Постанова

від 03.09.2019 по справі 541/1524/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1524/18 Номер провадження 22-ц/814/2307/19Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Зеленській О.І., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2019 року (ухвалену суддею Городівським О.А., відомості щодо дати виготовлення повного тексту ухвали суду відсутні) у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області на розгляді знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та зустрічний позов Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості заборгованість за кредитним договором № 26250018733094 від 11.12.11.

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення вищевказаного позову шляхом зупинення стягнень та відрахувань з її заробітної плати, що здійснюється підприємством відповідно до постанови приватного виконавця Вольф Т.Л. про звернення стягнення на заробітну плату пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.04.2018 року, до моменту закінчення розгляду справи №541/1524/18 по суті та набрання відповідним рішенням суду законної сили. Зазначила, що для неї відрахувань 20% від заробітної плати є досить істотною сумою, а остання має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вихованням яких займається самостійно і інших джерел доходу не має.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та зустрічного позову Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості заборгованість за кредитним договором № 26250018733094 від 11.12.11 - відмовлено.

З даною ухвалою суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на неї апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки під час її прийняття судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи була присутня апелянт, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 , 19.07.2018 року звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає, відповідно до якого просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вичинений 06 лютого 2018 року, зареєстрований в реєстрі за №243 Приватним нотаріусом Хара Н.С. щодо стягнення 2 0398,99 грн. з ОСОБА_1 .

16 квітня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

24 квітня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що вона отримує в розмірі 20 відсотків.

Заявник до приватного виконавця з клопотанням зупинити виконавче провадження до вирішення у судовому порядку спору про наявність кредитної заборгованості та її розміру, не зверталася.

Відповідно до заяви про забезпечення позову, позивач просить суд в порядку п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 06 лютого 2018 року, зареєстрований в реєстрі за №243, який оскаржується ОСОБА_1 , оскільки не зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса буде унеможливлене виконання рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подана заяває необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки такий вид забезпечення позову, як зупинення виконання виконавчого напису, ніяким чином не впливатиме на майбутнє виконання рішення суду про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню, та ніяким чином не утруднити чи зробить неможливим виконання такого рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч.10 ст. 151 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В заяві про забезпечення позову заявник повинен викласти причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, обґрунтувати необхідність певного виду забезпечення позову.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позивач просить суд в порядку п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 06 лютого 2018 року, зареєстрований в реєстрі за №243, який оскаржується ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 вказує на те, що не зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса унеможливе виконання рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Однак, зі змісту позову, відповідно до якого позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса і виконання якого шляхом забезпечення позову просить зупинити, вбачається, що захід забезпечення позову фактично є тотожним задоволенню позовних вимог, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.10 ст.151 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні змісту норм закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 червня 2019 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови суду виготовлено 03 вересня2019 року.

Головуючий:

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Т.В. Одринська

---

В.П. Пікуль