Постанова

від 10.07.2007 по справі 12/100/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/100/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" липня 2007 р. Справа № 12/100/07

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:                                                                      Воронюка О.Л.

Суддів:                                                                                   Єрмілова Г.А.

                                                                                   Лашина В.В.

При секретарі:                                                                               Кіценко В.С.

За участю представників сторін:

Від позивача -  Пожар С.В., довіреність  № 2943 від 07.12.06р.;  

Від відповідача –Валешинська Н.І., довіреність  № 86 від 25.05.07р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства „Регіональний контракт”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.05.2007р.

по справі №12/100/07

за позовом ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів”

до Комунального підприємства „Регіональний контракт”

про стягнення 1 321 163,48 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.05.2007р. (суддя Філінюк І.Г.) позов ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів” задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства „Регіональний контракт” на користь позивача суму 1 273 698,30 грн. боргу, 12 737 грн. держмита та 115 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Комунальне підприємство „Регіональний контракт” подало апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення спору по суті та невідповідність висновків , викладених в рішенні, обставинам справи,  а також порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач послався на те, що судом першої інстанції:

- не наведено мотивів, з яких відхилені доводи відповідача стосовно того, що він є комунальним підприємством, що перебуває в оперативному управлінні Головного управління сільського господарства та продовольства Миколаївської облдержадміністрації і, відповідно, обмежений у прийнятті самостійних рішень стосовно своєї господарської діяльності;

- не надано належної юридичної оцінки договору купівлі-продажу зерна № К-4/48 від 06.04.2004р., факт укладання якого, на думку відповідача, має вирішальний характер для вирішення спору;

- не прийнято до уваги посилання відповідача на наявні в матеріалах справи документи, які, на думку відповідача, підтверджують факт незаконного користування позивачем зерном, що є власністю відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства „Регіональний контракт” не підлягає задоволенню з огляду на таке.

ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів” та Комунальне підприємство „Регіональний контракт” 16.09.2003р. уклали договір зберігання №К-4-а/17 та додаткові угоди до нього №1 від 29.12.2003р. та №2 від 30.06.2004р.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів” повинно було взяти на зберігання у Комунального підприємства „Регіональний контракт” 15000 тон зерна продовольчої пшениці (п.2.1 договору), а КП„Регіональний контракт” зобов'язувався розрахуватись за надані позивачем послуги відповідно до розрахунку, передбаченого розділом 3 договору, а саме 5 грн. за 1 тону за один місяць зберігання.

Відповідно до п. 8.7 Договору зберігання, він діє до 01.04.2005р.

Згідно п. 3.3 договору оплата за надані послуги повинна проводитись на протязі 3 банківських днів з моменту видачі позивачем рахунку на оплату.

З матеріалів справи (а.с. 15-16) вбачається, що за період з грудня 2003р. по квітень 2004р. ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів” прийняв на зберігання від КП „Регіональний контракт” пшеницю 3-го класу в кількості 5 437 170 кг. та 4-го класу –3 814 080 кг., всього 9 251 250 кг.

За послуги по зберіганню пшениці з грудня 2003р. по 1 квітня 2005р.    ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів” видав КП „Регіональний контракт” рахунок №№580-596 на загальну суму 672377,37 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті за зберігання, своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у період з 31.12.2003р. по 31.03.2005р. та з 01.12.2005р. по 31.01.2007р. за ним виникла заборгованість по оплаті за зберігання пшениці у сумі 1 273 698,30 грн.

Відповідно до ст.936 ЦК України, за  договором зберігання одна сторона  (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі.

Судова колегія зазначає, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, зберігав пшеницю відповідно до умов договору.

Згідно ст.946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний строк її зберігання.

Згідно ст. 28 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, ст. 12 Закону України „Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва”, якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Доводи скаржника відносно того, що він є комунальним підприємством, господарська діяльність якого обмежена у зв`язку з необхідністю прийняття управлінських рішень відповідним органом місцевої влади, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки КП „Регіональний контракт” є юридичною особою, має основні та оборотні активи, вартість яких відображається на самостійному балансі і належать відповідачу на праві господарського відання. У відповідності до вимог ст. 55 Господарського кодексу України КП „Регіональний контракт” визнається суб`єктом господарювання.

Стаття 6 ГК України, що регламентує загальні принципи господарювання на Україні, зокрема встановлює принцип забезпечення економічної багатоманітності та рівного захисту усіх суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

До того ж, питання юридичної оцінки діяльності органів місцевої влади, до сфери управління яких віднесено КП „Регіональний контракт”, не було предметом позовних вимог і не розглядалося судом першої інстанції, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України, не може бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Посилання відповідача на Договір купівлі-продажу зерна № К-4/48 від 06.04.2004р. як на підставу, що звільняє його від виконання зобов`язань за договором зберігання судовою колегією не приймаються, оскільки, відповідно до п. 6.2 Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої Наказом Мінагрополітики від 11.07.2005р. № 310, перед переоформленням зерна перший власник повинен повністю розрахуватися з підприємством за послуги з приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна.

З матеріалів справи слідує, що фактично КП „Регіональний контракт” було продано ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів” 4 600 880 кг. зерна, плата за зберігання якого, відповідно до п. 8.12 Договору зберігання, позивачем не нараховувалася. Інше зерно позивач викупити відмовився, чим, на думку відповідача, завдав суттєвих збитків бюджету області та зробив неможливим виконання умов договору зберігання Комунальним підприємством „Регіональний контракт”.

Зазначені доводи відповідача не можуть бути прийняті судовою колегією, оскільки відповідачем не представлено жодних доказів спонукання позивача до належного виконання своїх зобов`язань, предметом судового розгляду в суді першої інстанції зазначені правовідносини не були. Факт переходу права власності на зерно у розмірі 4 600 880 кг. від Комунального підприємства „Регіональний контракт” до ВАТ „Миколаївський комбінат хлібопродуктів” визнається обома сторонами. Доказів проведення розрахунків та оформлення права власності на решту об`єму зерна, що згідно Договору № К-4а/17 від 16.09.2003р. передавалося на зберігання, відповідачем представлено не було.

Посилання скаржника на те, що позивач незаконно використовував передане на зберігання зерно не приймається судовою колегією, з огляду на те, що відповідно до умов Договору зберігання № К/4а/17 від 16.09.2003р. використання з власною метою переданого на зберігання зерна, не є підставою для звільнення Замовника (Комунального підприємства „Регіональний контракт”) від плати за зберігання зерна. Однак, у той же час, доведення істотного порушення договору другою стороною, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України може бути підставою для зміни або розірвання договору за рішенням суду.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не доведено наявність підстав, що звільняли б його від виконання зобов`язань по оплаті послуг складу за договором зберігання.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства „Регіональний контракт” –відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.05.2007р по справі №12/100/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Регіональний контракт” - без задоволення.

Головуючий суддя                    Воронюк О.Л.

Суддя                             Єрмілов Г.А.

Суддя                                                                                         Лашин В.В.

Постанова підписана  16.07.2007р.