Постанова

від 02.09.2019 по справі 910/798/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2019 р. Справа№ 910/798/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. За участю представників учасників процесу: згідно із протоколом судового засідання від 02.09.2019. Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 (суддя Ващенко Т.М., м. Київ)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтехніка-57", м. Прилуки, Чернігівська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто", м. Київ

про стягнення 568 096,96 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтехніка-57" 491 079,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 3 806,54 грн., інфляційні втрати в сумі 22 704,78 грн., пені у розмірі 45 593,16 грн., 8 447,75 грн. судового збору; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 491 079,00 грн., з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 3 806,54 грн. та інфляційні втрати в сумі 22 704,78 грн. 3% річних в сумі 197,64 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 257,51 грн. нараховані безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині. Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок пені і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45 593,16 грн. пені, пеню в сумі 2 455,33 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині. З договору про надання юридичних послуг № 0111 від 01.11.2018 вбачається, що позивачем його укладено не з адвокатом, а з Фізичною особою-підприємцем Петренко Андрієм Вікторовичем, а судові витрати на правничу допомогу можуть бути відшкодовані лише в тому випадку, коли сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката, а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" звернулось до Північного апеляційного господарського суд з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що не отримував претензію позивача № 111 від 20.11.2018 та дізнався про неї при ознайомленні із матеріалами справи, також вказує на наявність роздруківки з сайту Укрпошта з якої вбачається, що претензія не була вручена одержувачу.

Скаржник зазначає, що наведені позивачем розрахунки щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат не відповідають дійсності, адже здійснені із помилками, а прописані судом суми у розрахунках не відповідають сумам, заявленим у прохальній частині позовної заяви.

Також скаржник зазначає, що коли він отримав товар за договором № 51, ним було виявлено, що товар не відповідає стандартам та технічним умовам, у зв`язку із чим, саме відповідач поніс збитки перед контрагентами за неналежну якість деталей, які ним були замовлені, тому не розрахувався за товар у повному обсязі.

На думку скаржника акт звірки взаєморозрахунків не є доказом наявної заборгованості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/798/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 - залишено без руху.

06.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" надійшла заява б/н від 03.05.2019 про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 910/798/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 призначено на 19.06.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 910/798/19 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 на 08.07.2019.

04.07.2019 від відповідача через відділ канцелярії суду надішли письмові пояснення у справі № 910/798/19, у якому вказано на те, що зважаючи на відсутність підписаних актів приймання-передачі товару за договором поставки № 51 та визначення сторонами в договорі моменту поставки твору саме підписанням актів приймання-передачі товару, можна дійти висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки строк виконання грошових зобов`язань не настав.

08.07.2019 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючої судді Разіної Т.І. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 у справі № 910/798/19 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 призначено на 22.07.2019.

Порядок визначення/зміни складу господарського суду врегульовано ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2244/19 від 22.07.2019 у зв`язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/798/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.07.2019 для розгляду справи № 910/798/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 призначено на 02.09.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2019 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без змін.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності інших учасників справи, які у судове засідання не з`явились.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.04.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 51, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого позивач, за договором постачальник, зобов`язується поставити відповідачу, за договором покупцю, товар, вказаний в додатках до договору, а відповідач зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених у додатках до договору. Кількість, номенклатура, умови оплати, строк поставки та вартість Товару вказуються в додатках до договору.

Додатком № 1 від 23.04.2018 до договору сторони погодили, що позивачем відповідачу поставляється: Течешукач Коршун-12 у кількості 2 шт, Течешукач Аист-7 у кількості 2шт., Трасошукач vLoc Pro2 у кількості 2 шт., Курвіметр Westfalia у кількості 2 шт., на загальну суму 1 440 000,00 грн. з ПДВ. Зазначені прибори та спеціальне обладнання поставляється до 25.05.2018 за адресою: Київська обл., смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 11. Умови оплати: 50% передоплата, 50% протягом 5 діб після поставки; згідно із додатком № 2 від 28.05.2018 до договору поставляється бензиновий зварювальний генератор Endress ese 1006 SDHS-DC-ES у кількості 11 штук загальною вартістю 2 640 000,00 грн. з ПДВ. Зазначені прибори та спеціальне обладнання поставляється до 30.07.2018 за адресою: Київська обл., смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 11. Умови оплати: 50% передоплата, 50% протягом 5 діб після поставки; згідно із додатком № 3 від 29.05.2018 до договору поставляється: Бензоелектростанція EnerSol-SG-8E-3 (B) у кількості 11 шт., Кутова шліфувальна машинка DeWalt DWE 492 у кількості 11 шт., Ключі гаєчні STANLEY (8-36) з чохлом у кількості 11 шт., на загальну суму 458 964,00 грн. з ПДВ. Зазначені прибори та спеціальне обладнання поставляється до 20.07.2018 за адресою: Київська обл., смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 11. Умови оплати: 50% передоплата, 50% протягом 5 діб після поставки.

Розділами 2, 3 договору № 51 сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах вказаних в додатках до договору у відповідності до Правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової палати ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року). Обов`язки позивача з поставки товару вважаються виконаними з моменту підписання акту приймання-передачі та накладної на товар. Датою поставки товару вважається дата підписання акту приймання-передачі та накладної на товар. Право власності на товар переходить до відповідача тільки після повного розрахунку між сторонами на умовах поставки визначених у відповідному додатку до договору. Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту приймання-передачі та накладної на товар, яку підтверджують належну якість згідно технічної документації заводу-виробника, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі, при наявності товарно-супровідних документів де повинен бути вказаний номер даного договору (видаткова накладна, рахунок-фактура). Усі необхідні супровідні документи на техніку надаються відповідачу після отримання позивачем грошових коштів у розмірі 100% вартості товару, протягом 2-х робочих днів. При цьому факт такого виконання засвідчується відповідним актом приймання-передачі. Обов`язки позивача з передачі товару вважаються виконаними з моменту підписання акту приймання-передачі та накладної на товар. Датою передачі товару вважається дата підписання акту приймання-передачі та накладної на товар.

Відповідно до п. 7.1 договору № 51 строк дії договору з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 23.04.2019, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором.

Факт постачання позивачем відповідачу товару та одержання товару відповідачем на підставі довіреностей, підтверджується наявними у матеріалах справи та підписаними представниками обох сторін накладними № 71 від 16.07.2018 на суму 845 172,00 грн., № 81 від 02.08.2018 на суму 845 172,00 грн., № 83 від 21.08.2018 на суму 563 448,00 грн. № 85 від 04.09.2018 на суму 845 172,00 грн., на загальну суму 3 098 964,00 грн., що не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Належним чином засвідчені копії довіреностей відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 4.3, 4.4, 4.6 договору № 51 всі розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України. Строк оплати - один банківський день з моменту одержання рахунку-фактури, якщо інший строк оплати не зазначений у додатку до договору. Моментом здійснення оплати вважається факт зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою.

Враховуючи наведені вище умови спірного договору № 51 та додатків до нього, та враховуючи дату поставки товару, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що строк оплати товару на суму 3 098 964,00 грн. настав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем частково сплачено за поставлений позивачем товар на загальну суму у розмірі 2 607 885,00 грн., а саме: платіжним дорученням № 277 від 31.07.2018 на суму 845 172,00 грн. за видатковою накладною № 71; платіжним дорученням № 458 від 29.08.2018 на суму 845 172,00 грн. за видатковою накладною № 81; платіжним дорученням № 459 від 29.08.2018 на суму 556 248,00 грн. за видатковою накладною № 83; платіжним дорученням № 659 від 12.10.2018 на суму 211 293,00 грн. за видатковою накладною № 85; платіжним дорученням № 682 від 19.10.2018 на суму 150 000,00 грн. за видатковою накладною № 85.

Враховуючи викладене, у зв`язку із частковою оплатою відповідачем поставленого позивачем товару, частково неоплаченими залишились видаткова накладна № 83 від 21.08.2018 на суму 7 200,00 грн. та видаткова накладна № 85 від 04.09.2018 на суму 483 879,00 грн.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 111 від 20.11.2018 з проханням сплатити наявну заборгованість.

Однак, доказів повної оплати за поставлену позивачем продукцію за вказаними вище видатковими накладними, як і відповіді на претензію позивача, відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення 491.079,00 грн. основного боргу є такою, що відповідає нормам законодавства та підтверджена матеріалами справи.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення стороною зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 5.1 договору № 51 у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов`язків по оплаті товару відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в строк зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, враховуючи умови договору № 51, перевіривши розрахунок господарського суду першої інстанції сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума пені у розмірі 45.593,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 806,54 грн. та 3% річних у розмірі 22 704,78 грн., є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 455,33 грн. пені, 2 257,51 грн. інфляційних втрат та 197,64 грн. 3% річних належить відмовити, у зв`язку із тим, що дані суми нараховані безпідставно.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Однак, як вбачається із договору про надання юридичних послуг № 0111 від 01.11.2018 він укладений позивачем не з адвокатом, а з Фізичною особою-підприємцем Петренко Андрієм Вікторовичем, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Слід зазначити, що отримання поштової кореспонденції є правом відповідача, яким останній не скористався для отримання претензії № 111, надісланої позивачем на адресу відповідача, однак, навіть невжиття заходів досудового врегулювання господарського спору не може позбавити сторону права на звернення з позовом до господарського суду.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 №15-рп/2002 справа № 1-2/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 51, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, крім того, незважаючи на помилки позивача при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних втрат, виправлені господарським судом першої інстанції, останній не вийшов за межі позовних вимог.

Що стосується твердження відповідача про те, що позивачем поставлено товар, який не відповідає стандартам та технічним умовам, апеляційний господарський суд вважає його безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні складені відповідачем документи про виявлення невідповідності товару стандартам та технічним умовам, також відсутні докази звернення відповідача до позивача із повідомленням про вказані невідповідності.

Крім того, питання відповідності поставленого позивачем товару відповідачу стандартам та технічним умовам не є предметом спору у справі № 910/798/19, натомість відповідач не позбавлений права звернутись до господарського суду із відповідним позовом.

Твердження відповідача про те, що строк виконання зобов`язання не настав, спростовується нормами чинного законодавства, умовами договору № 51 та належним чином засвідченими копіями накладних, наявними у матеріалах справи, які свідчать про постачання позивачем товару відповідачу та прийняття поставленого товару останнім.

Підставою виникнення обов`язку відповідача оплатити поставлений позивачем товар є одержання цього товару без зауважень згідно із накладною, натомість акт приймання-передачі товару є лише документом, супроводжуючим здійснення господарської операції, а не тим документом, який підтверджує її здійснення.

Принагідно, слід зазначити, що акт звірки взаєморозрахунків не є доказом наявності заборгованості, а є лише відображенням господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецтехніка-57 , відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/798/19 залишити без змін.

3. Справу № 910/798/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний - 05.09.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко