Ухвала

від 03.09.2019 по справі 699/723/19

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/723/19

Провадження № 1-кс/691/319/19

У Х В А Л А

03 вересня 2019 рокум.Городище

Слідчий суддя Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області, ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області, ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області, ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з клопотанням про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42019251140000041 від 24.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 13.08.2019 року, зазначене клопотання було передане до Городищенського районного суду Черкаської області для розгляду за визначеною підсудністю.

В обґрунтування свого клопотання, слідчий посилається на те, що 24.05.2019 року Корсунь-Шевченківським відділом Звенигородської місцевої прокуратури, в ході вивчення стану використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок державної та комунальної власності, які розташовані на території Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, встановлені непоодинокі випадки використання особами земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.1 ст.197-1 КК України, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Перелік і види майна, що належить арештувати: земельні ділянки в адміністративних межах Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області з кадастровими номерами: 7122582900:06:001:01:0170, загальною площею 7 га, з посівом кукурудзи; 7122582900:06:001:01:0171, загальною площею 10,7316 га, з посівом кукурудзи; 7122582900:06:001:01:0172, загальною площею 11,2772 га, з посівом ріпаку.

В ході проведення перевірки, встановити особу, яка незаконно користується вказаними земельними ділянками, не представилось можливим.

Факт самовільного захоплення земельних ділянок невстановленими особами підтверджується протоколом огляду даних ділянок.

Далі, в своєму клопотанні, слідчий посилаючись на приписи ч.1 ст.170 КПК України, зазначає, що арешт майна забезпечується, якщо майно є доказом злочину по справі, в тому числі і для забезпечення цивільного позову. Згідно п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов), а відповідно до п. 6 ч. 4 цієї ж статі, арешт накладається не тільки на майно підозрюваного обвинуваченого, засудженого, а також на майно фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону (цивільного позову) несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями. Далі, слідчий, посилаючись на ст. 171 КПК України, зазначає, що клопотання про арешт можна подавати цивільному позивачу відносно майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, третіх осіб для відшкодування шкоди. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Підсумовуючи свої обґрунтування, слідчий, приймаючи до уваги те, що вищевказані земельні ділянки, могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення по зазначеному кримінальному провадженню та відповідають критеріям, зазначеним п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, вважає, що накладення арешту є необхідним з метою забезпечення кримінального провадження.

Посилаючись на вищезазначене та на вимоги ст.ст. 40, 100, 131, 132, 170, 171 КПК України, просить накласти арешт на урожай, що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: №7122582900:06:001:0170, загальною площею 7 га, з посівом кукурудзи; №7122582900:06:001:0171, загальною площею 10,7316 га, з посівом кукурудзи; 7122582900:06:001:01:0172, загальною площею 11,2772 га, з посівом ріпаку.

В судове засідання, слідчий, не з`явився, проте, на адресу суду надіслав листа, згідно якого просив розглядати клопотання без його участі.

Прокурор в судове засідання не з`явився попередньо подавши заяву про розгляд клопотання за відсутності представника прокуратури, при цьому зазначив, що підтримує клопотання та просить його задоволити з підстав, наведених у клопотанні слідчого.

Представник Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає наступне.

Судом встановлено, що в провадженні СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження № 42019251140000041, відомості про яке внесено до ЄРДР 24.05.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, що підтверджується копією витягу з ЄРДР.

Згідно ч. 1 та п.7 ч.2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до вимог ч. ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч.4, ч.5, ч.6 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Виходячи з обґрунтування клопотання слідчого, арешт на майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди (п.1 та п.2 ч.2 ст.170 КПК України).

При цьому, до клопотання слідчий не додав, ані постанови про визнання речовими доказами вищезазначеного майна, ані доказів про те який же розмір шкоди (неправомірної вигоди), спричиненої внаслідок вчиненого кримінального правопорушення (враховуючи що кваліфікуючою ознакою ч. 1 ст.197-1 КК України, є завдання законному володільцю чи власнику значної шкоди) та хто є потерпілим від зазначеного злочину. Не навів переліку, видів майна, не зазначив його вартості та не надав відповідних доказів.

Крім того, в своєму клопотанні, слідчий обґрунтовує необхідність накладення арешту на земельні ділянки, які відповідають критеріям, зазначеним в п.1 ч.2 ст.167 КПК України (підстави тимчасового вилучення майна), а в прохальній частині просить накласти арешт на урожай, що знаходиться на цих земельних ділянках. При цьому, якихось доказів, що якесь майно, на час звернення з клопотанням до слідчого судді, набуло статусу тимчасово вилученого, слідчий не надав.

Крім того, згідно протоколу огляду місця події від 18.06.2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7122582900:06:001:01:0172, загальною площею 11,2772 га, на урожай з якої, слідчий просить накласти арешт, «…була засіяна ріпаком, однак на даний час урожай зібрано…». Тобто, слідчий просить накласти арешт на майно, якого вже немає в наявності. При цьому, слідчий суддя, зазначає, що також відсутні докази про те, що урожай кукурудзи на двох інших земельних ділянках, на день розгляду клопотання, ще не зібраний.

Згідно приписів п.1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 статті 170 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що в ході розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на врожай у кримінальному провадженні не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 170-173, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області, погодженого з прокурором Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури, про арешт майна, в кримінальному провадженні № 42019251140000041 від 24.05.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1