Рішення

від 16.08.2019 по справі 415/6446/16-ц

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 415/6446/16-ц

Провадження № 2/415/21/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

за участю

секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта Привільнянська про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Лисичанського міського суду з позовною заявою до ПАТ Лисичанськвугілля в особі ВП Шахта Привільнянська про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 02.08.1993 р. вона працювала у ВП Шахта Привільнянська ПАТ Лисичанськвугілля , остання займана посада - майстер контрольний.

Наказом № 517к від 31 жовтня 2016 її було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення вважає незаконним за наявністю наступних фактичних обстави.

По-перше, її звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників, проте, під час звільнення її з роботи підприємство не дотрималось порядку, передбаченого статтею 49 КЗпП України, а саме: їй не було запропоновано всіх вакантних посад, наявних на підприємстві на час попередження про звільнення.

По-друге, між ВП Шахта Привільнянська ПАТ Лисичанськвугілля (Роботодавець) та профспілкою робітників вугільної промисловості (Профспілка) укладено Колективний договір, який схвалено конференцією трудового колективу 14 березня 2014 року, зареєстрований 04.06.2014. Зазначений Договір вступив у силу 14 березня 2014 року та був чинним на момент її звільнення.

Підпунктом 1.2.6 пункту 1.2 розділу І Договору встановлено, що положення договору розповсюджуються на всіх найманих робітників Підприємства.

Згідно з пунктом 8.5 розділу VIII Договору, роботодавець зобов`язався при звільненні за ініціативою Роботодавця при кінцевому розрахунку здійснювати повне погашення заборгованості по заробітній платі та інших соціальних виплатах. За відсутності такої можливості звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України не здійснювати.

Станом на дату її звільнення заборгованість ВП Шахта Привільнянська ПАТ Лисичанськвугілля з виплати їй заробітної плати складала 21720 грн. 06 коп. В порушення ст.ст. 47, 116 КЗпП України зазначена сума заборгованості не була їй виплачена в день її звільнення. При цьому, в порушення пункту 8.5 розділу VIII Договору за наказом № 517к від 31 жовтня 2016 її було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З 31 жовтня 2016 р. вона не працює. Відповідно, строк, що сплив із зазначеної дати і до дня поновлення на роботі, становить її вимушений прогул. Її середній заробіток за час вимушеного прогулу на день пред`явлення позову становить 170 грн. 23 коп.

На день пред`явлення позову до суду вона перебувала у вимушеному прогулі 22 дня. З 31 жовтня 2016 року по 29 листопада 2016 року. За цей час відповідач зобов`язаний виплатити на її користь заробітну плату в сумі 3745 грн. 06 коп. (170 грн. 23 коп. / розмір середньоденної заробітної плати І х 22 дня /кількість днів вимушеного прогулу/).

На підставі викладеного позивачка просила суд поновити її на роботі майстром контрольним у відокремленому підрозділі Шахта Привільнянська Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля , стягнути з відокремленого підрозділу Шахта Привільнянська Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3745 грн. 06 коп. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати.

В ході розгляду справи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу неодноразово збільшувалися (а.с.58, 87, 133) до 38982, 67 грн.. Заява про збільшення вимог від 16 серпня 2019 р. протокольною ухвалою залишена без розгляду у зв`язку із пропуском строку подання.

В судовому засіданні представник позивача позов та заяви про збільшення позовних вимог підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеному у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з трудовою книжкою позивачка на підставі наказу № 644к від 02.08.1993 була прийнята пробовідборницею на Шахту Привільнянська .

30.10.2016р. на підставі наказу № 517-к від 31.10.2016 позивачку було звільнено за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.7-10).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену цією угодою. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому, зокрема, строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін.

Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 уклала з відповідачем трудовий договір на невизначений строк та перебувала у трудових відносинах з відповідачем - відокремленим підрозділом Шахта Привільнянська Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля з 02.08.1993 до 31.10.2016.

Згідно з Наказом № 517к від 31 жовтня 2016 "Про звільнення за скороченням штату", звільнити ОСОБА_1 таб. № 3083 майстра контрольної дільниці ВТК, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України 30.10.2016, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку згідно з ст. 44 КЗпП України. Підстава наказ "Про скорочення штату працівників" № 408-к від 23.08.2016, згода профспілкового комітету (протокол № 35 від 28.10.2016) (а.с.60, 105-107).

Відповідно до ст. 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом.

Загальна декларація прав людини у статті 8 гарантує право кожної людини на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до роз`яснень Міністерства Юстиції України від 25.01.2011 року щодо гарантій працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Те, що на підприємстві відбувалося скорочення штатів сторонами не заперечується, а тому цей факт не потребує доказування.

Згідно з Витягом з протоколу № 35 від 28.10.2016, дано згоду на звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з скороченням штату 30.10.2016 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.68).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому ч. 2 ст.40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.1, 3 ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

У справі, що розглядається відповідачем не надано доказів щодо персонального попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення, а отже, суд доходить висновку, що відповідачем не був дотриманий двомісячний строк з моменту попередження про наступне вивільнення та звільненням позивача, а отже порушено порядок звільнення , передбачений ст. 49-2 КЗпП України.

Наявний у справі акт про відмову від підпису від 30.08.2016 був складений на підтвердження того факту, що у зв`язку з відсутністю вакантних посад майстра ВТК та інших посад відповідних їх кваліфікації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було запропоновано переведення на посаду робітника виробничих лазень на період соціальної відпустки. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від запропонованих вакансій відмовились. Від підпису даного акту відмовились (а.с.61). При цьому її відмова від підпису зафіксована підписами трьох осіб (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ).

Згідно з листом №01/12-572 від 19.06.2017 на ім`я В.о. директора ВП "Шахта Привільнянська" ОСОБА_5 , на момент звільнення позивачки вакантних посад по іншим відокремленим підрозділам відповідних посаді майстра ВТК не було (а.с.104).

Звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 цього Кодексу). До звільнення позивачу було запропоновано обійняти одну з вакантних посад, а саме: переведення на посаду робітника виробничих лазень на період соціальної відпустки. Обійняти іншу посаді відповідачу не пропонувалось, оскільки, на переконання роботодавця, позивач не відповідав їм за своєю спеціальністю, кваліфікацією та досвідом роботи. З цим доводом суд не погоджується, адже, поняття кваліфікація включає не лише освітній рівень працівника та стаж його роботи, а й здатність виконувати особливі доручення, є оціночним та визначається у кожній конкретній справі залежно від установлених судом обставин.

Водночас, відповідачем не було надано належних та достатніх доказів того, що на підприємстві дійсно не було вакантних посад, у зв`язку з чим відповідач не мав можливості запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, та неприйняття на роботу у період вересень 2016 - жовтень 2016 року інших працівників, що спростовується письмовими поясненнями позивача (а.с.88-97) та Таблицею № 5 "Відомості про трудові відносини осіб" та Звітом про суми нарахованої заробітної плати за період вересень 2016 року - жовтень 2016 року, наданих ДПІ у м. Лисичанську (а.с.113-130).

На підставі викладеного суд доходить висновку, що при звільненні позивача за скороченням штату встановлений законом порядок звільнення не був дотриманий, а відповідачем були порушені вимоги ст. 42-1 КЗпП України та ст. 49-2 КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1

Щодо дотримання умов колективного договору.

Між ВП Шахта Привільнянська ПАТ Лисичанськвугілля (Роботодавець) та профспілкою робітників вугільної промисловості (Профспілка) укладено Колективний договір, який схвалено конференцією трудового колективу 14 березня 2014 року, зареєстрований 04.06.2014. Зазначений Договір вступив у силу 14 березня 2014 року та був чинним на момент її звільнення (а.с.13-17).

Підпунктом 1.2.6 пункту 1.2 розділу І Договору встановлено, що положення договору розповсюджуються на всіх найманих робітників Підприємства.

Згідно з пунктом 8.5 розділу VIII Договору, роботодавець зобов`язався при звільненні за ініціативою Роботодавця при кінцевому розрахунку здійснювати повне погашення заборгованості по заробітній платі та інших соціальних виплатах. За відсутності такої можливості звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України не здійснювати.

Згідно з довідкою № 24/395 від 31.03.2017, наданою ВП "Шахта Привільнянська" ПАТ "Лисичанськвугілля", станом на 31.10.2016 заборгованість по заробітній платі становила 24706,60 грн, в т.ч. заборгованість за грудень 2015 - 1156,67 грн, за квітень 2016 - 800,51 грн, за травень 2016 - 3083,54 грн, за червень 2016 - 588,94 грн, серпень 2016 - 3739,93 грн, вересень 2016 - 4379,06 грн, за жовтень 2016 - 10957,95 грн. Станом на 04.04.2017 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 20218,55 грн (а.с.59).

В порушення ст.ст. 47, 116 КЗпП України зазначена сума заборгованості не була їй виплачена в день її звільнення. При цьому, в порушення пункту 8.5 розділу VIII Договору за наказом № 517к від 31 жовтня 2016 її було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 10 КЗпП України, Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про колективні договори та угоди", положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Стаття 18 Закону України "Про колективні договори та угоди" передбачає відповідальність за невиконання умов колективного договору.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідач в порушення вимог пункту 8.5 розділу VIII Колективного договору звільнив позивача ОСОБА_1 з займаної посади.

Щодо дотримання вимог законодавства з питання погодження профспілковим комітетом за ч. 1 ст. 40 КЗпП України суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 1 ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності від 15.09.1999 року № 1045-ХІV (далі - Закон 1045-ХІV) первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

При цьому у ч. 3 ст. 22 Закону 1045-ХІV разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем був дотриманий тримісячний строк повідомлення профспілкового комітету про наступне скорочення штату та чисельності працівників ВП "Шахта Привільнянська" (Повідомлення про скорочення чисельності та штату працівників" від 15.07.2016 року (а.с.41).

Згідно з ст. 39 Закону 1045-ХІV у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у 15-денний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.

За приписами п. 10 ст. 247 КЗпП, ст. 38 Закону 1045-ХІV виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Згідно рішення Конституційного суду України по справі № 1-31/98, питання про надання згоди на розірвання трудового договору з працівником у передбачених законом випадках і порядку вирішує професійна спілка, яка діє на підприємстві, в установі, організації, членом якої є працівник.

Відповідно до положень ст. 43 КЗпП, п. 10 ст. 247 КЗпП та ст. 39 Закону № 1045-ХІV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 КЗпП , може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових справ № 9 від 06 листопада 1992 року зі змінами, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст.ст. 43 і 43-1 КЗпП України. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

Згідно з Витягом з протоколу № 35 від 28.10.2016 засідання профспілки ВП "Шахта Привільнянська", дано згоду на звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з скороченням штату 30.10.2016 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Постанова прийнята одностайно (а.с.68).

У п. 19 цієї постанови містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Суд дійшов висновку, що при звільненні позивача за скороченням штату встановлений законом порядок не був дотриманий, а відповідачем були порушені вимоги ст. 42-1 КЗпП України, ст. 49-2 КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1 та п. 8.5 розділу VIII Колективного договору, а отже, позовні вимоги в частині поновлення на роботі, заявлено обґрунтовано, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В даному випадку розгляд справи провадився більше одного року не з вини позивача, натомість розгляд справи неодноразово відкладався через численні клопотання про витребування доказів по справі, які судом задовольнялись та у зв`язку зі зміною головуючого по справі.

Згідно з довідкою про заробітну плату № 24/1266 від 28.11.2016, наданою ВП "Шахта Привільнянська" ПАТ "Лисичанськвугілля, середньоденна заробітна плата складає 170, 23 грн., середньомісячне число робочих днів - 22 дні (а.с.12).

В даному випадку розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд визначає наступним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р. Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р. Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Відповідно до п. 10 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р. Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

У позивача ОСОБА_1 період вимушеного прогулу, за який підлягає стягненню середній заробіток, складає з 31.10.2016 року по день ухвалення рішення - 16.08.2019 року.

Так, з 31.10.2016 року по 16.08.2019 року розмір середнього заробітку складає

з 01 листопада 2016 р. по 31 липня 2019 р. - 33 місяці Х 170, 23 грн. Х 22 дні = 123 586, 98 грн.

з 01 серпня по 16 серпня 2019 р. - 12 робочих днів Х 170, 23 грн. = 2042, 76 грн..

Всього середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 125 629, 74 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ст..13 ч.1 ЦПК України підлягають задоволенню у межах позовних вимог в розмірі 38982,67 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1536 грн. 80 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля в особі відокремленого підрозділу Шахта Привільнянська про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді майстра контрольної дільниці ВТК відокремленого підрозділу Шахта Привільнянська Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 жовтня 2016 року по 16 серпня 2019 року включно в сумі 38982 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 67 коп. з урахуванням сум податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча пятсот тридцять шість) грн 80 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030200, код за ЄДРПОУ 37993783, банк Казначейство України (ЕАП), ККДБ 22030200, рахунок 3127205026001, МФО 899998.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення 27 серпня 2019 р. (з урахуванням положень ст. 124 ч. 3 ЦПК України).

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

- відповідач: відокремлений підрозділ Шахта Привільнянська Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля , місце знаходження: 93191, Луганська область, м. Привілля, ідентифікаційний код 26349191.

Суддя В. М. Фастовець