Постанова

від 02.09.2019 по справі 910/16747/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2019 р. Справа№ 910/16747/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 02.09.2019. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Адвокатського бюро "Євгена Солодко", Адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" та Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 (суддя Кирилюк Т.Ю. м. Київ, повний текст рішення складено 08.04.2019)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія Барвінок"

до 1) Адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери",

2) Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери",

3) Адвокатського бюро "Євгена Солодко"

про розірвання договору, зобов`язання вчинити дії та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження приміщенням у спосіб виселення

За результатами розгляду апеляційних скарг Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 позов задоволено частково; вирішено усунути перешкоди приватному акціонерному товариству "Компанія Барвінок" у здійсненні права користування та розпорядження нежилим приміщенням загальною площею 149,9 кв.м, що розташоване у місті Києві, вулиця Кудрявська , 23-а , у спосіб виселення адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" з нежилого приміщення загальною площею 149,9 кв.м, що розташоване у місті Києві, вулиця Кудрявська, 23-а; вирішено усунути перешкоди Приватному акціонерному товариству "Компанія Барвінок" у здійсненні права користування та розпорядження нежилим приміщенням загальною площею 149,9 кв.м, що розташоване у місті Києві, вулиця Кудрявська, 23-а у спосіб виселення адвокатського бюро "Євгена Солодко" з нежилого приміщення загальною площею 149,9 кв.м, що розташоване у місті Києві, вулиця Кудрявська, 23-а; зобов`язано Адвокатське об`єднання "Солодко і партнери" та Адвокатське бюро "Євгена Солодко" внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо їх місцезнаходження, а саме виключити інформацію про місцезнаходження Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери", Адвокатського бюро "Євгена Солодко" за адресою місто Київ, вулиця Кудрявська, 23-А; стягнуто з Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Барвінок" 1 921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Адвокатського бюро "Євгена Солодко" на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Барвінок" 1 921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" на користь Приватного акціонерного товариства "Компанія Барвінок" 1 921,00 грн. - витрат по сплаті судового збору; у іншій частині в позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що укладення 01.01.2009 позивачем та першим відповідачем договору оренди того ж самого майна, що визначено договором оренди від 28.08.2007, абсолютно відповідає всім ознакам новації. У даному випадку мала місце новація зобов`язання, а не його призупинення. Використання майна проти волі його власника є порушенням позитивно-правових гарантій, які надані власнику майна Конституцією та наведеними нормами цивільного законодавства (у тому числі). Другим та третім відповідачами порушено права позивача як власника приміщення в будинку по вулиці Кудрявській 23-А у місті Києві. Суд відхилив доводи відзивів про об`єднання у позові негаторних та віндикаційних вимог, оскільки у даному випадку позивач є володіючим власником, який не втрачав це право при передачі майна в оренду. Порушення стосується виключно обмежень права вільного на власний розсуд користування та права розпорядження своїм майном. Ці обмеження є наслідком існування об`єктивно існуючих перешкод, які створені відповідачами. Встановивши наявність права позивача та факт порушення цього права відповідачами, суд надає цьому праву примусовий захист у визначений позивачем спосіб. Виходячи з наведеного, суд задовольнив позовні вимоги про усунення перешкод у спосіб виселення з приміщення другого та третього відповідачів, а також зобов`язання їх виключити з ЄДР інформацію про місцезнаходження за адресою приміщення позивача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Адвокатське бюро "Євгена Солодко" (третій відповідач) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 в частині задоволення вимог про усунення перешкоди приватному акціонерному товариству "Компанія Барвінок" у здійсненні права користування та розпорядження нежилим приміщенням загальною площею 149,9 кв.м, що розташоване у місті Києві, вулиця Кудрявська , 23-а у спосіб виселення Адвокатського бюро "Євгена Солодко" з нежилого приміщення загальною площею 149,9 кв.м, що розташоване у місті Києві, вулиця Кудрявська, 23-а; зобов`язання Адвокатського бюро "Євгена Солодко" внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо їх місцезнаходження, а саме виключити інформацію про місцезнаходження Адвокатського бюро "Євгена Солодко" за адресою місто Київ, вулиця Кудрявська, 23-А, скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в цій частині.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Адвокатське об`єднання "Солодко і партнери" (другий відповідач) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 змінити, виключивши з мотивувальної частини висновки про те, що договір оренди, укладений 28.08.2007 між позивачем та першим відповідачем, є припиненим з 01.01.2019, у зв`язку з новацією.

Підстави апеляційних скарг Адвокатського бюро "Євгена Солодко" та Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" (другого та третього відповідачів) обґрунтовуються тим, що господарський суд першої інстанції робить висновок про знаходження другого та третього відповідачів у спірному приміщенні лише на основі даних про місце реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також висновків державного виконавця у постанові про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2018 ВП № 55728989, які також зроблені лише на основі даних Єдиного державного реєстру, однак, належні та допустимі докази того, що другий та третій відповідачі на момент звернення позивача з даним позовом до суду займають спірні приміщення - в матеріалах справи відсутні.

На думку другого та третього відповідачів, позивачем не надано доказів того, що у здійсненні позивачем своїх правомочностей, як власника спірного приміщення, існують перешкоди створені саме другим та третім відповідачами і такі дії (бездіяльність) об`єктивно порушують права власника, є протиправними і триваючими. Негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому. Якщо ж на час подання позову порушення припинились, то й відповідає підстава для пред`явлення негаторного позову. Стверджуючи про факт зайняття спірних приміщень другим та третім відповідачами, по суті позивач суперечить заявленим ним позовним вимогам, оскільки якщо вважати, що спірне майно вибуло з його володіння та перебуває у інших осіб, то позивач позбавляється права заявити негаторний позов, якщо ж воно з його володіння не вибувало, то повністю безпідставними є вимоги про виселення сторонніх осіб.

Поєднуючи вимоги про усунення перешкод у користування майном (негаторний позов) з вимогами про виселення, фактично позивач одночасно пред`являє вимоги віндикаційного характеру, проте, як Верховний Суд неодноразово звертав увагу, віндикаційний та негаторний позов є взаємовиключними.

Другий та третій відповідачі вказує на те, що вимоги про внесення змін до Єдиного державного реєстру можуть заявлятись до керівника або засновника (учасника) юридичної особи, але не до юридичної особи. Також позивач жодним чином не обґрунтував, яким чином відомості в Єдиному державному реєстрі про місцезнаходження другого та третього відповідачів за відповідною адресою порушують права позивача.

На думку другого та третього відповідача, в даному випадку предмет спору щодо зобов`язання другого та третього відповідачів внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо таких вимог у законі відсутня норма, що прямо передбачала б вирішення такого спору господарським судом, тому, слід дійти висновку, що такий спір не підвідомчий господарському суду.

Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням Адвокатське об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" (перший відповідач) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 в частині задоволення вимог про: усунення перешкоди Приватному акціонерному товариству "Компанія Барвінок" у здійсненні права користування та розпорядження нежилим приміщенням загальною площею 149,9 кв.м, що розташоване у місті Києві, вулиця Кудрявська , 23-а у спосіб виселення адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" з нежилого приміщення загальною площею 149,9 кв.м, що розташоване у місті Києві, вулиця Кудрявська, 23-а; зобов`язання Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо їх місцезнаходження, а саме виключити інформацію про місцезнаходження Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" адресою місто Київ, вулиця Кудрявська, 23-А, скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в цій частині у задоволенні позову відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Перший відповідач вказує на та, що на виконання судових рішень ним звільнено орендоване приміщення і вже близько 3 років не займає його, а місцезнаходженням першого відповідача є адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 703. Посилаючись на ту обставину, що фактично з 2009 року перший відповідач не сплачує орендну плату за договором-1, що в розумінні ст. 782 ЦК України є підставою для його розірвання, позивач залишив поза увагою той факт, що в період з 01.01.2009 по 21.05.2015 був чинним укладений між сторонами договір-2, який з огляду на тотожність об`єкту оренди на вказаний період фактично призупинив дію договору-1. Разом з тим, після припинення договору-2, внаслідок прийнятого за позовом позивача рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 у справі № 910/20548/14, перший відповідач був змушений звільнити спірне приміщення та як наслідок не міг ним користуватись.

Перший відповідач зазначає, що вимоги про зобов`язання повернути спірне приміщення позивачу були заявлені без врахування наявності між сторонами діючого договору-1. Як наслідок в силу прийняття судового рішення, яким першого відповідача було зобов`язано повернути позивачу орендоване приміщення за договором-2, він втратив об`єктивну можливість користуватись ним за договором-1, а тому його зобов`язання зі сплати орендної плати за договором-1 на такий період призупинилось. Таким чином, посилання позивача в обґрунтування своїх вимог про розірвання договору на обставину не сплати орендної плати за договором-1 є безпідставним. Крім того, за наведених обставин є повністю безпідставними вимоги про зобов`язання першого відповідача повернути за актом приймання-передачі об`єкт оренди, оскільки по-перше він вже був звільнений, що визнається позивачем, а по-друге, оскільки згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 у справі № 910/20548/14 першого відповідача веж було зобов`язано повернути спірне приміщення позивачу, повторне зобов`язання виконання такого обов`язку унеможливлюється, оскільки прийняття іншого судового рішення такого ж змісту в даному випадку призведе, як до порушення принципу правової певності судового рішення, так і неможливості його виконання.

На думку першого відповідача, суд першої інстанції у даній справі, стверджуючи про те, що як позивач, так і всі відповідачі у справі ґрунтують свої доводи на хибному твердженні про чинність договору від 28.08.2007, допустився помилки, дійшовши висновку про новацію внаслідок укладення договору від 01.01.2009. В даному випадку, укладаючи договір оренди від 01.01.2009 сторони не визначали намір вчинити новацію, не передбачали припинення зобов`язань, що виникли за договором оренди від 28.08.2007, а також не змінювали первісні зобов`язання на будь-які інші, які б відрізнялись за своїм змістом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 910/16747/18 відкрито апеляційне провадження у даній справі; Об`єднано апеляційні скарги Адвокатського бюро "Євгена Солодко", Адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" та Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційних скарг Адвокатського бюро "Євгена Солодко", Адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" та Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 призначено на 03.07.2019.

04.06.2019 від позивача через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого просить рішення Господарського суду від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 залишити без змін, вимоги апеляційних скарг без задоволення.

На думку позивача, твердження першого відповідача про те, що договір-2 не будучи новацією призупинив дію договору-1 на період з 01.01.2009 по 21.05.2015 (дата набрання сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/20548/14, відповідно до якого було вирішено розірвати договір-2) не несе за собою жодного правого підґрунтя, оскільки жодними нормами чинного законодавства не передбачено автоматичне призупинення одного зобов`язання іншим, навіть якщо останній містить тотожність предмет договору 1.

Позивач у відзиві на апеляційні скарги вказує на те, фактично першим відповідачем не було звільнено з 21.05.2015 приміщення, оскільки було зареєстровано іншу юридичну особу - другого відповідача, за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23А і все майно та працівники першого відповідача залишились на тому самому місці, проте у складі інших юридичних осіб. Першим відповідачем не було повернуто приміщення позивачу, оскільки акти приймання-передачі нежитлового приміщення за договором-2 підписані з боку першого відповідача так і не були.

Оскільки підстави для повернення приміщення є різними (договір-1 та договір-2), то в даному випадку і мова не йде про повторне виконання зобов`язання.

Позивач вказує на те, що відповідачами адреса приміщення, що належить позивачу, використана свідомо, незаконно та безпідставно, для власної вигоди, після ухвалення рішення від 25.12.2014, хоча відсутні будь-які документи, на підставі яких була внесена інформація щодо місцезнаходження другого та третього відповідачів до ЄДР, адже, жодних договорів оренди, найму та ін. між позивачем та другим і третім відповідачами не укладалось.

Також позивач вказує на те, що за адресою м. Київ, вул. Кудрявська, 23-а і досі є рекламна вивіска першого відповідача і досі надається правнича допомога.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 910/16747/18 задоволено клопотання адвокатського бюро "Євгена Солодко", адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" та адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд апеляційних скарг адвокатського бюро "Євгена Солодко", адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" та адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 на 24.07.2019.

Порядок визначення/зміни складу господарського суду врегульовано ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2294/19 від 24.07.2019 у зв`язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/16747/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.07.2019 для розгляду справи № 910/16747/18 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 апеляційні скарги Адвокатського бюро "Євгена Солодко", Адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" та Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Михальської Ю.Б., Іоннікової І.А. Розгляд апеляційних скарг Адвокатського бюро "Євгена Солодко", Адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" та Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/18 призначено на 02.09.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2019 заперечив проти доводів апеляційних скарг, просив рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/19 залишити без змін, вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Представники скаржників в судове засідання 02.09.2019 не з`явилися, повідомлялися про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином.

28.08.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні вищевказане клопотання представника скаржників про відкладення розгляду справи № 910/16747/19, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє його з огляду наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

В силу положень ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції обмежений строках розгляду даної апеляційної скарги, а тому задоволення даного клопотання призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Одночасно, застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційні скарги за відсутності інших учасників справи, які у судове засідання не з`явились.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивач є власником нежитлового будинку по вулиці Кудрявській, 23-А у місті Києві з 22.03.2001 (з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу цього будинку державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І.).

28.08.2007 між позивачем та першим відповідачем укладено договір оренди нежилого приміщення загальною площею 150 кв.м, розташованого в будинку по вулиці Кудрявській 23-А у місті Києві та передав приміщення за актом прийому-передачі орендованого приміщення згідно із договором оренди, для проведення ремонту і наступного використання під офіс згідно із умовами укладеного договору.

В подальшому, 01.01.2009 між тими ж сторонами та стосовно того ж майна (нежилого приміщення загальною площею 150 кв.м, розташованого в будинку по вулиці Кудрявській 23-А у місті Києві ) укладено новий договір оренди, відповідно до якого, у порівнянні з первісним договором оренди від 28.08.2007, зменшено розмір орендної плати та виключено право орендаря передавати приміщення в суборенду тощо.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 у справі № 910/20548/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 та Вищого господарського суду України від 29.07.2015, позов Приватного акціонерного товариства Компанія Барвінок до Адвокатського об`єднання Адвокатська група Солодко і партнери задоволено. Стягнуто з першого відповідача у даній справі на користь позивача у даній справі заборгованість у сумі 82 530 грн., розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2009, зобов`язано першого відповідача повернути за актом приймання-передачі об`єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 150 кв.м. по вулиці Кудрявській, 23-А у місті Києві. У задоволенні зустрічного позову про стягнення 193 600,00 грн. відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 у справі № 910/24210/15 відмовлено у задоволенні позову першого відповідача у даній справі до позивача у даній справі про визнання недійсними договорів оренди від 28.08.2007 та від 01.01.2009.

Отже, матеріалами справи та судовими рішеннями підтверджується факт використання першим відповідачем орендованого приміщення позивача з 28.08.2007 по 21.05.2015 (дата набуття чинності судовим рішенням у справі № 910/20548/14) на належних правових підставах - укладених з власником приміщення договорах оренди, а саме: в період часу з 28.08.2007 по 01.01.2009 правовою підставою прав першого відповідача щодо приміщення був договір оренди від 28.08.2007, а в період з 01.01.2009 по 21.05.2015 - договір оренди від 01.01.2009.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що як позивач, так і всі відповідачі у справі ґрунтують свої доводи на хибному твердженні про чинність договору від 28.08.2007 після розірвання у судовому порядку договору оренди від 01.01.2009, оскільки договір оренди від 28.08.2007 припинив свою дію з моменту укладення нового зобов`язання - з 01.01.2009, а не призупинив свою дію на час дії нового зобов`язання, як помилково вважають позивач та відповідачі, натомість апеляційний господарський суд вважає, що у даному випадку мала місце новація зобов`язання, а не його призупинення, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим між тими ж сторонами.

Також апеляційний господарський суд погоджується із зазначеним господарським судом першої інстанції, що першою характерною ознакою новації є наявність нового зобов`язання (у даному випадку - договір оренди від 01.01.2009), яке за волею сторін установлювалося на зміну першому (договір оренди від 28.08.2007).

Іншими ознаками новації є фактичне існування та дійсність первісного зобов`язання, фактичне існування та дійсність нового зобов`язання, деяка відмінність нового зобов`язання від первісного та досягнення сторонами у певній матеріальній формі згоди змінити первісне зобов`язання.

Тобто, укладення 01.01.2009 позивачем та першим відповідачем договору оренди того ж самого майна, що визначено договором оренди від 28.08.2007, абсолютно відповідає всім наведеним вище ознакам новації.

Враховуючи викладене, новація породжує правоприпиняючий ефект щодо первісного зобов`язання, тобто, у даному випадку, договір оренди укладений між позивачем та першим відповідачем 28.08.2007 є припиненим з 01.01.2009, тому застосувати до припиненої угоди правовий режим розірвання договору, оскільки неможливо розірвати зобов`язання, яке на цей час не існує, у зв`язку із чим у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди від 28.08.2007 належить відмовити.

У задоволенні позовної вимоги про повернення приміщення за актом та у стані обумовленому договором оренди від 28.08.2007 також належить відмовити, оскільки хоча позивач і має право вимагати повернення майна за актом відповідно до умов договору оренди від 01.01.2009, однак, у межах розгляду даної справи є неможливим, оскільки ця вимога вже була предметом судового дослідження у справі № 910/20548/14 та отримала примусовий захист.

Натомість у матеріалах справи відсутні докази юридичного оформлення звільнення спірного приміщення актом приймання-передачі об`єкту оренди, що спростовує доводи першого відповідача про добровільне виконання судового рішення у справі № 910/20548/14.

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦК України та ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до Єдиного державного реєстру вносяться відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також доказом перебування другого відповідача у приміщенні позивача є постанова ВП №55728989 від 27.06.2018 державного виконавця.

Таким чином, на підставі статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань суд встановлює, що твердження позивача про використання приміщення другим та третім відповідачами є достовірним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України закріплено, що права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать виключно власнику, а згідно із ч. 1 ст. 321 ЦУ України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Використання майна проти волі його власника є порушенням позитивно-правових гарантій, які надані власнику майна Конституцією та наведеними нормами цивільного законодавства (у тому числі).

Враховуючи викладене вище, зазначення другим та третім відповідачами без належних правових підстав, їх місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-А, порушує права позивача, як власника приміщення.

Щодо об`єднання у позові негаторних та віндикаційних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Право власності позивача порушене без безпосереднього вилучення у нього майна, тож позивач у даному випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звернутись до суду з негаторним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, у даному випадку позивач є володіючим власником, який не втрачав це право при передачі майна в оренду. Порушення у даному випадку стосується виключно обмежень права вільного на власний розсуд користування та права розпорядження своїм майном, тобто, сам факт незаконного перебування другого та третього відповідачів у приміщенні позивача вже є достатньою підставою порушення права позивача на вільне користування належним йому майном, оскільки позивач, через перебування у приміщені другого та третього відповідачів, не може використовувати таке приміщення для власних потреб чи надавати його в оренду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги про усунення перешкод у спосіб виселення з приміщення другого та третього відповідачів, а також зобов`язання їх виключити з ЄДР інформацію про місцезнаходження за адресою приміщення позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження другого та третього відповідачів про те, що судом першої інстанції не доведено факт їх знаходження у приміщенні позивача, спростовується положенням ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідно до якого Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Тобто Єдиний державний реєстр містить достовірну інформацію про юридичних осіб.

Крім того, ані другим, ані третім відповідачем не надано доказів знаходження за будь-якою іншою адресою.

Як вже зазначалось, право власності позивача порушене без безпосереднього вилучення у нього майна.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що укладення 01.01.2009 між позивачем та першим відповідачем договору оренди того ж самого майна, що визначено договором оренди від 28.8.2007, абсолютно відповідає ознакам новації, оскільки першою характерною ознакою є наявність нового зобов`язання - договір від 01.01.2009, яке за волею сторін установлювалось на зміну першому - договір від 28.08.2007, а іншими ознаками новації є фактичне існування та дійсність первісного зобов`язання, фактичне існування та дійсність нового зобов`язання, деяка відмінність нового зобов`язання від первісного та досягнення сторонами у певній матеріальній формі згоди змінити первісне зобов`язання.

Посилання другого та третього відповідачів про те, що вимоги про внесення змін до Єдиного державного реєстру можуть заявлятись до керівника або засновника (учасника) юридичної особи, але не до юридичної особи, та те, що такий спір не підвідомчий господарському суду є безпідставним, оскільки директор (керівник) особисто не може бути належним відповідачем, оскільки він є лише уповноваженою особою, що діє в рамках Статуту, він не несе персональної відповідальності за дії та не може діяти у власних інтересах як фізична особа, а лише у інтересах юридичної особи. Засновник також не є належним відповідачем, оскільки він не наділений повноваженнями щодо представлення юридичної особи в різних підприємствах, установах та організаціях.

Враховуючи викладене, вимога про зобов`язання другого та третього відповідачів внести зміни до ЄДР щодо їх місцезнаходження, а саме виключити інформацію про місцезнаходження другого та третього відповідачів за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23-А, може бути пред`явлена виключно до юридичних осіб, а саме до другого та третього відповідачів.

Слід зазначити, що ані другий, ані третій відповідач не мали права займати об`єкт оренди, крім того, засновник другого та третього відповідачів не мав жодних підставна момент державної реєстрації другого та третього відповідачів надавати інформацію, що місцезнаходженням останніх є м. Київ, вул. Кудрявська, 23-А.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивач правомірно звернувся за захистом свого порушеного права, а саме права вільно користуватись належним позивачу майном та розпоряджатись ним на власний розсуд.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/19 та для задоволення апеляційних скарг Адвокатського бюро "Євгена Солодко", Адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" та Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери", відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Скаржниками у апеляційних скаргах не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/19.

Скаржниками, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржники не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на заявників апеляційних скарг, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Адвокатського бюро "Євгена Солодко", Адвокатського об`єднання "Адвокатська група "Солодко і партнери" та Адвокатського об`єднання "Солодко і партнери" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 910/16747/19 залишити без змін.

3. Справу № 910/16747/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний - 05.09.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова