Рішення

від 28.08.2019 по справі 620/1284/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1284/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Кінебаса О.М.,

представника відповідача - Бисикало Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства ''Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№91)'' до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство ''Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№91)'' (далі - ДП Підприємство ДКВС України (№91) ) 10.05.2019 звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області), у якому просить визнати протиправними та скасувати: вимогу відповідача про сплату боргу від 20.02.2019 №Ю-00003911306; рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2019 №00003921306; податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 №00003931306.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що виплату заробітної плати засудженим має здійснювати саме державна установа - виправна колонія, а не державне підприємство, оскільки саме установа є роботодавцем зазначених осіб. Крім того, у діючій на час спірних правовідносин редакції Кримінально-виконавчого кодексу України, виключно виправну колонію було наділено правом укладати трудові договори з засудженими. Враховуючи наведене, зазначив, що Державна установа Менська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (№91), а не ДП Підприємство ДКВС України (№91) , мала сплачувати за засуджених єдиний внесок.

Ухвалою судді від 27.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено перше підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.06.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 25.06.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, призначено справи до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та пояснив, що з огляду на умови Договорів на використання праці осіб, засуджених до позбавлення волі, для виконання робіт і послуг, та той факт, що Державне підприємство є власником виконаних робіт, на підприємстві ведеться табель обліку робочого часу засуджених, оформлюються рознарядки виконання робіт, засудженим до позбавлення волі нараховується щомісячно заробітна плата, одночасно виконується функція податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору (за період з 01.10.2016 по 30.09.2018), саме позивач є роботодавцем відповідно до діючого законодавства.

У зв`язку з наведеним вважає, що ДП Підприємство ДКВС України (№91) , як податковий агент, зобов`язане своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими. Також позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність, а у випадку невиконання цих обов`язків - нести визначену законодавством відповідальність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов має бути задоволений у повному обсязі, враховуючи такі обставини.

ДП Підприємство ДКВС України (№91) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.06.2000 внесено відповідний запис (а.с. 116). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2016 №3544/5 (а.с. 110-115).

Судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , наказу від 15.01.2018 №83 та згідно плана-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на І кв. 2019 року, посадовими особами контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка ДП Підприємство ДКВС України (№91) з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2019 №114/13-06/08681100 (а.с. 13-65), у якому зафіксовано порушення ДП Підприємство ДКВС України (№91) вимог законодавства, а саме:

- п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст.7 та ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , внаслідок чого визначено суму податкових зобов`язань з єдиного внеску за період, що перевірявся на суму 1 080 977,70 грн., в тому числі за 2016 рік - 57 893,00 грн., за 2017 рік - 535 744,00 грн., за 2018 рік - 487 340,70 грн.;

- розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 №111/26556 та п. 51.1 ст. 51, пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із такими висновками, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку, однак листом від 18.03.2019 за №4165/10/25-01-13-06-10 висновок акту перевірки залишено без змін (а.с. 66-74, 75-85).

На підставі акту перевірки від 19.02.2019 №114/13-06/086681100 ГУДФС у Чернігівській області винесено ДП Підприємство ДКВС України (№91) :

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2019 №Ю-00003911306, якою нараховано недоїмку з єдиного внеску в сумі 1 080 977,70 грн. (а.с. 86);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2019 №00003921306 на суму 535 083,05 грн. (а.с. 87-89);

- податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 №00003931306, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п у сумі 1 020,00 грн. (а.с. 90-91).

ДП Підприємство ДКВС України (№91) оскаржило вказані рішення та вимогу в адміністративному порядку (а.с. 92-104), але рішенням ДФС України від 26.04.2019 №20358/6/99-99-11-05-02-25 вони залишені без змін (а.с. 105-108).

Вважаючи вказані рішення та вимогу протиправними, ДП Підприємство ДКВС України (№91) звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Положеннями статті 162 Податкового Кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, визначений пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Положеннями підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі статтею 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

В силу положень статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Чинним законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

У свою чергу, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. На податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно абзацу 1 пункту 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно абзацу1 пункту 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як вбачається із Статуту ДП Підприємство ДКВС України (№91) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Так, відповідно до підпункту 6 частини 2 статті 13 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Порядок використання праці засуджених осіб та нарахування їм заробітної плати врегульовано положеннями статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України №1492-VI.II від 07.09.2016), якою визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Отже, залучення засуджених до позбавлення волі до робіт як на підприємстві виправної колонії так і на державному підприємстві, має здійснюватися за одночасним додержанням наступних умов:

- засуджені мають працювати за строковим трудовим договором;

- строковий трудовий договір укладається між засудженим і виправною колонією;

- забезпечується належна охорона та ізоляція засуджених.

Без оплати засуджені можуть бути залучені лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством (абзац перший частини п`ятої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Таким чином, роботодавцем для засуджених, які залучаються для оплачуваної праці та на підставі строкового трудового договору, з 08.10.2016 має виступати у спірних правовідносинах виправна колонія.

