Рішення

від 21.08.2019 по справі 160/3853/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Справа № 160/3853/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Масенко Г.Є.

за участю:

представника позивача Якименко Є.П.

представника відповідача Олійника В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРАН до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРАН" (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № ДН130-2/251/АВ/МГ-ФС/З09 від 04.04.2019 р. про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАРАН штрафу в розмірі 459030,00 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа 160/3853/19 передана на розгляд судді Віхровій В.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржувана постанова винесена всупереч законодавству, встановленому порядку та поза межами наданих повноважень, що є підставами для задоволення даного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання на 20.05.2019 р. об 11:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

16.05.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказує, що постанова про накладення штрафу № ДН130-2/251/АВ/МГ-ФС/309 від 04.04.2019 року є законною та обґрунтованою, складеною на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. Відповідач заперечує проти правової позиції позивача та вважає, що суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати. А отже, індексація є складовою частиною заробітної плати та додатковою заробітною платою.

У зв`язку надходженням клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання, підготовче судове засідання 20.05.2019 р. було перенесено на 29.05.2019 р. о 10:50 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 р. клопотання ТОВ ЛАРАН задоволено, витребувано від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області для огляду у судовому засіданні оригінал листа від 30.01.2019 р. №2430/05-05/26.

У зв`язку із поданням позивачем уточненої позовної заяви та необхідності ознайомлення з його змістом, підготовче судове засідання 29.05.2019 р. було відкладено до 12.06.2019 р. о 09:30 год.

Для надання доказів по справі, підготовче судове засідання 12.06.2019 р. було відкладено до 15.07.2019 р. о 10:20 год.

У зв`язку із поданням позивачем уточненої позовної заяви та необхідності ознайомлення з його змістом, підготовче судове засідання 15.07.2019 р. було відкладено до 26.07.2019 р. о 10:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 р. заяву про забезпечення позову задоволено.

19.07.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, згідно яких позивач підтримує свою правову позицію.

До судового засідання 26.07.2019 р. представником відповідача подано клопотання про перенесення судового засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 р. судом ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.08.2019 р. о 10:30 год.

У судове засідання 21.08.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував у повному обсязі.

Повно та всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року (надалі - Закон №877).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, як зазначено в ч. 1 ст. 2 вказаного закону.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №877 заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

У період з 01.03.2019 р. по 04.03.2019 р. інспектором праці ОСОБА_1 С. ОСОБА_2 ., службове посвідчення №251, відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України, ч.3 ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в України , п.п.19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ №295 від 26.04.2017 р. проведено інспекційне відвідування у ТОВ ЛАРАН (49098, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд.60, кв.271, ЄДРПОУ 24421781).

За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 04.03.2019 р. №ДН1302/251/АВ (надалі - Акт інспекційного відвідування).

Актом інспекційного відвідування зафіксовані порушення ч.4 ст.96 КЗпП України, ч.3 ст. 6 Закону України Про оплату праці , ч. 6 ст. 95 КЗпП України, Постанови КМУ №1078 від 17.07.2003 р., ст. 33 Закону України Про оплату праці , п. 10 розділу IV Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 р., ст. 142 КЗпП України.

За результатами інспекційного відвідування винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1302/251/АВ/МГ-ФС/309, відповідно до якої на підставі ст. 259 та абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України на ТОВ ЛАРАН накладено штраф у розмірі 459030,00 грн. (не проведення в червні 2017 р. індексації заробітної плати).

Згідно оскаржуваної постанови, вибірковою перевіркою, проведеною шляхом аналізу наданих документів було охоплено період з січня 2017 по січень 2019 року та встановлено наступне.

Підвищення посадових окладів працівників Товариства відбулося у січні 2017 року згідно витягу з штатного розпису Товариства, який вводиться в дію 02.01.2017 р.

У травні 2017 року на Товаристві відбулося підвищення посадових окладів деяким працівникам на 10 гривен.

При цьому, індекси інфляції в 2017 році складали: лютий 2017 року - 1,01%; березень 2017 року -1,018%; квітень 2017 року-1,009%;

Виходячи з наведеного вище, відповідач дійшов висновку, що підвищення посадових окладів працівників відбувалося у розмірі значно меншому, ніж сума з урахуванням індексу споживчих цін, який є складовою механізму підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Так, у травні 2017 року підвищення посадових окладів мало відбутися на суму рівну або більше ніж 47,15 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень 2017 року, заробітна плата ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , тобто 11 працівникам не індексувалась, чим порушені вимоги ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України Про оплату праці .

Крім того, на Товаристві при нарахуванні компенсації за невикористані відпустки, середня заробітна плата не коригувалася на коефіцієнт підвищення окладів, що не відповідає вимогам п. 10 Постанови №100.

Компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_14 , нараховані не в повному обсязі.

Отже, предметом дослідження даної справи є правомірність накладення штрафу за наслідками інспекційного відвідування ТОВ ЛАРАН постановою про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1302/251/АВ/МГ-ФС/309 від 04.04.2019 р. на підставі вказаних вище висновків органу контролю.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Щодо процедури проведення інспекційного відвідування.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, на час виникнення спірних відносин, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (надалі - Порядок № 295), який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п.п.6-12 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

У разі потреби для участі в інспекційних відвідуваннях можуть залучатися (за згодою керівника об`єкта відвідування або іншої уповноваженої ним посадової особи) представники профспілок, їх організацій та об`єднань профспілок, члени яких працюють в об`єкта відвідування, організацій роботодавців та їх об`єднань.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Поряд з цим, основні засади здійснення контролю за додержанням законодавства про працю визначені Конвенцією МОП № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі ратифікованої Україною Законом № 1985-IV від 08.09.2004 року, яка є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України"

Судом встановлено, що 01.03.2019 р. на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 01.03.2019 р. № 122 інспектори праці прибули до ТОВ ЛАРАН для проведення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування з питань повноти нарахування та своєчасності виплати заробітної плати.

Згідно змісту направлення, останнє оформлене на підставі наказу від 28.02.2019 року № 248-1 та інформації, яка зазначена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.01.2019 № 2430/05-05/26 (вх. № 2382 від 05.02.19 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) та зазначено, що предметом перевірки є контроль за додержанням законодавства про працю у ТОВ ЛАРАН з питань повноти нарахування та своєчасності виплати заробітної плати.

Згідно Акту перевірки та оскаржуваної постанови, інспекційне відвідування було, проведено, зокрема, на підставі інформації, наданої листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 30.01.2019 р. №2430/05-05/26 (вх.№2382 від 05.02.2019 р. ГУ Держпраці у Дніпропетровській області) щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

В підпункті 6 пункту 5 Порядку №295 зазначено, що інспекційне відвідування проводиться, серед іншого, за інформацією наданою Пенсійним фондом України про:

роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації.

Отже Порядком № 295 було окреслено конкретний перелік випадків, коли проводиться інспекційне відвідування та на підставі якої конкретної інформації.

Згідно змісту оскаржуваної постанови та Акту перевірки вбачається, що Пенсійний фонд своїм листом від 30.01.2019 р. № 2430/05-05/26 надав інформацію про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної, яка слугувала підставою для проведення позапланового заходу контролю відносно позивача.

Проте, фактично інспекційне відвідування було проведено з питань індексації заробітної плати працівників.

В ст.4 Закону №877 зазначено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 6 Закону №877 під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

В направленні на проведення перевірки не було зазначено, що перевірка буде проводитись з питань індексації заробітної плати.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позапланову перевірку (інспекційне відвідування) проведено не з тих питань та/або підстав, які були визначені органом контролю, тобто поза межами підстав перевірки.

У випадку виявлення порушень в оплаті праці та не включення суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, Пенсійний фонд інформує орган Держпраці про наявність саме цього порушення.

В даному випадку, Пенсійний фонд не надавав органу контролю інформації про не включення позивачем суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати, в зв`язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави та повноваження для проведення інспекційного відвідування з питань, пов`язаних з проведенням індексації заробітної плати.

Відповідачем відносно вказаних обставин жодних спростувань не наведено.

Відносно встановлених перевіркою порушень суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (надалі - Закон № 2017-ІІІ) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових ходів в умовах зростання цін.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 8 Закону України Про оплату праці від 24.03.95 № 108/95- ВР (надалі - Закон № 108/95 - ВР) передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівника підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього свого рівня населення України.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживних товарів і послуг (ст.1 Закону № 1282).

Статтею 6 Закону № 1282 визначено державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв`язку із зростанням цін.

Так, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, на час виникнення спірних відносин, був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 (надалі - Порядок № 1078).

Згідно з вимогами п. 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки, на час виникнення спірних відносин, був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження порядку обчислення заробітної плати (надалі - Постанова № 100).

Відповідно до абз. 2 п.10 Постанови № 100 встановлено, що виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний)заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідно до п.2 Постанови № 1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Як зазначалося вище, відповідач під час інспекційного відвідування дійшов висновку про порушення позивачем порядку індексації заробітної плати.

Згідно із ст. 2 Закону України По оплату праці , структура заробітної плати:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до п. 2.1 Наказу № 5 від 13.01.2004 р. Державного комітету статистики України, фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків).

Відповідно до п.2.2.7 Наказу № 5 до фонду додаткової забортної плати включаються суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників.

В статті 3 Закону України По оплату праці вказано, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці .

Додаткова заробітна плата, в тому числі індексація, не може бути встановлена одночасно в місячному та погодинному розмірі.

Аналогічні положення містяться в статті 95 КЗпП України щодо складу мінімального розміру оплати праці (встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці).

Аналіз норм Закону України По оплату праці та ст. 95 КЗпП України свідчить про те, що додаткова заробітна плата є складовим елементом структури оплати праці. При цьому, як елемент структури заробітної плати не відноситься до мінімального розміру оплати праці, з чого слідує висновок, що на додаткову заробітну плату не розповсюджується мінімальна державна гарантія в оплаті праці, яка передбачена статтями 3-1 Закону України По оплату праці .

Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України тягне за собою накладення штрафу на юридичну та фізичну особу - підприємця, який використовує найману працю, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Зазначені штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509 (надалі - Порядок №509).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП та іншим законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою статті 12 Закон "Про оплату праці" та КЗпП, є мінімальними державними гарантіями.

Статтею 95 КЗпП передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум грошових доходів населення встановлені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078.

Таким чином, не нарахування індексації заробітної плати за наявності підстав є порушенням статті 95 КЗпП України та, відповідно, мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

В той же час, порушення Правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації є порушенням Порядку індексації, яке не підпадає під визначення мінімальних державних гарантій в оплаті праці, наведеному у статті 12 Закону України Про оплату праці та належить до категорії порушень інших вимог трудового законодавства, відповідальність за які передбачена абзацом восьмим частини другої статті 265 КЗпП мінімальної заробітної плати.

Пунктом 22 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно Законами визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є з адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до п. 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 року у справі № 1-22/2001 положення п. 22 ст. 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

З викладеного слідує висновок, що відповідач неправомірно застосував положення пункту 29 Порядку №295, яким передбачені заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.

Суд також звертає увагу, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, центральний орган Держпраці проводить інформаційно-роз`яснювальну роботу з питань, що належать до її компетенції, тощо.

В листі Державної служби України з питань праці від 07.05.2018 р. № 3570/4.1/4.1-ДП-18 Щодо відповідальності за не нарахування індексації зарплати та нарахування у меншому розмірі на підставі аналізу Закону України Про оплату праці , КЗпП України та інших нормативних актів України вказано, що не нарахування індексації заробітної плати за наявності підстав є порушенням статті 95 КЗпП та, відповідно, мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Порушення правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації є порушенням Порядку індексації, не підпадає під визначення мінімальних державних гарантій в оплаті праці, наведене у статті 12 Закону України "Про оплату праці» , та належить до категорії інших порушень. У разі виявлення такого порушення заходи притягнення до відповідальності будуть застосовані у разі невиконання внесеного припису про усунення виявлених порушень.

Крім того, позивачем надані пояснення, що у травні 2017 р. відбулось підвищення посадових окладів деяким працівникам на 10 гривень. При цьому, індекси інфляції в 2017 р. складали: лютий 2017 - 1,01%, березень 2017 - 1,018%, квітень 2017-1,009%.

В той же час, згідно з наказом № 310317-2к від 31.03.2017, ОСОБА_12 прийнято 01.04.2017 р. на роботу в ТОВ ЛАРАН на посаду менеджера.

Відповідно до наказу № 310317- 1к від 31.03.2017 р., ОСОБА_11 , прийнято з 01.04.2017 р. на роботу в ТОВ ЛАРАН на посаду завідуючого складом.

Таким чином, до працівників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яких лише 01.04.2017 р. було прийнято на роботу не може бути застосовано індекс інфляції за лютий та березень 2017 р.

Підсумовуючи викладене, судом встановлені порушення процедури проведення інспекційного відвідування, які під час судового розгляду справи відповідачем не спростовані, що мало наслідком формування відповідачем висновків поза межами своїх повноважень. При цьому, судом встановлено неправомірність висновків органу контролю у відносинах, що склалися. Порушення, зафіксовані у Акті інспекційного відвідування суперечать дійсним обставинам справи та вимогам законодавства. Відтак висновки за наслідками інспекційного відвідування ТОВ ЛАРАН не можуть мати наслідком застосування до об`єкта відвідування штрафу за порушення законодавства про працю.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Також згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім цього, згідно практики Європейського суду з прав людини стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31.07.2008 року у справі "Дружстевнізаложнапріа та інші проти Чеської Республіки"; п. 157 рішення від 21.07.2011 року у справі "Сігма радіо телевіжнлтд. проти Кіпру" та інші).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду зправ людини по справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірність оскаржуваної постанови перед судом не доведена.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена неправомірність рішення відповідача за результатами інспекційного відвідування, а висновки органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю не знайшли свого підтвердження, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В порядку розподілу судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, за результатами розгляду даної справи, сплачений позивачем судовий збір за подання даного позову підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРАН" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № ДН130-2/251/АВ/МГ-ФС/З09 від 04.04.2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРАН» штрафу в розмірі 459030,00грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРАН» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6885,45 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 серпня 2019 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 30.08.2019 р. Суддя Згідно з оригіналом Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун