Постанова

від 29.08.2019 по справі 373/615/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 373/615/17

провадження № 61-29506св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

третя особа - Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що 19 червня 2006 року між ним та Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 36,3350 га строком на десять років. Протягом цього строку ні у відповідача, ні у третьої особи не виникало жодних претензій до позивача, який належним чином виконував свої обов`язки орендаря згідно з умовами договору, і продовжує виконувати їх і після закінчення строку дії договору оренди.

Маючи бажання продовжити договір оренди землі, 10 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з листом про поновлення договору оренди земельної ділянки, на що отримав відмову у продовженні договору з надуманих, на його думку, підстав - в зв`язку з відсутністю витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ОСОБА_1 повторно звернувся 09 серпня 2016 року до відповідача із заявою про поновлення договору оренди, до якої долучив проект додаткової угоди.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі (далі - ЗУ Про оренду землі ) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після спливу строку дії договору оренди землі від 19 червня 2006 року протягом місяця, тобто у період з 20 червня 2016 року по 20 липня 2016 року від відповідача не надходило жодного листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі чи відмови у такому поновленні у будь-якій іншій формі, в зв`язку з чим позивач вважав договір оренди землі, укладений 19 червня 2006 року між ним та третьою особою, поновленим на той самий строк на тих самих умовах.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір оренди землі від 19 червня 2006 року № 10 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_2 та Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією, поновленим на той самий строк на тих самих умовах.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на статтю 33 ЗУ Про оренду землі , статтю 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виходив із аналізу досліджених доказів у справі, специфіки провадження діяльності, пов`язаної з використанням земельних ділянок сільськогосподарського призначення, врахував те, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою і сплачує орендну плату, а відповідач не звертався до позивача із вимогою про повернення земельної ділянки.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії відповідача про відмову у поновленні договору оренди землі є правомірними, оскільки переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк може бути реалізоване перед іншими особами, за умови надсилання орендодавцю проекту відповідної додаткової угоди, який підлягає перевірці ним на відповідність вимогам закону і узгодженню шляхом прийняття рішення про поновлення договору та подальшого укладення про це додаткової угоди до договору. Недотримання такої процедури, зокрема внаслідок не надсилання орендарем проекту додаткової угоди, а тим більше наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору через неналежне виконання орендарем умов договору, унеможливлює висновок про обґрунтованість позову і ухвалення судом рішення про визнання договору поновленим, а додаткової угоди до нього укладеною.

Таким чином, оскільки позивач не долучив до листа-повідомлення від 10 травня 2016 року проекту додаткової угоди, як того вимагає частина п`ята статті 33 ЗУ Про оренду землі , рішення відповідача про відмову у поновленні договору оренди землі, викладене в листі від 08 червня 2016 року, відповідає визначеному законом порядку поновлення договорів оренди землі та відповідно прав позивача не порушує.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини шостої статті 33 ЗУ Про оренду землі і як наслідок прийшов до помилкового висновку по суті позову; в оскаржуваному рішенні апеляційний суд жодним чином не зазначив причини відхилення поданих ним заперечень на апеляційну скаргу; відповідач, як орендодавець, не дотримався вимог, передбачених частиною шостою статті 33 ЗУ Про оренду землі , а саме: протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, тобто в період з 22 червня 2016 року по 22 липня 2016 року не направив орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Також заявник зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на рішення відповідача про відмову у поновленні договору оренди землі, викладене у листі від 08 червня 2016 року, не може прийматись до уваги, оскільки прийняте в період дії договору оренди, який був чинним до 22 червня 2016 року. Крім того, в підтримку рішення суду першої інстанції наводить правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року № 6-10цс15.

Від Головного управління Держгеокадастру у Київській області у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якій відповідач просить відхилити касаційну скаргу, яка є необґрунтованою, а рішення Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін, як таке, що постановлене відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року провадження № 61-29506ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області 19 червня 2006 року був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 36,3350 га, що розташована на території Гайшинської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір оренди 22 червня 2006 року зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому відділі № 19 Київської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - договір оренди).

Відповідно до пункту 4 договору оренди він укладений на строк десять років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

До закінчення строку дії договору про оренду землі, 10 травня 2016 року, ОСОБА_1 , з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди, подав відповідачу лист-повідомлення за реєстраційним номером Ш-15250/0/5/16, без долучення до нього проекту додаткової угоди.

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було розглянуто лист-повідомлення ОСОБА_1 та за відсутності проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди, витягу з нормативної грошової оцінки, не зазначення кадастрового номеру земельної ділянки прийнято рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки, про що повідомлено позивача листом від 08 червня 2016 року № Ш-15254/0-8910/6-16.

ОСОБА_1 09 серпня 2016 року подав Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області доопрацьований лист-повідомлення про поновлення договору оренди з долученням до нього, в тому числі, проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди.

Відповідачем було розглянуто лист-повідомлення ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки в зв`язку із закінченням терміну подання такого листа, про що було повідомлено позивача листом від 08 вересня 2016 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗУ Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 ЗУ Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 ЗУ Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 ЗУ Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 ЗУ Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 ЗУ Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 ЗУ Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Зазначений правовий висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 10 квітня 2018 року № 14-65цс18 (справа № 594/376/17-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови у поновленні договору оренди за умови відсутності проекту додаткової угоди, що не була додана позивачем до надісланого ним орендодавцю листа-повідомлення про поновлення договору оренди.

Переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк може бути реалізоване перед іншими особами, за умови надсилання орендодавцю проекту відповідної додаткової угоди, який підлягає перевірці ним на відповідність вимогам закону і узгодженню шляхом прийняття рішення про поновлення договору та подальшого укладення про це додаткової угоди до договору.

Обґрунтування позивачем своїх вимог та посилання у касаційній скарзі на порушення відповідачем та неправильне застосування апеляційним судом частини шостої статті 33 ЗУ Про оренду землі спростовується законодавчою вимогою, закріпленою в частині третій статті 33 цього Закону, а саме: до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди, та пунктом 4 договору оренди, який за своїм змістом відповідає положенням частини п`ятої статті 33 ЗУ Про оренду землі .

При цьому умова долучення орендарем проекту додаткової угоди до договору оренди землі розповсюджується на обидві підстави поновлення договору оренди землі, передбачені як частинами другою-п`ятою, так і частиною шостою статті 33 ЗУ Про оренду землі .

За таких умов суд апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи пункт 4 договору оренди, правильно вирішив спірне питання у відповідності до вимог статті 33 ЗУ Про оренду землі .

Відповідач скористався своїм правом та прийняв рішення про відмову в поновленні договору оренди з позивачем двічі - 08 червня 2016 року (в межах місячного строку у відповідь на перше звернення ОСОБА_1 від 10 травня 2016 року) та 08 вересня 2016 року (в межах місячного строку у відповідь на повторне звернення ОСОБА_1 від 09 серпня 2016 року).

Послання скаржника на неврахування апеляційним судом правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року № 6-10цс15, є необґрунтованим, оскільки у наведеній заявником постанові Верховного Суду України та оскаржуваному судовому рішенні встановлено різні фактичні обставини справ.

Щодо посилання заявника на відсутність в оскаржуваному рішенні апеляційного суду підстав відхилення поданих позивачем заперечень на апеляційну скаргу відповідача Суд зазначає наступне. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі рішення судом апеляційної інстанції та зводяться до незгоди заявника з висновками суду щодо оцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик