щодо видачі вантажу уповноваженій особі. Проте, уповноважена позивачем особа відмовилась прийняти вантаж, про що зробила відмітку у CMR А №0862968. Після вказівок експедитора, отриманих відповідачем, вантаж було розвантажено у повідомленому експедитором місці 20.07.2016. 21.07.2016 позивач перерахував відповідачу 900,00 євро за здійснене перевезення. Відтак, факт оплати позивачем за перевезення свідчить про належно здійснене перевезення. З огляду на відсутність у діях відповідача навмисного правопорушення або прирівняного до навмисного, термін позовної давності становить один рік, наслідки пропуску якої слід застосувати. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Третя особа явку повноваженого представника в судові засідання не забезпечила, через канцелярію суду надійшли письмові пояснення третьої особи, у яких третя особа зазначила, що не отримувала від позивача оплати за послуги перевезення, а від відповідача оплати за послуги по заявці з експедирування. На початку липня 2016 третьою особою через мережу Інтернет було опрацьовано оголошення (заявка), розміщене позивачем щодо перевезення деревини до Німеччини. По даній заявці третьою особою було залучено перевізника - відповідача, однак, в подальшому відповідач відмовився від послуг третьої особи, оскільки, як з`ясувалось, між ним та позивачем вже був укладений договір про здійснення перевезень вантажів автотранспортом. Тому в подальшому всі перемовини і питання щодо перевезення вантажу здійснювались і вирішувались безпосередньо між позивачем та відповідачем, без участі третьої особи.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

02.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальності REINT WOOD OU (замовник) та Приватним підприємством Зелений гай (перевізник) було укладено договір № 02/03/16 про здійснення перевезень вантажів автотранспортом.

Згідно п. 1.1. даного договору його предметом є порядок взаємовідносин, які виникають між перевізником та замовником при плануванні, розрахунках і виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом як в міжнародному, так і у внутрішньому сполученні.

Відповідно до умов п. 2.4. договору, діяльність та відповідальність сторін по виконанню даного договору регулюються положенням Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПГ), Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, іншими міжнародними угодами та діючими нормативними актами України.

Згідно п. 3.1.1. договору, перевізник зобов`язався організувати перевезення вантажу автомобільним видом транспорту в міжнародному та внутрішньому сполученні згідно із заявками Замовника.

Пунктом 3.1.5. договору передбачено, що перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту отримання його від вантажовідправника до моменту передачі його вантажоодержувачу за кількістю та якістю упаковки, але не несе відповідальність за вміст вантажних місць, якщо їх упаковка не пошкоджена і не має доступу до вмісту.

Згідно п. 6.5. договору, у випадку повної або часткової втрати вантажу з вини перевізника, останній компенсує збитки, нанесені замовнику, у відповідності до положень Конвенції (КДПГ).

06.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальності REINT WOOD OU (покупець) та фізичної особою-підприємцем Барановською Зінаїдою Іванівною (продавець) було укладено контракт №RW-060716, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався виготовити і поставити, а покупець - своєчасно оплатити і прийняти товар, перерахований у рахунках, які є невід`ємною частиною даного контракту та на умовах даного контракту.

У відповідності до умов вищевказаного контракту та згідно рахунку № RW-0001 від 06.07.2016 позивачем було придбано у фізичної особи-підприємця Барановської Зінаїди Іванівни деревину паливну в кількості 28 м.куб вартістю 2 098,00 євро, а саме бук діаметром 8-16 см, довжиною 25-50 см, розміром 1.8 RM в кількості 24 м.куб та бук діаметром 8-16 см, довжиною 25-50 см, розміром 1 RM в кількості 4 м.куб. 08.07.2016 позивач сплатив фізичній особі-підприємцю Барановській Зінаїді Іванівні 2 098,00 євро, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 14.01.2017.

06.07.2016 з Приватним підприємством Зелений гай було погоджено перевезення вантажу - деревини паливної в кількості 28 м.куб вартістю 2 098,00 євро, за маршрутом Україна (м. Мукачеве) - Німеччина (м. Саарбрюкен), яке відповідач зобов`язався виконати вантажним автомобілем з реєстраційним номером НОМЕР_1 та причіпом з реєстраційним номером НОМЕР_2 , вантажоодержувач - REINT WOOD OU .

15.07.2016 відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А №0862968 вантаж був прийнятий відповідачем до перевезення без зауважень щодо якості та цілісності вантажу.

15.07.2016 відповідач виставив позивачу рахунок №129 на оплату транспортних послуг за маршрутом Україна-Німеччина вантажним автомобілем з реєстраційним номером НОМЕР_1 та причіпом з реєстраційним номером НОМЕР_2 у розмірі 1 755,00 євро, які було частково сплачені позивачем 21.07.2016 у розмірі 900,00 євро, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 11.10.2016.

Однак, як вбачається із CMR А №0862968, у графі про отримання вантажу зроблено відмітку про те, що вантаж не відповідає зазначеному, деревина не була розвантажена та не була прийнята.

Позивач 31.08.2016 звернувся до відповідача з листом, у якому просив повідомити про виконання замовлення на здійснення перевезення вантажу до м. Саарбрюкен, Німеччина. Вказаний лист був отриманий відповідачем 08.09.2016, проте, був залишений останнім без відповіді.

11.10.2016 позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення посадовими особами відповідача кримінального правопорушення. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110030005174 від 11.10.2016 було закрито в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, про що 04.09.2018 була винесена постанова про закриття кримінального провадження.

З метою отримання інформації щодо перетину державного кордону України вантажним автомобілем з державним номером НОМЕР_1 та причіпом НОМЕР_2 , позивач звернувся із запитом до Державної фіскальної служби України, яка листом від 23.11.2017 повідомила, що вантажний автомобіль з державним номером НОМЕР_1 та причіпом НОМЕР_2 , перетнув митний кордон України через пункт пропуску Ужгород-Вишнє-Немецьке Закарпатської митниці ДФС 16.07.2016.

Листом від 25.09.2017 вантажоодержувач повідомив позивача, що 20.07.2016 вантаж не був прийнятий та розвантажений відповідно до CMR А №0862968 в зв`язку з невідповідністю вантажу, на підтвердження чого, разом з вказаним листом, вантажоодержувач надіслав позивачу копію CMR А № 0862968 зі своїм підписом та печаткою, а також вказав, що місце знаходження вантажу йому невідомо.

У зв`язку із втратою вантажу, позивач надіслав відповідачу претензію про відшкодування завданих втратою вантажу збитків, яка залишена ним без задоволення.

З огляду на факт втрати вантажу, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2 998 євро, завданих втратою вантажу.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно ч. 1 ст. 53 вказаного Закону, організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Одним з таких міжнародних договорів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (надалі - Конвенція).

Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14- 612/1-1559 Щодо набуття чинності міжнародними договорами , ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ст. 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

З огляду на те, що виконання спірного перевезення автомобільним транспортом відбувалося з перетином державного кордону України, до вказаних правовідносин сторін слід застосовувати положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З огляду на наведене, сам факт відсутності складеної сторонами заявки на перевезення вантажу не спростовує факту існування між сторонами договірних відносин з перевезення вантажу за маршрутом Україна (м. Мукачеве) - Німеччина (м. Саарбрюкен), що в сукупності підтверджується укладеним сторонами 02.03.2016 договором №02/03/16 про здійснення перевезень вантажів автотранспортом, виставленням відповідачем позивачу рахунку №129 від 15.07.2016 на оплату транспортних послуг, сплатою позивачем відповідачу частково вартості перевезення згідно рахунку №129 у розмірі 900,00 євро, складенням CMR А №0862968. Існування договірних відносин виключно між позивачем та відповідачем стверджується також в письмових поясненнях третьої особи. Водночас, виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату послуг з перевезення, прийняття та зарахування відповідачем від позивача коштів на оплату таких послуг є додатковим підтвердженням того, що відносини з перевезення вантажу виникли безпосередньо між позивачем та відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 919 ЦК України вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Згідно ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Частиною 1 ст. 15 Конвенції встановлено, що якщо виникають обставини, що перешкоджають здачі вантажу після його прибуття на місце, призначене для здачі, перевізник запитує інструкції у відправника. Якщо одержувач відмовляється прийняти вантаж, відправник має право розпорядитися вантажем без пред`явлення першого примірника вантажної накладної.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно ч. 2 ст. 17 Конвенції, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Частиною 1 ст. 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Таким чином, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки. Цей принцип, закріплений також і в законодавстві України, зокрема, у ч. 2 ст. 924 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 20 Конвенції, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред`явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Як зазначалося вище, у графі CMR А №0862968 про отримання вантажу зроблено відмітку про те, що вантаж не відповідає зазначеному, деревина не була розвантажена та не була прийнята.

З огляду на наведене, відповідач як перевізник, повинен був отримати у відправника (у даному випадку - позивача, який виступав замовником перевезення) вказівки щодо подальших дій із вантажем.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача за вказівками щодо подальших дій із вантажем та докази, які б підтверджували належне розпорядження вантажем. Станом на дату розгляду справи в матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження конкретного місцезнаходження вантажу.

З наведеного вбачається, що вантаж згідно CMR А №0862968, який належав позивачу, відповідачем втрачено.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 23 Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

За приписами ст. 924 ЦК України та ст. 23 Конвенції, за втрату прийнятого до перевезення вантажу, перевізник відшкодовує шкоду в розмірі вартості вантажу, який втрачено.

Відповідно до рахунку №RW-0001 від 06.07.2016 вартість вантажу, який було втрачено, становила 2098,00 євро, що є реальними збитками, які поніс позивач, як власник вантажу.

Крім того, за перевезення вантажу позивач 21.07.2016 перерахував на рахунок відповідача 900,00 Євро.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Згідно ст. 614 ЦК України, вина може виявлятися у формі умислу та необережності, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. За змістом згаданої ст. 614 ЦК України, наявність такої вини презюмується.

За таких обставин, з відповідача підлягають стягненню збитки на загальну суму 2 998 євро, з яких 2 098,00 євро - вартість втраченого вантажу та 900,00 євро - часткова оплата вартості перевезення вантажу.

Щодо застосування наслідків пропуску позовної давності, то згідно ч. 1 ст. 315 ГК України, щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до п. b ч. 1 ст. 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік.

Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення.

15.07.2016 відповідач без зауважень щодо якості та цілісності вантажу, прийняв його для перевезення, однак в порушення умов договору та Конвенції, не здійснив жодних дій, які передбачені Конвенцією у випадку відмови вантажоодержувача від отримання вантажу, не повернув його позивачу.

За таких обставин, відповідачем було допущено навмисне невиконання зобов`язань щодо перевезення вантажу, оскільки останній не вжив всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу, забезпеченню його знаходження у своєму тимчасовому фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов`язань по перевезенню вантажу.

Таким чином, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо перевезення вантажу, застосуванню підлягають норми ст. 32 Конвенції, якими встановлений трирічний строк позовної давності щодо вчиненого.

Як вбачається з CMR А №0862968, вантаж був прийнятий відповідачем для перевезення 15.07.2016. Термін доставки вантажу є неузгодженим між сторонами, з огляду на що відповідач мав здійснити перевезення вантажу протягом 60 днів, тобто, до 15.09.2016.

Відтак, відлік строку позовної давності починається з 16.09.2016 та закінчується через три роки, тобто 16.09.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 2 998,00 євро збитків.

16.08.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн та судового збору.

У судовому засіданні 19.08.2019 представник відповідач вказавши на безпідставність заявлених позовних вимог, зазначив також про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та ціною позову.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2999, виданого 21.11.2005, договору №20/ГП про надання правничої допомоги від 15.02.2019, додатку №1 від 15.02.2019 до договору про надання правничої допомоги №20/ГП, акту про надання правничої допомоги від 09.08.2019 на суму 20 000,00 грн, розрахунку від 09.08.2019 витрат на правничу допомогу на підставі договору №20/ГП від 15.02.2019, квитанції №0.0.1433339837.1 від 12.08.2019 на суму 20 000,00 грн, довідки №20/Г/1 від 13.08.2019, ордеру серії КС №510636 від 28.05.2019.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 5 000,00 грн. Наведений висновок суду обгрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, так як за своєю категорією вона не є складною (спір виник внаслідок втрати вантажу за разовим перевезенням); наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося); ціною позову, яка не є великою (еквівалентно становить 90 930,54 грн).

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Зелений гай , с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 72, Миколаївський район, Львівська область (ідентифікаційний код 30418517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю REINT WOOD OU , м. Таллін, вул. Пає 21, Естонія (реєстраційний номер 14051975) 2 998,00 євро збитків, 1 921,00 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 19.08.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.08.2019.

Суддя Мазовіта А.Б.