Ухвала

від 21.08.2019 по справі 449/920/19

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 449/920/19

2-з/449/3/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2019 р. м.Перемишляни

21 серпня 2019 року суддя Перемишлянського районного суду Львівської області Борняк Р.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

20.08.2019 року до суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на будівлю Контори (адмінбудинок), яка знаходиться за адресою: 81252, Львівська область, Перемишлянський район, с. Добряничі, вул. Шевченка, 35.

Заяву обгрунтовує тим, що він - ОСОБА_1 є власником свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ №ХІ НОМЕР_1 виданого Добряницькою сільською радою 03 грудня 2013 року з часткою майна в пайовому фонді ПАФ «Добряничі» у розмірі 307047 гривень.

Рішенням зборів співвласників майнових паїв ЦМК ПАФ «Добряничі» від 24 січня 2014 року для часткового погашення його свідоцтва серії НОМЕР_2 №ХІ НОМЕР_1 на суму 307047 гривень йому виділено з пайового фонду приватної агрофірми «Добряничі» (надалі - ПАФ «Добряничі» ) майно в натурі на суму 181989 гривень, в тому числі будівля Контори.

Зазначає, що внаслідок нехтування посадовими особами (сільський голова ОСОБА_2 З.М., начальник відділу агропромислового розвитку Перемишлянської РДА Лоїк О.В., власник ПАФ «Добряничі» Багрій ОСОБА_3 ) законодавчими та нормативно-правовими актами щодо реформування аграрного сектора економіки, фальсифікації документів пов`язаних з пайовим фондом громадян та надання цими особами мені недостовірної інформації щодо розпаювання майна колишнього колгоспу с. Добряничі йому вже близько 10 років не вдається отримати викуплене майно, в тому числі і будівлі Контори.

Звертає увагу, що агрофірма «Добряничі» в особі ОСОБА_4 роками користується його будівлею Контори (адмінбудинком) не сплачуючи йому при цьому жодних коштів. Маючи попередній досвід розгляду в Перемишлянському районному суді справи за його позовною заявою до ПАФ «Добряничі» про витребування майна з чужого незаконного володіння, який тривав більше чотирьох років, а головною причиною для «власника» ПАФ «Добряничі» ОСОБА_4 затягувати розгляд справи був факт подальшого безоплатного користування у своїх цілях належним йому майном, то з огляду на це накладення арешту на Контору (адмінбудинок) позбавить ПАФ «Добряничі» сенсу затягувати розгляд справи про витребування будівлі Контори (адмінбудинку) та пришвидшить процес виготовлення ним свідоцтва про право власності на будівлю Контори та отримувати нарешті від оренди його майна грошові кошти.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3)встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5)зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7)передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митногоо формлення товарів чи предметів; 9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Значення цього інституту полягає в тому, що ним захищаються права позивача у разі несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, продати чи знищити його та з метою попередження інших потенційних труднощів, що виникають під час реалізації рішення суду у конкретній справі.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

У заяві про забезпечення позову позивач навів достатні підстави щодо необхідності забезпечення даного позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про необхідність задоволення поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову та необхідності вжити заходи забезпечення у виді: накладення арешту на будівлю Контори (адмінбудинок), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Львівська область АДРЕСА_2 Перемишлянський район, с АДРЕСА_3 Добряничі, вул. Шевченка, 35.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 149-153, 154 ЦПК України ,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволити.

З метою забезпечення позову:

- накласти арешт на будівлю Контори (адмінбудинок), яка знаходиться за адресою: 81252, АДРЕСА_4 вул АДРЕСА_3 Шевченка, 35.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Борняк Р.О.