Постанова

від 11.11.2019 по справі 440/1830/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 р.Справа № 440/1830/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Чеснокова А.О.) від 30.08.2019 року (повний текст рішення складено 05.09.2019 року) по справі №440/1830/19

за позовом Дочірного підприємства "Вітал-Агро" підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірми "Вітал-Тер"(ТОВ)

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство "Вітал-Агро" підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу Фірми "Вітал-Тер" (ТОВ), звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2018 року №0001041401, № 0001051401, № 0001031402, № 0001121402, № 0001101401, № 0001111401.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001041401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001051401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001031402.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001121402.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001101401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 31 січня 2018 року № 0001111401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210 гривень 00 копійок.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зазначив, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Вказує, що оскільки встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то спірні податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач надав письмову відповідь на відзив, я кій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 року задоволено заяву Головного управління ДПС у Полтавській області про заміну сторони у справі та замінено відповідача - Головне управління ДФС у Полтавській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що у період з 29 жовтня 2018 року по 07 грудня 2018 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Вітал-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2018 року, за наслідками якої складено акт № 1659/16-31-14-01-10/03769729 від 14 грудня 2019 року.

На підставі акту перевірки податковим органом 31 січня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001041401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 77525,00 грн., з яких збільшення суми грошового зобов`язання складає 62020,00 грн., штрафні (фінансові санкції) 15505,00 грн. /т. І а.с. 24/;

№ 0001051401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 849557,00 грн. /т. І а.с. 26/;

№ 0001031402 про нарахування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 212 334,81 грн./т. І а.с. 28/;

№ 0001121402 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 170,00 грн. /т. І а.с. 30/;

№ 0001101401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомості на 212006,41 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53001,60 грн. /т. І а.с. 32/;

№ 0001111401 про застосування штрафних санкцій в сумі 680,00 грн. за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомості /т. І а.с. 34/.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідком якої, рішенням Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 року № 18347/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2019 року №0001031402 року та №0001121402 про застосування штрафу та пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, що діяла станом на час спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Колегія суддів зазначає, що визначальним фактором для нарахування пені та застосування штрафних санкцій є власне порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою правління Національного банку України строків при здійсненні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки.

Фактичною підставою для винесення вищевказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" під час виконання зовнішньоекономічних операцій, а саме, порушення строку надходження валютної виручки на територію України в сумі 570139,00 дол. США на 5 днів (з 01.07.2016 року по 05.07.2016 року).

Як встановлено під час розгляду справи, між ДП "Вітал-Агро" та нерезидентом Компанією "L&U TRADING LIMIТED", Британські Вірджинські острови укладено експортний контракт № 27 від 16 лютого 2016 року на експорт кукурудзи 3-класу врожаю 2015 року, насипом /т. І а.с. 164-171/.

На виконання умов вищевказаного контракту позивач експортував на адресу нерезидента вищезазначений товар, що підтверджується ВМД (ЕК 10 ДР) № 500060703/2016/003359 від 01 квітня 2016 року на суму 820 139,04 дол.США. /т. І а.с. 173-174/.

Відповідно до пункту 10.2 Контракту № 27 від 16 лютого 2016 року 100% від вартості відвантаженого товару має бути сплачено на користь ДП "Вітал-Агро" протягом 90 банківських днів після дати переходу права власності на товар.

За змістом пункту 8 контракту датою переходу права власності на товар від продавця до покупця є дата відмітки митної служби в ВМД на товар.

З наявної в матеріалах справи копії ВМД № 500060703/2016/003359 встановлено, що відмітка митної служби України про те, що задекларований у цій ВМД товар вивезено за межі митної території України, проставлена 01 квітня 2016 року.

Таким чином, граничним строком оплати вартості товару є 08 серпня 2016 року.

Разом із тим, частиною четвертою статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачалось, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 07 червня 2016 року №342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" здійснюється у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як зазначено в пункті 9 вищевказаної Постанови, остання набрала чинності 09 червня 2016 року та діяла до 14 вересня 2016 року.

З огляду на положення пункту 9 постанови Правління Національного банку України від 07 червня 2016 року № 342, контролюючий орган дійшов висновку, що граничний строк для проведення розрахунків за Контрактом № 27 від 16 лютого 2016 року має бути скорочено до 90 календарних днів, тобто до 30 червня 2016 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінювати обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Тобто, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню положення законодавства, чинного станом на час виникнення спірних відносин, а відтак обчислення граничного строку здійснюється за тими правилами, які діяли на момент початку перебігу відповідного строку (01 квітня 2016 року).

На підставі викладеного, враховуючи, що розрахунки за контрактом в сфері ЗЕД проведені в межах обумовлених чинним на день початку перебігу такого строку законодавством, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

З приводу посилання скаржника в апеляційній скарзі, як на правомірність власного рішення, на положення постанов Правління Національного банку України від 04.12.2015 року №863, №140 від 03.03.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 за № 727, в описовій частині акту перевірки, крім іншого, зазначається: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, серед іншого, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення.

Як вбачається з акту перевірки, обґрунтовуючи висновки про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" під час виконання зовнішньоекономічних операцій, податковий орган посилався виключно на положення постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 року № 342. Жодних посилань на інші постанови акт перевірки не містить.

Таким чином, оскільки положення постанов Правління Національного банку України від 04.12.2015 року №863, №140 від 03.03.2016 не були покладені в основу висновків про порушення позивачем вимог діючого законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вказані доводи скаржника судом не приймаються.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2019 року № 0001031402 року та № 0001121402 є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2019 року №0001041401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та № 0001051401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця ( отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу ( п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції в податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Під час розгляду справи встановлено, що у період 2015-2016 років позивачем здійснювалось придбання сільськогосподарської техніки у ТОВ "Техноторг-Дон", ТОВ "Агро-Технололгії Груп", ТОВ "Агрогрупа Деметра" на підставі відповідних господарсько-правових договорів /т. І а.с. 113-114, 125-129,154-156/.

За результатами здійснення вищевказаних господарських операцій контрагентами позивача складено податкові накладні № 106745 від 08 червня 2015 року /т. І а.с. 118/, № 6 від 16 жовтня 2015 року /т. І а.с. 133/, а також розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 6 від 16 жовтня 2015 року № 62 від 31 березня 2016 року /а.с. 135/, № 2 від 10 грудня 2015 року /т. І а.с. 139/ та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 6 від 16 жовтня 2015 року № 63 від 31 березня 2016 року /а.с. 141/, № 2 від 02 березня 2016 року /т. І а.с. 148/ та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 2 від 02 березня 2015 року № 64 від 31 березня 2016 року /т. І а.с. 150/, №1 від 02 березня 2016 року /т. І а.с. 159/ та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 від 02 березня 2015 року № 76 від 16 лютого 2019 року /т. І а.с. 161-162/.

Вищевказані податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до них у встановленому податковим законодавством порядку зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем сільськогосподарської техніки у ТОВ "Техноторг-Дон", ТОВ "Агро-Технололгії Груп", ТОВ "Агрогрупа Деметра" контролюючим органом не оскаржувалась, проте, на думку перевіряючих, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, що складені його контрагентами із допущенням деяких формальних порушень в частині незазначення окремого реквізиту - коду УКТ ЗЕД.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 6 від 16 жовтня 2015 року, № 2 від 10 грудня 2015 року та № 2 від 02 березня 2016 року внесено уточнення щодо зазначення у відповідних податкових накладних коду УКТ ЗЕД.

З приводу податкової накладної ТОВ "Техноторг-Дон" № 106745 від 08 червня 2015 року, колегія суддів зауважує, що до господарської операції з продажу трактора Беларус-892 не підлягає застосуванню положення підпункту "і" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу в частині обов`язкового зазначення в податковій накладній коду УКТ ЗЕД товару, оскільки зазначений реквізит є обов`язковим для товарів, ввезених на митну територію України, а товар, придбаний позивачем у ТОВ "Техноторг-Дон" є виробленим на території України, що підтверджується сертифікатом відповідності № UA1.060.0053293-14 /т. І а.с. 123/.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що недоліки податкових накладних, що враховані позивачем під час формування податкового кредиту в охопленому перевіркою періоді, є неістотними та не спотворюють змісту здійсненої господарської операції.

Згідно частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто, окремі недоліки, допущені контрагентами позивача під час формування податкових накладних не можуть ставити у залежність право платника на формування податкового кредиту за наслідками реально здійснених та документально підтверджених господарських операцій.

З приводу висновків податкового органу про порушення позивачем пп.209.15.2 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Агрохолдинг Руно", колегія суддів зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено факт включення позивачем до відомостей податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства податкового зобов`язання вартості послуг, наданих ТОВ "Агрохолдинг Руно", який не є сільгоспвиробником у розумінні Податкового кодексу України.

З акта перевірки вбачається, що ДП "Вітал-Агро" в охопленому перевіркою періоді надавав послуги ТОВ "Агрохолдингу Руно", яке не зареєстроване в установленому Податковим кодексом порядку сільгоспвиробником, зі збирання озимих культур за допомогою сільськогосподарської техніки та всупереч підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України відобразив результати зазначеної господарської діяльності в скороченій декларації з ПДВ.

Разом з тим, вищевказане порушення не мало впливу на суму донарахування по податку на додану вартість, оскільки встановлено заниження податкового зобов`язання по загальній декларації на суму 34592 грн та завищення податкового зобов`язання по декларації спеціального режиму оподаткування на суму 34592 грн, що відображено в розрахунку фінансових санкцій /т.2 а.с. 128/.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вищевказаної частини позовних вимог.

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2019 року №0001101401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомості та про застосування штрафних (фінансових) санкцій та №0001111401 про застосування штрафних санкцій з податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомості, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що ДП "Вітал-Агро" зареєстроване як юридична особа 17 березня 2000 року за № 15771200000003208, код ЄДРПОУ 03769729 та є платником податку на додану вартість. Свою господарську діяльність підприємство здійснює у сфері вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), вирощування інших однорічних і дворічних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; розведення коней та інших тварин родини конячих; розведення овець і кіз; розведення свиней; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; післяурожайна діяльність; оброблення насіння для відтворення; виробництво м`яса; оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; транспортне оброблення вантажів; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів /том ІІ а.с. 105-109/.

Позивач є власником майнового комплексу, що розташований за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 55 /т. І а.с. 176-182, 192-199/.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 34578759 від 05 березня 2015 року вищевказаний майновий комплекс належить позивачу на праві приватної власності та складається з: адміністративної будівлі з підвалом - площею 2 446,9 кв.м., (A-IV), будівлі їдальні - площею 1 033,8 кв.м. (Б-П), будівлі комори - площею 30 кв.м. (В-І), будівлі вагової з фундаментом під вагу - площею 80, кв.м. (Г-1) /т. І а.с. 176/.

Фактичною підставою для винесення вищевказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки контролюючого органу про протиправність невключення ДП "Вітал-Агро" майнового комплексу до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, упродовж періоду з 2015 року по І півріччя 2018 року, що призвело до виключення вищевказаного майнового комплексу зі складу об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно та зумовило заниження податкового зобов`язання з вищевказаного податку на 203647,66 грн.

Так, під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що спірний майновий комплекс належить до сільськогосподарських споруд, перебуває у власності сільгоспвиробника ДП "Вітал-Агро", зареєстрованому в установленому Податковим кодексом України порядку, однак не використовується останнім безпосередньо в процесі виробництва зернових та технічних культур, вирощування тварин, в зв`язку з чим є об`єктом оподаткування на загальних підставах.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), не оподатковуються податком на нерухомість будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Разом із тим, Податковий кодекс України не містить тлумачення поняття "споруди сільськогосподарських виробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності".

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін сільськогосподарський товаровиробник має інше змістовне навантаження.

Частиною другою статті 191 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгову марку або інші позначення та права, якщо протилежне не встановлено договором або законом.

Представник позивача під час розгляду справи зазначав, що в приміщеннях вищевказаного майнового комплексу розміщуються основні засоби підприємства, а саме: сівалка ЗС-30 (ЗІЛ) Агропром (інвентарний номер 1040457), культиватор 2 КПС-4 (інвентарний номер J 040323) та культиватор КРН 4,2 (інвентарний номер 1040325, а відтак упродовж охопленого перевіркою періоду були задіяні для зберігання сільськогосподарської техніки позивача.

Даний факт також підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними № 15,12,15 від 15 грудня 2015 року, № 17/12/15 від 17 грудня 2015 року та Довідкою від 25 грудня 2015 року, відповідно до яких на території приміщень ДП "Вітал-Агро" за адресою: Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. Франка, 55 знаходились основні засоби підприємства, а саме: сівалка 3С-30 (ЗІЛ) Агропром (інвентарний номер 1040457), культиватор 2 КПС-4 (інвентарний номер 1040323) та культиватор КРН 4,2 (інвентарний номер 1040325).

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що майновий комплекс ДП "Вітал-Агро" підпадає під визначення абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки належить юридичній особі, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та основною діяльністю якої є постачання вироблених (наданих) нею сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, та призначено для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

На підставі викладеного, враховуючи, що приміщення майнового комплексу не становили об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно в силу вимог абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2019 року №0001101401 та №0001111401 є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, в зв`язку з чим підлягають скасуванню у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 року по справі №440/1830/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 18.11.2019 року.