Інші нормативно-правові акти мають відповідати нормам Кримінально-виконавчого кодексу України як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, та у разі прийняття перших до 08.10.2016, вони мають застосовуватись із врахуванням відповідних законодавчих змін.

При цьому, суд звертає увагу, що особові рахунки засуджених веде саме виправна колонія, у зв`язку із чим саме на колонію покладено обов`язок здійснювати відповідні зарахування на такі рахунки і відрахування із заробітку та інших доходів засуджених задля забезпечення додержання черговості утримання відповідних сум.

Зокрема, згідно статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 6.3 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 №396/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за №387/22919, першочергово відраховуються податок на доходи фізичних осіб і суми аліментів, а в подальшому вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу), вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування), витрати за виконавчими листами на користь громадян, за виконавчими листами на користь юридичних осіб та суми відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Проведення всіх належних відрахувань та утримань із сум заробітної плати державною установою також прямо передбачено пунктом 4.5 Порядку організації виробничої діяльності та залучення засуджених до суспільно корисної праці на підприємствах виправних центрів, виправних та виховних колоній Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.01.2013 №26/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.01.2013 за №68/22600.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що обов`язок здійснювати своєчасну виплату працівникові заробітної плати покладається саме на роботодавця, як сторону трудового договору. Оскільки у даному випадку роботодавцем виступає саме Державна установа Менська виправна колонія №91 , а не ДП Підприємство ДКВС України (№91) , то відповідно і обов`язок дотримання вимог діючого трудового законодавства, покладається на колонію.

При цьому, суду не надано належних та допустимих доказів того, що позивач є роботодавцем для засуджених та укладав з ними строкові трудові договори, здійснював виплату заробітної плати засудженим та сплачував за засуджених загальнообов`язкові державні соціальні виплати.

Таким чином, фактична виплата заробітної плати засудженим здійснюється Державною установою Менська виправна колонія (№91) , а не ДП Підприємство ДКВС України (№91) , у зв`язку із чим суд вважає, що у правовідносинах щодо організації залучення до суспільно-корисної оплачуваної праці засуджених, які відбувають покарання в Державній установі Менська виправна колонія (№91) , позивач не є податковим агентом.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача та свідчать матеріали справи, протягом перевіряємого періоду ДП Підприємство ДКВС України (№91) залучало засуджених до позбавлення волі осіб до оплачуваної праці на підставі договорів від 04.01.2016 №Г-1/Г2, від 01.02.2017 №Г-4/Г-1 та від 02.01.2018 №Г-1/1-Г, укладених між позивачем (замовник) та Менською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області №91 (у подальшому змінено назву на Державну установу Менська виправна колонія (№91) ) (виконавець) (а.с. 117-124).

Підпунктом 1.1 Договорів передбачалось, що виконавець надає у розпорядження замовнику відповідно до умов даних договорів робочу силу з числа засуджених, що відбувають покарання у Менській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області №91 (ДУ Менська виправна колонія (№91) ) для залучення до суспільно корисної оплачуваної праці на виробничих потужностях замовника.

У свою чергу, пунктом 4.5 Договорів визначено, що розрахунки по оплаті вартості виконаних робіт замовник проводить безпосередньо з виконавцем на підставі підписаного сторонами акту, не пізніше 30 числа відповідного звітного місяця, шляхом перерахування: на депозитний рахунок виконавця суми заробітної плати засуджених, що на підставі акту, відповідно до діючого законодавства, підлягає зарахуванню на особові рахунки засуджених; на спеціальний рахунок виконавця суму відрахувань із заробітної плати засуджених за комунально-побутові послуги та харчування та 50% нарахувань на заробітну плату засуджених.

При цьому, пункт 4.6 Договорів, яким передбачено, що перерахування інших утримань із заробітної плати засуджених (утримань за виконавчими листами, аліментів, військового збору, ПДФО) здійснюється замовником безпосередньо до відповідних органів та адресатів в термін, установлений відповідно до діючого законодавства, не відповідає вищевикладеним вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим ДП Підприємство ДКВС України (№91) має намір звертатись до Державної установи Менська виправна колонія (№91) ) із вимогою про повернення надмірно виплачених коштів.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що під час розгляду справи по суті встановлено відсутність, на час виникнення спірних правовідносин, обов`язку позивача щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску за осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП Підприємство ДКВС України (№91) є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства ''Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№91)'' (код ЄДРПОУ 08681100, пров. Дружби, 5-Б, смт. Макошине, Менський район, Чернігівська область, 15652) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про сплату боргу від 20.02.2019 №Ю-00003911306.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними органами доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2019 №00003921306.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 20.03.2019 №00003931306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Державного підприємства ''Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№91)'' судові витрати в сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 вересня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна