Постанова

від 03.09.2019 по справі 320/545/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.09.2019 Справа № 320/545/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №320/545/19 Головуючий у 1 інстанції: Юрлагіна Т.В.

Провадження № 22-ц/807/2229/19 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Кредитні ініціативи , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12 березня 2008 року на підставі іпотечного договору №16, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О.А. нею було передано в іпотеку в забезпечення зобов`язань по кредитному договору №27д-08 від 12.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним Промислово-Інвестиційним банком належну їй на праві власності квартиру по АДРЕСА_1 .

ПАТ Комерційний Промислово-Інвестиційний банк , що є правонаступником Акціонерного комерційного Промислово-Інвестиційного банку, відступлено право вимоги ТОВ Кредитні ініціативи . Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість перед ТОВ Кредитні ініціативи .

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.03.2017 року по справі №320/47/17-ц з ОСОБА_2 на користь ТОВ Кредитні ініціативи стягнуто заборгованість станом на 14.11.2016 року у розмірі 71234 грн. 79 коп.

Вважала, що за таких обставин ТОВ Кредитні ініціативи використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, а також втратило право нарахування процентів та пені після закінчення строку кредитування, звернувшись у 2017 році з позовом про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку з боржника ОСОБА_2

14.08.2018 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.

Зазначала, що не отримувала Вимоги про погашення заборгованості. При ознайомленні із матеріалами вказаного виконавчого провадження дізналася, що 26.01.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1025 щодо задоволення вимог стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання боржником кредитного договору №27д-08 від 12.03.2008 року за період з 10.12.2016 року по 26.09.2017 року за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 26.01.2018 року, зареєстрований в реєстрі за №1025, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про звернення стягнення на предмет іпотеки - належну їй квартиру АДРЕСА_2 , на користь ТОВ Кредитні ініціативи .

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що заборгованість за виконавчим написом, вчиненим нотаріусом не є безспірною, та, зазначаючи про припинення права відповідача на нарахування відсотків за кредитом у зв`язку зі стягненням достроково всієї суми заборгованості за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.03.2017 року, а також не отримання нею вимоги про сплату заборгованості, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ТОВ Кредитні ініціативи подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що банком було надано нотаріусу належні документи для підтвердження безспірності заборгованості, матеріали справи не містять доказів виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.03.2017 року.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

За загальним правилом статей 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України , або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат" ). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат" ).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат" ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15 , 16 , 18 ЦК України , статей 50 , 87 , 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87 , 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Таким чином, за змістом указаних норм права на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Документом, що підтверджує цей факт, є зокрема повідомлення про отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов`язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.2008 року між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 27д-08, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у сумі 50 000 грн. на строк до 09 березня 2018 року та зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення виконання кредитного договору № 27д-08 від 12.03.2008 року між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №16, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О.А., за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру по АДРЕСА_1 (а.с.11-13).

17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ТОВ Кредитні Ініціативи був укладений Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк відступило ТОВ Кредитні ініціативи права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та фізичними особами.

За умовами Договору відступлення права вимоги від 17.12.2012 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 27д-08 від 12.03.2008 року та забезпечувальним договором іпотеки №16 від 12.03.2008 року.

26.01.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1025, згідно з яким за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання боржником кредитного договору №27д-08 від 12.03.2008 року за період з 10.12.2016 року по 26.09.2017 року, а саме заборгованість за кредитом - 28 733,00 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 33 926,32 гривень. Загальна сума заборгованості становить 62659,32 гривень (а.с.10).

За приписами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України . За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Задля належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України . В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. п.1.2, 2.2 Кредитного договору № 27д-08 від 12.03.2008 року укладеного між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_2 , проценти за користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом та сплачується в розмірі 15,5 % річних у строки, передбачені цим договором

Пунктом 2.4 Кредитного договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно відповідно до Графіку (Додаток №1), який є невід`ємною частиною договору. Проценти сплачуються не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п.3.3 Кредитного договору).

За змістом п.5.3.2 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за договором та/або процентами за користування, суми неустойки і збитків, у випадках, які визначаються цим договором, зокрема при невиконанні у строк своїх зобов`язань по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць.

При цьому Банк письмово повідомляє Позичальника (поштою з повідомленням про вручення Банком особисто Позичальнику під розписку) про необхідність дострокової сплати суми заборгованості.

Пунктом 8.5 Іпотечного договору передбачено, що всі повідомлення між сторонами здійснюються в письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів чи приймаються кожною стороною особисто (т.1, а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи №№320/47/17-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 27д-08 від 12.03.2008 року, 27 грудня 2016 року ТОВ Кредитні ініціативи направило на адресу позичальника ОСОБА_2 Вимогу про погашення в 30-денний строк з дати направлення вимоги загальної суми заборгованості станом на 14 листопада 2016 року в розмірі 90 012,17 гривень (яка включає заборгованість за кредитом, відсотки та штрафні санкції), згідно з якою змінило строк виконання зобов`язання з 09 березня 2018 року на 27 січня 2017 року.

Направивши на адресу позичальника Вимогу про дострокове повернення суми кредиту, ТОВ Кредитні ініціативи втратило право нарахування передбачених кредитним договором процентів за кредитом, починаючи з 28 січня 2017 року.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.03.2017 року з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 27д-08 від 12.03.2008 року станом на 14.11.2016 року в розмірі 71234 гривні 79 копійок, яка складається з : заборгованості за кредитом - 28 733,00 грн.; заборгованості по відсотках - 26 885,80 грн.; пені - 15615,99 грн. (а.с.14-15).

Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись із заявою про вчинення виконавчого напису 28.01.2018 року, ТОВ Кредитні ініціативи надало нотаріусу розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 27д-08 від 12.03.2008 року за період з 10 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року на суму 62 659,32 грн., який включає: заборгованість за кредитом - 28 773,00 грн., заборгованість за відсотками - 33 926,32 грн. (а.с.114-117),

Таким чином, виходячи з наданого ТОВ Кредитні ініціативи розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач продовжував після закінчення строку кредитування 27 січня 2017 року нараховувати ОСОБА_2 проценти за користування кредитними коштами, що не передбачено умовами кредитного договору.

В той же час матеріали справи не містять доказів отримання Вимог про погашення заборгованості, направлених рекомендованою кореспонденцією відповідно до умов кредитного та іпотечного договорів, ані позичальником ОСОБА_2 , ані іпотекодавцем ОСОБА_1 , що позбавило позивача на оскарження вказаних дій ТОВ Кредитні ініціативи .

З огляду на встановлені обставини, висновок суду першої інстанції про безспірність заборгованості та відсутність підстав для задоволення позовуОСОБА_1 до ТОВ Кредитні ініціативи , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є помилковим, рішення суду згідно з вимогами ст..376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до ТОВ Кредитні ініціативи , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26 січня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі за №1025, про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , в рахунок задоволення вимог ТОВ Кредитні ініціативи до ОСОБА_2 за кредитним договором від 12.03.2008 року № 27д-08.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 вересня 2019 року.

Головуючий

Судді: