Постанова

від 03.09.2019 по справі 487/10119/14-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.09.19

22-ц/812/1480/19

Провадження №22-ц/812/1480/19

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2019 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

за участі прокурора Цвікілевич Н.В., третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/10119/14 за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення, яке постановив Заводський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Щербини Сергія Вікторовича у приміщенні цього суду 07 червня 2019 року об 11 годині 15 хвилині, повний текст якого складений 19 червня 2019 року у справі за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними і скасування рішення міської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на землю,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 р. Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України (далі - прокурор) звернувся з позовом до суду до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнання незаконними і скасування рішення міської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

Позов обґрунтований тим, що рішеннями Миколаївської міської ради від 19 червня 2009 р. №35/51 та №36/61 від 04 вересня 2009 р. затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000 кв . м. по АДРЕСА_3 , грошовою оцінкою в 206797 грн. 82 коп. з цільовим призначенням будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ в„–140154 . В подальшому, за договором купівлі-продажу від 01 червня 2012 р. передана ОСОБА_2 у власність земельна ділянка була нею відчужена ОСОБА_3 (1/5 частка) та ОСОБА_4 (4/5 часток). Дана земельна ділянка розташована в прибережній захисній смузі Бузького лиману, тобто відноситься до земель водного фонду, тому не може передаватись у власність громадянам.

Посилаючись на зазначене, а також на те, що оскільки надання земельної ділянки ОСОБА_2 відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, то незаконним є і подальше відчуження нею земельної ділянки, прокурор просив суд визнати незаконним і скасування рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 04 вересня 2009 р., визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки, державний акт та скасувати реєстраційний запис щодо права власності на земельну ділянку та повернути земельну ділянку у комунальну власність.

У червні 2016 р. прокурор звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, пред`явивши його до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просив визнати незаконними і скасувати п. 54, 54.1 рішення міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 р., яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000 кв.м. за рахунок земель ТОВ Миколаївбудпроект з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_3 , визнати недійсним Державний акт серії ЯИ в„–140154 від 23 жовтня 2009 р. на право власності на землю за кадастровим номером 4810136300:12:001:0026 , виданий ОСОБА_2 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі 29.10.2009 року за №010949702103.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою прокуратури у березні 2013 р. були виявлені порушення прав територіальної громади м. Миколаєва на землю, розташовану в прибрежно-захисній смузі Бузького лиману, яка згідно з генеральним планом м. Миколаєва перебуває у зеленій зоні загального користування та відноситься до перспективної ланшафтно-рекреціонної зони загальноміського значення. Рішенням Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 р. п. 54, 54.1 затверджено проекти землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000 кв.м по АДРЕСА_3 , за рахунок земель ТОВ Миколаївбудпроект з віднесенням їх до земель житлової забудови, для будівництва житлових будинків по АДРЕСА_3 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ в„–140154 від 23.10.2009 року з кадастровим номером 4810136300:12:001:0011 . Вважають, що вищевказане рішення Миколаївської міської ради прийнято з порушенням вимог ст. 1 ЗУ Про будівельні норми , ст. 17 ЗУ Про основи містобудування , ст. 48 ЗУ Про охорону земель , ст.ст. 4,87, 88 ВК України, ст.ст. 58, 59,60,83 ЗК України, Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради №15/41 від 17 жовтня 2003 р. При цьому, ОСОБА_2 не є особою, яка в розумінні ч.1 ст. 317 ЦК України уповноважена виступати продавцем земельної ділянки, оскільки рішення Миколаївської міської ради є протиправним з моменту його прийняття, а державний акт на землю недійсним з моменту його видачі. Тому земельна ділянка площею 1000 кв.м по АДРЕСА_3 , вибувала із власності територіальної громади у приватну власність ОСОБА_5 з порушенням закону. В подальшому ОСОБА_5 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на підставі чого у державному акті про право власності на земельну ділянку була зроблена відповідна відмітка. Отже, Миколаївська міська рада, діючи від імені територіальної громади м. Миколаєва, приймаючи рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні діяла не в інтересах відповідної громади, тому земельна ділянка відбула з володіння власника не з його волі, а іншим шляхом.

24 жовтня 2016 р. прокурор надав до суду заяву про залишення без розгляду позовної вимоги про визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01 червня 2012 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та про повернення земельної ділянки площею 1000 кв.м. по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4810136300:12:001:0026 ) грошовою оцінкою 206797,82 грн. до комунальної власності.

24 жовтня 2016 р. відповідач ОСОБА_2 надала до суду заперечення на позов , просила в задоволенні позову відмовити, застосувавши до спірних правовідносин строк позовної давності.

24 листопада 2016 р. представник відповідача ОСОБА_10 надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності з урахуванням раніше наданих заперечень на позов.

22 лютого 2017 р. прокурор подав до суду позовну заяву до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 та просив визнати незаконними і скасувати п. 54, 54.1 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 р., яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000 кв.м. за рахунок земель ТОВ Миколаївбудпроект з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_3 , визнати недійсним Державний акт серії ЯИв„–140154 від 23 жовтня 2009 р. з кадастровим номером 4810136300:12:001:0011 , виданий ОСОБА_2 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29.10.2009 року за №010949702103.

Ухвалою суду від 22 лютого 2017 р. позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення земельної ділянки до комунальної власності залишено без розгляду.

11 травня 2017 р. представник відповідача Миколаївської міської ради надав до суду заяву про застосування строку позовної давності відповідно до вимог ст.ст. 256-261 ЦК України та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що органи прокуратури становлять єдину централізовану систему, на сесії міської ради був присутнім помічник прокурора міста Терещенко В.Ю., тому органам прокуратури про прийняття рішення було відомо з моменту його прийняття 04 вересня 2009 р., а з позовом звернулися лише у квітні 2014 р., посилання на те, що про порушення дізналися лише під час перевірки у березні 2013 р. не ґрунтуються на вимогах закону.

13 червня 2017 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати незаконними і скасувати п. 54, 54.1 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 р., яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000 кв.м. за рахунок земель ТОВ Миколаївбудпроект з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_3 , визнання недійсним Державний акт серії ЯИ в„–140154 від 23 жовтня 2009 р. з кадастровим номером 4810136300:12:001:0011 , виданий ОСОБА_2 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 29 жовтня 2009 р. за №010949702103. В позові зазначив, що відповідно до Генерального плану м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №35/18 від 18 червня 2009 р., спірна земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування та зелених насаджень спеціального призначення. Згідно з Правилами використання та забудови території м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №15/41 від 17 жовтня 2003 р. спірна земельна ділянка належить до зони ландшафтно-рекреаційного загальноміського значення та туристично-рекреаційного комплексу. Зазначив, що про порушення вимог законодавства під час відведення спірної земельної ділянки прокурор дізнався лише із повідомлень ЗМІ, на підставі постанови від 11 березня 2013 р. проведено перевірку та виявлені факти грубого порушення щодо незаконного надання в оренду та у приватну власність фізичним та юридичним особам земель на узбережжі Бузького лиману. За результатами перевірки до суду подано 19 позовних заяв та зареєстроване кримінальне провадження за ознаками ч.2 ст. 367 КК України. Дізнатися про незаконність передачі землі у приватну власність прокурор міг лише внаслідок витребування та ретельного дослідження всій землевпорядної документації, перевірки дійсного розташування ділянки на місцевості, із залученням спеціалістів, отримання від них додаткових відомостей тощо. Тому при звернення до суду з даним позовом прокурор не пропустив позовну давність, згідно ст. 257 ЦК України.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2019 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, та ухвалою того ж суду від 08 серпня 2019 р. справу призначено до судового розгляду на 03 вересня 2019 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, колегія суддів вважає необхідним зупинити апеляційне провадження у справі з огляду на таке.

Частиною другою статті 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Згідно із положеннями ч. 10 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 жовтня 2016 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 р. у справі за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївської міської ради, ОСОБА_9 , ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, повернення земельної ділянки у комунальну власність.

15 грудня 2017 р. розпочав роботу Верховний Суд, а тому у січні 2018 р. справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 р. справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувалася тим, що є підстави для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-152цс14, від 01 липня 2015 року 6-178цс15, від 17 лютого 2016 року № 6-2407цс15, від 08 червня 2016року № 6-3089цс15, від 14 вересня 2016 року № 6-2165цс15, від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16, від 26 жовтня 2016року № 6-2070цс16, від 21 грудня 2016 року № 6-1503цс16, від 12 квітня 2017 року № 6-1852цс16, від 19 квітня 2017 року № 6-1852цс16, від 19 квітня 2017 року № 6-2376цс16, від 22 червня 2017 року № 6-1047цс17, від 12 липня 2017 року № 6-2458цс16 та від 15 листопада 2017 року № 6-2304цс16, у частинах, що стосуються порядку обчислення позовної давності у разі звернення з позовом прокурором у порядку представництва та врахування при цьому дати прокурорської перевірки.

У зазначених постановах Верховний Суд України виклав дві основні правові позиції:

1) як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (наприклад, постанова від 19 квітня 2017 року № 6-2376цс16);

2) відлік позовної давності обчислюється незалежно від дати прокурорської перевірки, у тому числі й при порушенні зони прибережної захисної смуги (наприклад, постанова від 08 червня 2016 року № 6-3089цс15).

Разом з тим у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18) та у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18) Велика Палата Верховного Суду при аналогічних фактичних обставинах зробила протилежні висновки.

У зв`язку з наведеним колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду визнала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-152цс14, від 01 липня 2015 року № 6-178цс15, від 17 лютого 2016 року № 6-2407цс15, від 08 червня 2016 року № 6-3089цс15, від 14 вересня 2016 року № 6-2165цс15, від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16, від 26 жовтня 2016 року № 6-2070цс16, від 21 грудня 2016 року № 6-1503цс16, від 12 квітня 2017 року № 6-1852цс16, від 19 квітня 2017 року № 6-1852цс16, від 19 квітня 2017 року № 6-2376цс16, від 22 червня 2017 року № 6-1047цс17, від 12 липня 2017 року № 6-2458цс16 та від 15 листопада 2017 року № 6-2304цс16.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 р.постановлено прийняти для продовження розгляду цивільну справу №487/10128/14-ц

Правовідносини у справі за вищевказаною касаційною скаргою (№487/10128/14-ц) є подібними тим, що є предметом спору у даній справі №487/10119/14, яка переглядається в апеляційному провадженні. Зокрема, предметом спору є законність одного й того самого рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 04 вересня 2009 р. щодо надання у власність громадянам земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №487/10128/14-ц.

Керуючись статтями 252, 381 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Зупинити апеляційне провадження у справі №487/10119/14 за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи, які не мають самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними і скасування рішення міської ради та визнання недійсним державного акту на право власності на землю до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №487/10128/14-ц.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.З. Бондаренко

Т.В. Крамаренко

Повний текст ухвали складений 03 вересня 2019 року