Ухвала

від 07.11.2019 по справі 699/723/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/821/116/19 Справа № 699/723/19 Категорія: ст.ст. 172,173 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2019 року, якою відмовлено слідчому в задоволенні клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні № 42019251140000041 від 24.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України,

в с т а н о в и л а :

Слідчий СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 09.07.2019 року звернувся до слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42019251140000041 від 24.05.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Клопотання погоджено прокурором Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що вказує, що 24.05.2019 року Корсунь-Шевченківським відділом Звенигородської місцевої прокуратури, в ході вивчення стану використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок державної та комунальної власності, які розташовані на території Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, встановлені непоодинокі випадки використання особами земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а саме: земельних ділянок в адміністративних межах Зарічанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області з кадастровими номерами: 7122582900:06:001:0170, загальною площею 7 га, з посівом кукурудзи; 7122582900:06:001:0171, загальною площею 10,7316 га, з посівом кукурудзи; 7122582900:06:001:0172, загальною площею 11,2772 га, з посівом ріпаку.

В ході проведення перевірки, встановити особу, яка незаконно користується вказаними земельними ділянками, не представилось можливим.

Факт самовільного захоплення земельних ділянок невстановленими особами підтверджується протоколом огляду даних ділянок.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.1 ст.197-1 КК України, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Приймаючи до уваги те, що вищевказані земельні ділянки, могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення по зазначеному кримінальному провадженню та відповідають критеріям, зазначеним п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, слідчий вважає, що накладення арешту є необхідним з метою забезпечення кримінального провадження, а тому просив накласти арешт на урожай, що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: №7122582900:06:001:0170, загальною площею 7 га, з посівом кукурудзи; №7122582900:06:001:0171, загальною площею 10,7316 га, з посівом кукурудзи; 7122582900:06:001:0172, загальною площею 11,2772 га, з посівом ріпаку.

Згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 13.08.2019 року, зазначене клопотання було передане до Городищенського районного суду Черкаської області для розгляду за визначеною підсудністю.

Ухвалою слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2019 року у задоволенні клопотання слідчого СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області про арешт майна відмовлено.

Ухвала мотивована необґрунтованістю клопотання слідчого та відсутністю підстав чи розумних підозр, що це майно є доказом злочину, а також не доведено наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2019 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , а саме накласти арешт на посів кукурудзи, що мається на земельних ділянках з кадастровими номерами №7122582900:06:001:0170 та №7122582900:06:001:0171 загальною площею 17,7316 га.

Вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна, зокрема, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, втрати, пересування, передачі, відчуження.

Зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що 24.05.2019 Корсунь-Шевченківським відділом Звенигородської місцевої прокуратури в ході вивчення стану використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок державної та комунальної форми власності, які розташовані на території Корсунь-Шевченківського району Черкаської області встановлені не поодинокі випадки використання не встановленими особами земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

В подальшому державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель - провідним спеціалістом ОСОБА_8 було здійснено перевірку використання земель в адміністративних межах Зарічанської сільської ради, а також додано акт обстеження земельної ділянки та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, з якого вбачається, що не встановлена особа в адміністративних межах с. Заріччя здійснила самовільне захоплення вищевказаних земельних ділянок шляхом їх обробітку. Крім того, відповідно до інформаційних довідок з реєстру речових прав на нерухоме майно щодо даних земельних ділянок, відсутні відомості про наявність будь - яких правовстановлюючих документів на використання вищезазначених земельних ділянок.

Тому вважає, що ухвала слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2019 року не відповідає вимогам закону, постановлена з істотним порушенням норм КПК України, є необґрунтованою, а приводи для відмови слідчому в накладені арешту на майно є формальними та надуманими.

В судове засідання прокурор та представник Зарічанської сільської ради не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час і дату розгляду справи. Натомість від прокурора надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без представника прокуратури.

Вивчивши матеріали провадження, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК України, кримінальна відповідальність передбачена за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. За це передбачена санкція у виді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Колегія суддів вбачає, що слідчий суддя відмовляючи в задоволенні клопотання дотримався вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого про арешт майна.

Так, санкція ч. 1 ст. 197-1 КК України не передбачає ні спеціальної конфіскації, ні конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Що стосується обґрунтування клопотання про накладення арешту на майно в зв`язку з метою збереження речових доказів та можливого відшкодування шкоди, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком слідчого судді місцевого суду щодо відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, оскільки з матеріалів клопотання не вбачається, щоб була винесена постанова про визнання речовими доказами вищевказаного майна.

Крім того, з матеріалів клопотання не вбачається, щоб були долучені докази про розмір шкоди (неправомірної вигоди), спричиненої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, враховуючи те, що кваліфікаційною ознакою даного правопорушення за частиною першою ст.197-1 КК України є завдання законному володільцю чи власнику значної шкоди.

Також залишилось не з`ясованим питання, хто є потерпілим від даного кримінального правопорушення.

При цьому, колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав вважати, що власники майна намагатимуться приховати, пошкодити, псувати, знищити, перетворити чи відчужити це майно, адже ні слідчому судді, ні суду апеляційної інстанції не надано будь-яких об`єктивних даних на противагу цьому.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів вбачає, що слідчий суддя місцевого суду вірно відмовив у задоволенні клопотання про арешт, не маючи достатніх даних для його обґрунтованого задоволення.

Керуючись ст.ст.170, 171, 172, 173 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 03 вересня 2019 року, якою відмовлено слідчому в задоволенні клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні № 42019251140000041 від 24.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :