Справа № 449/920/19 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.
Провадження № 22-ц/811/962/20 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:84
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2020 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Бадівська О.О.
за участю ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року в складі судді Борняк Р.О.
у справі
за заявою ОСОБА_1 про заміну заходу забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну заходу забезпечення позову відмовлено.
Дану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу.
Вважає, що ухвала суду є незаконною та не обґрунтованою.
Постановлючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції проігнорував наведені ОСОБА_1 фактичні обставини справи щодо діяльності ПАФ Добряничі та спірних майнових відносин ОСОБА_1 та ПАФ Добряничі .
Вказує, що внесення запису про обтяження №33115714 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в разі несумлінних дій відповідача не забезпечує його прав для виконання можливого судового рішення. Його права будуть забезпечені тільки за умови обмеження права користування будівлею Контори та одночасною заборооною вчинення реєстраційних дій щодо ПАФ Добряничі в Єдиному державному реєстрі .
Просить скасувати ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року та постановити нову ухвалу, якою задоволити заяву про заміну заходу забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права , бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну заходу забезпечення позову суд першої інстанції зазначив, що ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 21.08.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на будівлю Контори (адмінбудинок), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , таким чином права позивача у разі несумлінних дій відповідача забезпеченні. Окрім того, вважав, що заходи забезпечення які просить застосувати ОСОБА_1 є прямим втручанням в господарську діяльність підприємства, яке може призвести до безповоротних та негативних наслідків для відповідача і інших осіб.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватної агрофірми Добряничі про витребування будівлі контори.
22.07.2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про заміну заходу забезпечення позову, в якій просить замінити захід забезпечення позову здійснений шляхом внесення даних про обтяження в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на наступні заходи забезпечення позову, а саме:
- обмежити право користування будівлею Контори (адмінбудинок), яка знаходиться за адресою 81252, Львівська область, Перемишлянськнй район, с. Добряничі, вул. Шевченка, 35 шляхом проведення опису та здійснити опечатування;
- заборонити суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, щодо приватного підприємства приватної агрофірми "Добряничі", яка знаходиться за адресою: 81252, Львівська область, Перемишлянськнй район, село Добряничі, код ЄДРПОУ 04950224.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Згідно ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно ст. 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала.
Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).
Як встановлено матеріалами справи, ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 21.08.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на будівлю Контори (адмінбудинок), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий вид забезпечення позову є співмірним і відповідає заявленим позовним вимогам, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення та не вбачає підстав для заміни заходу забезпечення позову.
Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається також на кошти та інших цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах (ст.. 56 ЗУ Про виконавче провадження )
Забезпечення позову шляхом накладення арешту не завдає шкоди сторонам, оскільки накладення арешту на нерухоме майно тимчасово перешкоджає відчуженню такого майна. Окрім того, заходи забезпечення позову, які просить вжити ОСОБА_1 , а саме обмежити право користування будівлею Контори (адмінбудинок) та заборонити суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, щодо приватного підприємства приватної агрофірми "Добряничі" не передбачені ст.. 150 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст..13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції , було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України Львівський апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 21 серпня 2020 року.
Головуючий
Судді
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.08.2020 |
Оприлюднено | 25.08.2020 |
Номер документу | 91114651 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Струс Л. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні