Постанова

від 21.01.2020 по справі 541/1524/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1524/18 Номер провадження 22-ц/814/162/20Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Панченка О.О., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року (ухвалене суддею Городівським О.А., повний текст рішення виготовлено 1 жовтня 2019 року) у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни та Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 06 лютого 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. видала виконавчий напис №243 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ Перший УкраїнськийМіжнародний Банк заборгованості по Кредитному договору №26250018733094 від 11.12.2011 року у розмірі 20398,99 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 25.01.2017 по 25.01.2018 року. Вказаний виконавчий документ прийнятий до виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною. Стягнення заборгованості здійснюється із заробітної плати позивача за місцем її роботи. Вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, так як, будь-яких договірних відносин між нею та відповідачем не виникало. Окрім того вказує, що приватний нотаріус не пересвідчився в безспірності даної заборгованості. З огляду на вищевикладене, позивач прохала суд визнати спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути на її користь понесені судові витрати.

У серпні 2018 року ПАТ Перший Український Міжнародний Банк звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що11 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ Банк Ренесанс Капітал правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк було укладено Кредитний договір №262550018733094, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. 08.11.2017 року Банком на адресу ОСОБА_1 було направлено письмову вимогу про повернення боргу, котра нею була отримана 01.12.2017 року. Внаслідок неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань, станом на 10.08.2018 року, виникла заборгованість на загальну суму 77057,37 грн., що складається: з простроченої заборгованості за сумою кредиту 19295,10 грн; простроченої заборгованості за пенею 57488,78 грн; строкової заборгованості по процентам 273,49 грн. Враховуючи вищевикладене, Банк прохав задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року відмовлено в повному обсязі у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни та Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 06.02.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк заборгованості в сумі 20398 грн. 99 коп. за Кредитним договором № 26250018733094 від 11.12.2011.

Відмовлено в повному обсязі у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк заборгованості в сумі 77057 грн. 37 коп. за Кредитним договором №26250018733094 від 11.12.2011.

З даним рішенням суду не погодилося публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким зустрічний позов ПАТ Перший український міжнародний банк до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості у розмірі 77057,37 грн. задовольнити, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у зустрічному позові є незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду поза межами строку позовної давності. Вказує, що згідно виписки за рахунком №733094-2018/0807, яка додана до матеріалів справи вбачається, що останній платіж відповідач за зустрічним позовом здійснила 29.09.2015 на суму 305,06 грн., шляхом внесення коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Тобто, з моменту здійснення відповідачем за зустрічним позовом останнього платежу (29.09.2015) до моменту подання позовної заяви (16.08.2018) три роки не минуло, а отже строк позовної давності не пропущений.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що ПАТ Перший Український Міжнародний Банк оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у зустрічному позові , та беручи до уваги те, що сторони погодилися з рішенням місцевого суду в інших частинах прийнятих за наслідками розгляду пред`явлени позовів, а тому рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року перевіряється лише в межах доводів апеляційної скарги позивача за зустрічним позовом,у відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України та роз`яснень які містяться у п.п.14-15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку .

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 11 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ Банк Ренесанс Капітал було укладено кредитний договір № 26250018733094, згідно якого боржник отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно умов договору, ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання, щомісячно здійснювати погашення заборгованості за Овердрафтом (кредитні кошти, що надаються Банком Клієнту в межах ліміту овердрафту шляхом кредитування Рахунку в порядку, визначеному Договором (п.1.1. Договору)) , що виникла у Розрахунковому періоді, шляхом поповнення Рахунку за Розрахункову дату (15п`ятнадцяте число кожного календарного місяця (п.1.1Договору)) коштами у розмірі, що є меншим Мінімального платежу (п.3.2.7 Договору) та щомісячно сплачувати проценти та нараховані штрафні санкції (п.3.2.8 Договору).

Окрім того, згідно п.3.2.9 Договору боржник зобов`язаний достроково повернути заборгованість у визначених Договором випадках, до яких зокрема належить прострочення термінів сплати мінімального платежу, несанкціонованого овердрафту чи процентів (п.5.1.2 Договору).

Кінцевий строк користування кредитними коштами згідно договору становить 24 місяці, тобто боржник мав повернути кредит в цілому до 11.12.2013 року.

З статуту ПАТ Перший Український Міжнародний Банк вбачається, що дана юридична особа є правонаступником ПАТ Банк Ренесанс Капітал (код ЄДРПОУ 26333064) (а.с.59-60). 08.11.2017 року Банком було направлено ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове виконання зобов`язання (а.с.68). З даних офіційного інтернет-сайту вбачається, що поштове повідомлення за №0530015992866 01.12.2017 року було отримано адресатом особисто (а.с.71).

ПАТ КБ Банк Ренесанс Капітал свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. З виписки по рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 був здійсненний 10.03.2015 року (а.с.76 зворот).

Відповідач за зустрічним позовом не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, а тому станом на 10.08.2018 року має заборгованість - 77057, 37 грн., яка складається з наступного: 19295,10 грн. - заборгованість за простроченим кредитом; 57488,78 грн. - прострочена заборгованість за пенею; 273,49 грн - строкова заборгованість за процентами.

З вимогою про стягнення вказаної заборгованості банк звернувся до суду 16.08.2018 року. Разом з тим, відповідачем по зустрічному позову було подано до суду заяву в якій заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ Перший Український Міжнародний Банк , суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду поза межами строків позовної давності, тому прийшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову за пропуском строку позовної давності.

Розглядаючи спір в оскаржуваній частині, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, проте повністю з висновками суду, колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 , 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та в установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, позиції відповідача по справі, між сторонами дійсно був укладений кредитний договір на підставі якого виникли зобов`язання.

Відповідачем умови договору порушенно, обов`язок по поверненню отриманого кредиту виконувався не належним чином, а тому вимоги позивача в цілому є обґрунтованими.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України ).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що кредитним договором укладеним сторонами установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту.

Так, із наданого позивачем за зустрічним позовом кредитного договору та розрахунку, вбачається, що у відповідача за зустрічним позовом був обов`язок по поверненню кредиту в цілому на протязі 24 місяців, тобто до 11.12.2013 року, який не виконаний.

Зважаючи на викладене саме з 12.12.2013 року розпочався для позивача перебіг строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, та відповідно тривав до 12.12.2016 року. Висновки суду про те, що строк розпочався з 10.03.2015 року, є необгрунтованими та такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Разом з тим, вбачається, що відповідач за зустрічним позовом продовжив вчиняти дії на визнання боргу, а саме сплачувати заборгованість за кредитом, тобто вчинив дії внаслідок яких перебіг строку позовної давності перервався. Проте, зважаючи на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано до суду даних проте, на погашення яких платежів та за який період зараховувалися ці кошти, чітко встановити факт переривання позовної давності зі сплати тіла кредиту та процентів не вбачається можливим, а тому доводи в банку в цій частині не заслуговують на увагу.

Необгрунтованими та незрозумілими також є висновки суду про застосування наслідків застосування пропуску строку позовної давності для вимог про стягнення неустойки, до вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом.

Відповідно висновки суду щодо застосування норм цивільного законодавства, якими врегульовано питання змісту, перебігу та наслідків пропуску строку позовної давності, не відповідають нормам закону, а тому підлягають виправленню шляхом постановлення нового рішення суду по суті заявлених вимог.

Отже, в даному випадку підлягають застосуванню наслідки пропуску позивачем строку позовної давності до вимог щодо стягнення з відповідача тіла кредиту та процентів за кредитом нарахованих в межах строку виконання зобов`язання по його поверненню.

Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) від 28 березня 2018 року висловила наступну правову позицію: Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання .

Тому, оскільки наданий відповідачу кредит набув статусу простроченого, отже на нього не повинні були нараховуватись відсотки.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача в частині стягнення відсотків нарахованих після 11.12.2013 року, а тому в їх задоволені слід відмовляти у зв`язку з безпідставністю.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналіз вказаних норм закону вказує на те, що кредитор має право на нарахування неустойки лише в межах строку кредитування у порядку та розмірах визначених договором, за відсутності інших домовленостей сторін, після закінчення строку кредитування, кредитор лише має право на захист своїх прав та інтересів у відповідності до ст. 625 ЦК України. Враховуючи викладене підстави для задоволення вимог позивача про стягнення неустойки відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк .

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк - задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2019 року в частині вирішення зустрічного позову - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволені зустрічного позову публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2020 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.О. Панченко

---

В.П. Пікуль