Постанова

від 27.08.2019 по справі 520/9866/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2019 року

м. Київ

справа №520/9866/18

адміністративне провадження №К/9901/17054/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гончарової І.А., Гусака М.Б.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 (суддя - Панов М.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 (судді - Чалий І.С., Спаскін О.А., Перцова Т.С.) у справі за позовом Головного управління ДФС (ГУ ДФС) у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Садін" (Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,

У С Т А Н О В И В :

08.11.2018 ГУ ДФС у Харківській області звернулося до суду з позовом до ТОВ "Садін" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства та зупинення видаткових операцій на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що підставою для звернення до суду з позовом стала відмова Товариства у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення фактичної перевірки, призначеної згідно з наказом заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 23.10.2018 №7923.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 31.01.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019, у задоволенні позову відмовив.

Постановлені у справі судові рішення вмотивовані тим, що адміністративний арешт майна платника податків накладається за рішенням керівника (заступника) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має перевірити суд. З посиланням на положення підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України (ПК) суди вказали, що на момент звернення до суду з позовом минули встановлені законом строки для звернення контролюючого органу до суду із заявою про визнання адміністративного арешту обґрунтованим 96 годин, у зв`язку з чим умовний адміністративний арешт майна Товариства, застосований згідно з рішенням заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 30.10.2018 №45203/10/20-40-40-0116, є припиненим. Що ж до позовних вимог про зупинення видаткових операцій на рахунках Товариства, то за висновком судів першої та апеляційної інстанцій зупинення видаткових операцій (арешт коштів) не може бути застосовано з підстав, встановлених статтею 94 ПК, зокрема відмовою платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

У касаційній скарзі ГУ ДФС у Харківській області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ці вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили належним чином дотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки, що є передумовою для оцінки адміністративного арешту обґрунтованим чи не обґрунтованим. Зазначає, що арешт коштів платника податків здійснюється за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК, та не залежить від рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для звернення податкового органу до суду з позовом слугувало рішення заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 30.10.2018 №45203/10/20-40-40-0116 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ "Садін". Це рішення прийняте на підставі акту від 25.10.2018 №8567/20-40-40-01-10/41675529 про відмову з боку Товариства у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки ТОВ "Садін", призначеної згідно з наказом від 23.10.2018 №7923 з підстав, встановлених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК (у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області здійснено вихід за адресою провадження господарської діяльності ТОВ "Садін" (м. Харків, вулиця Морозова, 11) для проведення фактичної перевірки, однак, при врученні копії наказу та направлення на проведення перевірки представник відповідача у допуску до перевірки відмовив.

ГУ ДФС у Харківській області 31.10.2018 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просило суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують ТОВ "Садін".

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 31.10.2018 відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за заявою ГУ ДФС у Харківській області до ТОВ "Садін" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом у загальному порядку.

За визначенням пункту 94.1 статті 94 ПК адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 цієї статті передбачені підстави для застосування адміністративного арешту майна, в тому числі відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 цього пункту). Перелік таких підстав є вичерпним.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 цієї ж статті керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

При цьому, відповідно до положень пункту 94.10 статті 94 ПК обґрунтованість рішення про арешт майна має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У разі відсутності протягом строку, визначеного пунктом 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим згідно з підпунктом 94.19.1 пункту 94.19 цієї статті адміністративний арешт майна платника податків припиняється в силу закону.

Як встановили суди попередніх інстанцій, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства прийнято 30.10.2018, тоді як звернення з позовною заявою, на підставі якої відкрито провадження у цій справі, мало місце 08.11.2018.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову ГУ ДФС у Харківській області в частині позовних вимог про визнання адміністративного арешту обґрунтованим є правильним та відповідає правильному застосуванню норм пункту 94.10, підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК. Застосовуючи ці норми, суди попередніх інстанцій правильно вказали, що в разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту, він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий підпункту 94.6.2 пункту 94.6 ПК).

Згідно з правовою позицією палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 27.11.2018 у справі №820/1929/17 (касаційне провадження №К/9901/40847/18) за позовом ГУ ДФС у Харківській області до ТОВ "Метпромтех", арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

При цьому положення статті 94 ПК не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Системне тлумачення норм цієї статті свідчить, що адміністративний арешт коштів платника податків не є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і не може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 ПК викладаються в єдиному контексті, а її норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак вимога цієї норми процесуального права не була виконана судами першої та апеляційної інстанції, оскільки при ухваленні судових рішень у цій справі висновок Верховного Суду щодо застосування норм пункту 94.2 статті 94 ПК, викладений в постанові від 27.11.2018, не був врахований без будь-яких застережень стосовно причин для цього.

Висновок судів попередніх інстанцій, що відсутність чинного рішення про застосування адміністративного арешту майна Товариства є підставою для відмови у задоволенні позову контролюючого органу про зупинення видаткових операцій на банківських рахунках Товариства, не відповідає правильному застосуванню норм підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20, пункту 94.2, підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК. Відсутність підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК.

Відповідно до підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Що ж до співвідношення понять "арешт коштів на рахунках" (підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20, абзац другий пункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК) та "зупинення видаткових операцій на рахунках" (підпункт 20.1.31 пункту 20.1 статті 20, пункт 89.4 статті 89, пункт 91.4 статті 91 ПК), то відповідно до норм ПК вони мають однакове значення з точки зору їх застосування як примусового заходу.

Згідно з пунктом 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (з наступними змінами), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

З метою правильного вирішення спору, що є предметом у цій справі, необхідно встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для зупинення видаткових операцій на банківських рахунках Товариства. ГУ ДФС у Харківській області посилається на те, що Товариство не допустило його посадових осіб до проведення фактичної перевірки при наявності законних підстав для проведення перевірки. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини, на які посилається ГУ ДФС як на підставу позову, тоді як ці обставини відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України є предметом доказування. Зупинення видаткових операцій на банківських рахунках платника податків як захід примусу можливе у разі коли відмова платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки не була обумовлена відсутністю законних підстав для проведення перевірки та/або обставинами, передбаченими абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 ПК.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Невстановлення обставин щодо підстав недопуску Товариством посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення фактичної перевірки унеможливлює висновок щодо правильності вирішення спору в частині позовних вимог про зупинення видаткових операцій на банківських рахунках Товариства, а відтак у відповідності до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині, що стосується цих позовних вимог, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Садін", в цій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.А. Гончарова

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду