Постанова

від 02.09.2019 по справі 143/227/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 143/227/17

провадження № 61-25861св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Фермерське господарство Ліщинецьке об`єднане

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2017 року у складі судді Бойка А. В. і рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В., Сала Т. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Ліщинецьке об`єднання про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Ліщинецьке об`єднання про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 і Фермерським господарством Ліщинецьке об`єднане , та повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,9459 га, кадастровий номер 0523488200:08:003:0034 , з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_1 дізналася, що 19 червня 2012 року між нею та Фермерським господарством Ліщинецьке об`єднане укладено договір оренди землі. Даний договір оренди землі ОСОБА_1 з Фермерським господарством Ліщинецьке об`єднане не укладала та не підписувала. Повноважень на підписання від свого імені вищезазначених документів та своєї згоди на укладання договору оренди землі ОСОБА_1 нікому не надавала.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір між сторонами був укладений у письмовій формі, ними підписаний, позивач визнавала цей договір та отримувала орендну плату, договір виконувався належним чином. Перебіг позовної давності почався з моменту кладення договору оренди землі, тобто з 19 червня 2012 року. ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом у лютому 2017 року, тобто з пропуском позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, виключено з мотивувальної частини рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2017 року посилання на сплив строку позовної давності як на окрему підставу для відмови в задоволенні позову, в іншій частині рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2017 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 19 червня 2012 року ОСОБА_1 і Фермерське господарство Ліщинецьке об`єднане уклали договір оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Погребищенському районі 31 жовтня 2012 року за № 052348824007406. Того ж дня між сторонами підписано акт прийому-передачі об`єкта оренди. Відповідно до відомостей видачі орендної плати по земельних паях, на виконання пункту 1 договору оренди, позивач у 2012 - 2016 роках одержувала орендну плату та будь-яких претензій з цього приводу відповідачу не заявляла. Доводи позивача про те, що вона не підписувала договір оренди землі, не підтверджуються жодними достовірними та допустимим доказами. Клопотань про призначення експертизи щодо підписання договору оренди землі іншою особою позивач і її представник у суді першої інстанції не заявляли. Посилання представника позивача на показання свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що ОСОБА_1 не підписувала оспорюваний договір, апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки відповідно до частини першої статті 218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заперечення однією стороною факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Безпідставними є доводи представника позивача про те, що підставою для визнання недійсним оспорюваного договору є те, що замість підпису директора фермерського господарства стоїть факсиміле без зазначення прізвища уповноваженої на підпис особи, оскільки підписання оспорюваного договору зі сторони відповідача не оспорюється. Встановивши, що позов не доведено, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування наслідків спливу позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_3 . засобами поштового зв`язку надіслала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 06 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року справу № 490/3310/14-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що з огляду на обставини справи суди попередніх інстанцій були зобов`язані призначити експертизу з власної ініціативи. Відповідач на оспорюваному договорі оренди використав факсимільний відбиток підпису голови, що не обумовлювалося письмовою згодою сторін.

Позиції інших учасників

У листопаді 2017 року Фермерське господарство Ліщинецьке об`єднане подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу відхилити, а рішення судів залишити без змін.

Заперечення мотивовані тим, що позивач підписала договір оренди земельної ділянки особисто. Те, що відповідач використав під час підписання договору факсиміле не призводить до недійсності договору. Договір був укладений добровільно сторонами, належним чином виконувався відповідачем. Оскільки права позивача не порушені, то підстави для судового захисту у даній справі відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ в„– 954868 , виданого 23 березня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю № 010788200234 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,9459 га, кадастровий номер 0523488200:08:003:0034 , з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

19 червня 2012 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Ліщинецьке об`єднане було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Погребищенському районі 31 жовтня 2012 року за № 052348824007406.

19 червня 2012 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Ліщинецьке об`єднане підписано акт прийому-передачі об`єкта оренди.

Відповідно до відомостей видачі орендної плати позивач у 2012 - 2016 роках отримувала орендну плату від Фермерського господарства Ліщинецьке об`єднане .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною третьою статі 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У статті 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статей 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частин другої і третьої статті 207 ЦК України, у редакції чинній на момент укладення договору оренди землі, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Оскільки підписання оспорюваного договору зі сторони відповідача не оспорюється, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність доводів позивача про недійсність оспорюваного договору оренди земельної ділянки з огляду на використання замість підпису директора фермерського господарства факсиміле без зазначення прізвища уповноваженої на підпис особи.

Судами попередніх інстанцій правильно вставлено, що договір оренди земельної ділянки підписаний позивачем, позивач отримувала орендну плату.

Будь-яких доказів на підтвердження доводів позивача про те, що підпис на спірному договорі оренди землі не належить їй матеріали справи не містять, клопотання про призначення експертизи позивач і її представник не заявляли.

Відповідно до частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року), сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справ.

З огляду на зазначене доводи касаційної скарги про те, що суди зобов`язані були призначити судову експертиз без клопотання позивача, не ґрунтуються на нормах процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої і апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 , 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов