Рішення

від 30.08.2019 по справі 440/1830/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/1830/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.,

представника позивача - Винокурової Р.О.

представника відповідача - Чайки М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Вітал-Агро" підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірми "Вітал-Тер"(ТОВ) до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2019 року Дочірнє підприємство "Вітал-Агро" підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірми "Вітал-Тер" (ТОВ) (далі за текстом - позивач, ДП "Вітал-Агро") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2018 року № 0001041401, № 0001051401, № 0001031402, № 0001121402, № 0001101401, № 0001111401.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган протиправно ставить йому у вину порушення податкового законодавства в охопленому перевіркою періоді. Позивач наполягає на тому, що жодні порушення не мали місця в його господарській діяльності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено дату та час проведення підготовчого судового засідання.

05 червня 2019 року судом одержано відзив контролюючого органа на позов, у яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки Головне управління ДФС у Полтавській області дійшло висновку про наявність численних порушень податкового законодавства в господарській діяльності позивача /т. І а.с. 206-211/.

Ухвалою від 22 липня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті /т. ІІ а.с. 113-114/.

У додаткових поясненнях ДП "Вітал-Агро" наводить додаткові аргументи на користь того, що невключення господарських операцій з ТОВ "Агрохолдинг Руно" до загальної декларації з ПДВ не вплинуло на правомірність визначення позивачем розміру податкового зобов`язання із зазначеного податку, оскільки вищевказані господарські операції відображено позивачем в податковій декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства /т. ІІ а.с. 121-123/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ДП "Вітал-Агро" зареєстроване як юридична особа 17 березня 2000 року за № 15771200000003208, код ЄДРПОУ 03769729 та є платником податку на додану вартість. Свою господарську діяльність підприємство здійснює у сфері вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), вирощування інших однорічних і дворічних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; розведення коней та інших тварин родини конячих; розведення овець і кіз; розведення свиней; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; післяурожайна діяльність; оброблення насіння для відтворення; виробництво м`яса; оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; транспортне оброблення вантажів; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів /том ІІ а.с. 105-109/.

З 29 жовтня 2018 року по 07 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Вітал-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2018 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 1659/16-31-14-01-10/03769729 від 14 грудня 2019 року /т. І а.с. 36-100/.

На підставі акта перевірки № 1659/16-31-14-01-10/03769729 від 14 грудня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області 31 січня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001041401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 77525,00 грн., з яких збільшення суми грошового зобов`язання складає 62020,00 грн., штрафні (фінансові санкції) 15505,00 грн. /т. І а.с. 24/;

№ 0001051401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 849557,00 грн. /т. І а.с. 26/;

№ 0001031402 про нарахування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 212 334,81 грн./т. І а.с. 28/;

№ 0001121402 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 170,00 грн. /т. І а.с. 30/;

№ 0001101401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомості на 212006,41 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53001,60 грн. /т. І а.с. 32/;

№ 0001111401 про застосування штрафних санкцій в сумі 680,00 грн. за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомості /т. І а.с. 34/.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 року № 18347/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2018 року № 0001041401, № 0001051401, № 0001031402, № 0001121402, № 0001101401, № 0001111401 залишені без змін. /т. І а.с. 101-110/.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 31 січня 2019 року № 0001051401, суд виходить з того, що підставою для його винесення стало невизнання контролюючим органом правомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, що містять певні недоліки.

Матеріалами справи підтверджено, що упродовж 2015-2016 років позивачем здійснено придбання сільськогосподарської техніки у ТОВ "Техноторг-Дон", ТОВ "Агро-Технололгії Груп", ТОВ "Агрогрупа Деметра" на підставі відповідних господарсько-правових договорів /т. І а.с. 113-114, 125-129,154-156/.

За результатами здійснення вищевказаних господарських операцій контрагентами позивача складено податкові накладні № 106745 від 08 червня 2015 року /т. І а.с. 118/, № 6 від 16 жовтня 2015 року /т. І а.с. 133/, а також розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 6 від 16 жовтня 2015 року № 62 від 31 березня 2016 року /а.с. 135/, № 2 від 10 грудня 2015 року /т. І а.с. 139/ та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 6 від 16 жовтня 2015 року № 63 від 31 березня 2016 року /а.с. 141/, № 2 від 02 березня 2016 року /т. І а.с. 148/ та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 2 від 02 березня 2015 року № 64 від 31 березня 2016 року /т. І а.с. 150/, № 1 від 02 березня 2016 року /т. І а.с. 159/ та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 від 02 березня 2015 року № 76 від 16 лютого 2019 року /т. І а.с. 161-162/.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, що вищевказані податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до них у встановленому податковим законодавством порядку зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на момент укладення виконання договору) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії ( структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця ( отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно вимог пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції в податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Зі змісту акта перевірки випливає, що контролюючий орган не ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем сільськогосподарської техніки у ТОВ "Техноторг-Дон", ТОВ "Агро-Технололгії Груп", ТОВ "Агрогрупа Деметра", однак вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу свого податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, що складені його контрагентами із допущенням деяких формальних порушень в частині незазначення окремого реквізиту - коду УКТ ЗЕД.

Слід зазначити, що розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 6 від 16 жовтня 2015 року, № 2 від 10 грудня 2015 року та № 2 від 02 березня 2016 року внесено уточнення щодо зазначення у відповідних податкових накладних коду УКТ ЗЕД.

Що стосується податкової накладної ТОВ "Техноторг-Дон" № 106745 від 08 червня 2015 року, то на переконання суду до господарської операції з продажу трактора Беларус-892 не підлягає застосуванню положення підпункту "і" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу в частині обов`язкового зазначення в податковій накладній коду УКТ ЗЕД товару, оскільки зазначений реквізит є обов`язковим для товарів, ввезених на митну територію України, а товар, придбаний позивачем у ТОВ "Техноторг-Дон" є виробленим на території України, що підтверджується сертифікатом відповідності № UA1.060.0053293-14 /т. І а.с. 123/.

Наполягаючи на безпідставності формування позивачем податкового кредиту на підставі вищевказаних податкових накладних, що містять недоліки в частині зазначення окремих їх реквізитів, представник контролюючого органа також зауважує про ненадання платником до перевірки сертифікату відповідності № UA1.060.0053293-14 на підтвердження походження придбаного товару.

Вищевказані доводи визнаються судом доречними, однак останні не спростовують фактичних обставин справи, та з огляду на те, що контролюючим органом не вчинено усіх можливих заходів для самостійного встановлення походження трактора Беларус-892, - відхиляються судом.

Визнаючи правомірним факт формування позивачем податкового кредиту з урахуванням податкових накладних ТОВ "Техноторг-Дон", ТОВ "Агро-Технололгії Груп", ТОВ "Агрогрупа Деметра" (та розрахунків коригування до них), суд виходить з того, що недоліки податкових накладних, що враховані позивачем під час формування податкового кредиту в охопленому перевіркою періоді, є неістотними та не спотворюють змісту здійсненої господарської операції.

Згідно частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

На переконання суду, окремі недоліки, допущені контрагентами позивача під час формування податкових накладних не можуть ставити у залежність право ДП "Вітал-Агро" на формування податкового кредиту за наслідками реально здійснених та документально підтверджених господарських операцій.

За викладених обставин суд визнає протиправним та скасовує податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2019 року № 0001041401, № 0001051401.

Що стосується порушення пп.209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Агрохолдинг Руно", суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено факт включення позивачем до відомостей податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства податкового зобов`язання вартості послуг, наданих ТОВ "Агрохолдинг Руно", який не є сільгоспвиробником у розумінні Податкового кодексу України.

З акта перевірки випливає, що ДП "Вітал-Агро" в охопленому перевіркою періоді надавав послуги ТОВ "Агрохолдингу Руно", яке не зареєстроване в установленому Податковим кодексом порядку сільгоспвиробником, зі збирання озимих культур за допомогою сільськогосподарської техніки та всупереч підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України відобразив результати зазначеної господарської діяльності в скороченій декларації з ПДВ.

З пояснень представника відповідача встановлено, що вищевказане порушення не мало впливу на суму донарахування по податку на додану вартість, оскільки встановлено заниження податкового зобов`язання по загальній декларації на суму 34592 грн та завищення податкового зобов`язання по декларації спеціального режиму оподаткування на суму 34592 грн, що відображено в розрахунку фінансових санкцій /т.2 а.с. 128/.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2019 року № 0001031402 року та № 0001121402 про застосування штрафу та пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, суд зазначає наступне.

Підставою для винесення вищевказаного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про допущення позивачем порушень вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" під час виконання зовнішньоекономічних операцій в частині порушення строків надходження валютної виручки на територію України в сумі 570139,00 дол. США на 5 днів (з 01.07.2016 року по 05.07.2016 року)

З матеріалів справи встановлено, що між ДП "Вітал-Агро" та нерезидентом Компанією "L&U TRADING LIMIТED", Британські Вірджинські острови укладено експортний контракт № 27 від 16 лютого 2016 року на експорт кукурудзи 3-класу врожаю 2015 року, насипом /т. І а.с. 164-171/.

На виконання умов вищевказаного контракту позивач експортував на адресу нерезидента вищезазначений товар, що підтверджується ВМД (ЕК 10 ДР) № 500060703/2016/003359 від 01 квітня 2016 року на суму 820 139,04 дол.США. /т. І а.с. 173-174/.

Відповідно до пункту 10.2 Контракту № 27 від 16 лютого 2016 року 100% від вартості відвантаженого товару має бути сплачено на користь ДП "Вітал-Агро" протягом 90 банківських днів після дати переходу права власності на товар.

За змістом пункту 8 контракту датою переходу права власності на товар від продавця до покупця є дата відмітки митної служби в ВМД на товар.

З наявної в матеріалах справи копії ВМД № 500060703/2016/003359 встановлено, що відмітка митної служби України про те, що задекларований у цій ВМД товар вивезено за межі митної території України, проставлена 01 квітня 2016 року.

Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, що діяла станом на дату укладення Контракту та передачі товару покупцю) передбачалось, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Таким чином, граничним строком оплати вартості товару є 08 серпня 2016 року.

Разом із тим, частиною четвертою статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачалось, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 07 червня 2016 року № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" здійснюється у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як зазначено в пункті 9 вищевказаної Постанови, остання набрала чинності 09 червня 2016 року та діяла до 14 вересня 2016 року.

З огляду на положення пункту 9 постанови Правління Національного банку України від 07 червня 2016 року № 342, контролюючий орган дійшов висновку, що граничний строк для проведення розрахунків за Контрактом № 27 від 16 лютого 2016 року має бути скорочено до 90 календарних днів, тобто до 30 червня 2016 року.

Проте, з таким висновком відповідача суд не погоджується, з огляду на конституційний принцип незворотності дії законів у часі.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

На переконання суду, до спірних відносин належить застосувати положення законодавства, чинного станом на час виникнення спірних відносин. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінювати обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

На переконання суду, в дослідженому випадку обчислення граничного строку здійснюється за тими правилами, які діяли на момент початку перебігу відповідного строку (01 квітня 2016 року).

За викладених обставин, порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не мало місця, оскільки розрахунки за контрактом в сфері ВЕД проведені в межах обумовлених чинним на день початку перебігу такого строку законодавством.

Відтак, доводи контролюючого органа, мотивовані положеннями постанови Правління НБУ № 342 від 07 червня 2016 року, за змістом якої граничні терміни розрахунків у сфері ЗЕД скорочені до 90 днів, є хибними, оскільки суперечать вимогам статті Конституції України, відповідно до якої закон зворотної дії. в часі не має.

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2019 року № 0001031402 року та № 0001121402 про застосування штрафу та пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 31 січня 2019 року № 0001101401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомості на 212006,41 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53001,60 грн., а також № 0001111401 про застосування штрафних санкцій в сумі 680,00 грн. за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомості, суд виходив з того, що підставою для винесення вищевказаних податкових повідомлень-рішень стало переконання контролюючого органа про протиправність невключення ДП "Вітал-Агро" майнового комплексу до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, упродовж періоду з 2015 року по І півріччя 2018 року, що призвело до виключення вищевказаного майнового комплексу зі складу об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно та зумовило заниження податкового зобов`язання з вищевказаного податку на 203647,66 грн.

Відповідно до положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Судом встановлено, що ДП "Вітал-Агро" є власником майнового комплексу, що розташований за адресою: Хмельницька область, м. АДРЕСА_1 , вул. Франка, 55 /т. І а.с. 176-182, 192-199/.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 34578759 від 05 березня 2015 року вищевказаний майновий комплекс належить позивачу на праві приватної власності та складається з: адміністративної будівлі з підвалом - площею 2 446,9 кв.м., (A-IV), будівлі їдальні - площею 1 033,8 кв.м. (Б-П), будівлі комори - площею 30 кв.м. (В-І), будівлі вагової з фундаментом під вагу - площею 80, кв.м. (Г-1) /т. І а.с. 176/.

В силу підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України сільгосптоваровиробникам надано право не сплачувати податок па нерухомість за сільгоспбудівлі.

Так, вищевказаною нормою передбачено, що не оподатковуються податком на нерухомість будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У свою чергу відповідач переконаний, що з метою застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівель, споруд сільськогосподарських виробників належить відносити об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації № 507 від 17 серпня 2000 року, належать до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127), клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Наполягаючи на правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач зазначає, що будівлі, споруди сільськогосподарського товаровиробника, що використовуються не за призначенням оподатковуються на загальних підставах. Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що спірний майновий комплекс належить до сільськогосподарських споруд, перебуває у власності сільгоспвиробника ДП "Вітал-Агро", зареєстрованому в установленому Податковим кодексом України порядку, однак не використовується останнім безпосередньо в процесі виробництва зернових та технічних культур, вирощування тварин, в зв`язку з чим є об`єктом оподаткування на загальних підставах.

З таким висновком Головного управління ДФС України в Полтавській області суд не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що не оподатковуються податком на нерухомість будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Разом із тим, Податковий кодекс України не містить тлумачення поняття "споруди сільськогосподарських виробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності".

Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, положеннями якого відповідач обґрунтовує свої доводи, не є нормативно-правовим актом, який належить застосовувати до спірних правовідносин, оскільки останній не зареєстрований Міністерством юстиції України у встановленому порядку.

Крім того, відповідно до пункту 1 зазначеного Державного класифікатора сферою його використання є: виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію; проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд; проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН; проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, 'забезпечення житлом і різними послугами населення України; розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України.

Аналіз викладеного дає підстави вважати, що вищевказаний документ може бути застосований під час врегулювання правовідносин у сфері справляння податків і зборів.

Натомість Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містив такі вимоги об`єкта нерухомого майна, який звільняється від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: належності споруд сільськогосподарському товаровиробнику; призначення споруд для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

На переконання суду майновий комплекс ДП "Вітал-Агро" підпадає під визначення абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки належить юридичній особі, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та основною діяльністю якої є постачання вироблених (наданих) нею сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, та призначено для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

З пояснень представника позивача встановлено, що в приміщеннях вищевказаного майнового комплексу розміщуються основні засоби підприємства, а саме: сівалка ЗС-30 (ЗІЛ) Агропром (інвентарний номер 1040457), культиватор 2 КПС-4 (інвентарний номер НОМЕР_1 ) та культиватор КРН 4,2 (інвентарний номер 1040325, а відтак упродовж охопленого перевіркою періоду були задіяні для зберігання сільськогосподарської техніки позивача.

Крім тогго, даний факт підтверджується товарно-транспортними накладними № 15,12,15 від 15 грудня 2015 року, № 17/12/15 від 17 грудня 2015 року та Довідкою від 25 грудня 2015 року, відповідно до яких на території приміщень ДП "Вітал-Агро" за адресою: Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. Франка, 55 знаходились основні засоби підприємства, а саме: сівалка 3С-30 (ЗІЛ) Агропром (інвентарний номер 1040457), культиватор 2 КПС-4 (інвентарний номер 1040323) та культиватор КРН 4,2 (інвентарний номер 1040325).

Таким чином, приміщення майнового комплексу не становили об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно в силу вимог абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Слід зауважити, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладається обов`язок доказування правомірності своїх рішень та дій, не надано суду доказів на спростування вищевикладеного, а тому суд переконаний, що нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та застосування штрафних фінансових санкцій здійснено безпідставно.

За викладених обставин, спірні податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом за відсутності достатніх на те правових підстав.

Відповідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням чого суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для скасування.

За викладених обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Вітал-Агро" підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірми "Вітал-Тер" (ТОВ) (с. Чорноглазівка, Полтавський район, Полтавська область, 38710, код ЄДРПОУ 03769729) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001041401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001051401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001031402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001121402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001101401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001111401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) на користь Дочірнього підприємства "Вітал-Агро" підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірми "Вітал-Тер" (ТОВ) (с. Чорноглазівка, Полтавський район, Полтавська область, 38710, код ЄДРПОУ 03769729) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 вересня 2019 року.

СуддяА.О. Чеснокова