Ухвала

від 04.09.2019 по справі 520/8720/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 вересня 2019 р.Справа № 520/8720/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року по справі № 520/8720/18

за позовом Фізичної особи-підприемця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року задоволено адміністративний позов Фізичної особи-підприемця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

На зазначене рішення суду Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та надано строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення її недоліків.

15.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області подано клопотання про продовження строку усунення недоліків на 30 календарних днів.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 року задоволено клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

03.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області знову подано клопотання про продовження строку усунення недоліків на 30 календарних днів.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області повернуто скаржнику.

19.08.2019 р. Головним управлінням ДФС у Харківській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 р.

Одночасно апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду. В обґрунтування клопотання про поновлення строку посилається на те, що на момент первинного звернення з апеляційною скаргою Головне управління ДФС у Харківській області було позбавлене можливості сплатити судовий збір (з незалежних від неї обставин) за подання апеляційної скарги у даній справі через відсутність на реєстраційному рахунку відповідних коштів, тому вважає, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин. Судовий збір сплачено 12.08.2019 р., згідно платіжного доручення № 5346, у зв`язку з чим 19.08.2019 р. апелянт повторно подав до суду апеляційну скаргу.

Дослідивши доводи заяви апелянта та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою" (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94).

Як вбачається з матеріалів справи, причиною пропуску строку на апеляційне оскарження стало відсутність коштів для своєчасної сплати судового збору.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважною, яка не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Таким чином, вказані в заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права викладений у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 р. по справі № 2а-10491/11/1270 та в ухвалі Верховного Суду від 20.08.2019 р. по справі № 826/20393/16.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що причини зазначені скаржником в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а будь-яких інших підстав для поновлення процесуального строку апелянтом не зазначено, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст. ст. 6, 44, 121, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням ДФС у Харківській області строку звернення з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 року по справі №520/8720/18.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Присяжнюк О.В. Любчич Л.В.