Рішення

від 23.09.2019 по справі 541/1524/18

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1524/18

Номер провадження 2/541/49/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 вересня 2019 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судових засідань - Пащенко Є.М.

позивача ОСОБА_1 та її представника- адвокат Сахно Є.

розглянувши у порядку загального провадження цивільну справу

за первісним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни та Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню;

та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06 лютого 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. видала виконавчий напис №243 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ Перший Український Міжнародний Банк заборгованості по Кредитному договору №26250018733094 від 11.12.2011 року у розмірі 20 398,99 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 25.01.2017 по 25.01.2018 року. Вказаний виконавчий документ прийнятий до виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною. Стягнення заборгованості здійснюється із заробітної плати позивача за місцем її роботи. Вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, так як, будь-яких договірних відносин між нею та відповідачем не виникало. Окрім того вказує, що приватний нотаріус не пересвідчився в безспірності даної заборгованості. З огляду на вищевикладене, позивач прохала суд визнати спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути на її користь понесені судові витрати.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено проведення першого судового засідання.

У встановлений судом строк представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якій ним було заперечено позовні вимоги. Зазначив, що 11 грудня 2011 року між позивачем та АТ Банк Ренесанс Капітал правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк було укладено Кредитний договір №262550018733094, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. 08.11.2017 року Банком було направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості, яку ОСОБА_1 отримала особисто 01.12.2017 року. Внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань, по даному договору станом на 25.01.2018 року виникла заборгованість у розмірі 20 398,99 грн, яка вцілому складалася з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 9243,00 грн.; простроченої заборгованості за комісією - 70,00 грн., простроченої заборгованості за процентами - 10812,50 грн.; строкової заборгованості по процентам - 273,49 грн. Зазначив, що доводи ОСОБА_1 про її необізнаність стосовно своєї заборгованості перед ПАТ ПУМБ не відповідають дійсності. Враховуючи вищевикладене, прохав у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Разом з тим, представником ПАТ Перший Український Міжнародний Банк , у визначений законом строк, було подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову виклав аналогічні обставини, що були повідомлені у відзиві на первісну позовну заяву, а саме, зазначив про наявність кредитних правовідносин між ОСОБА_1 та АТ Банк Ренесанс Капітал правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк , котрі виникли згідно договору №262550018733094 від 11.12.2011 року. 08.11.2017 року Банком на адресу ОСОБА_1 було направлено письмову вимогу про повернення боргу, котра нею була отримана 01.12.2017 року. Внаслідок неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань, станом на 10.08.2018 року, виникла заборгованість на загальну суму 77 057,37 грн., що складається: з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 19 295,10 грн.; простроченої заборгованості за пенею - 57 488,78 грн.; строкової заборгованості по процентам - 273,49 грн. Враховуючи вищевикладене, прохав задовольнити зустрічну позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17.09.2018 року відкрито провадження у цивільній справі за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №26250018733094 від 11.12.2011 та вирішено питання про спільний розгляд з первісним позовом.

У встановлений судом строк позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним скористалася своїм правом на подання відзиву на зустрічну позовну заяву. ОСОБА_1 вказала на невідповідність суми боргу за договором, котрий вказаний у відзиві ПАТ ПУМБ та зустрічній позовній заяві. Окрім того зазначає, що вимогу Банку про повернення коштів, надіслану поштовим повідомленням №0530015992866 вона не отримувала, відомості на підтвердження чого, вона не може надати, так як відповідні дані в ДП Укрпошта зберігаються лише 6 місяців. Оскільки вимоги від банку вона не отримувала, тому заборгованість по договору не може вважатися безспірною. Разом з тим, вказує на невідповідність вимогам закону документів, поданих банком нотаріусу для отримання виконавчого напису, зокрема, відсутності нотаріального посвідчення кредитного договору. Окрім того, заявила клопотання про застосування строків позовної давності стосовно позовних вимог банку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник, адвокат Сахно Є.В. позовні вимоги за первісним позовом підтримали в повному обсязі та прохали задовольнити. Натомість у задоволенні зустрічного прозову прохали відмовити з підстав пропуску строків позовної давності.

Представник ПАТ ПУМБ в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.245), про причини неявки суду не повідомив.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з`явилася, до суду подала клопотання в якому прохала провести розгляд справи у її відсутність (а.с.170,180,190).

Приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ було укладено кредитний договір № 26250018733094, згідно якого боржник отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно умов договору, ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання, щомісячно здійснювати погашення заборгованості за Овердрафтом (кредитні кошти, що надаються Банком Клієнту в межах ліміту овердрафту шляхом кредитування Рахунку в порядку, визначеному Договором (п.1.1. Договору)) , що виникла у Розрахунковому періоді, шляхом поповнення Рахунку за Розрахункову дату (15 п`ятнадцяте число кожного календарного місяця (п.1.1 Договору)) коштами у розмірі, що є меншим Мінімального платежу (п.3.2.7 Договору) та щомісячно сплачувати проценти та нараховані штрафні санкції (п.3.2.8 Договору). Окрім того, згідно п.3.2.9 Договору боржник зобов`язаний достроково повернути заборгованість у визначених Договором випадках, до яких зокрема належить прострочення термінів сплати мінімального платежу, несанкціонованого овердрафту чи процентів (п.5.1.2 Договору).

З статуту ПАТ Перший Український Міжнародний Банк вбачається, що дана юридична особа є правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ" (код ЄДРПОУ - 26333064) (а.с.59-60).

08.11.2017 року Банком було направлено ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове виконання зобов`язання (а.с.68).

З даних офіційного інтернет-сайту вбачається, що поштове повідомлення за № 0530015992866 01.12.2017 року було отримано адресатом особисто (а.с.71).

З виписки по рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що станом на 08.11.2017 ОСОБА_1 було допущено прострочення виконання зобов`язання, останній платіж був здійсненний 10.03.2015 року.

Отже, на думку суду, у відповідності до умов кредитного договору, банк мав право пред`явити боржнику вимогу про дострокове повернення суми кредиту, відсотків за час користування кредитними коштами та нарахованих штрафних санкцій.

Статтею 18 Цивільного кодексу України, передбачено можливість захисту цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.87,88 Закону України Про нотаріат , постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.

Так, відповідно до ст. 87 Закону України Про нотаріат від 02 вересня 1993 року для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік). Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 травня 2018 року по цивільній справі № 320/8269/15-ц, для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З витребуваних судом у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. документів, вбачається, що виконавчий напис був виданий на підставі заяви про вчинення виконавчого напису, оригіналу Кредитного договору, засвідченої Стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків погашення з відміткою Стягувача про непогашення заборгованості. Окрім того до заяви було долучено копію письмової вимоги Банку до ОСОБА_1 , копію реєстру відправлень, де вказано номер поштового повідомлення адресованого ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 не переконують в порушені процедури вчинення виконавчого напису, адже не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Твердження по необхідність подання стягувачем нотаріусу нотаріально посвідченої копії договору не ґрунтується на законі, оскільки є проявом хибного тлумачення позивачем за первісним позовом норм постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Будь-яких обґрунтованих заперечень, щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 та її представник не навели.

Таким чином, на переконання суду, нотаріусом дотримано вимоги законодавства, при перевірці безспірності заборгованості, щодо якої вчинено виконавчий напис.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні первісного позову.

Стосовно позовних вимог по зустрічному позові, суд вважає за потрібне зазначати наступне.

Судом встановлена, наявність між ОСОБА_1 АТ Банк Ренесанс Капітал правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Перший Український Міжнародний Банк кредитних правовідносин, виниклих на підставі кредитного договору №26250018733094 від 11.12.2011.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, відповідачем по зустрічному позову було подано до суду заяву в якій заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Позовна давність відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Оскільки, за умовами договору відповідач за зустрічним позовом мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

З розрахунку, наданого позивачем за зустрічним позовом, вбачається, що невиконання відповідачем за зустрічним позовом обов`язку по сплаті чергового місячного платежу було допущено ще 14.09.2012 року, внаслідок чого відповідачу за зустрічним позовом почали нараховуватися штрафні санкції у вигляді пені (а.с.72 зворот).

Разом з тим, вбачається, що відповідач за зустрічним позовом продовжив вчиняти дії на визнання боргу, а саме сплачувати заборгованість за кредитом, тобто вчинив дії внаслідок яких перебіг строку позовної давності перервався.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно розрахунку, останній платіж на визнання боргу відповідач за зустрічним позовом здійснив 10.03.2015 року (а.с.76 зворот).

З вимогою про стягнення вказаної заборгованості банк звернувся до суду 16.08.2018 року.

З встановлених судом обставин, вбачається, що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду поза межами строків позовної давності.

У відповідності до ч.1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову за пропуском строку позовної давності.

Підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в повному обсязі у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни та Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 06.02.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк заборгованості в сумі 20398 грн. 99 коп. за Кредитним договором № 26250018733094 від 11.12.2011.

Відмовити в повному обсязі у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк заборгованості в сумі 77057 грн. 37 коп. за Кредитним договором № 26250018733094 від 11.12.2011.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2019 року.

Суддя О. А. Городівський