Постанова

від 21.01.2021 по справі 440/1830/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 440/1830/19

адміністративне провадження № К/9901/33527/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Блажівська Н. Є., Усенко Є. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області (правонаступника Головного управління ДФС у Полтавській області) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року (суддя Чеснокова А. О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року (судді Бенедик А. П., Донець Л. О., Гуцал М. І.) у справі № 440/1830/18 за позовом Дочірнього підприємства Вітал-Агро до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

23 травня 2019 року Дочірнє підприємство Вітал-Агро (далі - ДП Вітал-Агро ) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2018 року: № 0001041401, № 0001051401, № 0001031402, № 0001121402, № 0001101401, № 0001111401.

На обґрунтування своїх вимог ДП Вітал-Агро послалося на те, що, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов неправомірного висновку про порушення ним вимог чинного законодавства.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 30 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Полтавській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати ці рішення та відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.

Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , що набрав чинності у зазначену вище дату.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди встановили, що у період із 29 жовтня по 7 грудня 2018 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання ДП Вітал-Агро вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 1 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із 1 січня 2011 року по 30 червня 2018 року, за наслідками якої складено акт від 14 грудня 2019 року № 1659/16-31-14-01-10/03769729.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 31 січня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001041401 - про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 77525,00 грн; № 0001051401 - про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 849557,00 грн; № 0001031402 - про нарахування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 212 334,81 грн; № 0001121402 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 170,00 грн; № 0001101401 - про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 212006,41,00 грн та про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53001,60 грн; № 0001111401 - про застосування штрафних санкцій в сумі 680,00 грн за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за наслідком якого рішенням Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 року № 18347/6/99-99-11-04-01-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2019 року №0001031402 року та №0001121402, суди встановили, що підставою для винесення вищевказаних податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) під час виконання зовнішньоекономічних операцій, а саме, порушення 90-денного строку надходження валютної виручки на територію України на 5 днів (з 1 по 5 липня 2016 року) за експортним контрактом від 16 лютого 2016 року № 27, укладеним між ДП Вітал-Агро та нерезидентом - Компанією "L&U TRADING LIMIТED", Британські Вірджинські острови.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Разом із тим, частиною четвертою статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті передбачалось, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 7 червня 2016 року №342 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті здійснюється у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як зазначено в пункті 9 вищевказаної Постанови, остання набрала чинності 9 червня 2016 року та діяла до 14 вересня 2016 року.

З огляду на положення пункту 9 постанови Правління Національного банку України від 7 червня 2016 року № 342, податковий орган дійшов висновку, що граничний строк для проведення розрахунків за контрактом від 16 лютого 2016 року № 27 має бути скорочено до 90 календарних днів, тобто до 30 червня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2019 року № 0001031402 року та № 0001121402, суди дійшли висновку про те, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню положення законодавства, чинного станом на час виникнення спірних відносин, а відтак обчислення граничного строку здійснюється за тими правилами, які діяли на момент початку перебігу відповідного строку.

Ураховуючи, що розрахунки за контрактом проведені в межах, встановлених чинним на день початку перебігу такого строку законодавством, суди правильно виходили з того, що в діях позивача відсутні порушення вимог статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2019 року № 0001041401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та № 0001051401 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, суди встановили, що підставою для прийняття цих податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, що складені контрагентами із допущенням деяких формальних порушень у частині незазначення окремого реквізиту - коду УКТ ЗЕД.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилами пункту 198.6 статті198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця ( отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу ( пункт 201.8 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від

31 січня 2019 року № 0001041401 та № 0001051401, суди виходили з того, що реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем сільськогосподарської техніки у Товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг-Дон , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Технололгії Груп , ТОВ Агрогрупа Деметра податковим органом не заперечувалася; податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до них у встановленому податковим законодавством порядку зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Суди попередніх інстанцій також установили, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2019 року № 0001101401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомості, та № 0001111401 про застосування штрафних санкцій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомості, слугували висновки податкового органу про протиправне невключення ДП Вітал-Агро майнового комплексу до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, упродовж періоду з 2015 року по І півріччя 2018 року, що призвело до виключення вищевказаного майнового комплексу зі складу об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно та зумовило заниження податкового зобов`язання з вищевказаного податку на 203647,66 грн.

Так, під час проведення перевірки податковий орган дійшов висновку, що спірний майновий комплекс належить до сільськогосподарських споруд, перебуває у власності сільгоспвиробника ДП Вітал-Агро , зареєстрованого в установленому ПК України порядку, однак не використовується останнім безпосередньо в процесі виробництва зернових та технічних культур, вирощування тварин, в зв`язку з чим є об`єктом оподаткування на загальних підставах.

За змістом підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) не оподатковуються податком на нерухомість будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що в приміщеннях вищевказаного майнового комплексу розміщувалися основні засоби підприємства (зберігалася сільськогосподарська техніка), а саме: сівалка ЗС-30 (ЗІЛ) Агропром, культиватор 2 КПС-4 та культиватор КРН 4,2, дійшли правильного висновку про те, що майновий комплекс ДП Вітал-Агро підпадає під визначення абзацу ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки належить юридичній особі, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та основною діяльністю якої є постачання вироблених (наданих) нею сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, та призначено для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2019 року № 0001101401 та № 0001111401 підлягають скасуванню.

Висновки про порушення позивачем підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України ґрунтуються на встановленому податковим органом факті включення позивачем до відомостей податкової декларації спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства податкового зобов`язання вартості послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг Руно , який не є сільгоспвиробником у розумінні ПК України.

Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що це порушення не мало впливу на суму донарахування податку на додану вартість, оскільки встановлено заниження податкового зобов`язання по загальній декларації на суму 34592,00 грн та завищення податкового зобов`язання по декларації спеціального режиму оподаткування на суму 34592,00 грн, що відображено в розрахунку фінансових санкцій.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Висновки судів є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із нею, оскільки така оцінка дана з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.

Доводи відповідача про неправильне застосування норм матеріального права та порушення тих норм процесуального права, порушення яких може бути підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження. Також у касаційній скарзі відсутні доводи щодо порушення норм процесуального права, встановлення якого є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог частини другої статті 353 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИЛА:

1. У задоволенні касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області відмовити.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: Н. Є. Блажівська

Є. А. Усенко